Тема: Лікарські речовини – похідні ароматичних амінокислот, аміноспиртів.

ЛР – похідні n – амінобензойної кислоти загальна характеристика групи.

Анестезин, новокаїн, дикаїн. Методи добування, реакції ідентифікації, методи кількісного аналізу. Застосування в медицині.

ЛР – похідні n – аміносаліцилової кислоти. Загальна характеристика групи.

Натрію парааміносаліцилат, бепаск. Методи добування, реакції ідентифікації, методи кількісного аналізу, застосування в медицині.

Похідні аміноспиртів – загальна характеристика групи.

Ефедрин. Особливості фарманалізу. Застосування в медицині.

Гормони мозкового шару наднирників та їх синтетичні аналоги: адреналіну гідротартрат, норадреналіну гідротартрат, мезатон. Особливості фарманалізу. Застосування в медицині.

ЛІКАРСЬКІ РЕЧОВИНИ - ПОХІДНІ АРОМАТИЧНИХ АМІНОКИСЛОТ Відомо, що ароматичні амінокислоти, похідні бензолу, існують у вигляді трьох ізомерів о- м- і п- амінобензойних кислот:

Всі ці кислоти не проявляють фізіологічної активності, але деякі їх похідні, наприклад ефіри, в тій чи іншій мірі мають здатність викликати місцеву анестезію. Ця здатність особливо виражена у ефірів n -амінобензойної кислоти, тому вони ввійшли в лікарську практику як лікарські препарати місцевоанестезуючої дії. Вперше така анестезуюча дія була виявлена у природного алкалоїду кокаїну, одержаного з листків коки (Erythroxylon coca), який росте в Південній Америці, що і визначило його назву.

Кокаїн має ряд недоліків, які обмежують його застосування. Основний з них - звикання до препарату, розвиток кокаїнізму. Крім того, кокаїн викликає деякі побічні явища. Наприклад, підвищує внутрішньоочний тиск, тому при глаукомі застосування його як анестетика виключається. Кокаїн дуже токсичний. Оскільки препарат токсичний і досить дефіцитний, синтезовано ряд його замінників; при цьому враховано зв'язок між структурою і дією місцеве анестезуючих засобів.

Внаслідок дослідження хімічної структури похідних кокаїну, та їх фармакологічної дії було встановлено, що місцевоанестезуючий ефект зумовлений не всією молекулою кокаїну, а окремим її структурним елементом, названим анестезуючою групою: N – (- C-)n – X – CO – An

X = O,S,NH

Можна зробити висновок, що анестезуюча активність зв'язана з наявністю циклу, амінної та складноефірної груп. Останні дві групи повинні бути в п- положенні відносно себе.

На основі отриманих даних було синтезовано і досліджено декілька тисяч сполук, що містять анестезіоформну групу ( похідні n-алкілоксібензойних кислот, аміди кислот ароматичного та гетероциклічного ряду ). Із них найбільш високу активність проявили похідні диалкіламіноацетаніліда і похідні n –

амінобензойної кислоти із загальною формулою:

Виникла ціла група лікарських препаратів місцевеанестезуючої дії: анестезин, новокаїн, дикаїн, тіокаїн, які до цього часу зберегли своє значення для медицини.

Перевага цих сполук перед кокаїном заключається в тому, що вони менш токсичні, не викликають звикання і не дають побічних явищ. Виключення складає дикаїн, токсичність якого перевищує токсичність новокаїну в 10 раз.

Ароматичні амінокислоти мають амфотерний характер, кислі властивості переважають. n – Амінобензойна кислота проявляє високу біологічну активність.

Вона є структурним фрагментом Фолієвої кислоти, входить до складу ферментативного комплексу, необхідного для життєдіяльності організмів, зокрема є фактором росту бактерій.

Фармакопейними препаратами n – Амінобензойної кислоти є анестезин (І), новокаїн (ІІ), дикаїн, новокаїну амід(ІІІ):

Новокаїнамід відрізняється від новокаїну наявністю амідної групи замість складноефірної, володіє антиаритмічною дією.

Вихідним продуктом для синтезу усіх чотирьох речовин є n – нітробензойна кислота.

n – нітротолуол n – нітробензойна кислота.

По фізичним властивостям препарати, похідні n – амінобензойної кислоти, являють собою білі кристалічні речовини без запаху. Анестезин на відміну від інших препаратів характеризується малою розчинністю у воді. Він є слабкою основою, солі його не стійкі і швидко гідролізуються. Новокаїн і дикаїн, які є гідрохлоридами – добре розчинні у воді. Всі добре розчинні в спирті. Анестезин легко розчинний у хлороформі і ефірі. Новокаїн, дикаїн малорозчинні в хлороформі і практично нерозчинні в ефір.

ДФ рекомендує як часні, так і загальні реакції ідентифікації. Одна із них утворення азобарвника – це загальна реакція на первинну ароматичну аміногрупу – в неї вступають анестезин і новокаїн, а дикаїн – не утворює, так як він є вторинним ароматичний амін

Для гідрохлоридів – новокаїну, дикаїну характерна реакція на Cl- і реакція виділення осаду основи препарату після дії NaOH.

Часні реакції базуються на ідентифікації препаратів або продуктів їх гідролізу по утворенню забарвлених або нерозчинних в воді сполук.

Для анестезину такої реакції являється омиленням препарату в розчині їдкого лугу, етиловий спирт, що утворюється виявляють по реакції утворення йодоформу.

Під дією 5%-ного розчину хлораміну в кислому середовищі анестезин легко окислюється з утворенням забарвленого в оранжевий колір продукту, який виділяють ефіром.

Новокаїн на відміну від інших анестетиків знебарвлює 0,1мл розчин KMnO ₄ – розчин новокаїну, розбавлений розведеною H ₂ SO ₄ .

Дикаїн після нагрівання з конц. HNO ₃ і додавання до залишку спиртового розчину КОН – набуває криваво – червоне забарвлення. Реакція базується на нітруванні дикаїну і наступним утворенням калієвої солі орто-хіноїдної сполуки.

Для кількісного визначення препаратів, похідних n -амінобензойної кислоти, ДФ рекомендує нітритометричний метод. При визначенні анестезину, новокаїну, як і інших первинних ароматичних амінів відбувається утворення солей діафонію. Кінцеву точку титрування фіксують за допомогою зовнішніх та внутрішніх індикаторів.

Анестезин, новокаїн, дикаїн – місцево анестезуючі засоби. Анестезин для місцевої анестезії шкіри і слизових оболонок у вигляді 5-10% мазей, присипок, масляних розчинів, свічок. Всередину анестезин призначають в таблетках по 0,25-0,3г, входить до складу Альмагель Ф-170мл. Новокаїн широко застосовують для інфільтраційної і спинно-мозкової анестезії в вигляді 0,25-0,5% водних розчинів. (в/в, підшкірно, в/м). Дикаїн активніше за новокаїн, але і токсичніший від нього в 10 разів, тому віднесений до списку А.

Його призначають переважно для поверхневих анестезій в очній і оториноларингологічній практиці у виді 0,5-2% розчинів.