1.4. Предмет бухгалтерського обліку

Господарська діяльність підприємства складається з окремих процесів (виробництво і надання послуг, матеріально-технічне забезпечення, реалізація тощо), які відбуваються за допомогою певних ресурсів підприємства (основних фондів, матеріалів, коштів), що складають їх матеріальну основу. В свою чергу ці процеси складаються з окремих господарських операцій (купівля — продаж, витрати предметів праці, нарахування заробітної плати і ін.), основним .змістом яких є зміна в структурі активів і зобов'язань підприємства та зміна однієї їхньої форми на іншу. Бухгалтерський облік повинен давати повні і достовірні відомості про наявність ресурсів, якими володіє дане підприємство.

Тому предметом бухгалтерського обліку є господарські операції — події, що викликають зміни в структурі активів і зобов'язань, у власному капіталі підприємства, а також стан та використання ресурсів підприємства в процесі його діяльності. Причому предметом бухгалтерського обліку є не самі фізичні об'єкти, а інформація про них, необхідна для управління підприємством. Таким чином, предмет обліку — це факти господарської діяльності, які характеризують стан та використання ресурсів.

Але не всі господарські явища, що здійснюються на підприємстві, можуть відноситися до бухгалтерського обліку. Виходячи з принципів бухгалтерського обліку, господарський факт може бути відображений в обліку лише за таких умов:

він має вартісну оцінку;

пов'язаний з ресурсами підприємства або з джерелами їх утворення та задовольняє виробничому або правовому аспектам господарювання;

вже фактично відбувся за часом.

Сутність предмета бухгалтерського обліку визначається через об'єкти, що підлягають обліку, які за економічним змістом та призначенням можна розподілити на:

1) ресурси підприємства (активи);

2) джерела утворення ресурсів підприємства (капітал і зобов'язання);

3) господарські процеси.

Відповідно з національними стандартами бухгалтерського обліку в Україні ресурси підприємства підрозділяються на три групи: необоротні активи, оборотні активи та витрати майбутніх періодів (рис. 2.1).

До необоротних активів відносяться: нематеріальні активи, основні засоби, інші необоротні активи.

Нематеріальні активи — це неосязаємі активи, що не мають матеріально-речовинної структури, але мають умовну вартість. До них відносяться; ціна фірми чи фірмової марки, вартість патентів, ліцензій, авторських прав, ноу-хау, програмні забезпечення, що оцінюються тільки в грошовому виразі. Нематеріальні активи є предметом купівлі-продажу не тільки в середині країни, але і на міжнародному ринку.

До основних засобів відносяться будинки, споруди, машини, устаткування, транспортні засоби, передатні пристрої та ін. Вони використовуються в господарській діяльності підприємства в незмінній натуральній формі тривалий час, як правило, більше року, зношуються поступово і тому переносять свою вартість на готову продукцію частинами, по мірі зносу.

Інші необоротні активи включають:

незавершене будівництво;

довгострокові та інші фінансові інвестиції;

довгострокову фінансову заборгованість;

відстрочені податкові кредити;

інші необоротні активи (бібліотечні фонди, предмети прокату та ін.).

Оборотні активи включають: запаси, дебіторську заборгованість, кошти і їхній еквівалент.

Запаси, до яких відносяться:

виробничі запаси (матеріали, паливо, запасні частини, насіння і корм), які використовуються в процесі виробництва одноразово і цілком споживаються протягом одного виробничого циклу, уся їхня вартість відразу переноситься на собівартість готової продукції;

тварини на вирощуванні і відгодівлі;

малоцінні і швидкозношувані предмети терміном служби до 1 року;

незавершене виробництво — це предмети, що знаходяться в незавершеному виробничому процесі; готова продукція — закінчена в обробці продукція, що відповідає установленим технічним умовам, знаходиться на складі підприємства-виробника чи відвантажена споживачу;

товари — продукти праці, виготовлені і призначені для продажу.

Р ис. Класифікація ресурсів підприємства

Дебіторська заборгованість — заборгованість різних підприємств, організацій і фізичних осіб нашому підприємству, наприклад: заборгованість за товари чи інші матеріальні цінності, відвантажені покупцям, але не сплачені ними;

за виконані роботи і послуги;

за підзвітні суми, видані працівнику підприємства під звіт.

Особа, якій видані суми з каси підприємства під звіт, називається підзвітною;

за векселями (борговими зобов'язаннями) отриманими;

за авансами виданими та ін.

Підприємства і особи, що мають заборгованість нашому підприємству, називаються дебіторами, а їхня заборгованість — дебіторською.

Кошти та їхній еквівалент:

у національній валюті (каса, рахунки в банках);

в іноземній валюті;

інші оборотні активи.

До витрат майбутніх періодів відносяться витрати, здійснені в даному звітному періоді, але відносяться до майбутніх періодів.

