lektsia2

ЛЕКЦІЯ 2

Для того, щоб проаналізувати та виділити основні властивості особистості, необхідно перш за все розглянути дане поняття в ряду „індивід – суб’єкт діяльності – особистість – індивідуальність”. В понятті індивід відображена родова належність людини, її біологічна сутність.

Під індивідуальністю в сучасній психології розуміється неповторність, унікальність сполучення різних властивостей і якостей людини. По набору окремих якостей і властивостей люди можуть бути принципово подібні (наприклад, близнюки), однак по сполученню цих якостей також кардинально відрізнятись.

Однак не всі індивідуальні якості важливі для характеристики особистості. Так, людина може мати унікальні особливості будови тіла, склад формених частинок крові, але це не має значення для його соціальних відносин, а значить, не відноситься до поняття «особистість».

Особистість реалізується в процесі спілкування, це поняття позбавляється змісту у відриві від суспільства. Разом з тим особистість - це продукт, створений суспільством на основі закладених у людині індивідуальних якостей.

Основні структурні елементи особистості.

У психології не існує єдиної концепції щодо структури особистості, тому що в матеріальному світі цей об'єкт не існує. Тому є багато наукових концепцій особистості, що мають свою модель. Найбільш відомі представлення З.Фрейда, К. Роджерса, К. Юнга, Э Берна й ін.

Для лікаря найбільш привабливою моделлю є концепція Б.Г. Ананьєва (1907 – 1972) про багаторівневу організацію людини. Він вважав неможливим вивчати психічне життя людини у відриві від його біологічної сутності. Т.ч. виділяється три рівні організації особистості: біологічний (психофізіологічна конституція), поведінковий (вироблені в процесі виховання, типові форми поведінки) і духовний (сфера ведучих мотивів, особистісних змістів, переконань)

Рівні організації особистості:

1. біологічний

2. поведінковий

3. духовний

Кожне з таких понять, як темперамент, характер, індивідуальність описують особистість на різному рівні її організації. Т.ч. найбільш точний опис особистості включає опис його особливостей на всіх рівнях організації.

До особливостей особистості, обумовлених у першу чергу біологічною природою людини відносять темперамент.

Темперамент характеризує динамічні особливості протікання психічних процесів і станів, тобто темп, ритм, швидкість, силу. Найважливішими критеріями виділення властивостей темпераменту є спадковість, прояв у ранньому дитинстві, стійкість прояву у різних ситуаціях, прояв як у тварин, так і в людини. Теорій, що пояснюють механізми темпераменту, нараховується дуже багато, але всі їх можна умовно розділити на 3 групи: гуморально-ендокринні, конституціональні, нейродинамічні.

Гуморально-ендокринна теорія бере свій початок від Гіппократа, який прийшов до висновку, що в організмі змішуються чотири рідини, або соки: кров — теплий початок; слиз — холодний початок; чорна жовч — вологий початок і жовта жовч — сухий початок. У залежності від переваги якого-небудь початку складаються й особливості людини. Через 5 століть Гален описав типологію темпераментів, назви яких беруться від греко-латинських коренів: флегматик («флегма» — слиз); холерик («хойле» — жовч); меланхолік («мелані хойле» — чорна жовч) і сангвінік („сангвіс” — кров). Ці назви темпераментів збереглися й у сучасній мові.

Конституціональні теорії темпераментів розробляли Кречмер та Шелдон.

Основоположником нейродинамічної теорії темпераменту, що пояснює його з позицій функціональної типології вищої нервової діяльності, був Павлов. Він виділив 3 основні властивості нервової системи: силу, рухливість і врівноваженість процесів збудження та гальмування. Він вважав, що сполучення цих властивостей визначає тип вищої нервової діяльності і темперамент, як прояв цього типу в поведінці.

