
- •2.Охарактерихуйте сучасну політичну карту світу.
- •3.Опишіть сучасні концепції країнознавства.
- •4. Проаналізуйте етапи формування політичної карти світу.
- •5.Охарактеризуйте основні методологічні принципи сучасного країнознавства.
- •6.Складові фізико-географічного, політико-економічного, культурного районування країн.
- •7. Визначте предмет та об’єкт країнознавства.
- •8. Охарактеризуйте геополітичні основи країнознавства
- •9. Охарактеризуйте політичне країнознавство
- •10.Основні методи країнознавчих досліджень.
- •11. Розкрийте зміст англійської школи країнознавства.
- •12.Німецька школа країнознавства.
- •13.Соціально-економічні основи країнознавчих досліджень.
- •14. Країнознавча характеристика понять: країна та держава.
- •15.Адміністративно-територіальний поділ країн.
- •16.Статус континентального шельфу та міжнародного району морського дна.
- •17. Культурологічне країнознавство: основні завдання досліджень
- •18. Дайте оцінку історичних коренів країнознавства
- •19. Назвіть і обґрунтуйте основні принципи досліджень у країнознавстві
- •20. Опишіть наукові напрями, теорії та школи, які вивчають країнознавство.
- •21. Економічне країнознавство: основні завдання дослідження.
- •22. Визначте поняття культурне районування світу.
- •23.Основні концепції походження держави.
- •24. Розкрийте зміст понять: міжнародна організація, міжнародна міжурядова організація, міжнародна неурядова організація. Порівняйте їх міжнародний статус у системі міжнародних відносин.
- •25. Охарактеризуйте найбільші глобальні територіально-регіональні міжнародні об’єднання
- •26. Проаналізуйте регіональний поділ світу.
- •27. Охарактеризуйте загальні засади районування світу.
- •28. Опишіть діяльність основних міжнародних міжурядових організацій світу
- •29. Проаналізуйте основні тенденції сучасного розвитку сша.
- •30. Визначте основні тенденції сучасного розвитку Російської Федерації.
- •31. Опишіть сучасну політико-економічну ситуацію у Грузії.
- •32. Опишіть країнознавчі особливості Ватикану.
- •33. Охарактеризуйте особливості сучасного розвитку Саудівської Аравії.
- •34. Проаналізуйте основні тенденції сучасного розвитку Італії.
- •35. Охарактеризуйте особливості сучасного розвитку Болгарії.
- •36. Визначте основні тенденції сучасного розвитку Греції.
- •37. Проаналізуйте основні тенденції сучасного розвитку Мексики.
- •38. Опишіть сучасну політико-економічну ситуацію Азербайджану.
- •39. Визначте основні тенденції сучасного розвитку Куби.
- •40. Визначте основні тенденції сучасного розвитку Норвегії.
- •41. Охарактеризуйте особливості сучасного розвитку Чехії.
- •42. Визначити основні тенденції розвитку Бразилії.
- •43. Опишіть сучасну політико-економічну ситуацію Узбекистану.
- •44. Проаналізуйте основні тенденції сучасного розвитку Румунії.
- •45. Охарактеризуйте структуру та механізм державної влади в Об’єднаних Арабських Еміратах.
- •46. Визначте основні тенденції сучасного розвитку Ізраїлю.
- •47. Визначте основні тенденції сучасного розвитку Лівану.
- •48. Дайте країнознавчу характеристику Словенії.
- •49. Проаналізуйте основні тенденції сучасного розвитку Китаю.
- •50. Визначте основні тенденції сучасного розвитку Молдови.
- •51. Проаналізуйте основні тенденції «особливого шляху розвитку» Лівії.
- •52. Проаналізуйте основні тенденції сучасного розвитку фрн.
- •53. Визначте основні тенденції сучасного розвитку Ефіопії.
- •54. Дайте історико-культурну та політико-економічну характеристику Великобританії.
- •55. Визначте основні тенденції сучасного розвитку Японії.
- •56. Визначте основні тенденції сучасного розвитку Польщі.
- •57. Опишіть сучасну політико-економічну ситуацію Білорусії.
- •58. Визначте основні тенденції сучасного розвитку Ірану.
- •59. Опишіть ключові віхи Австрійської державності у хх ст.
