Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
АНТИСЕПТИЧНІ ТА ДЕЗІНФЕКЦІЙНІ ЗАСОБ1.docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
392.6 Кб
Скачать
  • зниження секреції травних залоз.

    До в’яжучих відносять препарати органічного (рослинного) походження (танін, кора дуба, трава звіробою, ягоди чорниці) і не­органічного (вісмуту нітрат основний, дерматол).

    Танін — галодубильна кислота, яку одержують з чорнильних ; горішків, тобто наростів на пагонах малоазіатського дуба й сумахи. Застосовують зовнішньо у вигляді розчинів та мазей при запаль­них процесах шкіри та слизових оболонок.

    Кора дуба містить 8% дубильних речовин, які зумовлюють його в’яжучу дію. Відвар кори дуба використовують при запальних про­цесах ротової порожнини, кровоточивості ясен, а також для ліку­вання опіків.

    В’яжучу дію справляють також трава звіробою, ягоди чорниш, листя шавлії, квітки ромашки тощо. їх застосовують при запаль­них процесах ротової порожнини і горла, а також внутрішньо при колітах, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки.

    Вісмуту нітрат основний — в’яжучий засіб неорганічного похо­дження. Призначають зовнішньо у мазях і присипках при запаль­них процесах шкіри; внутрішньо при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, ентеритах, колітах. Широко застосову­ють також комбіновані препарати — таблетки «Вікалін», «Вікаїр», а також вісмуту субцитрат — «Де-нол» (вентрисол).

    1. Обволікальні засоби — це індиферентні речовини рослин­ного походження, які здатні утворювати у воді клейкі рідини — слизи, що покривають захисною плівкою слизові оболонки або шкіру та захищають їх від подразнень.

    Призначають обволікальні засоби:

    • при запальних та виразкових процесах на слизових оболон­ках травного каналу;

    • при отруєннях кислотами, основами тощо;

    • для зменшення подразнювальної дії лікарських препаратів.

    До обволікальних засобів відносять: крохмаль, насіння льону,

    кореневища та коріння алтеї лікарської, а також продукти — моло­ко, розчин яєчного білка, відвари з вівсяної крупи.

    1. Адсорбівні — це засоби, які здатні своєю поверхнею погли­нати й утримувати рідини та гази і тим самим захищати чутливі нервові закінчення від подразнень.

    6-3-1666

    81


    Вугілля активоване застосовують при отруєннях, тому що пре- ііі></><-£'& паРат адсорбує токсичні речовини, уповільнює або припиняє їх всмоктування. Для кращої адсорбції застосовують у подрібненому вигляді. Призначають також при метеоризмі й проносах.

    Поширення набувають також ентеросорбенти, які ефективні при отруєннях, захворюваннях органів травлення, алергійних за­хворюваннях тощо.

    1. Подразливі — це лікарські речовини, що чинять стимулю- вальну дію на чутливі нервові закінчення шкіри і слизових оболо­нок та виявляють місцеву рефлекторну та відволікальну дію. До них відносять розчин аміаку, гірчичники, ментол.

    Розчин аміаку під час вдиху подразнює рецептори слизової обо­лонки дихальних шляхів і рефлекторно збуджує дихальний і суди­норуховий центри. Призначають інгаляційно хворим у непритом­ному стані, а також при сильному алкогольному сп’янінні внут­рішньо по 5—10 крапель із водою.

    Гірчичники виявляють відволікальний ефект при запальних процесах дихальних шляхів та легенів (накладають на ділянку груд­ної клітки), радикулітах (на поперекову ділянку), стенокардії (на ділянку серця) і при гіпертензіях (на потилицю). Відволікальна дія пояснюється взаємодією в ЦНС двох потоків збудження — з ушкоджених внутрішніх органів та поверхні шкіри на місці дії по­дразнюючої речовини. При цьому зменшується біль і запальні реа­кції в ушкоджених органах. Не виключено, що під впливом подра­зливих речовин в ЦНС виробляються речовини типу енкефалінів і ендорфінів, які чинять знеболювальну дію.

    Під час роботи з гірчичниками слід знати, що їх занурюють на 5—10 с у воду температури 37-40 °С, тому що під впливом фермен­ту мірозину виділяється гірчична ефірна олія, яка має подразливі властивості. Якщо змочити холодною водою або окропом — фер­мент не утворюється (в першому випадку) або руйнується ( у дру­гому випадку) і гірчична ефірна олія не утворюється. Це стосуєть­ся і роботи з «Гірчичниками-пакетами». Гірчичники не засто­совують при ушкодженій шкірі, гнійничкових захворюваннях, нейродерматитах, екземі, псоріазі.