Співвідношення типів нервової системи та темпераменту

Особливості нервових процесів				Тип нервової системи		Тип темпераменту
Сила	Врівноваженість	Рухливість
Сильний	Врівноважений	Рухливий	Живий		Сангвінік
Сильний	Неврівноважений	Рухливий	Невтримний		Холерик
Сильний	Врівноважений	Інертний	Інертний		Флегматик
Слабкий	Неврівноважений	Рухливий або інертний	Слабкий		Меланхолік

Б. Теплов і В. Небилицин, продовжуючи вивчати властивості нервових процесів на основі електроецефалографічних методик і статистичного оброблення експериментальних даних, довели, що деякі індивідуальні особливості умовних рефлексів у людини пов’язані між собою. Кожна така взаємопов’язана система індивідуальних особливостей залежить від однієї загальної причини, а саме, від певної властивості нервової системи.

Наприклад, від сили процесів збудження і гальмування залежать ступінь згасання умовних рефлексів, різниця в силі умовної реакції на сильний і слабкий подразники, вплив стороннього подразника на чутливість до основного подразника. Вони виділили чотири основних властивості нервової системи:

1. динамічність – характеризує легкість і швидкість утворення мозковими структурами нервових процесів під час формування умовних реакцій збудження чи гальмування;

2. лабільність (лат. labilis – нестійкий) – характеризує швидкість виникнення і згасання процесів збудження;

3. сила;

4. рухливість.

Фізико-хімічну природу цих властивостей ще не з’ясовано.

У дослідженнях Теплова і Небилицина показано, що психологічна характеристика темпераменту загалом пов’язана не з однією властивістю нервової системи, а з їх поєднанням, тобто з типом нервової системи. Аналогічно встановлено, що кожна властивість темпераменту залежить не від однієї, а від декількох властивостей нервової системи. Нині знайдено зв’язок цілісної характеристики темпераменту і окремих його властивостей лише з чотирма типами нервової системи. Оскільки ці типи є спільними для людини і тварин, то їх називають загальними. Отже, фізіологічною основою темпераменту є загальний тип нервової системи.

Російський психолог Вольф Мерлін (1892-1982) вважав, що темперамент треба вивчати як суто психічне явище з урахуванням зв’язків із властивостями нервової системи. Тоді його можна було б характеризувати за допомогою понять “сензитивність”, ”реактивність”, ”активність”, ”темп реакцій”, ”пластичність”, ”екстраверсія”, ”інтроверсія” й ”емоційність”.

Сензитивність (лат. Sensibilis – чутливий) визначається найменшою силою зовнішніх впливів, необхідною для виникнення психічної реакції людини. Сензитивність визначає мінімальну силу подразника, що викликає у людини ледве помітне відчуття. Високосензитивні люди є дуже вразливими, сором’язливими, замкнутими, тривожними. Їм властива висока вимогливість до себе і занижений рівень домагань. Низькосензитивним особам властиві протилежні риси.

Реактивність залежить від характеру емоційної реакції індивіда на зовнішні та внутрішні впливи. Високореактивні люди є імпульсивними. Вони починають діяти під впливом обставин, без належного їх усвідомлення й оцінки. Малореактивні – завжди помірковані, стримані, намагаються оцінити наслідки своїх дій.

Активність характеризується енергією впливу людини на навколишній світ і подолання перешкод на шляху до мети. Активна людина завжди чимось зайнята, постійно рухається, стрімка у своїх діях і мовленні. Пасивній людині притаманні апатія і бездіяльність.

Темп реакцій виявляється у швидкості перебігу різних психічних явищ: часі запам’ятовування, швидкості прийняття рішень тощо.

Пластичність – показник гнучкості, легкості пристосування людини до нових умов. Особи з великою пластичністю легко і швидко пристосовуються до нових людей і обставин, змінюють вид діяльності, менше конфліктують із колегами. Ригідність (лат. rigidus – твердий, заціпенілий) це показник інертності, нечутливості до зміни зовнішніх впливів.