- •Гідрологія
- •Ґрунти і рослинність
- •Тваринний світ
- •Історія Створення перших держав
- •Створення герцогства
- •Створення імперії
- •Правління Марії-Терезії та її нащадків
- •XIX століття
- •Перша світова війна
- •Міжвоєнний період
- •Аншлюс та Друга світова війна
- •Післявоєнна Австрія
- •Адміністративний устрій
- •Політичний устрій
- •Парламент
- •Судова влада[ред.]
- •Міжнародні відносини
- •Державна символіка
- •Національні свята
- •Збройні сили
- •Населення
- •Економіка
- •Промисловість
- •Енергетика
- •Агропромислове виробництво
- •Транспорт
- •Зовнішня торгівля
- •Медицина
- •Культура
- •Засоби масової інформації
- •60. Проаналізуйте основні тенденції сучасного розвитку Швейцарії.
- •61. Корейський півострів: непростий шлях до возз’єднання.
- •Символ співпраці
- •62. Охарактеризуйте основні тенденції сучасного розвитку Афганістану.
- •63. Визначте основні тенденції сучасного розвитку Австралії.
- •64. Опишіть сучасну політико-економічну ситуацію Єгипту.
- •65. Дайте історико-культурну та політико-економічну характеристику цивілізаційного розвитку Туреччини.
- •66. Визначте основні тенденції сучасного розвитку Іспанії.
- •67. Охарактеризуйте особливості сучасного розвитку пар.
- •68. Визначте основні тенденції сучасного розвитку Казахстану.
- •69. Визначте основні тенденції сучасного розвитку Угорщини.
- •70. Охарактеризуйте особливості сучасного розвитку Сирії.
- •71. Охарактеризуйте сучасні політико-економічні тенденції розвитку Пакистану.
- •72. Визначте основні тенденції сучасного розвитку Канади.
- •73. Охарактеризуйте особливості сучасного розвитку Швеції.
- •74. Визначте основні тенденції сучасного розвитку Іраку.
- •75. Охарактеризуйте особливості сучасного розвитку Албанії.
- •76. Охарактеризуйте історико-культурний та сучасний політичний розвиток Франції.
- •77. Розкрийте країнознавчі особливості Індії.
- •78. Визначте основні тенденції сучасного розвитку Португалії.
- •80. Охарактеризуйте міжнародні відносини на пострадянському просторі.
- •81. Проаналізуйте роль, діяльність та основні функції нато.
- •82. Дайте країнознавчу характеристику країн Центральної Африки.
- •83. Дайте країнознавчу характеристику країн Південно-Схіної Азії.
- •84. Дайте країнознавчий огляд країн Північної Америки.
- •85. Дайте країнознавчий огляд країн Південної Америки.
- •86. Дайте країнознавчу характеристику Балтійських країн (Естонія, Латвія, Литва).
- •87. Дайте країнознавчий огляд країн Латинської Америки
- •88. Дайте країнознавчий огляд країн Південної Азії.
- •89. Дайте країнознавчу характеристику країн Південно-Західної Азії.
- •90. Дайте країнознавчу характеристику країн Північної Європи.
- •91. Дайте країнознавчий огляд країн Західної Африки.
- •92. Дайте країнознавчу характеристику країн Східної Азії.
- •93. Дайте країнознавчу характеристику «арабському світу»
- •94. Дайте країнознавчу характеристику країнам Центральної Європи.
- •95. Дайте країнознавчу характеристику країн Східної Африки.
- •96.Країнознавча характеристика країн Північної Африки.
- •97. Дайте країнознавчу характеристику країн Південної Африки.
- •98. Дайте країнознавчу характеристику Середнього Сходу.
- •99. Дайте країнознавчу характеристику країн Центральної Азії.
- •100. Дайте країнознавчу характеристику країн Центральної Америки.
- •101. Країни колишньої Югославії. Сьогодення.
- •102.Дайте країнознавчу х-ку країн Західної Європи.
- •103. Дайте країнознавчу характеристику країн Східної Європи.
- •104. Охарактеризуйте міжнародні відносини доби «холодної війни».
- •1 Корейська війна
- •2 Революція в Угорщині
- •3 Берлінська стіна
- •4 Карибська криза
- •5 Чехословацький криза
- •6 Розрядка напруженості
- •107.Соціально-політичний розвинок країн «третього світу».
- •108. Проаналізуйте принципи мп в міжнародно-правових документах – Статуті оон, Декларації про принципи міжнародного права, Заключному акті нбсє.
