6. Спадкування

Спадкування також виступає в сучасних умовах як реальний шлях до підприємництва. Спадкування є формою переходу власності від спадкодавця до спадкоємця. Спадкоємне право визначається як галузь цивільного права і як сукупність правових норм, що регулюють такі стосунки, розрізняє спадкування за заповітом і за законом.

Спадкування за законом є спадкуванням без заповіту спадкоємця. Діюче законодавство, враховуючи відсутність заповіту, визначає спадкоємців за законом, проте коло спадкоємців у різних країнах визначається по-різному. Спадкування за заповітом є волевиявленням спадкодавця, спрямоване на визначення юридичної долі його майна після смерті.

Спадкування в будь-якій формі є придбанням спадкоємцем прав власника, отже - власника підприємства. Логіка дій такого власника у сфері ділової активності визначається цілями, які він ставить перед собою: якщо він настроєний на одержання лише доходу від наслідуваного підприємства, то ніяких кардинальних змін у роботу підприємства він не вносить. Якщо нового власника хвилює проблема підвищення ефективності підприємства, то, в такому випадку, його дії (стратегія, тактика, цілі, методи) будуть адекватними діям будь-якого іншого підприємця.

Підсумки теми

3. Купівля “за доходами” означає, що покупець бере до уваги не стільки балансову вартість, а майбутній дохід підприємства, що і визначає суму угоди. Купівля по балансовій вартості ґрунтується на використанні балансового методу оцінки вартості підприємства. Балансова вартість - це вартість підприємства за бухгалтерськими документами.

4. На вартість фірми впливають такі фактори, як сформоване коло покупців, місце розташування підприємства, партнерські зв’язки, потенційні можливості, які визначать розвиток підприємства в майбутньому.

5. Спадкування є формою переходу власності від спадкодавця до спадкоємця. Спадкоємне право визначається як галузь цивільного права і як сукупність правових норм, що регулюють такі стосунки, розрізняє спадкування за заповітом і за законом.

Тема 8. Підприємницький успіх

1. Складові підприємницького успіху.

2. Комерційна інформація як особливий товар.

3. Кому слід займатися підприємницькою діяльністю.

1. Складові підприємницького успіху

Прагнення бути щасливим - одне із основних природних бажань людини, а сенсом всіх видів людської активності є прагнення успіху. Що ж розуміється під успіхом?

Поняття успіху часто не має позитивного забарвлення серед підприємців-початківців. Користуватися ліктями, розштовхуючи інших, досягати власних цілей за рахунок обмеження прав інших - часто саме ці обставини маються на увазі під засобами досягнення успіху. Не можна заперечувати, що ці явища не відбуваються у нашому житті. Але також не слід їх розцінювати як справжні шляхи досягнення успіху. Більше того, з реальним успіхом такі дії не мають нічого спільного. Успіх не є справжнім, якщо він досягається протиправними засобами або діями, спрямованими проти когось. Успіх є дійсним, коли він отримується за допомогою дій не проти інших, а разом з іншими: “Успіх, що завдає шкоди іншим - це невдача”. Ця істина стара, але залишається вірною і на сьогодні.

Підприємницький успіх пов’язаний з різними уявленнями про нього. Є підприємці, які вважають успіхом практичну реалізацію своєї ідеї. Інші вважають успіхом одержання прибутків, треті - якщо їх дії допомогли уникнути краху. А для окремих підприємців успіхом є можливість розширення свого виробництва. Є такі, хто мріє про скорочення числа робітників, але є інші - які прагнуть створення нових робочих місць.

В основі підприємницького успіху - не тільки досягнення, але і значна відповідальність. На відміну від звичайних людей - робітників, службовців - підприємець свідомо йде на необмежений робочий день, ризик втрати капіталу, нефіксований (негарантований) дохід, він готовий пристосовуватися до існуючих умов і здобувати нові знання, брати на себе повний обсяг відповідальності як за стан справ на виробництві, так і за працюючих людей.

