Ідентифікація:
Субстанція дає реакції на хлориди.
При додаванні до розчину субстанції розчину купруму (II) сульфату в присутності натрію гідроксиду утворюється комплексна сполука синього кольору:
При збовтуванні цього розчину з ефіром ефірний шар забарвлюється у фіолетово-червоний колір, а водний - зберігає синє забарвлення.
При нагріванні з кристаликом калію фериціаніду з'являється запах бензальдегіду (гіркого мигдалю):
4. Питоме обертання: від -33° до -36° (5 % водний розчин). Кількісне визначення.
1. Ацидиметрія в неводному середовищі в присутності ртуті (II)
ацетату, s = 1.
Алкаліметрія в спирто-хлороформному середовищі, s = 1.
Аргентометрія за пов'язаною кислотою хлористоводневою, s = 1. Зберігання. У добре закупореній тарі, що вберігає від дії світла. Застосування. Симпатоміметичний (судинозвужувальний, брон-
хорозширювальний) засіб.
Тема: Алкалоїди, лр – похідні алкалоїдів. Особливості їх фармацевтичного аналізу.
Загальна характеристика групи алкалоїдів.
Реакції ідентифікації та загальноалкалоїдні групові та специфічні реактиви.
Методи кількісного аналізу ЛР групи алкалоїдів.
ЛР, похідні тропану: атропіну сульфат, скополаміну гідроброміду (методи добування, реакції ідентифікації, кількісне визначення, застосування в медицині).
ЛР, похідні хіноліну: хінін та його солі: (методи добування, реакції ідентифікації, кількісне визначення, застосування в медицині).
ЛР, похідні ізохіноліну: папаверину г/хл (методи добування, реакції ідентифікації, кількісне визначення, застосування в медицині).
ЛР, похідні фенантренізохіноліну: морфіну г/хл, кодеїну фосфат, етилморфину г/хл. (методи добування, реакції ідентифікації, кількісне визначення, застосування в медицині).
ЛР, похідні імідазолу: пілокарпіну г/хл (методи добування, реакції ідентифікації, кількісне визначення, застосування в медицині).
Похідні пурину. Загальна характеристика групи.
ЛР, похідні пурину: кофеїн, кофеїн – бензоат Na, теобромін, темісал, теофілін, еуфілін (методи добування, реакції ідентифікації, кількісне визначення, застосування в медицині).
Слово «алкалоїд» походить від арабського слова «alcali» - луг, «eidos» - подібний.
Алкалоїди – нітрогенвмісні органічні сполуки, що зустрічаються частіше в рослинах, і як правило, володіють активною біологічною дією. До цієї групи не належать амінокислоти і білки.
Алкалоїдвмісні рослини здавна використовувались в народній медицині. В 1804 р. фармацевт Сеген виділив із опію неочищений морфін. Німецький фармацевт Сертюрнер в 1806 р. отримав чистий морфін і вивчив його властивості. Одним із перших російських дослідників алкалоїдів був Ф.І.Гізе, який в 1814 – 1815 р. виділив хінін. В 1820 р. цей алкалоїд був вивчений французькими хіміками Пельтьє і Кавенту, які в 1818 р. відкрили алкалоїди стрихніну і бруцин.
Важлива роль в становлені структури алкалоїдів належить створеній А.М.Бутлеровим теорії хімічної будови органічних сполук. Працюючи разом із своїм учнем А.Н. Вишеградським над дослідженням алкалоїдів, виділених із кори хінного дерева, А.М.Бутлеров встановив наявність хіноліну в молекулі хініну, а А,Н.Вишнеградський припустив гіпотезу про те, що всі алкалоїди є похідними пірамідину і хіноліну. Не дивлячись на невірність гіпотези, вона сприяла відкриттю нових алкалоїдів і розробці способів синтезу похідних піридину. Перший синтез алкалоїду коніну був здійснений в Росії в 1881 році. З того часу розпочинається наступний етап в досліджуванні алкалоїдів – розробка методів їх синтезу.
Однією із перших фундаментальних робіт, в яких узагальнювались відомості про алкалоїди, була видана магістром фармації Казанського університету Е.А.Шацьким в 1889 р. монографія «Вчення про рослинні алкалоїди» після цього вийшла в світ книга К.Рябініна «Алкалоїди».
Не дивлячись на значний вклад російських вчених в дослідженні хімії алкалоїдів, виробництво їх в Росії практично не відбувався до початку першої світової війни, а потреба покривалась за рахунок імпорту. Тільки в 1915 р. А.Є.Чичибабіним разом з В.М.Родіоновим, Н.Г. Пацуковим та іншими було налагоджено промислове виробництво алкалоїдів опію, тропанових, пуринових та інших алкалоїдів. В 1917 р. в Росії був запущений перший алкалоїдний завод.
Значно активніше проводились дослідження в області алкалоїдів після Великої Жовтневої Соціалістичної революції. Велику роль в цьому відігравало створення таких наукових центрів, як Всесоюзний науково-досліджувальний хіміко-фармацевтичний інститут імені С.Орджонікідзе (ВНІХФІ), Всесоюзний інститут лікарських рослин (ВІЛР), Харківський науково - досліджувальний хіміко-фармацевтичний інститут (ХНІХФІ), надалі переіменований у ВНІІХТЛС.
