Окисники — розчин водню перекису (водню пероксиду) розведений і концентрований, калію перманганат.

\] 3. Похідні аліфатичного ряду — спирт етиловий, формальде­гід (формалін).

4. Похідні ароматичного ряду — фенол чистий (кислота карбо­лова), іхтіол, дьоготь березовий, резорцин.

5. Похідні нітрофурану — фурацилін.

6. Барвники — розчин брильянтового зеленого спиртовий, метиленовий синій, етакридину лактат (риванол).

7. Кислоти й основи — кислота борна, кислота бензойна, розчин аміаку.

8. Солі важких металів — ртуті дихлорид (сулема), срібла нітрат, коларгол, протаргол, цинку сульфат, дерматол, ксероформ.

9. Детергенти — мило зелене, церигель, етоній.

2. До галогеновмісних сполук відносять сполуки хлору (хлор­не вапно, хлорамін Б, хлоргексидину біглюконат тощо), сполуки йоду (розчин йоду спиртовий, розчин Люголя, йодинол тощо).

Вони справляють бактерицидну дію. Механізм дії: денатурують білки в мікробних клітинах.

Хлорне вапно — білий порошок, що містить 25% вільного хло­ру. Зберігають у сухому прохолодному місці. Виявляє дезінфекцій­ну та дезодораційну дії.

Хлорамін Б — білий або жовтуватий порошок, що містить 25—29% активного хлору. Йод має антисептичні і дезодораційні вла­стивості. Застосовують для обробки предметів догляду за хворими, неметалевого інструментарію, а також для обробки інфікованих ран.

5% розчин йоду спиртовий використовують для обробки опера­ційного поля та рук хірурга перед операційним втручанням, а та-

кож країв ран. Йод справляє місцеву подразливу дію та може всмоктуватись у кров і чинити резорбтивну дію.

Розчин Люголя — препарат, що містить йод (1 частина йоду, 2 частини калію йодиду і 17 частин води). Застосовують як антисеп­тик для змащування слизових оболонок глотки і гортані.

У Йодонат — це комбінований препарат, що містить 4,5% йоду. Застосовують для обробки операційного поля.

Йодинол — рідина темно-синього кольору із запахом йоду. Ос- ' новною діючою речовиною є молекулярний йод, який має антисе­птичні властивості. Застосовують зовнішньо при тонзиліті, гній­ному отиті, опіках, трофічних і варикозних виразках.

Йодцицерин завдяки широкому спектру протимікробної дії за­стосовують для лікування гнійних ран, маститів, гаймориту тощо. Йодцицерин — препарат нового покоління, який досліджували в Україні протягом 18 років. Це комбінований засіб, що містить йод, димексид та гліцерин; він не спричинює пекучі відчуття, не пошкоджує тканини, добре проникає через шкіру і знешкоджує гриби, патогенні мікроорганізми, кліщі та віруси.

3. До окиснювачів відносять гідрогену пероксид і калію пер­манганат, які справляють антисептичну і дезодораційну дії.

Розчин водню пероксиду — безбарвна прозора рідина без запа­ху, що містить 3% гідрогену пероксид. Швидко руйнується під дією світла, під час нагрівання, зіткнення з основами, органічни­ми сполуками й металами, виділяючи кисень, який має незначну протимікробну активність, але при цьому відбувається механічне очищення ран, виразок, порожнин від гною, слизу, згустків крові, мікроорганізмів, а також виявляє здатність зупиняти кровотечу (сприяє переходу фібриногену у фібрин). Застосовують цей роз­чин як дезінфекційний і дезодораційний засіб для промивань та полоскань при стоматиті, ангіні, для обробки та лікування гнійних ран, зупинки носових кровотеч.

Калію перманганат — темно-фіолетові кристали або дрібний порошок з металевим полиском, розчинний у воді. Препарат має здатність у присутності органічних речовин виділяти атомар­ний кисень, який забезпечує протимікробний і дезодораційний ефекти. Місцева дія на шкіру і слизові оболонки залежить від кон­центрації: за низьких концентрацій — в’яжуча дія, а за великих — подразлива і припікальна дії. Застосовують розчин калію перман­ганату для полоскань, спринцювань, промивання ран, шлунка при отруєнні морфіном та іншими легко окиснювальними отрутами. Як антисептичний та в’яжучий засіб застосовують при опіках.

