Муколітики:

1. Протеолітичні ферменти (безпосередньо розщеплюють білки мокротиння): трипсин кристалічний, хімотрипсин, дезоксирибонуклеаза.

2. Стимулятори утворення сурфактанта (сурфактант-анти- ателектазний фактор, речовина, що тонким шаром висти­лає внутрішню поверхню легенів. Сурфактант регулює в’язкість бронхолегеневого секрету, полегшує ЙОГО ВІДХО- дження): амброксол (лазолван), бромгексин (солвін).

3. Власне муколітики (містять вільні сульфгідрильні групи, під впливом яких змінюється якість мокротиння і гноЮ, які розріджуються і швидше відходять з дихальних шляхів): ацетил цистеїн (АЦЦ).

4. Замінники сурфактанта: альвеофакт, екзосурф.

Відхаркувальні засоби застосовують для полегшення відхо-

дження мокротиння при бронхітах, пневмонії, трахеїтах, бронхо- ектатичній хворобі.

Трава термопсису — відхаркувальний засіб рефлекторної ДІЇ' Застосовують у вигляді: 1) настою трави термопсису у співвідно­шенні 1:400, 1:300 по 1 столовій ложці тричі на день, при передозу­ванні — рефлекторне блювання; 2) екстракту термопсису сухого в таблетках; 3) входить до складу сухої мікстури від кашлю для доро­слих, яку перед застосуванням розводять у 10 разів водою, при­ймають по 1 столовій ложці тричі на день.

Алтея лікарська — відхаркувальний засіб резорбтивної дії. За­стосовують у вигляді: 1) відвару кореню алтеї 1:20, 1: 30 по 1 столо­вій ложці тричі на день; 2) алтейного сиропу; 3) екстракту алтеї су­хої; 4) препарату «Мукалтин», 1—2 таблетки якого розводять У склянці води і вживають перед їдою; 5) входить до складу су*⁰¹ мікстури для дітей, яку перед уживанням розводять водою 1:10-

Калію йодид — відхаркувальний засіб резорбтивної дії. Застосо­вують внутрішньо 3% розчин по 1—2 столові ложки після їди або інгаляційно.

Трипсин кристалічний — протеолітичний фермент, розщеплює білки, відхаркувальний засіб прямої дії. Застосовують інгаляційно або внутрішньом’язово.

Бромгексин — муколітичний засіб, стимулятор утворення сур- фактанта. Дія починається через 1-2 доби після початку лікуван­ня. Побічна дія — диспепсія, алергія.

4. Бронхолітики Класифікація бронхолітиків

1. Бронхолітики міотропної дії: еуфілін (амінофіл), теофілін (ретафіл).

2. Адренергічні засоби:

   1. а-, р-Адреноміметики: адреналіну гідрохлорид (епін- ефрин).

   2. р-Адреноміметики: ізадрин, орципреналіну сульфат (алу- пент, астмопент), фенотерол (беротек), сальбутамол, клен- бутерол, сальметерол.

   3. Симпатоміметики: ефедрину гідрохлорид.

3. М-Холіноблокатори (холінолітики): атропіну сульфат, платифіліну гідротартрат, іпратропію бромід (атровент), окситропію бромід (вентилат), метацин.

Еуфілін — міотропний бронхолітик, розслаблює непосмуговані м’язи бронхів, вінцевих судин, знижує кров’яний тиск у легеневій артерії. Застосовують для лікування та купірування нападів брон­хіальної астми, при бронхоспазмах, порушеннях мозкового крово­обігу, спазмах судин. Побічна дія при швидкому внутрішньо­венному введенні — запаморочення, головний біль, серцебиття, нудота, блювання, судоми, зниження АТ.

Бронхолітики інших груп розглянуто у відповідних розділах (див. теми 7 та 8).

У терапії бронхіальної астми застосовують також протиалергій- ні препарати (глюкокортикостероїди, стабілізатори мембран лабро- цитів — кромолін-натрій) тощо.

5. Засоби, які застосовують при набряку легенів. Набряк ле­генів — тяжкий і небезпечний для життя стан, що розвивається внаслідок гострої лівошлуночкової недостатності. Причинами на­бряку легенів можуть бути ураження легенів хімічними речовина­

ми, інфекційні захворювання, набряк мозку, хвороби нирок, пе­чінки. Принципи лікування набряку легенів, незалежно від при­чин, схожі, направлені на гасіння піни в легенях, дегідратацію, посилення роботи серця, розвантаження малого кола кровообігу.

При набряку легенів застосовують наступні групи препаратів:

• піногасники: спирт етиловий або антифомсилан, які вводять інгаляційно. Вони знижують поверхневий натяг піни і перетворю­ють її в рідину;

дегідративні засоби: осмотичні діуретики (маніт, сечовина для ін’єкцій) та діуретики швидкої дії (фуросемід, кислота етакри- нова) вводять з метою зменшення кількості рідини в організмі, прискорення переходу плазми з альвеол у судинне русло;

серцеві глікозиди швидкої дії — строфантин, корглікон, це- ланід, дигоксин — вводять для посилення роботи серця, при сер­цевій недостатності;

гангліоблокатори — бензогексоній, гігроній, пентамін;

судинорозширювальні засоби міотропної дії — натрію нітро- прусид, нітрогліцерин, ізосорбіду динітрат; а також морфіну гідро­хлорид, фентоламін, еуфілін вводять для зниження тиску в малому колі кровообігу;