11.2. Методологія визначення індексу людського розвитку

Існують спроби розробити узагальнюючий показник рівня життя населення — індекс людського розвитку (ІЛР). Людський розвиток — це безперервний процес розширення можливостей вибору, які постійно змінюються. Серед різних можливостей вибору визначальними вважаються довге і здорове життя, здобуття освіти, доступ до засобів, що забезпечують гідний життєвий рівень. Ці три можливості є провідними для людського розвитку, всі інші підпорядковуються їм, є другорядними відносно них. Отже, рівень доходу виявляється важливою, але не єдиною складовою людського розвитку і метою останнього є не лише постійне зростання доходів, а також збалансування зростаючих можливостей людини з використанням цих можливостей у різних сферах діяльності.

Для визначення ІЛР за методикою ООН рекомендується враховувати три показники: ВВП на душу населення, середню тривалість життя, рівень освіти населення старше 25 років. Ці показники по країні зіставляються з максимальними у світі аналогічними показниками.

Індекс людського розвитку (ІЛР) є простим середньоарифметичним індексів реального ВВП на душу населення (І_ВВП/Н), досягнутого рівня освіти (І_осв.) та середньої тривалості життя (І_тр.ж.):

(11.4)

Під час розрахунків індексу людського розвитку визначається також гендерний показник, який враховує соціально-економічну нерівність у становищі чоловіків і жінок у країні. Це, так звані, гендерні відмінності. Якщо така нерівність має місце, то розрахунки вище зазначених індексів здійснюються окремо для чоловіків і жінок, що призводить до зниження індексу гендерного розвитку (ІГР) порівняно з індексом людського розвитку (ІГР ІЛР). Якщо ж відмічається гендерна рівність, то ці індекси майже однакові.

Фахівці Ради з вивчення продуктових сил України НАНУ та Державного комітету статистики запропонували національну методику визначення ІЛР. За цією методикою ІЛР охоплює дев’ять показників, які характеризують:

1. демографічну ситуацію в країні та в регіонах;

• кількість населення; міське, сільське населення;

• природний щорічний приріст (скорочення) населення;

• очікувану тривалість життя при народженні;

• індекс очікуваної тривалості життя;

• демографічне навантаження населення працездатного віку (%) — це відношення кількості населення у віці 0—15 років та пенсійного віку до населення у працездатному віці;

• інше;

2. стан ринку праці;

• рівень зайнятості та безробіття;

• жіночу робочу силу;

• частку безробітних жінок;

• середню заробітну плату жінок у відсотках до зарплати чоловіків (у держсекторі);

• інше;

3. рівень життя населення;

• ВВП на душу населення;

• індекс споживчих цін;

• децільний коефіцієнт диференціації доходів;

• кількість куплених радіоприймачів, телевізорів на 1000 жителів;

• кількість телефонів на 100 помешкань;

• інше;

4. житлові умови;

• загальну площу житлового фонду;

• житлову площу на душу населення;

• рівень та динаміка оплати житлово-комунальних послуг;

• інше;

5. охорону здоров’я та рівень здоров’я населення;

• державні витрати на охорону здоров’я у відсотках до ВВП;

• кількість населення в розрахунку на одного лікаря;

• материнську смертність на 1000 живонароджених;

• споживання алкогольних та тютюнових виробів на душу населення;

• інше;

6. рівень освіти;

• державні витрати на освіту у відсотках до ВВП;

• рівень грамотності дорослого населення;

• індекс досягнутого рівня освіти — середньої, неповної вищої, вищої;

• сукупну частку учнів — частку осіб, які навчаються у закладах освіти серед населення відповідної вікової групи;

• прийом до вищої школи (у т. ч. на стаціонар) — частка осіб, які вступили до вищих навчальних закладів усіх рівнів акредитації (І—ІV) серед населення віком 15—18 років;

• інше;