Тема 3. Управління підприємством

План лекції

1. Поняття та необхідність управління виробничою діяльністю.

2. Цілі, завдання, функції та основні риси управління підприємством.

3. Сучасні принципи та методи управління.

1. Поняття та необхідність управління виробничою діяльністю

Управління підприємством є особливим видом діяльності, спрямованої на ефективне функціонування суб’єктів господарювання. Суть управлінської діяльності полягає у здійсненні впливу на процес через прийняття рішень.

Відомий англійський економіст А. Маршалл (1842-1924) виділив управління в окремий чинник виробництва поряд із трьома традиційними – капіталом, працею, землею.

Зростання значення фактора управління в епоху НТР послужило основою появи концепції „менеджеріальної революції”, згідно з якою влада переходить від власників до управлінців.

Основоположник управління американський інженер і дослідник Ф.Тейлор (1856-1915) розглядав управління як „мистецтво знати точно, що слід зробити і як це зробити найкращим і найдешевшим способом”.

Сьогодні у світовій практиці використовують три інструменти управління: ієрархію, культуру, ринок.

Ієрархія передбачає чіткий поділ функцій у керованій системі.

Культура як інструмент управління грунтується на використанні в процесі впливу на людей системи норм, правил, визнаних суспільством.

Ринок як інструмент управління має в основі використання в управлінській діяльності: економічних законів і економічних інтересів суб’єктів господарювання.

Управління підприємством пов’язує воєдино його внутрішні резерви і зовнішнє середовище, компонентами якого є: державне регулювання економіки, конкуренція, стан соціального середовища тощо.

Наука управління за останні три десятиліття пережила глибокі зміни. На зміну старій раціоналістичній концепції управління приходить нова неформальна, яку прийнято називати маркетинговою, інформаційною.

Суть раціоналістичної концепції полягає в переконаності, що успіх фірми залежить від раціональної організації виробництва, зниження витрат за рахунок використання внутрівиробничих резервів, тобто від внутрішніх факторів. Основа стратегії – поглиблення спеціалізації, організаційна структура будується за функціональним принципом, вирішальне значення має контроль.

Неформальна концепція має за основу ситуаційний підхід до управління. Фірма розглядається як відкрита система, успіх пов’язується з тим, наскільки успішно фірма вписується у зовнішнє середовище (економічне, соціально-політичне, науково-технічне) і пристосовується до нього. Організаційні механізми пристосовуються до нових проблем і вироблення нових рішень.

Реалізацією цього нового підходу стало стратегічне управління, яке передбачає врахування майбутніх станів середовища для розроблення стратегії розвитку фірми.

2. Цілі, завдання, функції та основні риси управління підприємством

Кожне підприємство самостійно визначає мету своєї діяльності, яка може полягати у: одержанні доходу; створенні потенційних можливостей для майбутнього розвитку; забезпеченні безпеки життєдіяльності; створенні умов для всебічного розвитку працівників підприємства.

Для досягнення мети мають бути сформульовані цілі, які повинні відповідати таким вимогам:

- мають охоплювати усі сфери діяльності підприємства;

- мають періодично переглядатись з метою узгодження внутрішніх можливостей підприємства з мінливими зовнішніми умовами;

- мають забезпечувати концентрацію ресурсів і зусиль;

- має бути зв’язок між коротко- і довгостроковими цілями;

- мають бути функціональнми, щоб забезпечити трансформацію цілей вищого рівня у конкретні завдання для нижчих рівнів.

Досягнення цілей можливе за умови розроблення системи конкретних завдань, вирішення яких повинно забезпечуватись ресурсами, методами та організаційною структурою управління. Ці завдання реалізуються через управлінську працю, яка знаходить відображення у функціях управління.

Функції управління:

1. Вивчення потреб споживачів та закономірностей їхнього формування.

2. Зіставлення потреб з можливостями їх задоволення та ресурсами.

3. Планування діяльності трудових колективів.

4. Організація спільної праці всіх суб’єктів виробничого процесу.

5. Мотивація до спільних погоджених дій.

6. Контроль за результатами діяльності.

Основними характерними рисами сучасного управління є:

- поступова відмова від управлінського раціоналізму і висунення на перший план проблем гнучкості та адаптованості до постійних змін зовнішнього середовища;

- розгляд підприємства як цілісної системи, яка дозволяє досліджувати його у єдності складових частин, які пов’язані із зовнішнім середовищем;

- застосування ситуаційного підходу до управління, врахування конкретного набору обставин, які мають значний вплив на діяльність підприємства в даний момент часу;

- необхідність розроблення і реалізації стратегічного управління підприємством;

- визначення необхідності використання інноваційного менеджменту, який передбачає сприйняття підприємством всього нового, сучасних досягнень НТП;

- усвідомлення провідної ролі лідера як носія нового господарського мислення;

- визнання соціальної відповідальності управлінця як перед суспільством у цілому, так і перед окремими людьми, які працюють на підприємстві.