зниження секреції травних залоз.

До в’яжучих відносять препарати органічного (рослинного) походження (танін, кора дуба, трава звіробою, ягоди чорниці) і не­органічного (вісмуту нітрат основний, дерматол).

Танін — галодубильна кислота, яку одержують з чорнильних ; горішків, тобто наростів на пагонах малоазіатського дуба й сумахи. Застосовують зовнішньо у вигляді розчинів та мазей при запаль­них процесах шкіри та слизових оболонок.

Кора дуба містить 8% дубильних речовин, які зумовлюють його в’яжучу дію. Відвар кори дуба використовують при запальних про­цесах ротової порожнини, кровоточивості ясен, а також для ліку­вання опіків.

В’яжучу дію справляють також трава звіробою, ягоди чорниш, листя шавлії, квітки ромашки тощо. їх застосовують при запаль­них процесах ротової порожнини і горла, а також внутрішньо при колітах, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки.

Вісмуту нітрат основний — в’яжучий засіб неорганічного похо­дження. Призначають зовнішньо у мазях і присипках при запаль­них процесах шкіри; внутрішньо при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, ентеритах, колітах. Широко застосову­ють також комбіновані препарати — таблетки «Вікалін», «Вікаїр», а також вісмуту субцитрат — «Де-нол» (вентрисол).

5. Обволікальні засоби — це індиферентні речовини рослин­ного походження, які здатні утворювати у воді клейкі рідини — слизи, що покривають захисною плівкою слизові оболонки або шкіру та захищають їх від подразнень.

Призначають обволікальні засоби:

• при запальних та виразкових процесах на слизових оболон­ках травного каналу;

• при отруєннях кислотами, основами тощо;

• для зменшення подразнювальної дії лікарських препаратів.

До обволікальних засобів відносять: крохмаль, насіння льону,

кореневища та коріння алтеї лікарської, а також продукти — моло­ко, розчин яєчного білка, відвари з вівсяної крупи.

6. Адсорбівні — це засоби, які здатні своєю поверхнею погли­нати й утримувати рідини та гази і тим самим захищати чутливі нервові закінчення від подразнень.

Вугілля активоване застосовують при отруєннях, тому що пре- ііі></><-£'& ^паР^ат адсорбує токсичні речовини, уповільнює або припиняє їх всмоктування. Для кращої адсорбції застосовують у подрібненому вигляді. Призначають також при метеоризмі й проносах.

Поширення набувають також ентеросорбенти, які ефективні при отруєннях, захворюваннях органів травлення, алергійних за­хворюваннях тощо.

7. Подразливі — це лікарські речовини, що чинять стимулю- вальну дію на чутливі нервові закінчення шкіри і слизових оболо­нок та виявляють місцеву рефлекторну та відволікальну дію. До них відносять розчин аміаку, гірчичники, ментол.

Розчин аміаку під час вдиху подразнює рецептори слизової обо­лонки дихальних шляхів і рефлекторно збуджує дихальний і суди­норуховий центри. Призначають інгаляційно хворим у непритом­ному стані, а також при сильному алкогольному сп’янінні внут­рішньо по 5—10 крапель із водою.

Гірчичники виявляють відволікальний ефект при запальних процесах дихальних шляхів та легенів (накладають на ділянку груд­ної клітки), радикулітах (на поперекову ділянку), стенокардії (на ділянку серця) і при гіпертензіях (на потилицю). Відволікальна дія пояснюється взаємодією в ЦНС двох потоків збудження — з ушкоджених внутрішніх органів та поверхні шкіри на місці дії по­дразнюючої речовини. При цьому зменшується біль і запальні реа­кції в ушкоджених органах. Не виключено, що під впливом подра­зливих речовин в ЦНС виробляються речовини типу енкефалінів і ендорфінів, які чинять знеболювальну дію.

Під час роботи з гірчичниками слід знати, що їх занурюють на 5—10 с у воду температури 37-40 °С, тому що під впливом фермен­ту мірозину виділяється гірчична ефірна олія, яка має подразливі властивості. Якщо змочити холодною водою або окропом — фер­мент не утворюється (в першому випадку) або руйнується ( у дру­гому випадку) і гірчична ефірна олія не утворюється. Це стосуєть­ся і роботи з «Гірчичниками-пакетами». Гірчичники не засто­совують при ушкодженій шкірі, гнійничкових захворюваннях, нейродерматитах, екземі, псоріазі.

Ментол — основний компонент ефірної олії м’яти перцевої. Препарат малорозчинний у воді, легко розчинний в спирті та оліях. Ментол при нанесенні на шкіру та слизові оболонки зумов­лює подразнення нервових закінчень, що супроводжується відчут­тям холоду; виявляє рефлекторну та відволікальну дію. Признача­ють для втирань при міалгії, невралгії (2% спиртовий розчин); при мігрені застосовують ментоловий олівець; при запальних процесах верхніх дихальних шляхів — олійний розчин. Внутрішньо призна-

б*

84

Шш 7

Засоби, що впливають на функцію холінергічних нервів

Синапс — це місце контакту між двома нейронами або між нер­вовими закінченнями і ефектором (виконавчим органом). Синап- си, в яких виділяється ацетилхолін, називають холінергічними, а в яких норадреналін, — адренергічними.

7.2. Холінергічний синапс складається з пресинаптичної і постсинаптичної мембран, між якими розташована синаптична щілина.

У пресинаптичних закінченнях холінергічних нервів є пухирці (везикули), в яких виробляється медіатор ацетилхолін, що надхо­дить у синаптичну щілину і потрапляє на постсинаптичну мембра­ну, де взаємодіє з холінорецепторами. Внаслідок цього виникає деполяризація постсинаптичної мембрани — потенціал дії, який спричинює зміну функції ефектора. Після взаємодії ацетилхолін руйнується ферментом ацетилхолінестеразою.

Холінорецептори (спеціальні утворення на постсинаптичній мембрані) неоднаково чутливі до хімічних речовин. Розрізняють мускариночутливі, або м-холінорецептори, що чутливі до муска­рину (алкалоїд грибів мухоморів), та нікотиночутливі, або н-хо- лінорецептори, що чутливі до нікотину (алкалоїд тютюну).

М-Холінорецептори розташовані в постгангліонарній мембрані клітин ефекторних органів, на закінченнях холінергічних нервів, у ЦНС, екзокринних залозах.

Н-Холінорецептори розташовані в гангліях (симпатичних і па­расимпатичних), у мозковій речовині надниркових залоз, кароти- дних синусах, на закінченнях соматичних нервів і в ЦНС.

Як лікарські препарати призначають речовини, що впливають на холінорецептори і ацетилхолінестеразу.

Класифікація препаратів, що впливають на холінорецептори

1. Антихолінестеразні засоби:

Засоби, що впливають на м-холінорецептори:

1. М-холіноміметики (мускариноміметичні): пілокарпіну гід- рохлорид, ацеклідин.

2. М-холіноблокатори (атропіноподібні): атропіну сульфат, препарати красавки (беладонни), скополаміну гідробро­мід, платифіліну гідротартрат, метацин.