3.Шляхи зростання заробітної плати

Зростання заробітної плати може бути абсолютним і відносним.

Під абсолютним розуміють зростання всієї частини суспільного продукту, яка виділяється суспільством у грошовій формі для задоволення матеріальних і духовних потреб працюючих, а також непрацюючих членів їх сімей.

Відносне зростання заробітної плати – це збільшення тієї частини, яка припадає на кожного працівника.

Абсолютне і відносне зростання заробітної плати може бути забезпечене за таких умов:

- зростання всього обсягу суспільного продукту, який виготовляється в країні за один і той самий проміжок часу (рік);

- зростання суспільного продукту головним чином за рахунок підвищення продуктивності праці;

- підвищення продуктивності праці має випереджати зростання заробітної плати.

4.Державна політика оплати праці

Державна політика оплати праці реалізується через механізм її регулювання, а останній має забезпечувати її відтворювалюну і соціальну функції. Це здійснюється через встановлення мінімального рівня заробітної плати, розрахованого на основі прожиткового мінімуму, рівня оподаткування доходів працівників, міжгалузевих співвідношень в оплаті праці, умов і розмірів оплати праці в бюджетних установах тощо, а також через тарифно-кваліфікаційну ситему олати праці.

Політика оплати праці реалізується в межах чинного законодавства України, насамперд Закону України „Про оплату проаці”. Цей закон передбачає, кірім державного, договірне регулювання оплати праці через механізм укладення системи тарифних угод різних рівнів (генеральна тарифна угода, галузева, регіональна, тарифна угода як складова частина колективного договору).

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, розміри надбавок, премій, доплат, винагород та інших виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі.

Ця норма відображена у ст. 65 Господарського кодексу України; на всіх підприємствах, які використовують найману працю, між власником і трудовим колективом (або уповноваженими ними органами) повинен укладатися колективний договір, яким регулюються виробничі, трудові та соціальні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства. Вимоги до змісту і порядок укладення колективних договорів визначаються законодавством про трудові договори.

5.Тарифна система як основа організації оплати праці

Основою організації оплати праці є тарифна система, яка є сукупністю таких елементів: тарифні сітки, тарифні ставки, тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники); схеми посадових окладів.

Тарифна сітка є сукупністю кваліфікаційних розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів.

В Україні в 1993 році затверджено Єдину тарифну сітку оплати праці робітників, службовців, спеціалістів, керівників та загальними (наскрізними) професіями та посадами, що забезпечує єдині умови оплати праці цих категорій працівників незалежно від галузей виробництва. Тарифна сітка містить 15 тарифних розрядів з діапазоном тарифних коефіцієнтів від 1 до 4,01.

Розмір тарифної ставки першого розряду визначається на рівні встановленого державою мінімального розміру заробітної плати, нижче якого не може проводитись оплата за фактично виконану працівником норму праці.

Тарифні ставки інших розрядів визначаються множенням тарифної ставки першого розряду на тарифний коефіцієнт відповідного тарифного розряду.

Тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники) розробляються Міністерством праці України і містять ситему „цензів”, яким повинні відповідати робітники певної професії (спеціальності) і кожної кваліфікації. Таких „цензів” є три: що робітник повинен знати, уміти, взірець роботи, яку робітник повинен виконати.

Схеми посадових окладів передбачають тарифне регулювання заробітної плати керівників, спеціалістів і службовців. Ці схеми доповнюються системою показників і характеристик для віднесення працівників до певної групи по оплаті праці.

Схеми посадових окладів містять перелік посад усіх найменувань і розміри місячних окладів щодо кожної посади („вилки” окладів).