29. Проаналізуйте основні тенденції сучасного розвитку сша.

Офіційна назва - Сполучені Штати Америки (США) - United States of America (USA).

Географічне положення - країна розташована в Північній Америці між Атлантичним і Тихим океанами. Межує: на півночі з Канадою, на півдні з Мексикою. Окрім того, США належать Віргінські острови у Вест-Індії, Східне Самоа, Гуам та інші острови в Океанії.

Територія - 9 843 тис. кв. км.

Населення - 314 млн 159 тис. 265 осіб (2012).

Столиця - Вашингтон (Washington), 591 тис. жителів (2011).

Адміністративний поділ - 50 штатів (state) і 1 федеральний округ. Штати поділяються на округи (county and parish).

Найбільші міста - (станом на 2000 рік).

Нью-Йорк - 8,008 млн. жителів.

Лос-Анджелес (Каліфорнія) - 3,695 млн. жителів.

Чикаго (Іллінойс)- 2,896 млн. жителів.

Хьюстон (Техас) - 1,954 млн. жителів.

Філадельфія (Пенсільванія) - 1,518 млн. жителів.

Фенікс (Арізона) - 1,321 млн. жителів.

Сан-Дієго (Каліфорнія) - 1,223 млн. жителів.

Даллас (Техас) - 1,189 млн. жителів.

Сан-Антоніо (Техас) - 1,144 млн. жителів.

Детройт (Мічиган) - 0,951 млн. жителів.

Офіційна мова - англійська.

Грошова одиниця - долар США=100 центам.

Релігія - 52% віруючих - протестанти, 24% - католики.

Національне свято - 4 липня - День Незалежності (1776).

Членство в міжнародних організаціях - США є членом усіх впливових міжнародних організацій.

США - федеративна республіка. Діє Конституція Сполучених Штатів Америки, ухвалена 17 вересня 1787 р., яка набрала чинності 4 березня 1789 року. У подальшому була доповнена поправками. До федерації США входять 50 штатів і 1 федеральний округ. Штати: Айдахо (Idaho), Айова (Iowa), Алабама (Alabama), Аляска (Alaska), Аризона (Arizona), Арканзас (Arkansas), Вайомінг (Wyoming), Вашингтон (Washington), Вермонт (Vermont), Вірджинія (Virginia), Вісконсін (Wisconcin), Гаваї (Hawaii), Делавер (Delawere), Джорджія (Georgia), Західна Вірджинія (West Virginia), Іллінойс (Illinois), Індіана (Indiana), Каліфорнія (California), Канзас (Kansas), Кентуккі (Kentucky), Колорадо (Colorado), Коннектікут (Connecticut), Луїзіана (Louisiana), Массачусетс (Massachusetts), Міннесота (Minnesota), Міссісіпі (Mississippi), Міссурі (Missouri), Мічиган (Michigan), Монтана (Montana), Мен (Maine), Меріленд (Maryland), Небраска (Nebraska), Невада (Nevada), Нью-Гемпшир (New Hampshire), Нью-Джерсі (New Jersey), Нью-Йорк (New York), Нью-Мексико (New Mexico), Огайо (Ohio), Оклахома (Oklahoma), Орегон (Oregon), Пенсільванія (Pennsylvania), Род-Айленд (Rhode Island), Північна Дакота (North Dakota), Північна Кароліна (North Carolina), Теннессі (Tennessee), Техас (Texas), Флорида (Florida), Південна Дакота (South Dakota), Південна Кароліна (South Carolina), Юта (Utah). Федеральний округ Колумбія (District of Columbia).

Глава держави - президент. Президент і віце-президент обираються двоступеневими виборами терміном на 4 роки. Президентські вибори проводяться у високосний рік одночасно з виборами до конгресу. Термін перебування на посаді президента обмежений 8 роками. Президент не має права розпускати конгрес. В разі усунення президента з його посади, а також його смерті або відставки віце-президент стає президентом і має право призначити нового віце-президента за схваленням більшості голосів в обох палатах конгресу США. Президент - головнокомандувач збройними силами США.

Президент США – Барак Хусейн ОБАМА (Barack Hussein Obama).

Віце-президент – Джозеф (Джо) Робінетт БАЙДЕН (Joseph (Joe) Robinette Biden), обрані 6 листопада 2012 р., раніше обиралися 4 листопада 2008 р. Стали на посаду 20 січня 2013 р.

Законодавча влада належить кoнгресові, який складається з двох палат: сенату і палати представників.

До складу сенату входять по 2 сенатори від кожного штату, які обираються прямим рівним голосуванням терміном на 6 років. Кожні 2 роки склад сенату оновлюється на третину.

Палата представників (435 членів) обирається прямим рівним голосуванням за мажоритарною системою представництва терміном на 2 роки. Сенат може бути ініціатором будь-яких законопроектів, за винятком фінансових, які можуть виходити тільки від палати представників. Він може скасувати чи змінити будь-який законопроект, внесений палатою представників. Сенат ратифікує міжнародні договори, укладені президентом, і затверджує призначення, зроблені президентом.

Нинішній Конгрес (Congress) 112-го скликання

Сенат (Senate) оновлений на третину 2 листопада 2010 р.

Кількість сенаторів – 100

Голова - віце-президент – Джозеф (Джо) Робінетт БАЙДЕН (Joseph (Joe) Robinette Biden).

Лідер демократичної більшості – Гаррі РІД (Harry Reid).

Лідер республіканської меншості – Мітч МАККОННЕЛЛ (Mitch McConnell).

Палата представників (House of Representatives) обрана 2 листопада 2010 р.

Кількість членів - 435

Спікер – Джон БЕЙНЕР (John Boehner).

Лідер республіканської більшості – Ерік КАНТОР (Eric Cantor).

