Засоби, що підвищують стійкість міокарда до гіпоксії: натрію аденозинтрифосфат (АТФ), рибоксин, калію оротат, кис­лота глутамінова, вітаміни (С, В₂, Е).

Препарати нітратів

Нітрогліцерин — високоактивний антиангінальний препарат.

Фармакологічні ефекти нітрогліцерину:

• розширює коронарні судини серця за рахунок:

• стимуляції утворення у стінці судин нітрогену (І) оксиду (N0) у результаті перетворення нітратів у нітрити, який є ендотеліальним фактором релаксації (розслаблення) непо- смугованих м’язів судин;

• стимуляції утворення простацикліну в стінці судин;

• рефлекторного клофеліноподібного механізму;

• зменшує навантаження на серце і його потребу в кисні;

• знижує переважно венозний тиск;

• розширює також судини мозку, черевної порожнини, справ­ляє спазмолітичну дію на м’язи жовчовивідних і сечовивід­них шляхів, матки, бронхів.

Нітрогліцерин призначають сублінгвально. Дія проявляється через 2—3 хв і триває до ЗО хв. Застосовують при серцевому нападі (купірування нападу стенокардії), інфаркті міокарда. В екстрених

випадках застосовують 1 % розчин нітрогліцерину в ампулах, який вводять внутрішньовенно у вигляді 0,01% розчину при інфаркті міокарда, гострій серцевій недостатності тощо.

Побічна дія нітрогліцерину — головний біль, запаморочення, зни­ження АТ (у разі передозування — судинний колапс), толерант­ність.

До препаратів нітрогліцерину подовженої дії належать триніт- ролонг, сустак, нітронг, ізосорбіду моно- і динітрат, ериніт, нітро- сорбід, які застосовують в основному для запобігання (профілак­тики, лікування) стенокардії.

Тринітролонг випускається у вигляді полімерних плівок, що прикріплюють до ясен шляхом натискання. Дія проявляється че­рез 2—3 хв і триває до 5 год. Застосовують для лікування всіх видів стенокардії (профілактика і купірування нападу).

Сустак — мікрокапсульована лікарська форма нітрогліцерину подовженої дії. Випускається в таблетках у вигляді двох форм — сустак-міте і сустак-форте, які різняться дозою нітрогліцерину. Початок дії — через 0,5—1 год, тривалість — до 5 год. Застосовують внутрішньо для лікування стенокардії.

Ериніт був першим нітратом довготривалої дії, який почали за­стосовувати в медичній практиці. Зараз застосовують ізосорбіду мононітрат та динітрат.

Антагоністи кальцію (ніфедипін, верапаміл, дилтіазем, амлодипін) розширюють судини серця, зменшують потребу серця в кисні. За­стосовують при стенокардії, що не піддається лікуванню нітратами.

Р-Адреноблокатори (атенолол, пропранолол, талінолол, метопро- лол, ацебутолол) зменшують потребу серця в кисні. Застосовують для комбінованої терапії ішемічної хвороби серця.

Коронаролітики

Молсидомін — антиангінальний судинорозширювальний засіб. Дію спостерігають через 20 хв при внутрішньому застосуванні та через 10 хв при сублінгвальному введенні, триває до 6 год. Засто­совується для купірування та лікування стенокардії.

Валідол — препарат рефлекторної дії, що містить ментол, який подразнює рецептори під язиком та рефлекторно розширює суди­ни серця, виявляє седативну дію. Застосовують під язик при лег­ких серцевих нападах.

Дипіридамол (курантил) — коронаролітик, що покращує транс­порт до серця кисню. Застосовують для профілактики та лікуван­ня стенокардії.

2. Інфаркт міокарда розвивається внаслідок тривалого по­рушення кровопостачання серця. При цьому порушуються робота серця, серцевий ритм, знижується тиск, виникає серцева недо­статність, загроза утворення тромба в серці.

Лікування інфаркту міокарда включає комплексне застосуван­ня наступних груп препаратів:

• для усунення сильного болю та профілактики кардіогенного шоку вводять наркотичні анальгетики (морфіну гідрохлорид, ом- нопон, промедол), засоби для наркозу (азоту закис), проводять нейролептанальгезію (фентаніл з дроперидолом);

-- для підвищення АТ застосовують дофамін, мезатон;

• при аритміях на фоні інфаркту міокарда вводять протиарит- мічні препарати — лідокаїн (внутрішньовенно 0,2%), новокаїна­мід;

• для обмеження розмірів інфарктного вогнища вводять ніт­рогліцерин (внутрішньовенно 0,01%), анаприлін, ніфедипін;

• при гострій серцевій недостатності застосовують кардіото­нічні препарати швидкої дії (строфантин, корглікон);

• для профілактики тромбоутворення вводять антикоагулянти (гепарин).

Вибір препаратів у кожному конкретному випадку визначаєть­ся станом хворого.

Особливості роботи з препаратами:

• нітрогліцерин в таблетках, капсулах застосовують сублінг- вально; рідкий нітрогліцерин у флаконах призначають по 1—2 краплі на грудочку иукру під язик (якщо раніше хворий ним не користував­ся), найбільша разова доза на приймання — 3—4 краплі. Якщо серце­вий напад не минає протягом 10 хв, дозволено ще двічі повторити приймання препарату через 10 хв.

Якщо больовий напад триває понад ЗО хв, хворий підлягає гос­піталізації у спеціалізоване відділення;

• сустак застосовують внутрішньо, не розжовуючи таблетку;

• препарати нітратів не можна приймати одночасно з антаго­ністами кальцію, коронаролітиками;

• валідол при легких серцевих нападах медсестра має право са­мостійно застосувати до приходу лікаря;

• валідол у капсулах, таблетках застосовують під язик; рідкий валідол у флаконах призначають по 4—5 крапель на грудочку цукру під язик.

