Тема 12. Облік розрахунків з оплати праці

Терміни і визначення

Заробітна плата - винагорода, розрахована, як правило, у грошовій формі яке по трудовому договору власник або уповноважений їм орган виплачує робітнику за виконану їм роботу.

Основна заробітна плата – винагорода за виконану роботу у відповідності з встановленими нормами праці ( нормами часу, виробітки, обслуговування, посадових обов’язків ). Його встановлюють у вигляді тарифних ставок (окладів) та розцінок для робітників та посадових окладів для службовців;

Додаткова заробітна плата – винагорода за працю зверх встановлених норм, за трудові успіхи та винахідництво, та особливі умови праці. Вона включає надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, які передбачені законодавством, премії, які зв’язані з виконанням виробничих завдань та функцій.

Інші заохочення та компенсаційні виплати – виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії по спеціальним системам і положенням, компенсаційні і інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені законодавством або які вище встановлених ним норм.

Мінімальна заробітна плата – законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту некваліфіковану працю, нижче якого не може вироблятися оплата за виконану працівником погодинну, місячну норму (обсяг робіт).

Виплати працівникам

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про виплати ( у грошовій і не грошовій формі) за роботи, виконані працівниками сформульовані у П(С)БО 26 „Виплати працівникам”. Норми цього стандарту поширюються на підприємства незалежно від форми власності (крім бюджетних установ).

Виплати працівникам включають:

ВИПЛАТИ ПРАЦІВНИКАМ
Поточні виплати	Виплати при звільненні	Виплати при закінченні трудової діяльності	Інші виплати

Визнання виплат

Склад виплат	Порядок визнання
Поточні виплати а)Заробітна плата за окладами та тарифами, інші нарахування з оплати праці; b) Виплати за невідпрацьований час; c) Премії та інші заохочувальні виплати, що підлягають сплаті протягом 12 місяців по закінченні періоду, у якому працівники виконують відповідну роботу.	- Нарахована сума виплат протягом звітного періоду – поточне зобов’язання . - Витрати за невідпрацьований час, що підлягають накопиченню – зобов’язання через створення забезпечень у звітному періоді; - Витрати за невідпрацьований час, що не підлягають накопиченню – зобов’язання того періоду у якому час відсутності працівника на роботі підлягає оплаті. - Визнаються зобов’язаннями через створення забезпечення у звітному періоді.
Виплати при звільненні а)Виплати при звільненні що підлягають сплаті у звітному періоді; b) Витрати при звільненні, що не підлягають сплаті у повному обсязі протягом 12 місяців після дати балансу.	Витрати того періоду у якому виникають зобов’язання за такими виплатами. Обчислюються за теперішньою вартістю.
Виплати по закінченні трудової діяльності Зобов’язання та активи пов’язані з виплатами по закінченню трудової діяльності за кожною програмою виплат по закінченні трудової діяльності нарахування за програмою з визначеним внеском; нарахування за програмою з визначеним внеском, що не підлягає сплаті в повному обсязі протягом 12 місяців по закінченні періоду у якому працівник виконував відповідну роботу	поточні зобов’язання у періоді, протягом якого працівники виконували роботу - обчислюється за теперішньою вартістю.
Інші виплати працівникам а) Зобов’язання щодо виплат інструментами власного капіталу підприємства b) Інші довгострокові виплати працівникам	визнаються згідно П(С)БО 13 „Фінансові інструменти”; - визнаються через створення на дату балансу забезпечення у сумі теперішньої вартості цього зобов’язання на дату балансу за вирахуванням справедливої вартості на дату балансу активів програми, якими буде погашене зобов’язання .

Заробітна плата – поняття, види і форми

Економічний термін заробітна плата, сформульований ст.1 Закону України «Про оплату праці» №108/95ВР від 24.03.1995.

Розмір заробітної плати залежить від складності й умов виконуваної роботи, професійних якостей, результатів праці, фінансового положення підприємства.

Максимальним розміром вона не обмежується. Держава здійснює регулювання оплати праці, шляхом установлення мінімальної заробітної плати.

Мінімальна заробітна плата – законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту некваліфіковану працю, нижче якого не може вироблятися оплата за виконану працівником погодинну, місячну норму (обсяг робіт).

До складу мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні і компенсаційні виплати.

На 1.01.2010 року розмір мінімальної заробітної плати складає 869 грн.

Розмір заробітної плати регулюють системи оплати праці, встановлені в колективному договорі. Положення про оплату праці є складовою частиною колективного договору.