- •109. Проаналізуйте роль, діяльність та основні функції оон.
- •110. Охарактеризуйте зміст поняття та структуру права Європейського Союзу і передумови його виникнення. Які країни можуть стати членами єс?
- •111.Охаратеризуйте такі види міжнародно-правого визнання як: визнання de jure і de facto; визнання ad hoc; визнання в якості сторони, яка воює чи повстала; визнання і членство в оон.
- •112. Проаналізуйте інтеграційні процеси в Європі у другій половині хх – на початку ххі ст.
- •113. Країнознавча характеристика країн Закавказзя.
- •115. Охарактеризуйте взаємодію права України та міжнародного права.
- •116. Охарактеризуйте правонаступництво України у зв’язку з припиненням існування срср.
- •117. Розкрийте зміст понять: посередництво, миротворчість, міжнародні переговори, превентивна дипломатія.
- •120. Проаналізуйте основні принципи діяльності юнеско.
92. Дайте країнознавчу характеристику країн Східної Азії.
Східна Азія — історико-географічний термін, частина світу розташована на сході Азії. Вживається замість застарілого європоцентристського терміну «Далекий Схід». Охоплює територію Китаю, Кореї, Японії, Тибету, Маньчжурії, Монголії і В'єтнаму. Площа становить понад 6,64 мільйонів км².
Традиційно, до Східної Азії відносять такі країни: КНР, КНДР, Південну Корею, Японію, Монголію а також Гонконг і Тайвань. Спільним для всіх вищезгаданих регіонів є високий рівень сприйняття класичної китайської культури, поширення ієрогліфічної писемності, спільні для цих країн релігійні практики — буддизм, конфуціанство, даосизм.
Інколи до Східної Азії відносять далеко-східні території Російської федерації. Окрім цього, центрально-азійські країни Тибет та Уйгурія, які знаходяться під владою КНР, також відносять до Східної Азії.
Населення Східної Азії нараховує понад 1.6 — 2 мільярди чоловік, що становить близько 40 % мешканців Азії і чверть населення світу.
Природно-ресурсний потенціал. Із попередніх курсів географії пригадайте особливості рельєфу та клімату Східної Азії. В яких природних зонах вона розташована?
Мінеральні ресурси регіону доволі різноманітні, але сконцентровані у материкових країнах. Найгірше забезпечена корисними копалинами Японія.
Запаси вугілля є в усіх країнах Східної Азії. Нафта є в Китаї, який разом з КНДР та Південною Кореєю багатий також на гідроресурси. Регіон займає провідне місце у світі за запасами залізної руди, руд кольорових металів (олова, ртуті, молібдену, вольфраму, сурми).
Населення. У Східній Азії проживає 1/4 населення земної кулі. Країни дуже різняться за чисельністю населення. Якщо Китай займає перше місце у світі (1276 млн. осіб), Японія (126 млн. осіб) випереджає за чисельністю населення ФРН, Францію, Великобританію та Італію, то чисельність населення у Монголії становить біля 2,4 млн. осіб. Усі країни належать до першого типу відтворення населення. Однак якщо в Японії та Китаї проводилася демографічна політика направлена на зниження народжуваності, то в Монголії — навпаки, що привело до подвоєння населення цієї країни, порівнюючи з 1921 p. природний приріст становить відповідно 0,5%, 1,2% та 2,4%.
За національним складом переважають однонаціональні країни, тільки в КНР, де основну частку населення (95%) становлять представники найбільшого народу хань, проживає понад 60 народностей та етнічних груп.
Середня густота населення становить 100 осіб/км кв., але цей показник не відтворює справжню картину розселення людей. На рівнинах східної частини Китаю (1/3 площі) проживає 9/10 населення, на Корейському півострові густота населення становить понад 250 осіб/км кв., у Японії — понад 300 осіб/км кв., а на Тайвані — понад 500 осіб/км . У той же час густота населення в Монголії та в Тибеті (Китай) становить близько 1-1,5 особи/км кв.
Різняться країни і за рівнем урбанізації. В Японії чисельність міського населення становить близько 80%, у Республіці Корея — 81%, у КНДР — близько 50%, а в Монголії та Китаї переважає сільське населення, хоча за кількістю міст-мільйонерів Китай займає перше місце у світі.