2. Антигіпертензивні (гіпотензивні) — засоби, що знижують артеріальний тиск (табл. 24).

Гіпертензія — стан, при якому АТ перевищує 140/90 мм рт. ст. Рівень артеріального тиску залежить від роботи серця, тонусу су­дин, об’єму та електролітного складу крові. Тонус судин залежить від нервової регуляції (центральної і периферійної), впливу пев­них гуморальних факторів (зокрема ренін-ангіотензинової, сим- пато-адреналової систем тощо). Сучасні антигіпертензивні препа­рати мають різні точки впливу на регуляцію артеріального тиску.

Класифікація антигіпертензивних (гіпотензивних) препаратів

1. Нейротропні антигіпертензивні засоби центральної дії:

   1. Стимулятори центральних адренорецепторів: клофелін (ге- мітон, катапресан, клонідин), метидцопа (допегід, альдомет).

Засоби, що пригнічують ЦНС: седативні (заспокійливі), снодійні, транквілізатори, нейролептики.

Стимулятори імідазолінових рецепторів: моксонідин (фі- зіотенс), рилмепідин;

4. Гангліоблокатори: бензогексоній, гігроній, пентамін.

Симпатолітики: резерпін, раунатин, октадин.

Нейротропні антигіпертензивні препарати периферійної дії:

1. (З-Адреноблокатори: анаприлін (пропранолол), метопро- лол, ацебутолол.

Блокатори рецепторів ангіотензину: лозартан, ібезартан, „ епросартан.

Периферійні судинорозширювальні засоби (міотропні вазоди- лататори): апресин (гідралазин), діазоксид (гіперстат), нат­рію нітропрусид (наніпрус), молсидомін (корватон), маг­нію сульфат, но-шпа, папаверину гідрохлорид, дибазол, папазол.

Антагоністи кальцію: верапаміл, ніфедипін.

Діуретики (сечогінні; засоби, що впливають на водно-сольо­вий баланс): фуросемід (лазикс), дихлотіазид (гіпотіазид), спіронолактон (верошпірон), тріамтерен, етакринова кис­лота.

Шгасифікація антигіпертензивних препаратів (згідно з національними програмами профілактики гіпертензії і лікування хворих та рекомендаціями вооз)

1. Антигіпертензивні засоби основної групи:

   1. Сечогінні.

   2. (З-Адреноблокатори.

   3. Інгібітори АПФ.

   4. Антагоністи кальцію (блокатори кальцієвих каналів).

   5. а-Адреноблокатори.

   6. Блокатори рецепторів ангіотензину.

2. Препарати додаткової групи:

   1. Антигіпертензивні засоби центральної нейротропної дії.

   2. Симпатолітики.

   3. Міотропні судинорозширювальні засоби.

Клофелін (гемітон, клонідин, катапресан) — антигіпертензив- ний препарат центральної нейротропної дії. Пригнічує функцію

судинорухового (вазомоторного) центру довгастого мозку і знИ*У^є « чинить седативну дію, знижує секрецію травних залоз та вНУтР¹¹¹¹ ньоочний тиск.

Дія препарату розвивається через 1—2 год після внутрі^шнього застосування, 15—20 хв — внутрішньом’язового та 3-5 хв ньовенного та сублінгвального. Тривалість дії — до 12 гоД- совують для лікування різних форм гіпертонічної хвороби, ппер тензивного кризу, глаукоми. Побічна дія — сонливість, ^вШ сухості в роті, запаморочення, закрепи, брадикардія, орт°^статич ний колапс, синдром відміни.

Подібно до клофеліну діє метилдопа (допегід, альдомеу^_ ^

Антигіпертензивні препарати периферійної нейротропної и де тально розглянуто у відповідних розділах (див. теми 7, 8 « що діють у ділянці холінорецепторів та адренореиепторів», рити інформацію про препарати бензогексоній, анаприлін, празо зин, резерпін, октадин).

Каптоприл — блокатор (інгібітор) ангіотензинперетвоР^юваль ного ферменту. Одним із факторів гуморальної регуляції™?¹^ ^є так звана ренін-ангіотензивна система (ниркова регуляція А л птоприл та інші препарати даної групи впливають на цю Р^егУ^ля цію, блокуючи фермент, який бере участь в утворенні речовин, що підвищують АТ, і таким чином суттєво знижують його- інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту є н^а ефективними антигіпертензивними препаратами. Після прии мання каптоприлу тиск знижується через 30—60 хв, дія тр^{иває до} 12 год. Застосовують для лікування гіпертензивної хвороб^ ренальної гіпертензії, при застійній серцевій ^неД^остатН°^СТ~’ бічна дія — спотворення смаку, відсутність апетиту, головН^ии тахікардія, алергія, порушення формули крові, сухий каШ^ель-

Міотропні судинорозширювальні засоби (вазодилятатори ково розслаблюють непосмуговані м’язи судин, розшир*°^{ють С}У дини та знижують АТ.

Дибазол — міотропний судинорозширювальний преп^аР^{ат ко} роткої дії. Тривалість дії до 2-4 год. Застосовують для куп¹РУ^ванмя гіпертензивних кризів внутрішньовенно чи внутрішньом язово.

Дибазол добре переноситься хворими, але до нього розвива ється толерантність.

Магнію сульфат — справляє гіпотензивну дію при пареН^теР^аль ному введенні за рахунок:

• міотропної судинорозширювальної дії;

пригнічення тонусу судинорухового центру;