До тиких витрат відносяться:

витрати по освоєнню виробництва, нових видів продукції;

суми підписки на періодичні видання та ін.

Згідно з національними стандартами бухгалтерського обліку в Україні джерела формування ресурсів підприємства підрозділяються на чотири групи:

власний капітал;

забезпечення майбутніх витрат і платежів;

довгострокові зобов'язання;

поточні зобов'язання (рис. 2.2).

До власного капіталу відносяться: статутний капітал, пайовий, додатковий вкладений, резервний, несплачений, вилучений і нерозподілений капітал.

Статутний капітал (капітал — це джерело створення підприемства), пайовий капітал, додатково вкладений капітал, резервний капітал.

На підприэмствах державноі форми власності статутним капіталом називаэться розмір ресурсів, наданих підприємству державою для виконання встановленого йому плану. Статутний капітал як розмір засобів у першу чергу втілюється в основні засоби підприємства. Тому будь-які зміни величини основних засобів підприємства приводять до зміни величини статутного капіталу.

Частина статутного капіталу, втілена в основні засоби підприємства, називається основною частиною статутного капіталу чи основним капіталом.

Частина ж цих засобів втілюється також і в оборотні кошти (в запаси матеріалів, готової продукції, щоденні витрати на виробництво), необхідні

Статутний капітал

Додатковий капітал

Додотково вкладений капітал

Резервний капітал

Несплачений капітал

Нерозподілений прибуток

Вилучений капітал

Р ис. Класифікація джерел утворення ресурсів підприємства

підприємству для його нормальної роботи.

Частина статутного капіталу, втілена в оборотні кошти підприємства, називається оборотною частиною статутного капіталу чи оборотним капіталом.

Основна й оборотна частини статутного капіталу підприємства змінююються. Зміни основної частини статутного капіталу обумовлюються змінами основних засобів підприємства.

На підприємствах з іншими формами власності (крім державної)статутний капітал – це сумарний внесок (вклад) учасників (власників) підприємства в майно (кошти) для забезпечення нормальної господарської дяльності, перадбаченої статутом підприємства. Вклади в статутний капітал можуть вноситися коштами, майном, матеріальними цінностями, нематеріальними активами, облігаціями й Іншими цінними паперами. Майно й нематеріальні активи можуть передаватися або у власність підприємства, або в користування. Активи, надані у власність, не повертаються колишньому власнику, а надані в користування — повертаються власникові по закінченні встановленого терміну.

Додатковий вкладений капітал — це емісійний дохід, інший вкладений капітал, дооцінка активів, безкоштовно одержане майно, Інший додатковий капітал.

Резервний капітал утворюють підприємства за участю іноземного капіталу, а також акціонерні товариства відкритого і закритого типів. Відрахування у нього здійснюються по досягненні ним розмірів, передбачених установленими документами, але не більше 25% оплаченого статутного капіталу. Джерело коштів — прибуток. Сума відрахувань до резервного капіталу не повинна перевищувати 50% прибутку.

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток).

Прибуток звітного року (основна частина прибутку) — це, як правило, прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг). Прибуток утворюється з доходів від реалізації за вирахуванням повної собівартості продукції.

Нерозподілений прибуток минулих років використовується на поповнення резервного капіталу чи збільшення статутного капіталу, на виплату дивідендів, засновникам підприємства та ін.

Несплачений капітал — відображається сума заборгованості власників за внесками до статутного капіталу.

Вилучений капітал — це викуплені акції, вилучені вклади й паї, інший вилучений капітал.

Забезпечення майбутніх витрат і платежів — це суми, зарезервовані у встановленому порядку з метою рівномірного включення витрат та платежів до витрат або обороту, тобто суми наступної оплати відпусток працюючих (включаючи відрахування на соціальне страхування), щорічної винагороди за вислугу років, витрати на спорудження тимчасових будівель та ін.

До них належать:

забезпечення оплати відпусток;

додаткове пенсійне забезпечення;

забезпечення гарантійних зобов'язань;

забезпечення інших витрат і платежів;

цільове фінансування і цільові надходження — розрахунки за об'єктами фінансування;

страхові резерви — за видами резервів.

Довгострокові зобов'язання включають: довгострокові кредити банків, довгострокові фінансові зобов'язання та інші довгострокові зобов'язання.

Довгострокові кредити банків — це кредити на термін більше одного року в українській та іноземній валютах, отримані в банках на території України та за кордоном. Порядок кредитування, оформлення кредитів та їхнє погашення регулюється правилами банків та кредитним договором, який складається, як правило, на рік, але якщо підприємство постійно користується кредитами даного банку, то договір може бути укладений і на більш тривалий термін.

До довгострокових кредитів банків належать також і відстрочені довгострокові кредити в національній і іноземній валютах.

