Кількісне визначення
1. Алкаліметрія, пряме титрування. В якості розчинника використовують спирт (так як препарат погано розчинний у воді). Спирт попередньо нейтралізують за фенолфталеїном, потім розчиняють наважку препарату і титрують 0,1 н розчином гідроксиду натрію з тим самим індикатором:
2. Натрію саліцилат, кількісно визначають методом нейтралізації титрованим розчином хлоридної кислоти, використовуючи змішаний індикатор (суміш рівних кількостей метилового оранжевого і метилового синього). Титрування здійснюють в присутності ефіру, так; як виділена кислота саліцилова змінює рН водного розчину до 2.5-3,0. Це приводить до зміни забарвлення індикатора до настання еквівалентної точки. Присутність ефіру запобігає цьому явищу, так як він витягує виділену саліцилову кислоту:
3. Броматометрія, зворотне титрування, індикатор - крохмаль, s = 1:
Зберігають саліцилову кислоту і натрію саліцилат в добре закупореній тарі.
Застосування
Саліцилову кислоту застосовують зовні в якості антисептичного і кератолітичного засобу. Натрію саліцилат здійснює протиревматичну, протизапальну, болезаспокійливу та жарознижуючу дію.
Кислота ацетилсаліцилова (Acidum acetylsalicylicum)
Саліциловий естер оцтової кислоти
Фізичні властивості:
Кислота ацетилсаліцилова - безбарвні кристали або білий кристалічний порошок без запаху або зі слабким запахом, слабкокислого смаку. Температура плавлення 133-138°С. Препарат практично нерозчинний або мало розчинний у воді, але легко розчиняється в лугах, спирті та інших органічних розчинниках.
Добування:
Кислота ацетилсаліцилова утворюється за рахунок взаємодії фенольного гідроксилу кислоти саліцилової з оцтовою кислотою (ацетилхлоридом). Водовіднімаючим засобом служить безводний цинку хлорид :
Тотожність:
Для випробування тотожності препарату використовують реакцію гідролізу в кислому або лужному середовищі з наступною ідентифікацією продуктів гідролізу. Кислоту ацетилсаліцилову піддають гідролізу в лужному середовищі:
Потім підкислюють розведеною сульфатною кислотою і спостерігають утворення білого кристалічного осаду саліцилової кислоти:
До фільтрату, що містить оцтову кислоту, додають спирт і концентровану сульфатну кислоту - утворюється оцтовоетиловий ефір з характерним запахом:
Саліцилову кислоту, що міститься в осаді, ідентифікують за допомогою феруму (III) хлориду за утворенням фіолетового забарвлення.
Кислоту ацетилсаліцилову можна також піддати і кислому гідролізу. При додаванні концентрованої сірчаної кислоти і води відчувається запах оцтової кислоти. Якщо додати до суміші розчин формальдегіду, то з'явиться рожеве забарвлення (кольорова реакція на саліцилову кислоту).
3. При прожарюванні з кальцію гідроксидом утворюється ацетон, пари якого забарвлюють фільтрувальний папір, змочений о-нітробензаль-дегідом, у жовто-зелений, блакитно-зелений, а при змочуванні розчином кислоти хлористоводневої - блакитний колір (ДФУ):
Кількісне визначення
Для кількісного визначення кислоти ацетилсаліцилової ДФ X рекомендує метод, що грунтується на нейтралізації препарату без попереднього гідролізу. Препарат розчиняють у нейтралізованому і охолодженому до 8-10°С спирті та титрують 0,1 н. розчином натрію гідроксиду, індикатор - фенолфталеїн:
Кислота ацетилсаліцилова Натрієва сіль кислоти ацетилсаліцилової
Зберігання
Кислоту ацетилсаліцилову зберігають в добре закритій тарі. Такі умови зберігання запобігають процесу гідролізу препарату. Кислота ацетилсаліцилова гідролізує у водних розчинах і при зберіганні в вологому місці.