Екстраверсія та інтроверсія розрізняються тим, що більше впливає на реакцію людини – зовнішні враження у певний момент (екстраверти) чи образи, уявлення, думки, пов’язані з минулим і майбутнім (інтроверти). Екстравертам властива імпульсивність у діях, ініціативність, комунікабельність, гнучкість поведінки. Інтроверти зосереджуються на власних внутрішніх переживаннях і не цікавляться тим, що відбувається навколо. Екстраверсія ґрунтується на сильному типі нервової системи, інтроверсія – на слабкому.

Емоційність – властивість темпераменту, що вказує на швидкість виникнення і перебігу емоцій. У емоційно не стійких людей, що легко збуджуються, вони виникають швидко, є короткочасними і можуть легко змінюватися на протилежні. Для емоційно стійких людей характерними є повільне емоційне збудження і тривалість переживань.

Зазначені властивості темпераменту проявляються в актах людської поведінки не ізольовано, а утворюють певну єдність. Це дає змогу чітко відмежувати темперамент від інших психічних особливостей особистості – її характеру, спрямованості чи інтелекту.

Вчення Павлова про індивідуальні відмінності динамічної сторони психіки дало поштовх до подальших досліджень в цій галузі. Наприкінці 50-х років 20 ст. були проведені лабораторні дослідження під керівництвом Б.М.Теплова, В.Д.Небиліцина, В.С.Мерліна, які доповнили типологію І.П.Павлова новими елементами. Було розроблено багато прийомів дослідження нервової системи людини, які дали змогу глибше зрозуміти роль індивідуальних особливостей темпераменту в діяльності людини, визначити додаткові властивості нервових процесів. В даний час в психології розрізняють наступні властивості темпераменту:

1) лабільність - швидкість виникнення та протікання збудження і гальмування;

2) сенситивність ( підвищена чутливість) - визначається тим, яка сила впливу необхідна, щоб викликати в людини реакцію. (Якщо у однієї людини ступінь незадоволення потреби не помічається, то в іншого - та ж сама ступінь викликає страждання - другий має більшу сенситивність)

3) реактивність (емоційність) - сила емоційної реакції на зовнішні та внутрішні подразники; інтенсивність реагування індивіда на зміни ситуації життя. Основний показник - час, що минає від події до початку відповідної поведінки. Високо реактивні особи імпульсивні, низько реактивні - розважливі і помірковані.

4) Активність (резистентність) - характеризується тим, наскільки людина активна під час подолання перешкод, здатна чинити опір несприятливим умовам, що гальмують діяльність. Найбільш яскраво ця якість темпераменту виявляється у протидії опору стресу, у відсутності зниження функціонального рівня діяльності при сильному нервовому напруженні. Загалом активність і реактивність перебувають в обернено пропорційному співвідношенні - чим більш активною є людина, тим вона менш реактивна.

5) Темп реакцій - протікання психічних процесів та реакцій; Показником є швидкість переробки інформації, що впливає органи чуттів, час розв'язання мислитель них задач, протікання мнемічних процесів.

6) Пластичність - ригідність. Перша властивість характеризується гнучкістю, легкістю пристосування до нових умов. Людина з ригідними властивостями важко пристосовується, характеризується інертністю, нечутливістю до зміни умов.

7) Екстраверсія - інтроверсія характеризує спрямованість особистості на довкілля або на себе. Екстраверт - спрямований на оточуючих людей, предмети, події. Інтроверт - фіксація особистості на собі, на своїх переживаннях та думках, схильність до самоаналізу, замкненість.

8) Емоційна збудливість - характеризується тим, якої сили потрібен вплив, щоб викликати емоційну реакцію. Вказує на швидкість виникнення і перебігу реакцій. Емоційно нестійкі, збудливі люди відгукуються навіть на слабкі впливи оточуючого середовища, тоді як емоційно стійкі - тільки на сильні.

