Стислі висновки аналізу системи освіти

Процеси трансформації українського суспільства змінили вимоги до освіти і підготовки кадрів. Система управління і організації освіти залишилася без змін.

Якість освіти не задовольняє сучасним вимогам – як з огляду на вибуховий розвиток ринків праці та сучасних технологій, так і з огляду на людський вимір.

Не узгоджені позиції з приводу сучасного стану освіти експертів і державних чиновників, батьків і викладацького складу навчальних закладів. Позиції інших потенційних учасників політичного процесу в освіті – бізнесу, громадськості - не враховуються.

Для того, щоб визначити реальний стан освіти і запровадити ефективну стратегію змін, потрібні нові критерії оцінювання якості освіти .

Має оцінюватися не засвоєння учнями і студентами учбового матеріалу, а ефективність навчального процесу окремих закладів освіти і системи у цілому

4. Проблеми трансформації суспільства та їх причини

Більшість цих проблем є наслідком радянської спадщини. Вони зумовлені також неспроможністю системи управління наукою відреагувати на зміни у суспільному оточенні, які відбулися за останні десять років.

• Основні рушійні сили радянського способу організації науково-технічної діяльності зникли, а форми та інституції, які забезпечували саме такий спосіб організації науки, залишилися практично без змін.

• У сучасній Україні вже не існує органів, які мали б повноваження директивно концентрувати ресурси для виконання великих проектів.

• З’явилася можливість працевлаштування за кордоном, формуються ринки праці та складається відкрита конкуренція між дослідницькими інституціями та окремими виконавцями.

• Відпала потреба в державному утриманні великої кількості працівників і установ, які у вигляді наукової і освітньої діяльності фактично займалися поширенням ідеологічних засад тоталітарного режиму.

• Зростає безробіття серед випускників вищих учбових закладів. Статус освіти та науки у суспільстві помітно знизився.

Причини цих проблем такі:

• Немає механізмів оцінювання ефективності науково-технічної діяльності та освіти з огляду на процеси суспільної трансформації. Такі механізми мають стати складовою частиною державної політики і стратегічного планування.

• Наука і освіта, як і раніше, сприймаються як окремі галузі планового господарства. Їхня діяльність – ні на рівні державної політики, ані на рівні відомчих програм – не узгоджується з розвитком інших сфер та всього суспільства. Це позбавляє їх можливості інноваційного розвитку, який міг би відбуватися через залучення недержавних джерел на науково-технічну діяльність та освіту у рамках інвестиційних програм та проектів.

• Має місце досить відчутний соціальний опір проектам змін. Хоча організація досліджень, форми та рівні оплати праці не задовольняють працівників цієї галузі, суспільна думка на боці тих, хто вимагає від держави збільшити заробітну платню і продовжити утримання наукових та освітніх інституцій за рахунок бюджету.

• Консерватизм адміністративного апарату не дозволяє змінити підходи до організації наукової діяльності та освіти. Існуючі стандарти та стереотипи мислення не дозволяють використовувати різноманітні напрямки досліджень, які вже давно мають визнання на Заході, тільки тому, що вони не схожі на традиційне уявлення про наукове дослідження. Як наслідок ці напрямки не знаходять місця у тематичних планах і програмах наукових досліджень. Прикладом такого стану речей можуть бути дослідження й розробки аналітичного забезпечення процесу ухвалення урядових рішень та розробки, спрямовані на аналіз ефективності інших програм і проектів.