Препарати різної хімічної будови: фенібут, мебікар.

Транквілізатори застосовують для лікування неврозів, невро-

зоподібних станів, безсоння, для усунення небажаної емоційної напруги перед операціями, премедикації, комбінованого лікуван­ня гіпертензії, стенокардії, епілепсії.

Побічна дія транквілізаторів — звикання і лікарська залеж­ність, сонливість, головний біль, нудота.

Транквілізатори не можна вживати представникам професій, які вимагають швидкої і точної психічної і рухової реакції.

3. Седативні (заспокійливі) препарати

Класифікація седативних препаратів

1. Препарати брому (броміди): натрію бромід, калію бромід, адоніс-бром, бромвалідол.

2. Препарати валеріани: настій коренів валеріани із кореневи­щами валеріани, настойка валеріани, екстракт валеріани сухий у таблетках, корвалол, валокордин, корвалдин.

3. Препарати кропиви собачої: настій трави кропиви собачої, настойка кропиви собачої.

4. Настойка пасифлори, півонії.

Седативну дію чинять також багато інших лікарських засобів: барбітурати (у малих дозах), транквілізатори, натрію оксибутират, антигістамінні препарати.

Броміди (натрію бромід, калію бромід) посилюють і концентрують процеси гальмування у корі головного мозку (за І.П. Павловим).

Застосовують броміди для лікування неврозів, неврозоподібних станів, для усунення підвищеної дратівливості, безсоння, істерії.

Побічна дія — кумуляція, явища бромізму (отруєння бромом):

• пригнічення ЦНС, сонливість, загальна в’ялість, ослаблен­ня пам’яті;

• катаральні явища (нежить, кон’юнктивіт);

• висипання на шкірі.

Нагромадженню бромідів в організмі сприяє малосольова дієта.

Препарати валеріани (настій коренів із кореневищами валеріани, настойка валеріани, екстракт валеріани сухий у таблетках, корва­лол, валокордин, валокормід, корвалдин) виявляють седативну, спаз­молітичну дії.

Застосовують на ранніх стадіях гіпертензивної хвороби, іше­мічної хвороби серця, серцево-судинних неврозах, нервовому збу­дженні, безсонні.

4. Антидепресанти — психотропні препарати, які покращу­ють настрій, усувають почуття туги, безнадії, наміри щодо самогуб­ства.

Класифікація антидепресантів

1. Інгібітори моноамінооксидази (МАО): ніаламід (нуредал, ніамід), піразидол (пірліндол).

2. Трициклічні та тетрациклічні антидепресанти (неселективні інгібітори захоплення катехоламінів): амітриптилін (амізол), доксепін (синекван), іміпрамін (меліпрамін), імізин.

3. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну:

флуоксетин (прозак, портал), сертралін (золофт), пароксе- тил (паксил).

Антидепресанти застосовують для лікування депресій та депре­сивних станів.

5. Психостимулятори

До психостимуляторів належать кофеїн, амфетаміну сульфат (фенамін), сиднокарб, меридил. Застосовують психостимулятори при астенічних станах, що характеризуються в’ялістю, загальмова- ністю. Побічна дія — безсоння, підвищена збудливість, тахікардія, звикання.

6. Ноотропні засоби — психотропні препарати, які покра­щують інтелектуальну діяльність, мислення, пам’ять, здатність до навчання, активують вищу інтегративну діяльність мозку. До ноо- тропних препаратів належать пірацетам (ноотропіл), етирацетам, анірацетам, аміналон (гамалон), натрію оксибутират, піридитол (енцефабол), пантогам, серміон, вінпоцетин (кавінтон) тощо. За­стосовують ноотропні засоби при розумовій недостатності на фоні порушень мозкового кровообігу (після черепно-мозкових травм, крововиливів у мозок, інсультів, на фоні атеросклерозу, для ліку­вання розумової відсталості в дітей, у геріатричній практиці (ста­речому недоумстві).

7. Адаптогени — засоби, які підвищують витривалість при фізичних і психічних навантаженнях та стійкість організму до зов­нішніх несприятливих умов, сприяють його пристосуванню до постійних змін довкілля.

Класифікація адаптогенів

1. Адаптогени рослинного походження: настойки женьшеню, елеутерококу, родіоли рожевої (золотий корінь), лимонни- ка китайського, ехінацеї, заманихи, аралії манчжурсь- кої, левзеї.

2. Адаптогени тваринного походження: пантокрин, ранта- рин.

Застосовують адаптогени при астенії, перевтомах, неврастенії, сонливості, ослабленій статевій функції, після виснажливих три­валих хвороб, артеріальної гіпотензії.

8. Аналептики — засоби, що стимулюють життєво важливі центри ЦНС — дихальний та судинно-руховий.

Стимуляція аналептиками дихального центру проявляється поглибленням і прискоренням дихання; стимуляція судинно-ру­хового центру — звуженням судин, підвищенням АТ. До аналеп- тиків належать кофеїн бензоат натрію, камфора, сульфокамфокаїн, кордіамін, етимізол, бемегрид. Застосовують аналептики для стиму­ляції дихання і серцевої діяльності при шоку, колапсі, асфіксії, го­стрих і хронічних розладах кровообігу, отруєннях снодійними та засобами для наркозу, деякі препарати — при гострій серцевій не­достатності. Побічна дія аналептиків — судоми.

Кофеїн — аналептик, що виявляє психостимулювальну дію. Кофеїн міститься у зернах кави, листях чаю, горіхах кола.

Фармакологічна дія кофеїну:

• аналептична — стимулює дихання (збільшує частоту і силу дихальних рухів), серцеву діяльність (посилює і прискорює серцеві скорочення, підвищує АТ);

психостимулювальна — покращує розумову та фізичну пра­цездатність, зменшує потребу в сні;

підвищує діурез;

підвищує основний обмін;