Сучасні концепції темпераменту намагаються об'єднати 3 зазначені вище групи теорій темпераменту: гуморально-ендокринну, конституціональну і нейродинамічну. Які б теорії не брались за основу темпераменту, більшість дослідників, як вітчизняних, так і закордонних, визначають темперамент як стійку, уроджену, базову характеристику, що визначає розмаїття поведінкових проявів. Крім того, темперамент є першоосновою, яка визначає індивідуальні особливості поведінки з найперших місяців життя та залишається стійкою протягом багатьох років або всього життя в цілому.

У питанні про те, які прояви психіки і поведінки можна віднести до властивостей темпераменту, дотепер немає єдиної точки зору. До числа властивостей, які найбільше часто включаються в число темпераментних, багато авторів відносять показники ергічності (активності), емоційності, темпу і пластичності. При цьому, зазначені чотири властивості необхідно розглядати в залежності від сфери, в якій ці властивості реалізуються.

Для характеристики темпераменту важливий опис не окремих його характеристик, а їхнього сполучення.

Так, для сангвініка характерним є висока нервово-психічна активність, розмаїття і багатство міміки і рухів, емоційність, вразливість і лабільність. Емоційні переживання сангвініка неглибокі, а його рухливість при негативних виховних впливах приводить до відсутності належної зосередженості, до поспішності, а іноді і поверховості.

Для холерика характерний високий рівень нервово-психічної активності, енергії дій; різкість і стрімкість рухів, сила, імпульсивність і яскрава виразність емоційних переживань.

Флегматик характеризується низьким рівнем активності поведінки і труднощами переключення, повільністю і спокоєм дій, міміки і мови; рівністю, сталістю і глибиною почуттів і настроїв. У випадку невдалих виховних впливів у флегматика можуть розвитися такі негативні риси, як млявість, бідність і слабкість емоцій, схильність до виконання одних лише звичних дій.

Меланхоліка характеризують низький рівень нервово-психічної активності, стриманість і приглушеність моторики і мови, значна емоційна реактивність, глибина і стійкість почуттів при слабкому їхньому вираженні. При невдалих виховних впливах — підвищена до хворобливості емоційна ранимість, замкнутість і відчуженість, схильність до важких внутрішніх переживань таких життєвих обставин, що цього не заслуговують.

Темперамент як основний фактор визначає специфіку реакцій людини, будучи основою для формування в процесі виховання і навчання індивідуальних рис характеру, навичок, стилів діяльності. З цієї позиції не можна поділяти темпераменти на погані і гарні. Кожний з темпераментів представляє основу адаптивних можливостей людини, зв'язаних з реалізацією його біологічних програм.

Конституція і психічні особливості. Зв'язок між конституціональними особливостями і психікою людини була помічена ще Гіппократом, який описав два типи людей, що різко відрізняються один від одного: habitus apoplecticus — щільний, мускульний, сильний і habitus phitisicus — тонкий, витончений, слабкий. В даний час нараховується більш 20 класифікацій типів статури. Поняття конституції ширше, ніж тип статури.

Психофізіологічна конституція – це поняття, що відображує єдність біологічних, фізіологічних і психологічних якостей індивідуума.

Вона включає:

- зовнішній вигляд;

- співвідношення фізіологічної активності внутрішніх органів (артеріальний тиск, частота серцебиттів, що переварюючу здатність і моторику ШКТ, дезинтоксикаційні функції печінки і нирок, кровотворення і т.п.);

- стійкі особливості балансу гормональної активності;

- особливості фізіології нервової системи ( медіаторний баланс, характер процесів збудження і гальмування);

- основні риси темпераменту.

До числа найбільш відомих класифікацій типів статур відносяться описані Кречмером і Шелдоном.

Кречмера, як психіатра і психолога, цікавила проблема схильності людей до різного типу психозів. Зіставляючи особливості статури і вид психічного розладу своїх пацієнтів, Кречмер виділив 3 типи конституції, кожному з яких відповідають визначені риси темпераменту і схильність до конкретних видів психічних розладів.

Кречмером був виділений ще один тип статури — диспластичний, але для нього не вдалось виявити відповідного темпераменту.

