3. Чинники підвищення продуктивності праці

В залежності від можливості впливу на діяльність суб’єктів господарювання чинники зростання продуктивності праці поділяють на дві узагальнюючі групи:

1. Зовнішні – об’єктивно знаходяться поза контролем окремого підприємства (загальнодержавні та загальноекономічні): законодавство, політика і стратегія, ринкова інфраструктура, макроструктурні зрушення в суспільстві, природні ресурси тощо).

2. Внутрішні – ті, на які підприємство може безпосередньо впливати: характер продукції, технологія і обладнання, матеріали і енергія, персонал, організація виробництва та праці, система мотивації тощо.

Резерви зростання продуктивності праці – це ті можливості її підвищення, які виявлені на підприємстві, але поки що не використані з тих чи інших причин.

Групи резервів:

1.Матеріально-технічні (вдосконалення техніки та технології, застосування нових видів сировини і матеріалів та ін.).

2. Організаційні (поглиблення спеціалізації, вдосконалення системи управління, організації праці).

3. Економічні (вдосконалення методів планування, систем оплати праці, участі працівників у прибутках та ін.).

4. Соціальні (створення відповідного морально-психологічного клімату, нематеріальне заохочення, поліпшення системи підготовки і перепідготовки кадрів).

4.Мотивація як стимулювання до високопродуктивної праці

Керівникові підприємства – з метою ефективного управління поведінкою персоналу та організації стимулювання праці – необхідно володіти основами теорії мотивації.

Мотив – це внутрішній стимул людини до діяльності, пов’язаний із задоволенням певних потреб.

Мотивація – це сукупність взаємопов’язаних заходів, які стимулюють працівника або колектив працівників до досягнення індивідуальних та спільних цілей діяльності підприємства.

Моделі мотивації можуть бути такими:

1) що грунтуються на теорії потреб: фізіологічні, безпеки та захищеності, соціальні, поваги, самовиявлення;

2) що грунтуються на теорії очікування:

- щодо співвідношення витрат праці і результатів;

- щодо співвідношення результатів праці та винагороди;

- ступінь відносного задоволення отриманою винагородою;

3) що грунтуються на теорії справедливості:

- суб’єктивне визначення співвідношення винагороди та затрат праці;

- порівняння особистої винагороди із заохоченням інших працівників, що виконують аналогічну роботу;

- зняття соціального напруження на основі дотримання принципу справедливості.

Запитання для самоконтролю:

1. В чому сутність продуктивності праці?

2. Назвіть методи визначення продуктивності праці.

3. Поясніть значення мотиваційних аспектів у забезпеченні ефективності використання праці на підприємстві.

Література

1. Бойчик І.М. Економіка підприємства. Навчальний посібник.- К.: Атіка, 2004. – с. 67-88, 135-140.

2. Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Основи менеджменту: Підручник. – К.: „Академвидав”, 2003. – с. 58-70, 209-215.

3. Мочерний С.В., Устенко О.А., Чеботар С.І. Основи підприємницької діяльності: Навчальний посібник. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2005.- с. 70-75.