
- •Державна фармакопея України:
- •Дфу поділяється на такі розділи:
- •VI група періодичної системи д.І. Менделєєва.
- •Карбон: (макроелемент)
- •2) Другий ступінь:
- •2% Водний розчин застосовують для промивання слизових оболонок очей, верхніх дихальних шляхів при попаданні на них кислоти.
- •5. Лп, до складу яких входить елемент ііі групи – Алюміній.
- •Mg: макроелемент.
- •Гліцерин (85 %)
- •Ідентифікація:
- •Лікарські речовини- похідні ароматичних кислот та фенолокислот
- •Кількісне визначення
- •3. Амідну групу визначають за виділенням амоніаку в результаті лужного гідролізу при кип'ятінні з зо %-ним розчином натрію гідроксиду:
- •Ідентифікація:
- •Сульфаніламідні препарати.
- •Методи кількісного аналізу.
- •Тема: Лікарські речовини – похідні ароматичних амінокислот, аміноспиртів.
- •Анестезин (Anaesthesinum) Benzocaine*
- •Ідентифікація:
- •Кількісне визначення:
- •Ідентифікація: Адреналіну тартрат.
- •3. До водного розчину субстанції додають розчин діетокситетра-гідрофурану у кислоті оцтовій льодяній і нагрівають. До охолодженого розчину додають розчин диметиламінобензальдегіду у суміші кислоти
- •Ідентифікація:
- •Ідентифікація:
- •Тема: Алкалоїди, лр – похідні алкалоїдів. Особливості їх фармацевтичного аналізу.
- •Класифікація препаратів алкалоїдів:
- •Загальноалкалоїдні осаджувальні реактиви:
- •Загальна характеристика:
- •Лр, похідні хіноліну: хінін та його солі.
- •Похідні бензилізохіноліну: папаверину гідрохлорид.
- •Ідентифікація:
- •Кількісне визначення.
- •Ідентифікація:
- •Тема: Гетероциклічні сполуки.
- •Класифікація гетероциклів:
- •Ідентифікація:
- •Кількісне визначення.
- •Кількісне визначення
- •Ідентифікація:
- •Кількісне визначення:
- •Класифікація гліцидів:
- •Кальцію глюконат:
- •Тема: Вітаміни.
- •Класифікація і номенклатура вітамінів.
- •Кількісне визначення:
- •Ідентифікація:
- •3. Нефармакопейні реакції: а) при додаванні до рибофлавіну кислоти сульфатної концентрованої з'являється червоне забарвлення, яке переходить в жовте від додавання води.
- •Кількісне визначення:
- •Тема: антибіотики.
- •Класифікація антибіотиків
- •Ідентифікація:
- •Кількісне визначення.
- •Левоміцетин (і-аеуотусеїіпит) Хлорамфенікол (снІогатрНепісоіит)*
- •Ідентифікація:
- •Кількісне визначення.
Ідентифікація:
За фізико-хімічними константами: питоме обертання, ІЧ-спект-роскопія, тонкошарова хроматографія.
Розчин субстанції у пронизуючому світлі, має блідо-зеленувато-жовте забарвлення, у відбітому світлі - інтенсивну жовтувато-зелену флуоресценцію, що зникає при додаванні мінеральних кислот або лугів (ДФУ).
При додаванні натрію гідросульфіту зникає і флуоресценція, і забарвлення розчину:
3. Нефармакопейні реакції: а) при додаванні до рибофлавіну кислоти сульфатної концентрованої з'являється червоне забарвлення, яке переходить в жовте від додавання води.
б) з розчином аргентуму нітрату утворює оранжево-червоне забарвлення (наявність імідної групи).
в) при додавані 0,25% розчину нінгідрину та нагріванні утворюється зелене забарвлення розчину.
Випробування на чистоту. Визначають люміфлавін, який утворюється внаслідок змін у хімічній будові речовини під дією світла і лужного середовища:
Визначення домішки люміфлавіну ґрунтується на розчинності його в хлороформі (рибофлавін у хлороформі нерозчинний) - забарвлення фільтрату не повинно перевищувати еталон (ДФУ).
Визначення домішки люміфлавіну проводять методом тонкошарової хроматографії (ДФУ, доповнення).
Кількісне визначення:
Спектрофотометрія (ДФУ).
Фотоколориметрія.
Флюорометрія.
Алкаліметрія після окислення калію перйодатом.
Алкаліметрія за замісником після взаємодії з розчином аргентуму нітрату, S=1.
Зберігання. У добре закупореній тарі, у захищеному від дії світла місці.
Застосування. При авітамінозах, різноманітних захворюваннях очей, дерматитах, променевій хворобі.
Тема: антибіотики.
Загальна характеристика групи.
Класифікація антибіотиків.
Пеніциліни. Хімічний контроль групи пеніцилінів.
Антибіотики ароматичного ряду. Хімічний контроль левоміцетину.
Антибіотиками називають речовини, що продукуються мікроорганізмами, вищими рослинами, тваринними тканинами в процесі їх життєдіяльності і володіючими здатністю чинити на мікроорганізми, прості, деякі віруси вибіркову бактеріологічну або бактерицидну дію. Здатність антибіотиків проявляти бактеріостатичну або бактерицидну дію у відношенні хвороботворних мікроорганізмів, не проявляючи при цьому токсичної дії на організм людини, використовують для лікування різних захворювань. Відомо, що такого роду лікарські рослини відносяться до ряду х і м і о т е р а п е в т и ч н и х р е ч о в и н.
В основі дії антибіотичних речовин лежить антибіоз, тобто явище антагонізму мікроорганізмів, виявлене вперше Л. Пастером в 80-х роках ХІХ ст. Суть цього явища заключається в тому, що одні мікроорганізми виділяють в навколишнє середовище різні речовини, які здатні подавляти ріст та розмноження інших мікроорганізмів.
Перші антибіотики були виділені із різних штамів плісняви. Дуже цікавим є той факт, що пліснява ще в Х-ХІ ст. застосовувалась Авиценой і в народній медицині Азербайджана для лікування гнійних ран.
Відомості про антибактеріальні властивості плісняви рода «Рenicillinium» зустрічаються в роботах Л. Пастера, виконаних в 1868 р. В 1872 р. російський вчений В.А. Манассеін встановив відсутність бактерій в культуральній рідини при вирощуванні зеленой плісняви (Рenicillinium glaucum). А.Г. Полотебнов експериментально довів, що очищення від гною і заживання ран проходить швидше, якщо до неї прикласти плісняву. В 1877 р. російський лікар П.В. Лебединський показав, що під впливом плісняви зменшується число бактерій в шлунково-кишковому тракті. Антибіотичну дію плісняви було підтверджено в 1904 р. ветеринарним лікарем М.Г. Тартаковським в дослідах зі збудником курячої чуми.
Ці чудові винаходи російських вчених не отримали широкої відомості і подальшого розвитку в Росії на той час. Тому перші винаходи плісняви «Рenicillinium notatum» пов’язані з іменем англійського мікробіолога А.Флемінга, який в 1928 році виявив її антибіотичні властивості по відношенню золотистих стафілококів. Однак А.Флемінгу не вдалося виділити в чистому вигляді антибіотик, названий ним «Пеніциліном». Тільки Х.Флорі і Дж. Рейн в 1940 р. розроблювали спосіб виділення пеніциліну із культуральної рідини.
Заслуга в створенні пеніциліна, розробки способів його отримання із різних штамів плісняви належить З.В. Єрмолаєвій, яка в 1942 р. отримала разом з Т.І. Балєзиной препарат п е н і ц и л і н а к р у с т о з и н ВИЕМ.