Загальна характеристика господарства. За рівнем економічного розвитку країни регіону належать до різних типів. Японія — високорозвинута країна, яка вступила в постіндустріальну стадію розвитку і входить до країн «великої сімки». Монголія належить до постсоціалістичних країн перехідної економіки, Китай та КНДР — країни з централізовано керованою економікою, Республіка Корея і Тайвань — нові індустріальні країни, що входять до групи «азіатських тигрів».
Основа економіки Монголії — сільське господарство, в якому зайнято 46% працюючих, і в першу чергу — тваринництво. Його продукція служить сировиною для головних галузей легкої та харчової промисловості, складає значну частину внутрішнього торгового обігу країни і більше 1/3 вартості експорту МНР. У промисловості ведучими є гірничодобувні галузі. Тут виявлені значні родовища кам'яного і бурого вугілля, урану, золота, срібла, міді, молібдену, олова, залізної руди, фосфоритів.
Важко складалася доля Кореї. Від 1905 р. до 1945 р. вона була колонією Японії, яка перетворила її на аграрно-сировинний придаток, а з часом — на військово-промисловий плацдарм агресії проти сусідніх країн. Після розгрому японських військ у серпні 1945 р. і звільнення Кореї від колоніального гніту, тут, як і в інших звільнених радянськими військами країнах, розгорнулася перебудова господарства на соціалістичних засадах. Але американські війська, які висадилися на півдні півострова, щоб прийняти капітуляцію японських військ, зупинили цей процес у Південній Кореї. З того часу півострів поділений демаркаційною лінією, яка проходить вздовж паралелі 38° пн. ш. На півночі від неї — КНДР, площа якої 121,2 тис. км кв., населення близько 23 млн. осіб. На півдні півострова — Республіка Корея, площа якої 98,4 тис. км кв., населення — понад 48 млн. осіб.
Структура економіки, темпи економічного розвитку КНДР та Південної Кореї значно відрізнялися. Спочатку перевага була на боці КНДР, а Південна Корея належала до країн, що розвиваються.
Після поділу країни на дві частини Північна Корея була в більш вигідному становищі. На Півночі залишилося 92% енергетичних потужностей, 79% видобутку кам'яного вугілля та 80% виробничих потужностей важкої індустрії. Однак за часи Другої світової війни, а потім війни з Південною Кореєю у 1950-1953 pp. господарство країни було зруйновано майже наполовину. За порівняно короткий період за допомогою колишніх країн соціалізму було відновлено продуктивні сили країни, реконструйовано основні галузі господарства. Протягом 60-70-х років промисловість розвивалася вищими темпами, ніж інші галузі. У цей період КНДР стала індустріально-аграрною державою, поступово перетворюючись в індустріальну. Частка промисловості в національному доході, створеному у сфері матеріального виробництва, зросла з 33% у 1949 р. до 53% у 1960 р. і 70% у 1985 р.
До початку економічної реформи 1962 р. економіка Південної Кореї була типовою для слаборозвинутих країн.
У структурі господарства переважав аграрний сектор. Від середини 60-х років економіка була зорієнтована на експорт, у результаті чого пріоритетний розвиток одержали текстильна, взуттєва, деревообробна галузі, що орієнтувалися на головний ресурс країни — дешеву робочу силу.
У 70-ті роки економіка Південної Кореї зіткнулася з конкуренцією країн, що розвиваються, на зовнішніх ринках, нестабільністю світових валютних ринків, США перестали надавати допомогу країні на пільгових умовах. Тому в 70-ті роки держава проводила політику структурної перебудови економіки, пріоритетного розвитку машинобудування й хімічної промисловості, розширення інфраструктури, передусім доріг та водозабезпечення. На початку 80-х років у господарському розвитку Південної Кореї відчутними стали деякі негативні наслідки державного регулювання економіки. Тому були здійснені структурні реформи, спрямовані на пожвавлення ринкових механізмів, заохочення особистої ініціативи й конкуренції. Економічна політика держави на перспективу базується на розвитку сучасних високотехнологічних виробництв, подальшому підвищенні науково-технічного потенціалу країни. «Історію успіху» Республіки Корея пов'язують з високими темпами росту ВНП, які складали в середньому 8,6% упродовж 1980-1990 р р. Серед досягнень цієї країни — рівень ВНП на душу населення — близько 10 тис. доларів та 11 місце у списку провідних торгових країн світу.
