Класифікація гліцидів:

- здатність до гідролізу.В залежності від числа моносахаридних одиниць, зв’язаних у молекулу вуглеводи діляться на прості та складні.

Прості вуглеводи (моносахариди), монози не здатні гідролізуватися.

Гідролізуючі цукри - полісахариди (ди-, три-, поліцукри).

число атомів карбону в молекулах;

наявність альдегідної або кетогрупи;

конфігурація (D- і L- ізомери.

Глюкоза – представник моносахаридів. Зустрічається як і фруктоза в природі у вільному вигляді. В соці винограду міститься значна кількість глюкози. Також в ягодах, плодах, кореневищах, клубнях та інших частинах рослин знаходиться глюкоза як увільному так і зв’язаному стані. Глюкоза є необхідним компонентом крові ( 0,08%-0,09% ). Нестача і надлишок глюкози в організмі веде до негативних наслідків.

Глюкоза- це безбарвні кристали або білий кристалічний порошок без запаху, солодкий на смак, розчинний в1,5 частинах води, важкорозчинний у 95% спирті.Вона широко застосовується в медицині.

Для медичних цілей глюкозу здобувають гідролізом картопляного або кукурудзяного крахмалу в присутності мінеральних кислот.

( С₆Н₁₀О₅ )ņ + ņ Н₂О = ņ С₆Н₁₂О₆

Очищують глюкозу перекристалізацією з водних або водно-спиртових розчинів, причому, якщо кристалізацію вести при температурі понад 30˚С – отримують безводну глюкозу, а при температурі нижчій за 30˚С – отримують глюкозу, що містить молекулу води С₆Н₁₂О_{6 ³} Н₂О.

При нагріванні субстанції з реактивом Фелінга утворюється червоний осад:

Окрім реактиву Фелінга, для окиснення глюкози може бути використаний аміачний розчин срібла (реакція срібного дзеркала та реактив Несслера).

У методиках експрес – аналізу ЛФ для ідентифікації глюкози використовують також реакцію з тимолом і концентрованою H₂SO₄ – з’являється темно-червоне забарвлення, або з резорцином і розведеною НСІ – при нагріванні до кипіння з’являється рожеве забарвлення.

Оскільки глюкоза – оптично активна речовина, тому для підтвердження тотожності і чистоти фармакопея рекомендує встановити питоме обертання. Для глюкози характерне явище мутаротації – зміна з плином часу кута обертання свіже приготовлених розчинів вуглеводів. Явище мутаротації пояснюється так: глюкоза може існувати в декількох формах.

При розчиненні у воді утворюються таутомерні форми відповідно до схеми.

Специфічною домішкою в глюкозі, коли гідроліз крохмалю відбувся не повністю є декстрин – перевіряючи її наявність, додають до водного розчину – спирт – розчин має залишатися прозорим.

Кількісне визначення:

рефрактометрія (у водних розчинах)

йодометрія, зворотнє титрування, індикатор – крохмаль, Е = 1/2Мм.

До досліджуваної речовини додають надлишок титрованого розчину йоду і розчин натрію гідроксиду.

І₂ + 2 Na ОН → NaІ + NaОІ + H₂O.

О О

R – С – Н + + NaОІ + Na ОН → R – С - О Na + NaІ + H₂O

Через деякий час додають розчин сульфатної кислоти і надлишок йоду відтитровують натрію тіосульфатом:

NaОІ + NaІ + H₂SO₄ → Na₂SO₄ + І₂ + H₂O

І_{2 + 2} Na₂S₂O₃ → 2 NaІ + Na₂S₄O_6.

Паралельно проводять контрольний дослід.

Зберігають у добре закупореній тарі.

Застосовують: для усунення гіпоглікемії, при інфекційних захворюваннях, хворобах печінки, серця, набряку легень, інтоксикаціях.

Випускають: порошок, таблетки 0,5 – 1,0, ампули по 10,20,25,50 мл 5%, 10%, 25%, 40% розчину, флакони по 200 і 400 мл 5% розчину.