Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
АНТИСЕПТИЧНІ ТА ДЕЗІНФЕКЦІЙНІ ЗАСОБ1.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
392.6 Кб
Скачать
  • гангліоблокувальної дії.

    157


    Застосовують при гіпертензивних кризах.

    Натрію нітропрусид — міотропний спазмолітик короткочасної дії. Ефективно знижує тиск через 2—5 хв після внутрішньовенного введення, але через 5—15 хв після завершення введення тиск по­вертається до початкового рівня. Тому натрію нітропрусид вводять внутрішньовенно крапельно при гіпертензивних кризах. Передо­зування може зумовити симптоми, подібні до отруєння ціанідами, тому що в результаті його біотрансформації утворюється похідне синильної кислоти. Ці випадки потребують специфічного анти- дотного лікування. Ефективними міотропними спазмолітиками є папаверину гідрохлорид, но-шпа (дротаверин).

    Антагоністи кальцію (блокатори кальцієвих каналів) — ніфеди- пін, верапаміл, амлодипін, дилтіазем — знижують АТ за рахунок га­льмування надходження кальцію всередину міофібрил і розслаб­лення м’язів судин. Гіпотензивна дія проявляється тим сильніше, чим вище був початковий тиск.

    Амлодипін — препарат пролонгованої дії, приймають 1 раз на добу.

    Верапаміл та дилтіазем чинять також протиаритмічну дію. За­стосовують для лікування різних форм гіпертензії: гіпертонічної хвороби, гіпертензії в поєднанні зі стенокардією, нирковою недо­статністю, гіпертензивних кризів, ішемічного інсульту; для ліку­вання тахіаритмій.

    Діуретики (сечогінні) препарати виводять з організму воду та іони, зменшують кількість рідини і знижують АТ. Вони є синер- гістами — посилюють дію антигіпертензивних препаратів інших груп. Тому сечогінні препарати використовують для комбінованої терапії гіпертензії.

    Класифікація діуретинів

    1. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики:

    дихлотіазид (гіпотіа- зид, гідрохлортіазид), гігротон (оксодолін), циклометіазид.

  • Петльові діуретики: фуросемід (лазикс), клопамід (брина- льдикс), етакринова кислота (урегіт).

  • Антагоністи альдостерону: спіронолактон (верошпірон).

  • Інгібітори карбоангідрази: діакарб (фонурит).

  • Діуретики, що знижують проникність ниркових канальців для іонів натрію: тріамтерен.