Ідентифікація:

За фізико-хімічними константами: питоме обертання, ІЧ-спект-роскопія, тонкошарова хроматографія.

Розчин субстанції у пронизуючому світлі, має блідо-зеленувато-жовте забарвлення, у відбітому світлі - інтенсивну жовтувато-зелену флу­оресценцію, що зникає при додаванні мінеральних кислот або лугів (ДФУ).

При додаванні натрію гідросульфіту зникає і флуоресценція, і забар­влення розчину:

3. Нефармакопейні реакції: а) при додаванні до рибофлавіну кислоти сульфатної концентрованої з'являється червоне забарвлення, яке пере­ходить в жовте від додавання води.

б) з розчином аргентуму нітрату утворює оранжево-червоне забар­влення (наявність імідної групи).

в) при додавані 0,25% розчину нінгідрину та нагріванні утворюється зелене забарвлення розчину.

Випробування на чистоту. Визначають люміфлавін, який утво­рюється внаслідок змін у хімічній будові речовини під дією світла і луж­ного середовища:

Визначення домішки люміфлавіну ґрунтується на розчинності його в хлороформі (рибофлавін у хлороформі нерозчинний) - забарвлення фільтрату не повинно перевищувати еталон (ДФУ).

Визначення домішки люміфлавіну проводять методом тонкошаро­вої хроматографії (ДФУ, доповнення).

Кількісне визначення:

Спектрофотометрія (ДФУ).

Фотоколориметрія.

Флюорометрія.

Алкаліметрія після окислення калію перйодатом.

Алкаліметрія за замісником після взаємодії з розчином аргенту­му нітрату, S=1.

Зберігання. У добре закупореній тарі, у захищеному від дії світла місці.

Застосування. При авітамінозах, різноманітних захворюваннях очей, дерматитах, променевій хворобі.

Тема: антибіотики.

Загальна характеристика групи.

Класифікація антибіотиків.

Пеніциліни. Хімічний контроль групи пеніцилінів.

Антибіотики ароматичного ряду. Хімічний контроль левоміцетину.

Антибіотиками називають речовини, що продукуються мікроорганізмами, вищими рослинами, тваринними тканинами в процесі їх життєдіяльності і володіючими здатністю чинити на мікроорганізми, прості, деякі віруси вибіркову бактеріологічну або бактерицидну дію. Здатність антибіотиків проявляти бактеріостатичну або бактерицидну дію у відношенні хвороботворних мікроорганізмів, не проявляючи при цьому токсичної дії на організм людини, використовують для лікування різних захворювань. Відомо, що такого роду лікарські рослини відносяться до ряду х і м і о т е р а п е в т и ч н и х р е ч о в и н.

В основі дії антибіотичних речовин лежить антибіоз, тобто явище антагонізму мікроорганізмів, виявлене вперше Л. Пастером в 80-х роках ХІХ ст. Суть цього явища заключається в тому, що одні мікроорганізми виділяють в навколишнє середовище різні речовини, які здатні подавляти ріст та розмноження інших мікроорганізмів.

Перші антибіотики були виділені із різних штамів плісняви. Дуже цікавим є той факт, що пліснява ще в Х-ХІ ст. застосовувалась Авиценой і в народній медицині Азербайджана для лікування гнійних ран.

Відомості про антибактеріальні властивості плісняви рода «Рenicillinium» зустрічаються в роботах Л. Пастера, виконаних в 1868 р. В 1872 р. російський вчений В.А. Манассеін встановив відсутність бактерій в культуральній рідини при вирощуванні зеленой плісняви (Рenicillinium glaucum). А.Г. Полотебнов експериментально довів, що очищення від гною і заживання ран проходить швидше, якщо до неї прикласти плісняву. В 1877 р. російський лікар П.В. Лебединський показав, що під впливом плісняви зменшується число бактерій в шлунково-кишковому тракті. Антибіотичну дію плісняви було підтверджено в 1904 р. ветеринарним лікарем М.Г. Тартаковським в дослідах зі збудником курячої чуми.

Ці чудові винаходи російських вчених не отримали широкої відомості і подальшого розвитку в Росії на той час. Тому перші винаходи плісняви «Рenicillinium notatum» пов’язані з іменем англійського мікробіолога А.Флемінга, який в 1928 році виявив її антибіотичні властивості по відношенню золотистих стафілококів. Однак А.Флемінгу не вдалося виділити в чистому вигляді антибіотик, названий ним «Пеніциліном». Тільки Х.Флорі і Дж. Рейн в 1940 р. розроблювали спосіб виділення пеніциліну із культуральної рідини.

Заслуга в створенні пеніциліна, розробки способів його отримання із різних штамів плісняви належить З.В. Єрмолаєвій, яка в 1942 р. отримала разом з Т.І. Балєзиной препарат п е н і ц и л і н а к р у с т о з и н ВИЕМ.