Застосування
За фармакологічною дією препарат схожий з вихідним продуктом синтезу - кислотою саліциловою. Вона утворюється в результаті поступового гідролізу кислоти ацетилсаліцилової. Кислоту ацетилсаліцилову застосовують внутрішньо в якості протиревматичного, протизапального, болезаспокійливого і жарознижуючого засобу.
Феніловий естер саліцилової кислоти
Салол був синтезований і запропонований як дезинфікуючий засіб ШКТ.
Проходячи через ШКТ – салол гідролізує в кишечнику дуже повільно з утворенням саліцилової кислоти і фенолу, які не накопичуються у великих кількостях, що забезпечує м’яку і тривалу антисептичну дію на кишкову флору.
Фенілсаліцилат вперше був отриманий в 1886р. М. В. Ненцьким при пошуку препаратів, що володіють антисептичною дією при відсутності подразнюючої дії саліцилової кислоти і токсичної фенолу. Це було досягнуто блокуванням фенольного гідроксилу фенолу і карбоксильної групи саліцилової кислоти в складно ефірну групу. Цей «принцип салолу» пізніше неодноразово використовувався для синтезу препаратів.
Фізичні властивості.
Фенілсаліцилат - білий кристалічний порошок або дрібні безбарвні кристали зі слабким запахом. Температура плавлення 42-43°С. Препарат практично нерозчинний або мало розчинний у воді, але добре розчиняється в лугах, спирті та інших органічних розчинниках.
Добування
Фенілсаліцилат одержують, нагріваючи суміш саліцилату натрію, феноляту натрію і трихлороксиду фосфору (V):
Фенілсаліцилат
Тотожність
Для випробування тотожності препарату використовують реакцію гідролізу в кислому або лужному середовищі з наступною ідентифікацією продуктів гідролізу. При додаванні до фенілсаліцилату концентрованої сульфатної кислоти і води відчувається запах фенолу :
Саліцилову кислоту, яка виділилася, ідентифікують за утворенням рожевого забарвлення від додавання розчину формальдегіду.
Фенілсаліцилат відрізняється від кислоти ацетилсаліцилової наявністю в молекулі незаміщеного фенольного гідроксилу. Тому цей препарати можна ідентифікувати за утворенням фіолетового забарвлення після додавання до водного чи спиртового розчинів краплини розчину феруму (ІІІ) хлориду. Кислота ацетилсаліцилова, що містить домішки саліцилової кислоти, цієї реакції не дає.
Кількісне визначення
Для кількісного визначення фенілсаліцилату використовують реакцію лужного гідролізу. Для цього беруть надлишок 0,5н розчину натрію гідроксиду і гідролізують препарат при нагріванні на киплячій водяній бані. Надлишок титрованого розчину лугу відтитровують 0,5н розчином хлоридної кислоти. Надлишок лугу і утворені при гідролізі фенілсаліцилату феноляти (фенолят натрію і фенолят саліцилату натрію) титрують з індикатором бромкрезоловим пурпуровим:
Зберігання
Фенілсаліцилат зберігають в добре закритій тарі і оберігають від дії світла. Такі умови зберігання запобігають процесу гідролізу препарату.
Застосування
Фенілсаліцилат застосовують внутрішньо в якості антисептичного засобу при захворюваннях кишківника і сечових шляхів.
Саліциламід (Salicylamidum) Salicylamide*
Амід саліцилової кислоти Добування. Взаємодією метилсаліцилату з розчином амоніаку кон-
Властивості. Білий кристалічний порошок без запаху. При нагріванні сублімується. Дуже мало розчинний у воді, малорозчинний у хлороформі, розчинний у 95 %-ному спирті, ефірі.
Ідентифікація:
Реакція на фенольний гідроксил з феруму (III) хлоридом - утворюється червоно-фіолетове забарвлення.
Утворення дибромпохідного: