Лр, похідні хіноліну: хінін та його солі.
Важливим природним джерелом отримання похідних хініну є хінна кора, що містить близько 24 алкалоїди (2-15%). Отримують хінну кору від різних видів хінного (Cinchona), що росте в Південній Америці і культивується на острові Ява. Хінна кірка відома як протималярійний засіб з початку ХVII ст. Алкалоїд хінін був виділений із кірки професором Харківського університету Ф.І.Гізе в 1814р. далі в 1820 р. французьким вченим Пельтьє і Кавенту був відкритий цинхонін.
Хімічна структура хініна виявлена в 1907р., а повний синтез відбувся в 1945р. американськими вченими Вудвордом і Дерингом. Великі дослідження в області вивчення хімічної структури хініну і отримання його синтетичних аналогів були виконані у ВНІХФІ М.В.Рубцовим, О.Ю.Магідсоном та іншими.
Структурною основою більшості алкалоїдів, що містяться в хінній корі, служать дві гетероциклічні системи: хінолін (конденсоване ядро піридину і бензену) і хінуклідин (конденсована система, що складається із двох піперидинових циклів):
Хінолін хінуклідин
В молекулі ці два цикли пов’язані між собою карбінольною групою
– СН(ОН) - .
Загальна формула алкалоїдів хінної кори:
Алкалоїди відрізняються один від одного радикалами R1 i R2:
Фармакологічна активність алкалоїдів хінної кірки знаходиться в залежності як від хімічної структури, так і від оптичної ізомерії. Алкалоїди хінін і хінолін, що застосовуються в медичній практиці – це двотретинні нітрогенвмісні основи, тому вони здатні утворювати солі.
В ДФ включено три препарати: хініну дигідрохлорид, хініну гідрохлорид і хініну сульфат. Джерела їх отримання – хінна кірка. В рослинній сировині алкалоїди містяться у вигляді солей хінної кислоти, тому подрібнену хінну кору обробляють вапняним молоком в суміші із лугом. Основи, що утворилися виділяють бензеном, отримуючи суму алкалоїдів, до яких додають сульфатну кислоту і всі алкалоїди переходять в сірчанокислі солі. Інші алкалоїди розділяють за допомогою іонообмінної хроматографії. Хініну сульфат очищують перекристалізацією і переводять знову в основу. Із основи отримують хініну дигідрохлорид і гідрохлорид.
По фізичним властивостям препарати хініну представляють собою безбарвні кристалічні речовини без запаху, що відрізняються дуже гірким смаком.
Під дією світла поступово жовтіють. Всі вони лівообертаючі оптичні ізомери.
Препарати відрізняються по розчинності у воді: дигідрохлорид – дуже легко розчиняється; гідрохлорид - розчинний; сульфат – малорозчинний у воді.
Хінін гідрохлорид краще, ніж сульфат і дигідрохлорид, розчинний в спирті і хлороформі. Хініну сульфат можна відрізнити від гідрохлориду і дигідрохлориду не лише по розчинності у воді, але й за допомогою реакцій на SО42- - іон і СІ- – іон.
Загальні реакції на хінін по ДФХ основані на утворенні флуоресціюючих розчинів при додаванні розведеної сульфатної кислоти, а також виконанні так званої таллейохінної проби: окислення метоксильної групи в молекулі хініну бромною водою до утворення орто-хінона. Наступна дія розчином амоніаку приводить до утворення диімінпохідних орто-хіноїдної структури, забарвлених в діамантово – зелений колір.
Алкалоїди хінної кірки, що не містять в молекулі метоксильної групи, цієї реакції не дають.
Для ідентифікації препаратів хініну можна використовувати осаджувальні реакції: при цьому використовувати загально алкалоїдні реактиви на органічні сполуки: пікринову кислоту, дихлорид ртуті, танін, фосфорно - вольфрамову кислоту. Підкислений сульфатною кислотою розчин хініну в спирті при взаємодії із спиртовим розчином йоду утворює характерні (у вигляді листочків) зелені кристали геррепатиту:
[C20H 24O 2N 2] 4 x (H 2SO 4) 2 x (HI) 2 x I 4 x 6 Н2О
Кількісний вміст препаратів хініну визнають гравіметричним методом. Він базується на осадженні основ хініну із препаратів (розчином гідроксиду натрію) чотириразовим виділенням його хлороформом і в зважуванні залишку, отриманого після відгонки хлороформу.
Х = m.в.ф. х F х100 х100/m.нав (100 - % вол. );
Визначити вміст препаратів можна також методом нейтралізації 0,1н. розчином NаОН в суміші спирту і хлороформу (індикатор – фенолфталеїн). Обидва методи базуються на реакції нейтралізації солей, наприклад хініну сульфату:
[C 20H 24O 2 N 2] Н2 SО4 + 2NaOH → 2C 20H 24O 2 N 2 ↓ + Na 2SО4 + 2Н2О
Е = ½ М,м;
Препарати хініну зберігають в добре закупореній тарі, що зберігає від дії світла, так як під його дією хінін поступово розкладається, набуваючи жовтого забарвлення.
Препарат хініну застосовують в якості протималярійних засобів. Назначають хініну сульфат і гідрохлорид всередину по 1,0 – 2,0г на добу, а хініну дихлорид – для парентерального введення по 1-2 мл 25% - 50% - ного розчину).
Хінін пригнічує ЦНС і терморегуляторні центри, знижує збудливість серцевого м’язу, підсилює скорочення мускулатури матки. Тому він майже повністю замінений синтетичними засобами, у яких більш виражена протималярійна дія.