Зв'язок між статурою і темпераментом Кречмер пояснював особливостями хімічного складу крові і гормональних систем. Його вчення вплинуло на розвиток диференціальної психіатрії і психології.

Пикник {pyknos — плотный, толстый) — «широкий тяжелый» человек. У него значительные жировые отложения, круглая голова на короткой шее. Пикник, как правило, имеет циклотимический темперамент. Он дружелюбен, общителен, не склонен к самоанализу, эмоции колеблются между грустью и весельем, любит принимать быстрые решения под влиянием минуты. Одни циклоиды склонны гипоманиакальности, другие — к депрессии. В случае ncихического расстройства обнаруживается склонность к циркулярному или маниакально-депрессивному психозу. Астеник, или лептосоматик (leptos — хрупкий, soma - тело), — «худой и высокий». Имеет хрупкое телосложе- ние, высокий рост, плоскую грудную клетку и вытянутое лицо. Астеник имеет шизотимический темперамент. У него контакт с людьми и вещами, как правило, ограничен. Oн холодноват, самодостаточен, не любит открыто проявлять чувства, причем замкнутость может доходить до аутизма. Он упрям, с трудом приспосабливается к действительности, нереалистичен и склонен к абстракции. При расстройствах психики обнаруживается предрасположенность к шизофрении. Атлетик (athlon -— борьба, схватка) — «крепыш» с хорошо развитой мускулатурой, высоким или средним ростом, широким плечевым поясом и узкими бедрами, выпуклыми лицевыми костями. Для атлетика характерен иксотимический темперамент (от ixos — тягучий). Он спокоен, реалистичен и по внешним признакам маловпечатлителен, обладает сдержанной мимикой и пантомимикой, невысокой гибкостью мышления, трудно приспосабливается к перемене обстановки. При душевных расстройствах может неожиданно взрываться, проявляя предрасположенность к эпилепсии.

4) диспластик (dys - погано; plastos - сформований) - будова безформна, неправильна. Можливі різні деформації тіла. Тип темпераменту змішаний або не визначається зовсім.

До числа найбільш відомих сьогодні конституціональних типологій відноситься типологія Шелдона. Розробляючи типологію, він йшов не від клініки, а від норми. В основі його типології лежать не дискретні ознаки, а безупинно розподілені компоненти статури. Шелдон виділив 3 компоненти статури, назвавши їх по імені зародкових листків, з яких вони розвивалися: ендоморфний (з нього розвиваються внутрішні органи); мезоморфний (з нього розвиваються кістки, м'язи, серце, кровоносні судини); ектоморфний (з нього розвиваються нервова система, мозок, рецепторний апарат). Представників кожного типу характеризують визначені особливості статури.

Эндоморфный (с большим животом, большим количеством жировых отложений на плечах и бедрах, слабыми конечностями) проявляет склонность к висцеротонии (от лат. viscera — внутренности). Он общителен и покладист, приветлив, любит комфорт. Ему легко выражать свои чувства. В тяжелые минуты он стремится к людям. Не любит напряжения, а в состоянии опьянения становится чувствительным и мягким. Мезоморфный (отличающийся могучим сложением, грудь колесом, имеющий квадратную голову, широкие ладони и ступни) склонен к соматотонии (от лат. soma — тело). Это человек неспокойный и нередко агрессивный, любящий приключения. Он довольно скрытен в чувствах и мыслях. В осанке и действиях он выражает уверенность, сложные жизненные ситуации стремится решать поведенчески, через изменение мира вокруг себя. В состоянии опьянения настойчив до навязчивости и агрессивен. Эктоморфный (худой и высокий, обладает слабым развитием внутренних органов, худым лицом, узкой грудной клеткой, тонкими длинными конечностями) обычно отличается церебротонией (от лат. cerebrum — мозг). Это человек заторможенный и интровертный, необщительный, скрытный, в его осанке чувствуется скованность. В трудных ситуациях он склонен к уединению. Наиболее продуктивным и счастливым для него обычно оказывается поздний период жизни. Под действием алкоголя он практически не меняет своего обычного поведения и состояния. Типология, составленная У. Шелдоном, считается среди конституциональных наиболее обоснованной и статистически подтвержденной.

