Фонетика і фонологія. Класифікація звуків мови. Вчення про фонему, її варіанти і функції.
Фонетика - наука, яка вивчає звуки мови. Об'єктом вивчення фонетики є не тільки окремо взяті звуки, а й закономірності їх поєднання (сполучуваність),фонетичні процеси (вплив позиції звука у слові та сусідства інших звуків на його звучання), природа й структура складу, а також наголос та інтонація.
Розрізняють фонетику загальну і конкретну. Загальна фонетика вивчає загальні особливості, характерні для звуків усіх мов. Конкретна фонетика вивчає звуки певної мови або якоїсь групи мов. З акустичного погляду всі звуки мови поділяються на голосні й приголосні, які розрізняються співвідношенням голосу (тону) і шуму. Якщо голосні складаються з чистого голосу і шуму в них немає, то приголосні складаються з голосу і шуму або лише шуму.
За
положенням губ під час артикуляції
звуків
розрізняють лабіалізовані і нелабіалізовані
голосні. Лабіалізовані вимовляються з
участю витягнених і заокруглених губ.
До них належать [о], [у].
За положенням м'якого піднебіння при артикуляціїголосні поділяються на ротові й носові. При творенні ротових м'яке піднебіння підняте і закриває прохід повітря в ніс, а при творенні носових м'яке піднебіння опущене і повітря проходить у ніс. Носові голосні є в польській,французькій, португальській та інших мовах.
Залежно від ступеня розкриття рота розрізняють відкриті та закриті голосні. При вимовлянні закритих м'язи більш напружені, ніж при артикуляції відкритих.Так, наприклад, у в німецькій — відкритий [о] і закритий [о] (Sohn [zo:n] "син", Stock [Jtok] "палка").
За тривалістю звучання розрізняють довгі й короткі голосні. Були вони в латинській мові . Є довгі голосні в англійській (ship "судно" — sheep [Ji:p] "вівця", rich [ritf] "багатий" — reach [ri:tj] "досягати") та німецькій (statt "замість" — Staat "держава", Bett "ліжко" — Beet "клумба") мовах. В естонській мові розрізняють короткі, довгі і наддовгі голосні (sada "сто" — saada "прийшли" — saaada "отримати").
Фоноло́гія — розділ мов-ва, який вивчає структуру звукового складу мови (мовленнєві одиниці та засоби) і їхнє функціонування в мовній системі. Фонологія, зокрема, виокремлює в структурі мови одиниці двох рівнів - сегментного і надсегментного. Відповідно виділяється сегментна фонологія і надсегментна фонологія. Сегментна фонологія займається одиницями мовленнєвого потоку. До них належать: фонема, силабема (склад), такт (фонетичне слово), синтагмема (синтагма) і фразема (фраза). Надсегментна фонологія (просодика, просодеміка) займається вивченням тих одиниць і засобів мовлення, які накладаються на лінійне (сегментне) мовлення і які в цілому формують явище, що дістало назву інтонація. Сюди належить тонема (тон), акцентема (наголос),ритм, темп, пауза. На відміну від фонології, фонетика вивчає артикуляційний, акустичний і перцептивний(який має відношення до сприйняття) аспекти мови.
Фонема(Бодуен де Куртене) — мінімальна звукова одиниця мови, яка служить для розпізнавання й розрізнення значеннєвих одиниць — морфем і слів. Фонема виконує дистинктивну — тобто смисло- і форморозрізнювальну функції. Додатковою є делімітативна функція, яка вказує на межі слів чи морфем. Відмінність між фонемою і звуком полягає в тому, що: 1) фонема — соціальне явище, тобто це те спільне в звуці, що робить його впізнаваним незалежно від особливостей його вимови різними людьми; звук — індивідуальне явище; 2) фонема — мовна одиниця; звук — мовленнєва; 3) фонема — абстрактна одиниця (вона існує в уяві мовців); звук — конкретна одиниця, фізичне явище, яке сприймається на слух і може бути записане на магнітну стрічку тощо; 4) фонема — величина стала; звук — величина залежна (у слові боротьба звук [т'] під впливом сусіднього [д] вимовляється як [д'], однак цей звук [д'] представляє фонему <т>).
Теорію фонем розробляли дві школи: Ленінградська (Щерба, Зіндер, Вербицька) – принцип автономності фонем, що диференціює значення слів та їх форми (вОди – водА – а і а – самостійні фонеми, бо дві форми того ж слова); Московська (де Куртене, Панов, Реформатський) – фонема є основою для побудови морфем та слів.