    Ментол — основний компонент ефірної олії м’яти перцевої. Препарат малорозчинний у воді, легко розчинний в спирті та оліях. Ментол при нанесенні на шкіру та слизові оболонки зумов­лює подразнення нервових закінчень, що супроводжується відчут­тям холоду; виявляє рефлекторну та відволікальну дію. Признача­ють для втирань при міалгії, невралгії (2% спиртовий розчин); при мігрені застосовують ментоловий олівець; при запальних процесах верхніх дихальних шляхів — олійний розчин. Внутрішньо призна-

    Назва

    препарату

    Форма випуску

    Спосіб застосування

    Анестезійні засоби

    Дикаїн

    (Оісаіпит)

    Порошок; плівки для очей з дикаїном

    У порожнину кон’юнктиви — 2-3 краплі 0,25-2% розчину; в оториноларингології —

    2—3 мл 0,5—1% розчину

    Анестезин

    (АпаезіИешит)

    Порошок; таблетки по 0,3 г; 5% мазь

    Внутрішньо по 0,3 г 3-4 рази на день; ректально —

    0,05-0,1 г; на слизові оболон­ки — 5-20% олійний розчин; на шкіру — 5—10% мазь та присипка

    Новокаїн

    (NоVосаіпит)

    Порошок; ампули по 1,2, 5, 10 і 20 мл 0,25% і 0,5% роз­чинів та по 1, 2, 5 мл і 10 мл 1 % і 2% роз­чинів; флакони по 200 і 400 мл сте­рильного 0,25% і 0,5% розчинів; 5% і 10% мазі; супози­торії ректальні по 0,1 г

    Для інфільтраційної анесте­зії — 0,25-0,5% розчин; для провідникової анестезії _ 1-2% розчин; для периду- ральної анестезії — 2% розчин; для спинномозкової анестезії — 5% розчин; для термінальної анестезії — 10-20% розчин; внутрішньо - 30-40 мл 0,25-0,5% розчину; внутрішньовенно — 5-15 мл 0,25-0,5% розчину (повільно)

    б*

    83

    Продовження табл. 11

    Назва

    препарату

    Форма випуску

    Спосіб застосування

    Лідокаїну гідрохлорид (Ілсіосаіпі куйгоскіогійит)

    Ампули по 10 і 20 мл 1% розчину, по 2 і 10 мл 2% роз­чину, по 2 мл 10% розчину

    Для інфільтраційної анесте­зії — 0,25% розчину — 1000 мл; 0,5% розчину — 500 мл; для провідникової анестезії — 0,5-2% розчину; для терміна­льної анестезії — 1—5% роз­чину — 20 мл

    В’яжучі засоби

    Танін

    (Таппіпит)

    Порошок

    Для полоскання рота, носа, зіва, гортані — 1-2% розчин (водні, глицеринові); для зма­щування уражених ділянок — 3-10% розчин та мазь

    Відвар кори дуба (Весосіит согіісіа <2иегси$)

    Для полоскання відвар 1:10, зовнішньо (під час лікування опіків) — відвар 1:5

    Вісмуту нітрат основний (ВівтиіНі зіЬпіІгаа)

    Порошок; таблетки по 0,25 і 0,5 г;

    10% мазь

    Внутрішньо по 0,25 — 0,5 г 3—4 рази на день за 30 хв до їци; зовнішньо — 5-10% мазь і присипка

    Обволікальні засоби

    Слиз

    крохмалю (МисіІа%о Атуїі)

    Порошок

    Внутрішньо та ректально (15-30 мл)

    Адсорбівні засоби

    Вугілля активоване ( СагЬо асііїаіиз)

    Порошок; таблетки по 0,25 і 0,5 г

    Внутрішньо по 1-2 г при метеоризмі; 20-30 г при отруєннях

    Подразливі засоби

    Ментол

    (МепіИоІит)

    Порошок; 1 % і 2% олія ментолова; 1% і 2% спиртові розчини; олівець ментоловий

    Зовнішньо — 0,5-2% спиртовий розчин, 1% мазь, 10% олійна завись; під язик — 2—3 краплі 5% спиртового розчину (на грудочці цукру)

    84

    Назва

    препарату

    Форма випуску

    Спосіб застосування

    Розчин аміаку (Зоїиііо Аттопіі саизіісі)

    Флакони по 10, 40 і 100 мл; ампули по 1 мл

    Внутрішньо по 5—10 крапель в 100 мл води; зовнішньо (для миття рук) — 25 мл на 5 л води; інгаляційно — при зне- притомленні.

