Розділ V. Товарна організація та її роль в еволюції суспільства

Тема 14. Форми суспільного виробництва

План лекції

1. Натуральне виробництво.

2. Причини виникнення та сутність товарного виробництва.

3. Товар, його сутність і властивості.

4. Двоїстий характер праці, втіленої в товар.

5. Теорія трудової вартості.

6. Теорія граничної корисності.

1. Натуральне виробництво

Упродовж історії людства існувало дві форми суспільного виробництва – натуральна і товарна. Перша панувала в первісному суспільстві, при рабовласництві і феодалізмі. Друга, зародившись ще у період розквіту первісного ладу, існує й сьогодні і є визначальною формою виробництва і усіх розвинених країнах.

Натуральним називають тип господарювання, за якого продукти праці призначаються для задоволення власних потреб виробництва, для споживання у межах господарства, де вони вироблені.

Це був істоично перший тип економічної організації виробництва, який у чистому вигляді притаманний лише первісній общині, коли ще не існувало суспільного поділу праці, не відбувався обмін виробленою продукцією. Натуральне господарство панувало у селянській общині, у феодальному помісті. Вироблені продукти праці, що становлять певну споживчу вартість, є природною нормою багатства. Натуральне господарство задовольняло внутрішньогосподарські потреби. Обмін продуктами праці мав випадковий характер.

Основні риси натуральної форми виробництва:

1. Замкненість. Кожне господарство грунтується на власних виробничих ресурсах і забезпечує себе усім необхідним.

2. Універсалізація праці. Діяльність господарюючого суб’єкта спрямована на задоволення власних потреб. Домінуючою при цьому є ручна праця – усі роботи виконуються за допомогою найпростіших знарядь праці. Усередині натурального господарства праця розподіляється між окремими людьми та їхніми групами.

3. Прямі економічні зв’язки між виробництвом і споживанням. Подібні зв’язки відображають рух продукту за схемою: виробництво → розподіл →споживання. Продукт використовується самими виробниками.

Для цієї форми виробництва характерним є відсутність суспільного поділу праці, низький розвиток продуктивних сил, тому вона є малопродуктивною. Проте натуральне виробництво було панівною формою господарювання аж до капіталістичної епохи. У країнах, що розвиваються, до середини ХХ ст. у натуральному і напівнатуральному виробництві було зайнято понад половини населення. Елементи натурального господарства деякою мірою збереглися в різних країнах, у тому числі й в Україні (наприклад, виробництво на садово-городніх ділянках).

2. Причини виникнення та сутність товарного виробництва

Тип господарювання, за якого продукти праці виробляються вілокремлиними господарюючими суб’єктами не для власних, а для суспільних потреб, що визначаються ринком, називають товарним виробництвом.

За цієї форми виробництва його організація повністю залежить від ринку, який диктує, що, як і для кого виробляти. Це означає, що товарне виробництво є ринковим виробництвом.

Умовами виникнення товарного виробництва є:

- суспільний поділ праці та спеціалізація виробництва, які зумовлюють спеціалізацію виробників на виготовленні окремих видів продукції. Це робить можливим і необхідним обмін між виробниками;

- обмеженість сукупних виробничих ресурсів і матеріальних благ, що споживаються (їхня відносна рідкість). Як зазначає П. Самуельсон у книзі „Економіка”: „Якби можна було виробляти будь-який товар у необмеженій кількості..., не існувало б рідкісних економічних благ і не було б потреби у вивченні економічнної теорії чи у тому, щоб економити. Усі товари були б безоплатними, як повітря”;

- економічна відокремленість виробників, яка виявляється у власності останніх на продукти праці, що стають товарами. Обміняти можна лише те, що є власністю. Виникають стимули для підвищення продуктивності праці. Продукти праці мають різну цінність, залежно від того, результатом якої праці вона є. Для того, щоб безпосередньо залежати тільки від результатів праці, виробники намагаються відокремитися у веденні свого господарства. Це створює фундамент для товарної форми організації виробництва.

Товарне виробництво виникло ще 7-8 тис. років тому і донині є досить ефективним.

За сучасних умов формами вияву економічної відокремленості товаровиробників є:

• приватнв власність на засоби виробництва (що базується на власній і чужій праці);

• самостійне встановлення обсягів виробництва, цін, розподілу отриманих прибутків тощо;

• незалежність в управлінні виробництвом і збутом продукції;

• самостійність у виборі постачальників сировини, електроенергії, комплектуючих виробів, відповідальність за виконання контрактів, договорів;

• самофінансування, економічний ризик, самоокупність тощо.

Основні ознаки товарного виробництва:

• суспільний поділ праці;

• приватна власність на засоби виробництва;

• соціально-економічна відокремленість виробників;

• економічні зв’язки між відокремленими товаровиробниками через обмін;

• виробництво товарів на невідомий ринок.

Визначальні риси товарного виробництва:

• використання грошей як засобу обміну;

• наявність конкуренції;

• вільне ціноутворення;

• стихійність розвитку як форма саморегулювання економіки.

Розрізняють просте і капіталістичне товарне виробництво.

Просте товарне виробництво грунтується переважно на праці самого товаровиробника, якому і належить вироблений ним продукт. Таке виробництво є дрібним, у ньому відсутній глибокий поділ праці. Купівля-продаж на цій стадії розвитку товарного виробництва здійснюється через вільне ціноутворення і стихійний розвиток ринку.

Капіталістичне товарне виробництво створює ринкову систему, для якої характерно те, що люди не обмежені у виборі роботи, водночас вони самі є об’єктом вибору роботодавців. Праця, земля, природні ресурси, засоби виробництва стають товаром. Таке виробництво перетворюється на високомеханізоване із застосуванням комплексів машин, масове. Домінують галузі матеріального виробництва.

Етапи розвитку капіталістичного товарного виробництва:

а) 1770-1840 рр.: розвиток текстильної промисловості, текстильного машинобудування, залазообробних галузей, будівництво магістральних каналів, упровадження водяного двигуна;

б) 1840-1890 рр.: винахід парового двигуна, будівництво залізниць, розвиток машино- і пароплавобудування, верстато-інструментальної промисловості, чорної металургії;

в) 1890-1930-1940 рр.: розвиток електротехнічного та важкого машинобудування, суднобудування, органічна хімія, поява ліній електропередач, синтетичних фарб;

г) 1930-1940-1980 рр.: розвиток автомобіле-, літако- і тракторобудівної та нафтохімічної промисловості, виробництво товарів тривалого користування, синтетичних матеріалів.

Сучасне товарне виробництво перебуває на стадії становлення і має багато спільного з капіталістичним, з якого воно розвинулося (великомасштабність, масовість виробництва, розвиненість матеріальної сфери). Домінуючими галузями стають електронна промисловість, обчислювальна техніка, програмне забезпечення, засоби телекомунікації та ін. Дедалі більшого значення набувають галузі нематеріального, особливо духовного виробництва, спрямовані на всебічний розвиток людини. В основі технологічного розвитку – інформатика і телекомунікації. Це сприяє появі нових секторів економіки: біотехнології, космічної техніки, тонкої хімії, які грунтуються на застосуванні мікроелектронних компонентів. Інтелектуальна праця стає визначальною.

З часом товарне виробництво змінить безпосередньо суспільне виробництво (задоволення суспільних потреб відбуватиметься без перетоворення продукції на товар, а отже, без грошей), яке зародилося на початку ХХ ст. у найрозвинутіших країнах світу і потсупово поширюється.