У відповідності ст.2 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата може бути:

а) основна заробітна плата – винагорода за виконану роботу у відповідності з встановленими нормами праці ( нормами часу, виробітки, обслуговування, посадових обов’язків ). Його встановлюють у вигляді тарифних ставок (окладів) та розцінок для робітників та посадових окладів для службовців;

b) додаткова заробітна плата – винагорода за працю зверх встановлених норм, за трудові успіхи та винахідництво, та особливі умови праці. Вона включає надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, які передбачені законодавством, премії, які зв’язані з виконанням виробничих завдань та функцій.

с) інші заохочення та компенсаційні виплати – виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії по спеціальним системам і положенням, компенсаційні і інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені законодавством або які вище встановлених ним норм.

Більш докладно складові заробітної плати розкриті у Інструкції по статистиці заробітної плати, яка затверджена наказом Держкомстату України від 13.01.2004р. №5.

У відповідності зі ст.15 Закону України «Про оплату праці» регламентується організація оплати праці на підприємстві. У ній указується, що форми, системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, надбавки, компенсаційні виплати і т.д. установлюються підприємствами в колективних чи договорах генеральних чи галузевих угодах.

Доходи громадян. Нарахування й утримання

Для цілей Закону України „Про податок з доходів громадян” від 22.05.2003 №889 -1У під терміном „ заробітна плата” розуміється також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, або інші виплати та винагороди, які виплачуються платнику податку у зв’язку з відношенням трудового найму згідно закону.

Починаючи з 1 січня 2007 року ставка оподаткування , яка визначена ст.7.1 статті 7 Закону 889, встановлена на рівні 15% об’єкта оподаткування.

Відповідно до п.п. 6.5.1. п.6.5 Закону №889 податкова соціальна пільга застосовується до доходу, одержаного платником податку у вигляді заробітної плати на протязі звітного місяця, якщо її розмір не перевищує суми місячного мінімального прожиткового рівня для працездатної особи, встановленого законодавством, помноженої на 1,4 та округленої до ближчих 10 гривень ( на даний момент 1220грн.).

Середня заробітна плата.

Порядок нарахування середньої заробітної плати затверджений Інструкцією №5 від 13.01.2004р. При наданні працівнику щорічної і додаткової відпусток при виплаті компенсацій за невикористану відпустку, а так само відпусток у зв'язку з навчанням без відриву від виробництва, при переведенні працівника на більш легку працю по стану здоров'я, при виплаті вихідної допомоги, при службових відрядженнях, змушених прогулах використовується середня заробітна плата. Вона обчислюється виходячи з виплат за останні 12 місяців чи роботи ж за ціле число місяців фактичної роботи, що передують представленню чи відпустки виплати компенсації, якщо працівник працював не менш 1 року.

Відповідно до Порядку нарахування середньої заробітної плати для розрахунку виплат по загальнообов'язковому державному страхуванню, затвердженого 20 вересня 2001 №1266 змінений порядок розрахунку середньої заробітної плати відповідно до якого вона розраховується виходячи з 6-ти останніх календарних місяців, що передують місяцю настання страхового випадку.

Середня заробітна плата для розрахунку страхових виплат і оплати перших 5-ти днів тимчасової непрацездатності за рахунок роботодавця.

Середня заробітна плата обчислюється шляхом розподілу нарахованої за розрахунковий період заробітної плати з який сплачуються страхові внески (оподатковуваного доходу):

• На кількість відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді по загальнодержавному соціальному страхуванню в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням і похованням і від нещасливого випадку на виробництві і професійних захворюваннях;

• На кількість календарних днів за розрахунковий період (без обліку святкових і неробочих днів по загальнодержавному соціальному страхуванню на випадок безробіття).

Документальне оформлення господарських операцій по обліку заробітної плати

Нарахування заробітної плати здійснюється на підставі первинних документів. Вони здаються в розрахунковий відділ бухгалтерії для перевірки і наступних розрахунків. За роботу в першій половині місяця працівникам звичайно видається аванс, а кінцевий розрахунок виробляється при виплаті заробітної плати за другу половину місяця.

Для нарахування основної заробітної плати працівникам з погодинною оплатою праці необхідні зведення про посадові оклади (штатний розклад), привласнених розрядах (наказ), годинних тарифних ставках (тарифні сітки), а так само дані табельного обліку за відповідний період.

Для нарахування основної заробітної плати працівникам, що працюють відрядно, необхідно мати обсяг вироблення за відповідними розцінками. Виконані роботи оформляються наступними документами:

• накладними на здачу продукції,

• квитанціями на оплату вартості послуг,

• актами приймання виконаних робіт.

