Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Avetisova_A.O.,Paliy_N.S.,_YUrchenko_YU.YU._Osn...doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
856.06 Кб
Скачать

Ріелтер

До особливих форм підприємницької діяльності відноситься торгівля нерухомістю, або, як її ще називають, ріелтерський бізнес. Людей, що займаються цим видом бізнесу, називають ріелтерами. Досить часто ріелтери використовують посередників - маклерів.

4. Підприємництво у фінансовій сфері Фінансові інститути у підприємництві

Окрім двох основних типів підприємницької активності, варто виділити ще один тип, що займає особливе місце в структурі підприємництва. Мається на увазі підприємництво у фінансовій сфері, що, з одного боку, відноситься до посередницької діяльності, а з іншого боку - до сфери послуг, без яких здійснення будь-якої активності стає практично неможливим. Тому фінансове підприємництво виступає невід’ємною частиною будь-якого типу підприємницької активності.

Підприємництво у фінансовій сфері може здійснюватися банкірами або фінансистами за рахунок організації діяльності банків, інвестиційних компаній і фондів.

Банки

До банків відносяться спеціалізовані фінансові інститути (підприємства), що поєднують (зосереджують у себе) фінансові ресурси - тимчасово вільні кошти (внески), надають їх у тимчасове користування у вигляді кредитів, є посередниками у платежах і розрахунках між підприємствами, установами та окремими особами.

Таке визначення стосується державних або комерційних (приватних або акціонерних) банків. Національний банк виконує, в основному, функцію регулювання грошового обігу в країні, включаючи емісію (випуск в обіг) нових грошей. Національний банк, як правило, належить державі. Комерційні банківські установи належать до категорії підприємств, які здійснюють свої функції з метою одержання прибутку.

В організації банківської справи головна проблема зводиться до якісного обслуговування клієнтів. Однією з найважливіших характеристик діяльності банківських структур є період проходження банківських платежів. При цьому розрізняють:

  • внутрішньобанківські платежі,

  • міжбанківські платежі на національному рівні,

  • міжбанківські платежі на міжнародному рівні.

Внутрішньобанківські платежі - це внутрішні (стосовно кожного окремого банку) розрахунки з філіями. Для оперативної роботи в цьому напрямку використовують традиційні види зв’язку: телефон, телетайп і пошту.

Інвестиційні компанії й фонди

До інвестиційних компаній і фондів належать фінансові установи (підприємства), які переслідують комерційні цілі (отримання прибутку), концентрують як свої, так і чужі капітали, інвестують їх з максимальною ефективністю у функціонуючі та нові виробництва.

Інвестиції – це довгострокові вкладення капіталу в яке-небудь підприємство, бізнес.

Інвестор - вкладник капіталу; особа, організація або держава, які здійснюють інвестиції.

Інвестиційні компанії й фонди підрозділяються на два види:

  1. Підприємства, створені з метою концентрації наявних коштів вкладників, вкладення капіталу в діючі виробництва і одержання прибутку за рахунок таких інвестицій (з виплатою вкладникам доходу з прибутку).

Очікуваний ефект таким інвестиційним підприємством досягається за рахунок розосередження залучених коштів, що значно знижує ступінь ризику. Для цього необхідно володіти доскональною і об’єктивною інформацією про фінансовий стан компаній, в які планується вкладати капітал, і прогнозувати можливі зміни їх фінансового “здоров’я”.

Наприклад, інвестиційний фонд залучив (за рахунок реалізації акцій та облігацій) 100000 грошових одиниць. Вкладникам гарантовано доход у розмірі 10% річних. Отже, необхідно розмістити ці 100000 грошових одиниць так, щоб протягом року одержати сумарний доход не менш ніж 15000 грошових одиниць: 10000 грошових одиниць - виплати за внесками (вкладникам), 2000 грошових одиниць - витрати виробництва, 3000 грошових одиниць - мінімум нормативу прибутку. У такому випадку дуже важливо розробити ефективну схему розміщення запозичених капіталів. При цьому приваблива пропозиція банку придбати його акції за 100000 грошових одиниць із очікуваним дивідендом у розмірі 20%, навряд чи буде доцільною. (У бізнесі раціональні сумніви мають бути завжди, це природно). У цьому випадку виникає питання, а дійсно дивіденд 20%, а може усього 10% і менше? І тому, варто вчинити так:

  • 20000 грошових одиниць використати на придбання акцій банку, очікуваний прибуток становитиме 4000 грошових одиниць (20% від 20000);

  • 20000 грошових одиниць передати партнеру А в якості кредиту з його зобов’язанням повернути капітал через рік і виплатити 25% від розміру кредиту як плату за користування, тобто 5000 грошових одиниць (25% від 20 000);

  • на 30000 грошових одиниць придбати акції акціонерного товариства “Норд” - вони обіцяють не дуже високий дивіденд (14%), але за останніми даними справи підприємства йдуть досить добре і дивіденд може скласти 20% і більше, тобто можна чекати прибуток від інвестування як мінімум 6000 грошових одиниць (20% від 30 000).

Розміщення залученого капіталу за такою схемою обіцяє принести сумарний доход у розмірі 15 000 грошових одиниць (4000+5000+6000). Однак, за цією схемою розміщено всього 70 000 з наявних 100 000 грошових одиниць, але (за розрахунками) вже досягли цільового ефекту. Щоправда, ризик зберігається. Із цієї причини інші 30 000 грошових одиниць можна розмістити у такий спосіб:

  • 10000 грошових одиниць використати для придбання привілейованих акцій акціонерного товариства “Данко” із фіксованим дивідендом 20% (2000 грошових одиниць - страхова сума, призначена для компенсації можливого недоодержання розрахункового доходу від вкладення 70 000 грошових одиниць);

  • на залишкові 20000 грошових одиниць можна придбати магазин для гарантованого в майбутньому доходу або для одержання можливості у (випадку невизначених обставин) перетворити цю власність у грошову форму капіталу через продаж або скористатися як об’єктом застави.

Звичайно, така діяльність вимагає раціонального, зваженого осмислення всього комплексу проблем, а також детальної розробки бізнес-плану на основі продуманої й вивіреної схеми розміщення капіталів. Саме процес залучення капіталів потребує особливої роботи розуму.

  1. Підприємства, які створені з метою концентрації капіталів для реалізації певних проектів, у тому числі й на регіональному рівні. У цьому випадку можлива двояка форма таких підприємств:

  1. інвестиційний фонд, що трансформується в ході реалізації проекту в акціонерне товариство. Приміром, створено інвестиційний фонд для реалізації проекту з організації автомобільного комплексу. При цьому ділова активність будується відповідно процедурі створення акціонерного товариства

б) регіональний інвестиційний фонд як комерційне підприємство, що спеціалізується тільки на пошуку та залученні капіталів для вкладення у конкретні проекти на території даного регіону.

Наприклад, залучено капітал для будівництва заводу з обробки шкір у Ровенській області. З адміністрацією заводу укладено договір про те, що інвестовані капітали мають приносити прибуток у розмірі 10 % від їх обсягу.

До інвестиційних підприємств також відносяться інвестиційні банки, які спеціалізуються на фінансуванні довгострокових інвестицій (у тому числі - розповсюдженням підписки акцій).