Існує думка, що у підприємництві поняття успіху пов’язане з досягненням максимального результату, запланованого на початку реалізації підприємницького проекту або підприємницької ідеї. Цивілізоване розуміння підприємницького успіху перехрещується з моральними та етичними, а вже потім - фінансовими моментами (“...Я - єдиний виробник такого товару” або “...Тільки в мене можна одержати такий якісний товар”, або “...Ніхто не вірив, що я зможу налагодити виробництво”). Таким чином, підприємницький успіх пов’язується, в першу чергу, з ідеєю, бажанням самореалізації або прагненням змінити хід подій тощо. Гроші, капітал, прибуток - все це забезпечує підприємницький успіх, але не є самоціллю у бізнесі.

Стверджувати, що підприємництво у теперішніх умовах носить цивілізований характер було б необачно, проте заперечувати наявність негативних випадків в організації підприємницької активності неможливо. Взагалі, сьогоднішнє підприємницьке середовище складається як би із двох окремих секторів. Один із них створений тими, хто має мету - заробляння грошей будь-яким доступним способом - неважливо, чим займатися, аби тільки це давало дохід, і чим більше, тим краще. Таких підприємців більшість. Друга група створена тими підприємцями, які використовують детально розроблену та строго орієнтовану на мету програму діяльності. Звичайно, підприємці теж мріють заробити “більші гроші”, але вони не покладаються на випадковість, а розраховують досягти мети при реалізації конкретної ідеї. Сторонній спостерігач може назвати таких підприємців романтиками, і буде, мабуть, правий, тому що майже всі вони, крім конкретної програми, бажання стати у своєму напрямку діяльності “виробником № 1”. Таке честолюбство невід’ємно від цивілізованого типу підприємницької діяльності.

Нагадування про дві групи підприємців важливо не тому, що є бажання виділити кращу сторону цивілізованого підприємництва, а тому, що можна показати: сприятливі перспективи для кожного підприємця відкриваються тільки тоді, коли в основі його діяльності лежить не просто прагнення “заробити більше грошей”, а заробити у соціально значущій діяльності.

Важливо відзначити ту обставину, що на етапі формування первісного капіталу цілком можливе розмаїття у видах діяльності, але воно має зменшуватися при нагромадженні капіталу у профільних або найбільш прибуткових напрямках, тобто у яких досягається більший успіх. Іноді підприємцю властиве комбінування цих двох типів: основний напрям обрано, але його реалізація супроводжується прагненням використовувати будь-яку можливість, що обіцяє прибуток.

У будь-якому випадку слід прагнути підприємницького успіху, а конкретний шлях до нього залежить і від уміння самого підприємця обрати ділову стратегію, і від тих умов діяльності підприємця. Якщо суспільні умови не відповідають об’єктивним потребам розвитку підприємницької діяльності, то у цій ситуації багато підприємців використовують тактику “зірвати куш і лягти на дно” - про цивілізоване підприємництво в таких умовах не доводиться говорити.

Головним показником успішної діяльності підприємця є сума доходу, який одержується завдяки реалізації підприємницької ідеї. Форма організації процесу позначає логічно поєднання факторів виробництва, під яким розуміються:

• ресурси, що складаються із двох основних компонентів - капіталу та витрат;

• здібності або таланти підприємця.

Завдання підприємця зводиться не просто до сполучення цих факторів виробництва, а до пошуку найбільш ефективної форми такого симбіозу. Важливу роль грає оптимізація виробничих витрат, тобто раціональне співвідношення витрат, капіталу та обсягу продукції.

Під раціоналізацією розуміються заходи, які спрямовані на випуск певного обсягу продукції з меншими витратами ресурсів, або на збільшення випуску продукції при незмінних ресурсах.

Для підприємця раціоналізація витрат є предметом постійної турботи, так як процес підприємницької діяльності означає оперування обмеженими ресурсами, а це, у свою чергу, потребує постійної орієнтації на скорочення ресурсів у процесі виробництв. Раціоналізація як постійний процес, часто виступає синонімом поняття “оперативна ефективність”.

Таким чином, підприємництво - це мистецтво задоволення потреб разом із раціональним використанням ресурсів, що сприяє розвитку виробництва в довгостроковій перспективі.