Внаслідок громадянської війни в Китаї 1945-1947 pp. та розгрому військ Чан Кайші залишки гомінданівських військ евакуювалися на острів Тайвань. У 1958 р. після збройних сутичок між комуністами та гомінданівцями у Тайванській протоці США виступили гарантом незалежного розвитку острівної республіки. З того часу Тайвань добивається прийняття до ООН, а в 1998 р. тут відбулися перші президентські вибори. У 50-ті роки економіка Тайваню мала виключно сільськогосподарський напрям з розвинутими кустарно-ремісничими промислами. На острові практично немає корисних копалин, що змусило країну створювати експортно-орієнтовану економіку. Уже на початку 50-х років була проведена реформа сільського господарства. Промисловість, що зароджувалася, була орієнтована на допомогу сільському господарству. Була створена легка промисловість, основним завданням якої було задовольнити попит населення з метою зменшення залежності від імпорту. Зі створенням надійної основи для промисловості зусилля були спрямовані на виробництво більш капіталомістких технологічних виробів і товарів (елек¬тропобутові прилади, побутова техніка). У наступні роки все більшу увагу приділяли розвитку важкої і хімічної галузей промисловості, виробництву деталей та компонентів для виготовлення складної машинотехнічної продукції. На Тайвані були створені потужні промислові корпорації, які зуміли запропонувати світовому ринку широку гаму промислових виробів. З 70-х років керівництво країни сконцентрувало увагу на розвитку інфраструктури, металургійної та нафтопереробної галузей. Важливим показником прогресивних змін у тайванській економіці за період з 1987 до 1994 pp. можуть бути по¬казники структури зайнятості населення. Якщо в 1987 р. в сільському господарстві працювало 15,3% працездатного населення, у промисловості — 42,7%, а у сфері послуг — 42%, то у 1994 р. працювало: у сільському господарстві — 11%, у промисловості — 38,7%, у сфері послуг — 50,3%. Велике значення для успішного розвитку Тайваню мала допомога США.
У Тайвані середні доходи 20% найбагатших людей лише у 4 рази перевищують доходи 20% найбідніших, що свідчить про ефективність економічної політики, що проводиться у країні.
У кінці 90-х років XX ст. у Південній Кореї діяло 14 АЕС, а до 2006 р. планується ввести в дію ще 18 ядерних електростанцій.
Південна Корея є другим у світі імпортером вугілля та зрідженого газу, вона займає 6 місце у світі за споживанням нафти та 3 місце за її імпортом.
У кінці XX ст. у світі нараховувалося більше 6 млн. монголів. З них близько 2 млн. живуть у Монголії, понад 4 млн. — у Китаї (найбільше в автономному районі Внутрішня Монголія).
Ламаїзм (тібето-монгольська форма буддизму, в якому присутні культи природи і предків) став державною релігією Монголії при великому хані Хубілає, онукові Чингізхана (1215-1294). Перший крупний буддійський монастир був збудований у 1585 р. у Ердені-Дзу, а до 1918 р. у Монголії нараховувалося більше 700 монастирів і 120 тис. лам — монахів, що складало половину всього чоловічого населення. Саме це спричинило надзвичайно низький природний приріст населення у минулому.
КИТАЙ. Назва Китай походить від слова китаі – так називалися групи монгольських племен, що жили на півночі. В багатьох країнах світу Китай іменують Чина – від назви царства Цинь, що існувало ще у Стародавньому Китаї .
Китай – одна з найдавніших держав світу, історія якої налічує понад 7 тис. років. Країна займає величезну територію у центрі і на сході Азії. Її береги омивають води морів Тихого океану.
Площа – 9,5 млн км2
Населення – 1,3 млрд осіб
Столиця – Пекін
Природа Китаю дуже різноманітна. Безводні пустелі на півночі і в центрі країни змінюються вологими пишними лісами на південному сході. Велика Китайська рівнина складена кілометровими наносами річок. На заході країни здіймаються гігантські гірські споруди – Тянь-Шань, Куньлунь, Гімалаї. На висотах понад 4 500 м лежитьнагір’я Тибет, оточене ще більш високими гірськими хребтами. Тому Тибет справедливо називають „дахом світу”, а Китай – „Піднебесною імперією”.