4. Органічні та неорганічні кислоти справляють дезінфекцій­ну дію, яка залежить від ступеня дисоціації (розщеплення на іони). Кислоти й основи проникають у мікробні клітини і спричинюють коагуляцію (зсідання) білків, що зумовлює їх загибель. До них від­носять кислоту борну та розчин аміаку.

Кислота борна — білий порошок, розчинний у воді та спирті. У зв’язку з побічними діями використовують обмежено: дорослим призначають водні розчини для промивання при кон’юнктивітах, дерматитах, а спиртові розчини — при отитах, піодермії, екземі. Протипоказано застосування борної кислоти жінкам у період лак­тації для обробки молочних залоз, тому що вона є протоплазмати­чною отрутою.

Розчин аміаку 10% (нашатирний спирт) — прозора летка рідина з гострим запахом. Змішується з водою та спиртом. Справляє по­дразливу та рефлекторну дії (див. тему 6), а також добре очищує шкіру і чинить протимікробну дію.

Застосовують для обробки рук хірурга за методом Спасокуко- цького—Кочергіна.

5. До солей важких металів відносять ртуті дихлорид, срібла нітрат, протаргол, цинку сульфат. Препарати справляють як про­тимікробну, так і місцеву дію на тканини. Місцева дія солей важ­ких металів залежить від концентрації — в’яжуча, подразлива та припікальна. В’яжуча дія пов’язана зі здатністю іонів металів утво­рювати альбумінати. За підвищення концентрації розчинів солі металів справляють подразливу і припікальну дії.

Ртуті дихлорид — білий порошок, розчинний у воді та спирті. Є активним дезінфекційним засобом, але дуже токсичним. Засто­совують для дезінфекції білизни, одягу, предметів догляду за хво­рими.

Срібла нітрат — безбарвні кристали у вигляді пластинок. Під дією світла препарат темніє. У невеликих концентраціях чинить в’яжучий та протизапальний ефекти, у великих — припікальний. Застосовують зовнішньо при ерозіях, тріщинах, виразках, надмір­них грануляціях, для обробки слизових оболонок гортані, піхви, сечівника, а також при гострому кон’юнктивіті.

Протаргол — коричневий порошок, що містить 7,8—8,3% сріб­ла. Чинить в’яжучу, антисептичну та протизапальну дії. Застосову­ють для змащування слизових оболонок верхніх дихальних шляхів, промивання сечовивідних шляхів і сечового міхура, в очній прак­тиці — при кон’юнктивіті, бленореї. На сьогодні широкого засто­сування не має.

аісьсучиф.

Цинку сульфат — безбарвний порошок, справляє антисептичну та в’яжучу дії. Застосовують при кон’юнктивітах, ларингітах, для спринцювань при уретритах і вагінітах.

Солі вісмуту справляють в’яжучу, антисептичну та адсорбівну дії.

Дерматол — порошок жовтуватого кольору, без запаху та сма­ку, нерозчинний у воді і спирті. Призначають зовнішньо у вигля­ді мазі та присипок для лікування дерматиту, екземи, виразок, опіків.

Ксероформ — порошок жовтого кольору зі слабким запахом, нерозчинний у воді і спирті. Застосовують зовнішньо у вигляді присипки або мазі для лікування виразок, екземи.

6. Гостре отруєння солями важких металів виникає внаслідок випадкового або навмисного вживання препаратів внутрішньо. При цьому виникають такі симптоми:

• ознаки подразнення травного каналу (нудота, блювання, біль у животі);

• порушення з боку ЦНС (збудження, судомні напади або пригнічення);

• порушення з боку серцево-судинної системи (гостра серцева недостатність, колапс);

• порушення функції нирок через 2-4 доби (сулемова нирка).