При висновку договорів з тимчасовими колективами і договорів підряду оплачується тільки кінцевий результат, передбачений у договорі. Усі види додаткових заробітних плат також нараховуються на підставі первинних документів і розрахунків середнього заробітку працівника.

Облік розрахунків по оплаті праці виробляється на підставі типових форм, затверджених наказом Міністерства Статистики України «Про твердження типових форм первинного обліку по розрахунках з робітниками та службовцями по заробітній платі» від 22.05.1996 №144:

• П-49 розрахунково-платіжна відомість,

• П-50,51 розрахункова відомість,

• П-52 розрахунок заробітної плати,

• П-53 платіжна відомість,

• П-54 особовий рахунок,

• П-54а особовий рахунок,

• П-55 накопичувальна картка вироблення і заробітної плати,

• П-56 накопичувальна картка обліку заробітної плати,

• П-1 Наказ про прийняття на роботу,

• П-2 особлива картка,

• П-6 Наказ (розпорядження) про надання відпустки,

• П-12 табель обліку використання робочого часу і заробітної плати,

• П-15 список осіб, що працюють не повний робочий час,

• П-16 листок обліку простоїв.

На кожного працівника у відділі кадрів відкривається особлива картка, у якій маються необхідні анкетні дані і всі зміни і переміщення по роботі. На всіх працівників, що працюють на підприємстві за трудовим договором ведеться трудова книжка, що зберігається на підприємстві. На кожнім підприємстві повинний бути організований табельний облік робочого часу.

Табель – первинний документ по обліку відпрацьованого часу. Складається в одному екземплярі майстром чи іншими особами, яким це доручено і дається в бухгалтерію у встановлені на підприємстві терміни.

Наряд – комбінований документ, у якому указуються виконані роботи і підтверджується фактичний обсяг робіт.

Розрахунково-платіжна відомість – зведений документ, що відбиває розрахунки з працівниками і службовцями по оплаті праці.

Характеристика рахунка 66 «Розрахунки з оплати праці».

На рахунку 66 ведеться узагальнююча інформація з розрахунків з персоналом по оплаті праці, по усіх видах заробітних плат, премій, допомоги і т.д.

Рахунок 66” Розрахунки з оплати праці” має такі субрахунку:

661 – Розрахунки по заробітній платі;

662 – Розрахунки по депонентах, тобто по заробітній платі, що не отримана.

По Кт рахунку 66”Розрахунки з оплати праці” відбивається нарахована основна, додаткова заробітна плата, премії, допомога по лікарняних аркушах і інші нарахування, а по Дт –відбивається виплата заробітної плати, премій, допомоги, а також утримані податки, платежі по виконавчих листах, натуроплата продукцією й інші утримання.

Нарахована, але не отримана в термін заробітна плата відбивається по Дт 661”Розрахунки за заробітною плату” і Кт 662”Розрахунки з депонентами”.

Аналітичний облік розрахунків по заробітній платі на підприємстві ведеться по кожнім працівнику, сума всіх утримань по аналітичних рахунках відповідає дебетовому обороту синтетичного рахунка 66.

Господарські операції	Дт	Кт
1. Нарахована заробітну плату	23	661
2. Нарахування збору на обов'язкове державне пенсійне страхування	23	651
3. Нарахування збору на обов'язкове соціальне страхування	23	652
4. Нарахування збору на обов'язкове страхування на випадок безробіття	23	653
5. Утримано на пенсійне страхування	661	651
6. Утримано на страхування по безробіттю	661	653
7. Утримано прибутковий податок	661	641
8. Видано заробітну плату	661	301

Нарахування (утримання) по всіх соціальних внесках відображаються по кредиту субрахунків: 651”...за пенсійним забезпеченням” ,652 „... за соціальним страхуванням”, 653 „...за страхуванням на випадок безробіття”,641 „Розрахунки за податками”, а сплата по дебету цих субрахунків у кореспонденції з грошовими рахунками обліку – 30”Каса”,31”Розрахунки у банках”.

Передбачено 3 варіанти розрахунку працівнику заробітної плати:

1. По розрахунково-платіжній відомості, що одночасно використовується для розрахунків і виплат заробітної плати. Застосовується на невеликих підприємствах.

2. По розрахунковій відомості і платіжній відомості. Виплата виробляється по платіжній відомості. Застосовується на великих підприємствах, установах, організаціях.

3. По спеціальних аркушах розрахунку заробітної плати, типова форма П-52, що виписується на кожного працюючого в 2-ух екземплярах, а сума до видачі на руки переноситься в платіжну відомість П-53.