Нове направлення в області хімії алкалоїдів створено в СРСР А.П.Ореховим (1881-1939). На базі відкритого в 1928 році алкалоїдного відділу ВНІХФІ він організував дослідження рослин, що ростуть в СРСР на вміст алкалоїдів. А.П.Орехов разом з учнями дослідив близько 1500 видів рослин і виявив близько 250 алкалоїдних рослин.
Багатьох наслідників нараховує школа, створена академіком А.П.Ореховим. його учні Р.А.Коновалова, Н.Ф.Проскуріна, Г.П.Меньшиков, Л.М.Уткін, А.С.Садиков, С.Ю.Юнусов відкрили і вивчили цілий ряд нових алкалоїдів.
Відомо в наш час більше 1000 різних алкалоїдів, деякі з них являють собою цінні ЛП або служать джерелами їх отримання.
Більшість алкалоїдів являються третинними (рідше вторинними) амінами, здатними утворювати четвертинні солі (подібно солям амонію).
Основи алкалоїдів представляють собою безбарвні або слабо забарвлені в жовто-бурий колір тверді, іноді рідкі (нікотин, анабазин та інші), гіркі на смак. Вони розчинні в органічних розчинниках (спирт, ефір, бензол) і, як правило практично нерозчинні або малорозчинні у воді.
Солі алкалоїдів – білі кристалічні речовини, розчинні у воді, як правило, практично нерозчинні або малорозчинні в органічних розчинниках. Деякі солі алкалоїдів (наприклад папаверину г/хл) розчинні в хлороформі, більшість розчинні у спирті.
Наявність атома Нітрогену в молекулі зумовлює основні властивості алкалоїдів. Алкалоїди – слабкі основи. Найбільш сильні основні властивості проявляє кодеїн (К = 9 х 10-7), найбільш слабкі – кофеїн - (К = 4,1 х 10-14).
Фізичні і хімічні властивості алкалоїдів зумовлюють способи їх виділення із рослин, розділення суми алкалоїдів на окремі компоненти, а також способи якісного і кількісного аналізу.
Алкалоїди містяться в дуже малих кількостях (від 1-2% до тисячних долей процента). Дуже рідко, наприклад в корі хінного дерева їх кількість досягає 10-15%. Вміст алкалоїдів може змінюватись в залежності від пори рокиу, стадії розвитку рослин і.т.д. Так, наприклад вміст ефедрину може коливатися на протязі року від 0,3 до 2,5%. В рослинах алкалоїди знаходяться у вигляді солей різних органічних кислот: лимонної, щавелевої, янтарної, оцтової, рідше неорганічних кислот сірчаної, фосфорної. За звичай в рослині знаходиться не один, а декілька схожих по хімічній будові алкалоїдів, число яких може досягати 20 і більше.
Для виділення алкалоїдів із попередньо висушеної і подрібненої рослинної сировини використовуючи три методи один з яких оснований на відгонці з водяним паром основ алкалоїдів, що мають температуру кипіння нижче 1000С.
В двох інших методах алкалоїди виділяють методом екстракції або у вигляді солей, або в виді основ. Солі алкалоїдів екстрагують водою або спиртом після підкислення сировини органічними або мінеральними кислотами. Отриманий екстракт згущають у вакуумі при температурі не вище 30-400С, щоб не допустити розкладання алкалоїдів. Недолік цього методу полягає в тому, щоб разом з алкалоїдами виділяють велику кількість супутніх речовин (вуглеводи, білки, смоли, дубильні речовини). Для виділення алкалоїдів у вигляді основ сировину попередньо обробляють розчинами аміаку або лугу. Далі екстрагують основи органічними розчинниками (хлороформ, дихлоретанол, бензолом і т.д.). В даному методі виділяється менша кількість супутніх речовин. Очистку отриманої суми алкалоїдів, отриманих у вигляді солей основи, а основи в солі. Цей процес повторюють декілька раз, виділяючи основи алкалоїдів органічними розчинниками, а солі – підкисленою водою.
Більш сучасні методи виділення і очистки алкалоїдів засновані на застосуванні хроматографії. В якості сорбенту застосовують оксид алюмінію, силікагель, іонообмінні смоли, целюлозу та інші. Через них пропускають розчини солей алкалоїдів, а далі проводять десорбцію (виділяючи основи алкалоїдів).
Встановлення хімічної структури алкалоїдів дозволило розробити методи їх повного синтезу не лише в умовах лабораторії, але і в промислових масштабах (атропін, кофеїн, пілокарпін, ефедрин і т.д.).
Деякі алкалоїди служать вихідною сировиною для напівсинтезу препаратів. Так, із наркотину отримують котарніну хлорид, із гіосциаміну – атропін, а морфін – не тільки цінний препарат, але і вихідний продукт напівсинтетичного отримання кодеїну і етилморфіну.