У різних місцях величезної країни клімат неоднаковий: на півночі і заході – різко континентальний, на сході – мусонний. Восени на узбережжя налітають тайфуни. На сході літні мусони приносять рясні дощі. Вони переповнюють водою річки і призводять до руйнівних повеней. Річку Хуанхе прозвали „горем Китаю”. Виходячи з берегів, вона не тільки заливає водою поселення, а й заносить їх 3-метровим шаром мулу. Китай більше за інші країни світу страждає від повеней. У 1931 р. води Хуанхе і Янцзи, що вийшли з берегів, зімкнулися і, заливши сотні тисяч квадратних кілометрів території, забрали життя 3,5 млн людей. Для захисту від повеней уздовж русел річок збудовані земляні вали, іноді у кілька рядів. У Китаї є всі відомі корисні копалини. Поклади окремих з них надзвичайно багаті, зокрема в країні зосереджена половина світових запасів олова і вольфраму, третина – кам’яного вугілля.
Китай – країна з найчисельнішим населенням на Землі. Не зважаючи на величезну територію і складну історію розвитку, населення доволі однорідне за етнічним складом: 93 % складають китайці (хань). На заході країни живуть тибетці. Офіційною мовою є китайська. Більша частина мешканців живе на сході Китаю. Там зосереджені і міста-мільйонери, яких у Китаї більше, ніж у будь-якій іншій країні світу. Проте більшість людей проживає у сільській місцевості.
В останні роки Китай демонструє фантастичні успіхи в розвитку господарства. Провідну роль нині відіграєпромисловість. За видобутком кам’яного вугілля країна вийшла на чільне місце у світі. Вугілля та нафту використовують ТЕС для виробництва електроенергії. Значний розвиток отримала чорна металургія: за кількістю сталі, що виплавляється, країна веде перед у світі. Виплавляються й кольорові метали: олово, вольфрам, алюміній, мідь та ін. У машинобудуванні розвинуті різноманітні галузі. Підприємства випускають вертати, сільськогосподарську техніку, автомобілі, трактори, судна, літаки. Китай – великомасштабний виробник електронних товарів, велосипедів, годинників. У текстильній промисловості, яка виробляє бавовняні, вовняні та шовкові тканини, Китай має тисячолітній досвід. Традиційно високий рівень розвитку має фарфорово-фаянсове виробництво.
У сільському господарстві провідна роль належить рослинництву. На півночі країни, в помірному поясі, вирощують сою, пшеницю, кукурудзу і гаолян – вид проса, зерно якого вживають у їжу. На півдні культивують рис на спеціально заповнених водою ділянках – чеках. Тамтешній клімат дозволяє збирати по 2–3 врожаї за рік. Рис є основним продуктом харчування китайців. За його збором країна посідає перше місце у світі. Вирощують також цукрову тростину, картоплю, цитрусові. Великі площі відведені під бавовник і джут. Китай – батьківщина чаю, за його виробництвом він посідає друге місце у світі після Індії. Цікаво, що китайці віддають перевагу зеленому чаю.
У тваринництві Китай на першому місці за поголів’ям свиней і на другому після Індії – за поголів’ям великої рогатої худоби. Розводять також коней, буйволів, віслюків, овець і кіз, а в Тибеті – яків. Протягом 4 тис. років у Китаї розвивається шовківництво і він є найбільшим у світі виробником натуральних шовкових тканин. За виловом риби країна так само займає передові позиції.
У Китаї працюють різні види транспорту. Основними товарами, які Китай продає іншим країнам, є тканини, метали, вугілля, нафта, електроніка, машини, рис, соя, чай.
Цікава географія
Рис
Рис – одна з найстародавніших культурних рослин Землі, що має 8-тисячолітню історію. Поряд з пшеницею він є найважливішою продовольчою рослиною планети. Його зерно використовують у їжу. Рисовою соломою вкривають дахи хиж, з неї плетуть широкополі шляпи, взуття, циновки, корзини.
ЯПОНІЯ. Японці називають свою країну Ніппон, що перекладається як схід Сонця. Звідси походить поширена назва Японії – Країна Сонця, що сходить”.
Японія – острівна країна біля східних берегів Азії, що розміщується на Японському архіпелазі. Тривалий час її називали “державою-самітником”, оскільки острівне положення відокремлювало країну від зовнішнього світу. Така ізоляція сприяла збереженню національних традицій, проте й гальмувала економічний розвиток.