Допомога полягає у:

• видаленні отрути (промивання шлунка з унітіолом, активо­ваним вугіллям, молоком, яєчним білком). Промивання шлунка слід проводити обережно при отруєнні ртуті дихло- ридом, оскільки він ушкоджує стравохід та шлунок. Призна­чають також сольові проносні та сифонні клізми з унітіолом;

• інактивації отрути, що всмокталася. Здійснюють шляхом уведення в вену протиотрути — унітіолу або натрію тіосуль­фату (унітіол має сульфгідрильні групи, з якими зв’язуються солі металів, а натрію тіосульфат під час взаємодії перетво­рює їх на неотруйні сульфіти);

• проведенні форсованого діурезу при легкому та середньому ступенях отруєння;

• гемодіалізі та перитонеальному діалізі з уведенням унітіолу та тетацин-кальцію (утворює з ртуттю комплексні сполуки) при тяжкому ступені отруєння.

7. До антисептиків ароматичного ряду відносять фенол чис­тий, іхтіол, дьоготь, мазь Вишневського, мазь Вількінсона. Вони справляють дезінфекційну та антисептичну дію.

Фенол (кислота карболова) — безбарвна рідина, яка має своє­рідний запах. Чинить бактерицидну і місцеву подразливу дію. Роз-

/ гооу ікс * 40

чини фенолу використовують для дезінфекції інструментів, пред­метів догляду за хворими, меблів, екскрементів, харкотиння.

Березовий дьоготь — чорна рідина, що має своєрідний запах. Одержують методом сухої перегонки берези. Чинить антисептичну (оскільки містить фенол) та місцеву подразливу і кератолітичну дії, а також інсектицидну дію (на членистоногих). Призначають при паразитарних захворюваннях шкіри (короста, лишай) та для лікування інфікованих ран.

Лінімент бальзамічний за Вишневським (мазь Вишневського) є комбінованим препаратом. До його складу входять дьоготь і ксе­роформ по 3 г та олія рицинова (до 100 мл). Застосовують для ліку­вання ран.

Мазь Вількінсона — це комбінований препарат, що містить дьоготь, кальцію карбонат, сірку очищену, мазь нафталану, зелене мило. Застосовують як антисептичний, протигрибковий та проти- паразитарний засіб.

Іхтіол — продукт перегонки сланців (останків стародавніх риб). Це чорна сироподібна речовина, розчинна у воді та гліцери­ні, має своєрідний запах. Чинить антисептичну (містить 15% сір­ки, яка діє бактерицидно) та протизапальну дії. Застосовують зовнішньо у вигляді мазі для лікування опіків, екземи, лишаїв, бешихи, фурункульозу та у вигляді супозиторіїв для лікування за­пальних процесів органів малого таза.

8. Похідні нітрофурану справляють виразну протимікробну дію і відносно малотоксичні для людини. Використовують як хіміотерапевтичні засоби (див. тему 4) й антисептики.

Фурацилін — жовтий порошок, гіркий на смак. Малорозчин­ний у воді, малорозчинний у спирті. До нього чутливі грампозити- вні та грамнегативні бактерії. Не справляє місцевої подразливої дії і сприяє процесу загоєння ран. Застосовують у вигляді розчинів при пролежнях і виразках, опіках, для полоскання ротової порожнини і горла при стоматитах й ангіні, для лікування кон’юн­ктивіту. Препарат іноді призначають внутрішньо для лікування го­строго бактеріального шигельозу (приймати після їди і запивати великою кількістю рідини).

9. До групи барвників відносять брильянтовий зелений, ме­тиленовий синій та етакридину лактат. До антисептиків цієї групи особливо чутливі грампозитивні мікроорганізми і коки.

Брильянтовий зелений — це порошок золотисто-зеленого ко­льору, що важко розчиняється у воді і спирті. Виявляє високу про­тимікробну активність. Водні та спиртові розчини брильянтового

зеленого використовують при піодермії, блефариті, невеликих ушкодженнях шкіри для обробки операційного поля.

