Радянська спадщина

За радянських часів система середньої освіти була тією сферою, куди спрямовували значну частину відходів науково-технічної діяльності. Цим пояснюється велика кількість учителів точних наук, перевантаженість навчальних планів такими предметами, як математика, фізика, хімія, а також жорстка регламентація змісту цих предметів.

У той же час ідеологічно неупереджених, не залежних від ідеологічного контролю педагогічних досліджень, розробок змісту та організації середньої освіти за радянських часів майже не було. На такі дослідження держава не виділяла коштів, а їхні автори не мали можливості публікувати свої роботи чи одержувати вчені ступені.

Світовий досвід

В останні роки багато країн пов’язують зростання економічних показників і добробуту із якістю педагогічних досліджень і розробок. Наприклад, науковці Південної Кореї приділяють велику увагу вивченню взаємозв’язку між процесами суспільної трансформації та реформуванням освіти. Японці вивчають останні досягнення світової освітянської і педагогічної думки, постійно запрошують для консультацій і порад найбільш відомих у світі радикальних критиків педагогічних систем та ідеологів реформ із різних куточків світу. Спеціальні комісії, до складу яких входять видатні вчені, політики, фінансисти, найбільш успішні бізнесмени, розробляють завдання для чергового покоління підручників для японської середньої школи. Зміна змісту і робота над новим навчальним матеріалом та оформленням підручників і посібників має циклічний характер. Кожний новий комплект підручників починає розроблятися вже у момент впровадження попереднього.

Наука у вищій школі Радянська спадщина

Освітянська наука у вищій школі в цілому мала декоративний характер. Партійні та профспілкові організації уважно стежили за тим, щоб студенти й викладачі не відхилялися від дозволеної Міністерством тематики.

Робота на замовлення була можлива лише з державними установами. Не існувало прозорих процедур визначення тих ВНЗ і кафедр, яким дозволялося працювати над розробленням господарсько-договірної тематики. Хабарництво і тіньові стосунки під час розподілу державних ресурсів на наукові дослідження у вищій школі були звичним явищем.

Лише у деяких ВНЗ вдалося зберегти систему науково-дослідницької діяльності як важливої складової освітнього процесу. Здебільшого такі вищі навчальні заклади було сконцентровано у Москві, як, наприклад, МВТУ ім. Баумана. Багато українців були змушені від’їздити до Росії для того, щоб мати можливість займатися науковою діяльністю. Політика Комуністичної партії Радянського Союзу була спрямована на те, щоб в Україні було сконцентровано наукові центри, які обслуговували б переважно військово-промислову галузь.

Світовий досвід

Більшість сучасних успішних університетів і коледжів світу використовують дослідження й розробки як складову частину процесу вищої професійної підготовки. У навчальних планах цих закладів провідну роль відіграють проектні та аналітичні роботи. У провідних університетах обсяг самостійних занять студентів у проектах сягає 40-60 відсотків навчального часу. Всі навчальні курси, як гуманітарні, так і технічні, велику частину навантаження відводять для участі студентів у дослідницьких проектах. Лекції та семінарські заняття проводять як інструкції та консультації, що мають супроводжувати самостійну роботу студентів.

Це стає можливим завдяки тому, що в університетах і коледжах викладають фахівці, які практично займаються питаннями тих видів діяльності, якими оволодівають студенти під час навчання. Університетські викладачі працюють за контрактами і виконують роботи на замовлення уряду, бізнесових кіл, місцевої влади, громадських та благочинних організацій, приймають участь у міжнародних проектах, що фінансуються урядами їхніх та інших країн.

Проблеми фінансування, управління та змісту освіти

Негативні явища та їх причини

Світові тенденції

Управління і фінансовий менеджмент Середня освіта Від радянського часу залишилася жорстко централізована система управління і фінансового забезпечення середньої освіти. Хронічна нестача фінансів призводить до занепаду інфраструктури, зниження якості навчання, невдоволення громадськості. Вища освіта Університети позбавлено права визначати власну стратегію. Партнерство з бізнесовими колами, місцевою та регіональною владою гальмується через несприятливе регуляторне середовище. Відсутність якісного наукового потенціалу в університетах не дає можливості виконувати замовлення і залучати інші фінансові ресурси як додаток до бюджету та плати за навчання. Зміст, стандарти, якість навчання Визначення змісту до цього часу є прерогативою держави. За радянських часів це було виправдано плановою економікою та ідеологічними чинниками. Сьогодні навчальні плани надто перенасичені. Це пояснюється двома причинами: 1) вчителі через низьку зарплатню хочуть мати більше годин; 2) навчальні плани містять забагато інформації замість того, щоб вчити підходам та способам мислення у світі, який швидко змінюється. Стандарти виконують роль засобів контролю за тим, щоб навчальні заклади не відхилялися від програм. Сенс цього контролю - лише у збереженні нинішнього стану справ. Уся система освіти уникає цілісної оцінки ефективності своєї роботи і незалежного аналізу якості навчальних програм.

Менеджмент у середній освіті беруть на себе приватні фірми (США) або виборні громадські органи (Канада, Голландія). Вони більш ефективно, ніж державні службовці, управляють суспільними фінансами, залучають додаткові кошти, задовольняють інтереси громад у якісних освітніх послугах. Законодавство багатьох країн створює для університетів сприятливе середовище. Наприклад, у США університети є власниками землі (за законом Морріла), що дозволяє їм вести підприємницьку діяльність, залучати кошти від оренди, бути незалежними від якогось одного джерела фінансування. Це дозволяє їм не тільки досягти фінансової стабільності, але й бути центрами інноваційного та інтелектуального розвитку свого регіону та всієї країни (як Силіконова долина). Стандарти в освіті забезпечують можливість визначення індивідуальних траєкторій та безперервність освіти в умовах різноманітності освітніх систем. Стандарти спрямовано на визначення узагальнених показників результатів навчання, за якими можна було б порівняти досягнення учнів, що навчаються за різними програмами, у різних регіонах для того, щоб діти могли переходити з однієї школи в іншу, а університети могли відбирати абітурієнтів із різних країн. Оцінювання учнів є частиною оцінки якості процесу навчання і входить до педагогічного арсеналу вчителів як дієвий методичний спосіб. Оцінювання навчальних закладів відбувається як: 1) самооцінка; 2) аналіз ефективності; 3) дослідження із залученням зовнішніх експертів. Важливу роль відіграють також аналіз і моніторинг державної освітньої політики.