Довгострокові фінансові зобов'язання — це фінансові зобов'язання на придбання цінних паперів, термін погашення яких перевищує один рік; вкладення до статутного чи пайового капіталів дочірніх підприємств; кошти, передані в борг; серед фінансових зобов'язань значне місце займають цінні папери, акції, облігації, векселя тощо, що є грошовими документами.

Інші довгострокові зобов'язання — зобов'язання, що не можуть бути включені до інших статей.

До поточних зобов'язань належать: короткострокові кредити банків, поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями, векселі видані, розрахунки з кредиторами, з одержаних авансів, з бюджетом, з позабюджетними платежами, із страхування, з оплати праці, з учасниками.

Основними об'єктами короткострокових кредитів банків є виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів, готова продукція, товари, кошти, вкладені в розрахунки. Короткострокові кредити банків — це кредити на строк не більше одного року в українській і іноземній валютах, отримані підприємством у банках на території України та за кордоном. Порядок кредитування, оформлення кредитів та їх погашення регулюється правилами банків та кредитних договорів.

Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями.

Векселі видані — видача векселів постачальникам, підрядчикам або іншим фізичним (юридичним) особам як оплата товарно-матеріальних цінностей. Векселем виданим забезпечується погашення заборгованості.

Розрахунки з кредиторами:

кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, за електроенергію, газ, пару, воду тощо;

поточні зобов'язання за рахунками:

а) з одержаних авансів — сума одержаного авансу, сума отриманої

оплати при частковій готовності продукції і робіт (наприклад, від покупців);

б) з бюджетом (за видами платежів до бюджету):

з податку на додану вартість (ПДВ);

з податку на прибуток;

з акцизного збору;

з прибуткового податку;

з відстрочених і розстрочених платежів і внесків до бюджету;

з комунального податку;

з єдиного податку тощо.

в) з позабюджетних платежів — з відрахувань на ремонт і

будівництво автомобільних доріг тощо;

г) зі страхування (із соціального страхування, з пенсійного забезпечення, з індивідуального страхування, зі страхування майна, з інших видів страхування);

д) з оплати праці — з нарахованої, але не виплаченої працівникам підприємства заробітної плати, з депонентами та іншими видами оплати допомоги, з централізованих фондів і резервів, з інших операціях;

з) з інших поточних зобов'язань.

Кредиторська заборгованість, як джерело ресурсів підприємств, є вільними коштами підприємства, які можна використовувати на будь-які потреби, поки не закінчиться термін погашення заборгованості постачальникам, бюджету, персоналу працюючих, органам соціального забезпечення, за векселями виданими, за одержаними від клієнтів авансами та інше.

Господарські процеси — третій об'єкт бухгалтерського обліку.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарські операції — це дія чи подія, що викликає зміну в структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Для здійснення господарської операції затрачуються праця й енергія, залучаються матеріальні, грошові ресурси, технічні засоби. Об'єктом бухгалтерського обліку виступає звичайно завершена операція. У ньому відбивається, як правило, сам факт здійснення операції та її результат.

Усі господарські операції відносяться до конкретних господарських процесів, а саме: до процесів постачання, виробництва і реалізації.

Процес постачання є комплексом операцій з забезпечення підприємства необхідними ресурсами для безупинної діяльності.

Процес виробництва — це комплекс операцій по видобутку, переробці і перетворенню сировини в готову продукцію.

Заключною стадією кругообігу засобів є реалізація виробничої продукції й одержання за неї грошової винагороди.

Отже, процес реалізації є комплексом операцій зі збуту готової продукції, доведенню її до споживача і визначенню фінансового результату (прибуток чи збиток).

По характеру впливу на загальну величину засобів, які є на підприємстві, господарські факти (операції) можна підрозділити на внутрішні і зовнішні.

Внутрішні факти господарського життя призводять до змін у складі ресурсів підприємств чи їхніх джерел, не впливаючи на загальну величину засобів, що е в господарстві. До них відносяться передача готової продукції на склад, видача готівки під звіт, погашення заборгованості постачальникам за рахунок позички банку та ін. В усіх випадках сума ресурсів підприємства в цілому не змінюється.

Зовнішні факти господарського життя призводять до одночасної зміни обсягу господарських засобів і їхніх джерел. Величина загальної суми засобів господарства при цьому збільшиться або зменшиться. Наприклад, надходження на склад матеріалів від постачальників, виплата заробітної плати працівникам, перерахування з рахунка в банку платежів до бюджету.

Господарські факти (операції) можна підрозділити на короткочасні і тривалі. Короткочасні господарські операції відбуваються й оформляються протягом одного дня чи більш короткі проміжки часу. До таких операцій відносяться видача готівки з каси, відпустка матеріалів на виробництво, відвантаження продукції покупцям.

Тривалі господарські операції відбуваються протягом більш тривалого періоду часу, наприклад, нарахування заробітної плати.

Загальним для всіх господарських операцій е обов'язкове їхнє документування в момент здійснення чи після здійснення операції, а також грошова оцінка.