Видача авансу за роботу при кожнім із застосовуваних варіантів проводиться по платіжній відомості.

Компенсація втрати частини заробітку, у зв'язку з несвоєчасною його виплатою, є однієї з державних гарантій передбачених Законом «Про оплату праці». Конкретний механізм компенсації за несвоєчасну виплату нарахованої заробітної плати був розроблений у Положенні «Про порядок компенсації працівником утрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням термінів її виплати» постанова Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 №1427.

Розрахунки з підзвітними особами.

Облік розрахунків з підзвітними особами відповідно до Інструкції «Про застосування плану рахунків» №291 від 30.11.1999 ведеться на субрахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами».

Рахунок 372 є виключенням із загального правила, його сальдо може бути і дебетове і кредитове. Дані на рахунку 372 відбиваються розгорнуто: дебетове в рядку 210 балансу «інша поточна дебіторська заборгованість» і кредиторська в рядку 610 «інші поточні зобов'язання». Видача наявних у підзвіт здійснюється тільки по цільовому призначенню, а саме на адміністративно-господарські нестатки, на закупівлю сільськогосподарської продукції і на витрати по службових відрядженнях. Облік виданих у підзвіт сум ведеться по Дт372 у кореспонденції з рахунками обліку коштів: 301,302. Якщо, через підзвітну особу була зроблена оплата робіт, у бухгалтерському обліку витрати, зв'язані з цією оплатою, відносяться до витрат періоду, у якому вони були здійснені. В обліку підприємств, що використовують 8 клас рахунків, витрачені підзвітні суми відбиваються в такий спосіб:

• Якщо підзвітна особа придбала товарно-матеріальні цінності Дт20,22 Кт372;

• Якщо кошти в підзвіт видані на командировочні витрати, на оплату послуг, виконаних на підприємстві Дт84 Кт372;

Для підприємств, що не використовують 8-ий клас рахунків будуть наступні кореспонденції:

Дт 91 Кт 372 – загальновиробничі витрати;

Дт 93 Кт 372 – витрати на збут;

Дт 92 Кт 372 – адміністративно-господарські витрати.

Принципи формування витрат у бухгалтерському обліку підприємства визначені в П(с)БУ 16 «Витрати».

Витрати визнаються витратами операційного періоду одночасно з визнанням доходів. Якщо видача в підзвіт здійснюється на закупівлю товарно-матеріальних цінностей, то такі витрати включаються в первісну вартість цих товарно-матеріальних цінностей і витратами не визнаються доти, поки підприємство одержить доход від використання цих товарно-матеріальних цінностей.

Звичайно на практиці застосовують наступний порядок розрахунків з підзвітними особами:

1. Працівнику видаються кошти в підзвіт, а потім він використовує ці гроші на адміністративно-господарські витрати, відрядження, закупівлю сільськогосподарської продукції;

2. Підзвітна особа придбала товарно-матеріальні цінності за свій чи рахунок їде у відрядження, а потім підприємство відшкодовує його витрати в тому випадку, якщо в працівника маються всі документи, що підтверджують витрати, причому документи повинні бути виписані на підприємство.

Видача готівки у підзвіт проводиться відповідно до Порядку ведення касових операцій у національній валюті України і, відповідно до цього документа, до операцій по розрахунках з підзвітними особами пред'являються наступні вимоги:

• Видача готівки з кас проводиться за умови повного звіту підзвітної особи по раніше виданій сумі;

• Невитрачені суми готівки повинні бути повернуті в касу підприємства не пізніше наступного робочого дня, після їхньої видачі на господарські потреби;

• Звіт про витрачені суми авансу, виданого на командировочні витрати, повинний бути представлений протягом 3-ех днів після закінчення відрядження й у цей же термін невитрачена готівка повинні бути повернуті в касу.

З каси підприємства працівнику можуть одночасно видаватися готівку на відрядження і кошти в підзвіт для рішення під час відрядження виробничих задач. У цьому випадку відряджена особа повинна протягом 3-ех днів після повернення надати в бухгалтерію авансовий звіт про суму, що була йому видана.

Витрати на відрядження.

Відповідно до П(с)БО16 оплата службових відряджень визнається витратами періоду і включається до складу валових витрат, тільки при наявності документів, що підтверджують ці витрати: квитки на усі види транспорту загального користування, із усіма витратами по придбанню (страховка, постільні приналежності), рахунки на проживання в готелі, проїзні документи на проїзд у міському транспорті, відповідно до маршруту, погодженому з керівником підприємства.