Площа – 367 тис км2
Населення – 128 млн осіб
Столиця – Токіо
Природа. Японські острови виникли на стику двох літосферних плит. Земна кора в цьому місці до цих пір активна, тому Японія розміщується у зоні високої сейсмічної активності. Про це свідчать часті землетруси і діючі вулкани. Неодноразово вони завдавали країні великої шкоди. Японія – рекордсмен світу за кількістю землетрусів. Щорічно в країні їх фіксують до 1,5 тис., у середньому по 4 поштовхи щодня. Чимало лиха приносять і цунамі. Ці явища стали для японців уже звичними. Вони навчилися будувати сейсмостійкі висотні будинки, а дітей з дитинства навчають правилам поведінки при землетрусах. Рівнини тягнуться вузькими смугами лише вздовж узбереж. Натомість 3/4 площі країни займають гори. Найвища вершина – згаслий вулкан Фудзіяма.
Японія лежить у межах двох кліматичних поясів – помірного і субтропічного. На клімат суттєво впливають течії: холодна Курильська та тепла Куросіо, яка робить його більш теплим і вологим. На півночі зима холодна, з частими снігопадами і метелицями, на півдні – м’яка. Літо спекотне і дощове. Японія лежить на шляху тайфунів. Ураганні вітри, що супроводжуються сильними зливами, спричиняючи повені і знищуючи посіви, приносять більше збитків, ніж землетруси. В країні багато бурхливих річок. Вони короткі і несудноплавні, проте мають велике гідроенергетичне значення – на багатьох з них збудовані ГЕС. Майже вся Японія вкрита лісами, правда, вони суттєво змінені людиною. Японці люблять природу і дбайливо охороняють її.
Природні умови Японії не сприятливі для життя людей і ведення господарства. Тим більше економічні досягнення країни викликають повагу до її народу, який вміє протистояти стихії.
Японія – однонаціональна країна: 99 % її населення становлять японці. Вони розмовляють мелодійною японською мовою. Аборигенами Японських островів вважаються айни – нині нечисленний народ. Японія густозаселена. Більшість мешканців проживають у містах, найбільші з яких – Токіо, Йокогама, Осака.
Своїх корисних копалин в Японії зовсім мало, тому більшу їх частину приходиться ввозити з інших країн. Натомість справжнім багатством є висока кваліфікація, безумовна дисциплінованість і дивовижна працьовитість японців. Після другої світової війни, яку Японія програла, її господарство було зруйновано. За дуже короткий час, японці зуміли відродити країну і досягти таких вражаючих успіхів в економіці, що світ заговорив про японське “економічне диво”. Японці зуміли ефективно використати не тільки свої наукові і технічні досягнення, вони запозичували чужі винаходи та напрочуд ефективно використовували їх у власному господарстві. Нині Японія стала лідером світової економіки.
Японська промисловість має високий технічний рівень виробництва, завдяки автоматизації, комп’ютеризації, використання робототехніки. За виробництвом багатьох видів промислової продукції вона тримає першість у світі. На привізній руді та вугіллі працює чорна і кольорова металургія. Основна риса багатогалузевого машинобудування – виробництво продукції високої складності. Японські автомобілі можна побачити на дорогах усього світу, а судна – на всіх океанах і морях планети. Передові позиції належать і за випуском аудіо- та відеотехніки. Поза конкуренцією виробництво роботів. Хімічна промисловість випускає добрива, штучні волокна, пластмаси, синтетичний каучук, лаки, фарби. Провідні місця у світі посідає за випуском шовкових і синтетичних тканин, а також паперової продукції.
У сільському господарстві рослинництво відрізняється високою урожайністю. Головною культурою є рис. Вирощують також картоплю, цукрову тростину і цукрові буряки, цитрусові. Розвинуті овочівництво та садівництво. Японці розводять велику рогату худобу, свиней, птахів. За виловом риби і морепродуктів країна посідає перше місце у світі. Крім того велике значення має аквакультура – штучне розведення риб і молюсків-перлівниць у теплих прибережних водах.
Транспорт у Японії добре розвинутий. У країні створена густа мережа автошляхів, побудовані численні аеро- і морські порти. Особливе значення мають швидкісні залізничні магістралі. Мостами і підводними тунелями зв’язані між собою найбільші острови. На світовий ринок Японія поставляє транспорті засоби, офісну техніку, метали, продукцію хімічної і текстильні промисловості. Значні прибутки країна має від іноземного туризму.