Формування первісного капіталу

Можливості підприємства будуть більш чіткими після аналізу потреби в капіталі, необхідного для практичної реалізації підприємницької ідеї або проекту.

Приміром, якщо обирати предмет виробництва - меблі або дитячі іграшки, - треба прийняти те чи інше рішення залежно від розміру капіталу. Якщо є можливість одержання 1 млн. грошових одиниць як первісний капітал, то є вірогідним рішення щодо виробництва меблів (стільки коштів потрібно для формування необхідної структури капіталу); якщо фінансові можливості обмежені 50 тис. грошових одиниць (достатньо для формування необхідної структури капіталу для іншої ідеї), то можна виробляти дитячі іграшки.

Структура первісного капіталу залежить від потреб підприємства в устаткуванні, сировині тощо, потрібних для початку процесу виробництва. Для формування необхідної структури капіталу, підприємець:

1. здобуває технічні елементи виробництва (будинки, споруди, техніку, устаткування, транспорт тощо);

2. закуповує сировину, інструменти;

3. створює запас коштів для виплати заробітної плати протягом першого циклу виробництва (від початку виробництва до моменту надходження платежів за реалізовану продукцію);

4. формує резервний фонд.

Разом із цим підприємець визначає обсяг первісного капіталу.

Виявлення економічної ефективності майбутнього виробництва

Зазначимо, що вкладення у виробництво - це авансовані вкладення. Підприємцю важливо знайти відповідь на питання: як, у якій формі та в які строки можна повернути авансовані кошти. Повернення авансованого у виробництво капіталу можливо тільки через визначення розміру прибутку, одержуваного в процесі виробництва та реалізації продукції. Підприємець має знати строк окупності проекту. Припустимо, що у виробництво вклали 100 одиниць капіталу, а чистий прибуток склав 20 грошових одиниць на рік. Отже, строк окупності - 5 років.

Підприємця цікавить не тільки період повернення вкладеного капіталу, але й темпи зростання капіталу, що сполучено з необхідністю визначення чистого прибутку. Для визначення можливий обсягу чистого прибутку від реалізації ідеї, підприємець виконує підприємницькі розрахунки. Розрахунки базуються на двох вимогах:

• врахування всіх можливих витрат;

• планування доходів на мінімально припустимому рівні та облік витрат на максимально рівні для скорочення ступеня ризику.

Безперечно, в основі такого підходу має бути аналіз реальної ситуації (тобто не варто спеціально прагнути до надмірного заниження або завищення показників діяльності). Розрахунки містять у собі наступні дії:

1. визначення доходу;

2. розрахунок витрат;

3. виявлення чистого доходу.

При осмисленні проблеми організації підприємства ділова людина прагне передбачити вигідність майбутнього проекту. Прогнозний розмір прибутку дозволить підприємцю встановити строк окупності проекту. Звичайно підприємці-початківці використовують позиковий, а не власний капітал. Виходить, у розрахунках слід враховувати і плату за користування позиковими коштами.

Тільки маючи повну інформацію, підприємець може прийняти рішення: починати реалізацію даного проекту чи ні.