Підлягають відшкодуванню і включенню у витрати, непідтверджені документально, але понесені добові витрати в межах норм, затверджених Кабінетом Міністрів України. Так само на витрати відноситься плата за бензин, стоянку і паркування, якщо працівник відправлений у відрядження на службовому легковому автомобілі.

Первинна документація для службових відряджень.

Направляючи працівника у відрядження, підприємство оформляє наступні первинні документи:

• завдання на відрядження;

• наказ (розпорядження) керівника підприємства про напрямок працівника у відрядження;

• попередні кошториси витрат на відрядження;

• посвідка про відрядження і запис у журналі реєстрацій про реєстрацію посвідчення;

• документи про наявність зв'язку відрядження з діяльністю підприємства.

Підставою для наказу є напрямок працівника у відрядження (клопотання, завдання, підписане керівником того підрозділу, що направляє співробітника).

Наявність розпорядження чи наказу керівника про відрядження працівника є обов'язковою умовою. Наказ складається в письмовій формі. У ньому повинно бути зазначене:

• ПІБ,

• Посада,

• Найменування чи підприємства структурного підрозділу,

• Дата початку і закінчення відрядження,

• Населений чи пункт пункт призначення,

• Назва підприємства, куди направляється відряджений,

• Ціль відрядження,

• Вид транспорту і т.д.

Керівник підприємства має право встановлювати додаткові обмеження, щодо цілей і коштів, а так само установлювати відшкодування витрат понад установлений законодавством норм, об цьому відряджена особа інформується й у наказі вказуються конкретні умови.

Розмір витрат на відрядження звичайно розраховується виходячи з вартості проїзду, наймання житла і діючих норм добових.

Оформлення майбутніх командировочних витрат, як правило оформляється у вигляді розрахунку кошторису. Цей розрахунок-довідка має назву Бланк-3. Посвідка про відрядження – основний документ, відповідно до якого здійснюється відрядження працівника. Форма посвідки про відрядження затверджена Наказом Державною Податковою Інспекцією України від 28.07.1997 №260.

Журнал реєстрації посвідок про відрядження

Кожне відрядження на підприємстві повинні бути зареєстровані в спеціальному журналі реєстрації посвідок про відрядження. На кожній посвідці про відрядження ставиться порядковий номер і дата, указується номер і дата наказу керівника про напрямок у відрядження. На підприємстві наказом повинне бути призначене посадова особа, на яке покладається ведення документів по відрядженнях. Підпис на посвідці про відрядження особи відповідального за реєстрацію прибулих і вибулих осіб повинна завірятися печаткою підприємства. Перед виїздом у відрядження працівнику видається аванс.

Звіт працівника про виконання службового відрядження.

По поверненню з відрядження працівник повинний зробити оцінку в посвідці про відрядження протягом робочого чи дня наступного дня після повернення. Дана дата є вдень прибуття. Для віднесення витрат по відрядженню на витрати підприємства підзвітна особа повинна представити документи, що підтверджують зв'язок відрядження з основною діяльністю підприємства.

Такими документами можуть бути: запрошення, протокол про наміри, укладений договір, угоди про співробітництво, протокол розбіжностей і т.д.

Відсутність оригіналів таких документів волоче не визнання понесених витрат.

Звіт завіряється підписом начальника того відділу, що відправляв працівника у відрядження. Керівник цього підрозділу підписує звіт, потім його передають у бухгалтерію.

Вимоги, що пред'являються до документів, прикладеним до авансового звіту:

• підтверджуючі документи підписуються в оригіналах;

• за формою повинні відповідати прийнятим на Україні вимогам по оформленню і заповненню первинних документів;

• по характері операцій повинна бути встановлений зв'язок подаваних документів з цільовим призначенням виданого грошового авансу.

У бухгалтерії звіт перевіряється бухгалтером за формою (наявність усіх реквізитів, правильність оформлення, наявність підпису), по змісту (вірогідність документів і арифметична перевірка).

Питання для самоперевірки та контролю засвоєння знань

1. У чому сутність аналітичного обліку розрахунків з працівниками?

2. Як нараховується заробітна плата?

3. Який порядок нарахувань на фонд оплати праці?

4. Який порядок нарахування утримань з заробітної плати?

5. Бак розрахувати допомогу по тимчасовій непрацездатності?

6. Які особливості синтетичного обліку розрахунків по оплаті праці?

7. У чому сутність аналітичного обліку розрахунків з працівниками?

8. Який порядок відображення в обліку розрахунків по відрядженням?

9. Як відображаються в обліку розрахунки з підзвітними особами?

10. Які первинні документи використовуються при обліку розрахунків по оплаті праці?