    Шш 7

    Засоби, що впливають на функцію холінергічних нервів

      1. Анатомо-фізіологічні особливості еферентної ін­нервації. 7.2. Холінергічний синапс. 7.3. Класифікація за­собів, що впливають на холінергічні синапси (табл. 12).

    1. Антихолінестеразні засоби. 7.5. Засоби, що вплива­ють на мускариночутливі рецептори. 7.5.1. М-Холіно- міметики. 7.5.2. М-Холіноблокатори. 7.6. Засоби, що впливають на нікотиночутливі рецептори. 7.6.1. Н-Хо- ліноміметики. 7.6.2. Н-Холіноблокатори: а) гангліобло- катори; б) міорелаксанти.

    ил,к&-

    і/ (/

    1. До еферентних нервів належать рухові (соматичні), які ін- нервують скелетні м’язи, і вегетативні, які регулюють функції вну­трішніх органів.

    Вегетативні нерви на відміну від соматичних перериваються у нервових вузлах (гангліях) і складаються з прегангліонарного і постгангліонарного волокон. Соматичні не перериваються і мають одне волокно.

    Вегетативні нерви поділяють на симпатичні і парасимпатичні. Вони відрізняються один від одного у місцях виходу з ЦНС, у міс­ці розташування ганглій (симпатичні — поблизу від місця виходу з ЦНС, а парасимпатичні — поблизу виконавчих органів), а також виявляють протилежний вплив на функції внутрішніх органів. Останній пояснюється тим, що із закінчень нервів виділяються нейромедіатори (трансмітери) — речовини, які є переносниками нервового збудження. Нерви, з яких виділяється нейромедіатор ацетилхолін, називають холінергічними, а нерви, з яких виділяєть­ся норадреналін — адренергічними.

    86

    Синапс — це місце контакту між двома нейронами або між нер­вовими закінченнями і ефектором (виконавчим органом). Синап- си, в яких виділяється ацетилхолін, називають холінергічними, а в яких норадреналін, — адренергічними.

    7.2. Холінергічний синапс складається з пресинаптичної і постсинаптичної мембран, між якими розташована синаптична щілина.

    У пресинаптичних закінченнях холінергічних нервів є пухирці (везикули), в яких виробляється медіатор ацетилхолін, що надхо­дить у синаптичну щілину і потрапляє на постсинаптичну мембра­ну, де взаємодіє з холінорецепторами. Внаслідок цього виникає деполяризація постсинаптичної мембрани — потенціал дії, який спричинює зміну функції ефектора. Після взаємодії ацетилхолін руйнується ферментом ацетилхолінестеразою.

    Холінорецептори (спеціальні утворення на постсинаптичній мембрані) неоднаково чутливі до хімічних речовин. Розрізняють мускариночутливі, або м-холінорецептори, що чутливі до муска­рину (алкалоїд грибів мухоморів), та нікотиночутливі, або н-хо- лінорецептори, що чутливі до нікотину (алкалоїд тютюну).

    М-Холінорецептори розташовані в постгангліонарній мембрані клітин ефекторних органів, на закінченнях холінергічних нервів, у ЦНС, екзокринних залозах.

    Н-Холінорецептори розташовані в гангліях (симпатичних і па­расимпатичних), у мозковій речовині надниркових залоз, кароти- дних синусах, на закінченнях соматичних нервів і в ЦНС.

    Як лікарські препарати призначають речовини, що впливають на холінорецептори і ацетилхолінестеразу.

    Класифікація препаратів, що впливають на холінорецептори

    1. Антихолінестеразні засоби:

    прозерин (неостигміну метилсу- льфат); галантаміну гідробромід (нівалін); піридостигміну бромід (калімін).

  • Засоби, що впливають на м-холінорецептори:

    1. М-холіноміметики (мускариноміметичні): пілокарпіну гід- рохлорид, ацеклідин.

    2. М-холіноблокатори (атропіноподібні): атропіну сульфат, препарати красавки (беладонни), скополаміну гідробро­мід, платифіліну гідротартрат, метацин.