У 40-і рр. 20 ст. У. Шелдон визначив якості темпераменту залежно від переважання функцій певних органів тіла:

1) вісцеротонія (viscera - нутрощі) - вісцеротоніки;

2) соматотонія (soma - тіло) - соматотоніки;

3) церебротонія (cerebrum - мозок) - церебротоніки;

4) змішаний тип.

Различия в типах темперамента (по У. Шелдону).

Типы темперамента
Висцеротония	Соматотония	Церебротония
Расслабленность в осанке и движениях Любовь к комфорту Медленная реакция Пристрастие к еде Социализация пищевой потребности Наслаждение от процесса пищеварения Любовь к компаниям, дружеским излияниям Социофилия (любовь к общественной жизни) Приветливость со всеми Жажда любви и одобрения окружающих Ориентация на других Эмоциональная ровность Терпимость Безмятежная удовлетворенность Хороший сон Отсутствие взрывных эмоций и поступков Мягкость, легкость в обращении и внешнем выражении чувств Общительность и расслабленность под воздействием алкоголя Потребность в людях в трудную минуту Ориентация на детей семью	Уверенность в осанке и движениях Склонность к физической деятельности Энергичность Потребность в движениях и удовольствие от них Потребность в доминировании Склонность к риску в игре случая Решительные манеры Храбрость Сильная агрессивность Психологическая нечувствительность Клаустрофобия (боязнь замкнутого пространства) Отсутствие сострадания С трудом приглушаемый голос Спартанская выносливость боли Шумное поведение Внешний вид соответствует более пожилому возрасту Объективное и широкое мышление, направленное вовне Самоуверенность, агрессивность под воздействием алкоголя Потребность в действиях в тяжелую минуту Ориентация на занятия юношеского возраста	Заторможенность в движениях, скованность в осанке Чрезмерная физиологическая активность Повышенная скорость реакций Склонность к уединению Склонность к рассуждениям, исключительное внимание Скрытность чувства, эмоциональная заторможенность Самоконтроль мимики Социофобия (страх перед общественными контактами) Заторможенность в общении Избегание стандартных действий Агорафобия (боязнь открытого пространства) Непредсказуемость установок (поведения) Тихий голос, избегание шума Чрезмерная чувствительность к боли Плохой сон, хроническая усталость Юношеская живость и субъективное мышление Концентрированное скрытое и субъективное мышление Устойчивость к действию алкоголя и других репрессантов Потребность в уединении в тяжелую минуту Ориентация на пожилой возраст

Характер

Якщо темперамент являє собою біологічний полюс інтеграції психологічних якостей особистості, то характер є соціальним полюсом інтеграції особистісних властивостей.

Характер — це система стійких відносин особистості до світу, інших людей і самого себе, що формується під впливом умов життя і виховання і, що виявляється в особливостях соціальної поведінки.

Важливим показником характеру є його цілісність, що виявляється в несуперечності рис характеру. Якщо спробувати зовсім коротко виразити сутність розходжень між характером і особистістю, то можна сказати, що риси характеру відбивають те, як діє людина, а риси особистості — те, заради чого вона діє. При цьому очевидно, що способи поведінки і спрямованість особистості відносно незалежні: застосовуючи ті самі способи, можна домагатися різних цілей і, навпаки, прямувати до однієї і тієї же мети різними способами.

Надмірну виразність окремих рис характеру і їхніх сполучень, що представляє крайні варіанти норми, називають акцентуаціями характеру. Акцентуації характеру – це крайні варіанти норми, при яких окремі риси характеру надмірно посилені, унаслідок чого виявляється вибіркова уразливість у відношенні визначеного роду психогенних впливів при гарній і навіть підвищеній стійкості до інших.