Лікарські речовини- похідні ароматичних кислот та фенолокислот

Ароматичні кислоти - похідні ароматичних вуглеводнів, в яких один або декілька атомів водню заміщені карбоксильними групами. В медичній практиці застосовують кислоту бензойну, кислоту саліцилову ( фенолокислота) і їх похідні:

Бензойна кислота Саліцилова кислота

невелика кількість ароматичних кислот міститься в ягодах, плодах, корі деяких рослин, а також в смолах, камедях, бальзамах.

До цієї групи похідних фенолокислот можуть бути віднесені препарати складних ефірів саліцилової кислоти і похідні аміду саліцилової кислоти. саліцилова кислота утворює складні ефіри як з органічними кислотами за рахунок взаємодії з фенольним гідроксилом (І), так і зі спиртами або фенолами за рахунок взаємодії з карбоксильною групою (II):

І II

Способи їх добування та ідентифікації засновані головним чином на двох оборотних хімічних процесах: етерифікації та омилення (гідролізу):

В ДФ включені наступні препарати: кислота бензойна, кислота саліципова, натрію саліцилат, кислота ацетилсаліцилова, фенілсаліцилат.

Кислота бензойна (Acidum benzoicum)

Бензолкарбонова кислота

Бензойна кислота – один із самих давніх медикаментів. Свою назву вона отримала від назви бензойної смоли, з якої вона була добута. Вперше вона була виявлена в бензойній камеді в 1608р. У вільному стані бензойна кислота знаходиться в деяких смолах і бальзамах, в клюкві.

В значних кількостях бензойна кислота міститься в сечі тварин, людини у вигляді гіпурової кислоти (сполука з глікоколом).

Фізичні властивості

Кислота бензойна - безбарвні голчасті кристали або білий дрібнокристалічний порошок без запаху або зі специфічним слабким запахом. Температура плавлення 122-124,5°С. Препарат мало розчинний у воді, розчинний у киплячій воді, легко розчинний у 96% спирті, ефірі, жирних оліях.

Добування

Синтезують кислоту бензойну, окислюючи толуол різними окислювачами: нітратною чи хромовою кислотами, калію біхроматом, діоксидом марганцю:

Толуол Бензойна кислота

Тотожність:Кислота бензойна дає характерну реакцію з розчином форуму (Ш) хлориду. Препарат попередньо розчиняють в 0,1 н розчині натрію гідроксиду (реакція розчину повинна бути нейтральною). В результаті реакції утворюється нерозчинний у воді основний феруму (III) бензоат рожево-жовтого кольору:

Утворюється білий осад.

Нефармокопейна реакція – з розчином аргентум нітрату:

Кількісне визначення

Алкаліметрія у спиртовому середовищі, пряме титрування. Спирт попередньо нейтралізують за фенолфталеїном, потім розчиняють наважку препарату і титрують 0,1 н розчином натрію гідроксиду з тим же індикатором:

Бензойну кислоту зберігають у добре закритій тарі.

Застосування:

Застосовують зовні як антисептичний, протимікробний і фунгіцидний засіб.

Натрію бензоат (Natrii benzoas, Natrium benzoicum) (ДФУ)

Натрію бензолкарбоксилат

Добування. Розчиненням кислоти бензойної в розчині соди:

Властивості. Кристалічний або гранульований порошок чи пластівці білого кольору, слабко гігроскопічний. Легко розчинний у воді, помірно розчинний у спирті 90 %-ному.

Ідентифікація:

Субстанція дає реакції на бензоати.

Субстанція дає реакцію на натрій.

Кількісне визначення:

1. Ацидиметрія в неводному середовищі, пряме титрування, інди­катор - нафтолбензеїн, s = 1 (ДФУ):

. Ацидиметрія, пряме титрування в присутності ефіру для екст­ракції кислоти бензойної, яка може впливати на рН розчину і змінювати забарвлення індикатора раніше точки еквівалентності, індикатор - суміш метилового оранжевого і метиленового синього, s = 1:

Зберігання. У добре закупореній тарі.

Застосування. Перорально як відхаркувальний засіб при бронхі­тах та інших захворюваннях верхніх дихальних шляхів у порошках і мікстурах.

Вводять також у вену (15 %-ний розчин) при абсцесі легень, гнійно­му бронхіті.

Натрію бензоат застосовують також для дослідження антитоксич­ної функції печінки. Суть методу в тому, що амінооцтова кислота (гліцин), що утворюється в печінці, вступає в реакцію із введеною в організм кислотою бензойною, внаслідок чого утворюється гіпурова кислота. А по кількості гіпурової кислоти, що виділилася, судять про функціональ­ний стан печінки.

Саліцилова кислота (Acidum salicylicum)

Назва саліцилової кислоти пішла від латинської назви «ивы»-Salix, так як в корі «ивы» міститься глікозид саліцин, який при гідролізі утворює саліцилову кислоту.

Натрію саліцилат (Natrii salicylas)

Натрію 2-гідроксибензолкарбоксилат

Фізичні властивості

Кислота саліцилова — білі дрібні голчасті кристали або кристалічний порошок без запаху. Температура плавлення 158-161 °С, при обережному нагріванні сублімується. Саліцилова кислота мало розчинна у воді, розчинна у киплячій воді, легко розчинна у спирті, ефірі, важко розчинна у хлороформі.

Натрію саліцилат - білий кристалічний порошок або дрібні лусочки без «паху солодкувато-соленого смаку. Легко розчинний у воді, помірно розчинний у 96% спирті.

Добування

Кислоту саліцилову одержують карбоксилюванням фенолу за реакцією Кольбе-Шмідта:

Випарену досуху суміш фенолу та еквівалентної кількості гідроксиду натрію нагрівають в автоклавах (130°С) з діоксидом вуглецю під тиском 450-500 кПа (4,5-5 атм). Продукт реакції розчиняють у воді, підкисляють соляною кислотою і виділену кислоту саліцилову перекристалізовують.

Натрію саліцилат одержують, випарюючи досуху розчин саліцилової кислоти, нейтралізованої еквівалентною кількістю карбонату або гідрокарбонату натрію:

Тотожність

Для ідентифікації кислоти саліцилової і натрію саліцилату використовують в якості реактиву розчин феруму (III) хлориду. Однак на відміну від бензойної саліцилова кислота утворює синьо-фіолетове забарвлення, яке зникає при додаванні невеликої кількості хлоридної кислоти і не зникає в присутності оцтової кислоти:

При прожарюванні кристалів кислоти саліцилової або при нагріванні її суміші з кристалами солей органічних кислот (цитрату або ацетату натрію) відбувається розкладання з утворенням фенолу (запах) і діоксиду карбону, який можна виявити, пропустивши газ через вапняну воду:

3. Реакція утворення ауринового барвника з розчином формальдегі­ду у присутності кислоти сульфатної концентрованої (реактив Маркі):

Тотожність натрію саліцилату встановлюють за іоном натрію (забарвлення безбарвного полум'я пальника в жовтий колір) і за виділенням саліцилової кислоти після нейтралізації розчину препарату розведеною нітратною кислотою. Виділений осад відфільтровують, промивають водою, сушать та ідентифікують за температурою плавлення (156-161 °С).