Метиленовий синій — темно-зеленого кольору порошок. Засто­совують спиртові розчини як антисептичний засіб при опіках, піо­дермії; при циститах, уретритах промивають порожнини водним розчином. Розчини метиленового синього вводять у вену як анти- дот при отруєннях ціанідами, чадним газом та сірководнем.

Етакридину лактат — жовтого кольору порошок, гіркий на смак. Справляє бактеріостатичну дію у малих концентраціях, а у великих — бактерицидну. Активність висока, але дія розвивається повільно. Застосовують для промивання інфікованих порожнин, обробки і лікування ран, виразок, абсцесів, фурункулів, у практиці лікування очей, стоматології, оториноларингології.

10. До групи антисептиків аліфатичного ряду належать спирт етиловий і формальдегід. Препарати цієї групи мають антисептич­ні та дезінфікувальні властивості. Механізм дії: зумовлюють дегід­ратацію (зневоднення) білків клітинної мембрани і загибель мік­роорганізмів.

Спирт етиловий — рідина, що має своєрідний запах та смак. Ба­ктерицидна дія проявляється при 20% концентрації. Крім проти­мікробної дії спирт етиловий справляє також подразливу (у малих концентраціях) та в’яжучу (у великих концентраціях).

Місцево етиловий спирт застосовують у таких концентраціях:

• 40% — для компресів;

• 70 % — для обробки шкіри пацієнта, рук хірурга, операцій­ного поля та дезінфекції інструментів перед маніпуляціями;

• 95-96% — для лікування опіків та дезінфекції медичних ін­струментів.

Розчин формальдегіду, або формалін, — це рідина, що містить 36,5-37,5% формальдегіду, має різкий своєрідний запах, добре змішується з водою та спиртом. Справляє протимікробну дію на вегетативні форми бактерій та їх спори. Розчин формальдегіду за­стосовують для дезінфекції білизни, посуду, предметів догляду за хворими, металевого та неметалевого інструментарію, для консер­вації анатомічних препаратів, вакцин і сироваток. Використову­ють як дезінфекційний та дезодораційний засіб при надмірній піт­ливості шкіри.

11. Детергенти — це речовини, що здатні знижувати поверх­неву акгивність і чинять очисну і протимікробну дії. Протимікроб­

на дія полягає в тому, що детергенти змінюють проникність ци- толеми мікробних клітин і спричинюють розпад бактеріальних клітин.

До них відносять зелене мило, церигель, хлоргексидину біглю- конат, етоній.

Зелене мило — зеленкувата маса зі слабким запахом. Легко роз­чиняється у воді та спирті. Це аніонний детергент. Застосовують для очищення шкіри.

Церигель — катіонний детергент. Густа рідина із запахом спир­ту. Добре розчинна у спирті та ефірі. Справляє дезінфекційну дію. Застосовують для обробки рук медичних працівників під час під­готовки до хірургічних втручань.

Хлоргексидину біглюконат — ефективний антисептичний засіб. Бактерицидно впливає на грампозитивні і грамнегативні бактерії, а також на збудників венеричних хвороб: трепонем, гонококів, трихомонад. Застосовують для обробки операційного поля і рук хірурга, знезараження хірургічного інструментарію, а також для промивання ран, сечового міхура, лікування опіків.

Етоній справляє бактеріостатичну і бактерицидну дії щодо стрептокока, стафілокока та інших мікроорганізмів. Призначають при трофічних гнійних виразках прямої кишки та інших захворю­ваннях.

Особливості роботи з препаратами:

• під час роботи

під час роботи зі спиртом етиловим слід враховувати його ре- зорбтивну дію (пригнічує ЦНС і тому стоїть на предметно-кількіс­ному обліку);

під час роботи з розчином формальдегіду слід бути обережни­ми, оскільки вдихання парів спричинює сльозотечу, ядуху, задишку, психомоторне збудження;

слід пам ’ятати, що потрапляння нерозведеного розчину аміаку на кон ’юнктиву ока або внутрішньо зумовлює опіки;