Лідер демократичної меншості – Ненсі ПЕЛОСІ (Nancy Pelosi, жін).

Виконавча влада належить президентові. Президент призначає міністрів зі згоди сенату. Конгрес не може приймати вотум недовіри уряду. Нинішній уряд сформовано 20 січня 2009 р. Правляча партія - Демократична партія. До складу уряду входять три представники республіканської партії. Глава уряду - Президент США – Барак Хусейн ОБАМА (Barack Hussein Obama). Державний секретар - Джон КЕРРІ, затверджений 29 січня 2013 р. приведений до присяги 1 лютого 2013 р.

Штати мають свої законодавчі і виконавчі органи влади, структура і компетенція яких визначається конституціями штатів. Законодавчими органами штатів є двопалатні або однопалатні законодавчі збори. Виконавча влада у штатах здійснюється губернаторами, які обираються населенням штатів на термін від 2 до 4 років.

Політичні партії

Демократична партія (Democratic Party). Заснована в 1792 р. Організаційно оформилась в 1828 р. Називається демократичною з 1830 р. Нинішню назву має з 1844 р. Постійного членства не має. Приналежність до партії визначається голосуванням на виборах. Голова Національного комітету – Тімоті КЕЙН( Timothy Kaine). Секретар – Аліс ТРАВІС ДЖЕРМОНД(Alice Travis Germond). Друкований орган - журнал "Демократ"(The Democrat).

Комуністична партія Сполучених Штатів Америки - КП США (Communist Party of the USA). Заснована 1 вересня 1919 р. Налічує близько 15 тис. членів. Національний голова КП США - Сем УЕББ(Samm Webb). Партійна преса - газета "Піплз дейлі уорлд" (People's Daily World), теоретичний журнал "Політікл афферс" (Political Affairs).

Республіканська партія (Republican Party). Заснована в 1854 р. Постійного членства не має. Приналежність до партії визначається голосуванням на виборах. Голова Національного комітету – Майкл СТІЛ(Michael Steele).

Соціал-демократи США (Social Democrats USA). Партія створена в 1972 р. на базі однієї з фракцій Соціалістичної партії США, заснованої в 1901 р., і Федерації демократичного соціалізму. Входить до Соціалістичного інтернаціоналу. Президент – Стівен УЕЙНЕР (Stephen Weiner). Друкований орган - Журнал "Нью Америка" (New America).

Соціалістична партія США (Socialist Party USA). Партія заснована в 1901 р. Юджином Дебсом. Національний секретар - Грег ПАСОН(Greg Pason).

Соціалістична партія праці (Socialist Labour Party). Заснована в 1877 р. Національний секретар - Роберт БІЛЛС (Robert Bills). Друкований орган - газета "Піпл" (The People).

Станом на 15 серпня 2012 р. населення США становило 314 млн 159 тис. 265 осіб. За кількістю населення країна посідає третє місце у світі.

Етнічний склад

Населення Америки спочатку формувалося за рахунок масової імміграції, переважно, з Європи, а також ввезення негрів-рабів. В етнічний спектр входить корінне населення Америки - індіанці, ескімоси, алеути, а також іспаномовні народи.

Якщо ж поділити населення на групи за расовими ознаками, то білі становлять 83,4 відсотка населення (серед них особливо виділяються діаспори ірландців, італійців, євреїв, росіян, поляків, українців), африканці (в основному нащадки рабів, завезених з Африканського континенту у XVIII столітті) - 12,4 відсотка, азіати і жителі тихоокеанських островів - 3,3 відсотка, американські індіанці (корінні жителі Сполучених Штатів) - менше 1 відсотка.

Щільність населення

Середня щільність населення - приблизно 32 особи на один квадратний кілометр. Найбільш заселеною є східна частина країни, де в окремих районах щільність населення перевищує середню цифру по країні у 10-14 разів. Найщільніше заселені штати: Каліфорнія, Нью-Йорк, Техас, Флорида.

У гірських штатах Кордильєрів щільність населення коливається від 2 осіб на 1 квадратний кілометр (Вайомінг) до 12 осіб на 1 квадратний кілометр (Колорадо). На Тихоокеанському узбережжі щільність населення знову висока і сягає 64 особи на 1 квадратний кілометр у Каліфорнії. Найменша щільність населення - на Алясці (0,3 людини на 1 квадратний кілометр).

Релігія

Для США характерним є високий ступінь релігійного плюралізму. Така ситуація поступово складалася ще з самого початку виникнення американської держави у зв'язку з прибуттям у Новий світ з різних країн Європи все нових і нових переселенців, а також місіонерів, які проповідували різні конфесії. Релігія, згідно з Конституцією США, є приватною справою громадян.

Протестанти становлять 57% населення країни; у південних штатах - 74%, у середньо-західних - 63%. Переважна більшість чорних американців - протестанти (82%). Найбільшим напрямком протестантизму в США є баптизм (20% населення).

До прибічників другого напрямку протестантизму - методизму - належать 9% американських громадян. Баптисти і методисти переважають серед американського фермерства.

До лютеран належать 7% населення США. Це, в основному, нащадки німецьких і скандинавських іммігрантів.

Інші напрямки американського протестантизму - єпископальна церква (3%), пресвітеріани (2%), об'єднання Церкви Христа (2%). Існують менш численні напрямки протестантизму: квакери, меноністи, п'ятидесятники, які, проте, відіграють значну роль у релігійному житті США.

Католицизм сповідують 28% населення США. Переважно це нащадки вихідців з католицьких країн Європи, а також іспаномовні іммігранти, приплив яких з країн Латинської Америки особливо посилився останнім часом.

Іудаїзм сповідує близько 2% населення. Особливістю американського іудаїзму є перевага неортодоксальних модерністських форм іудаїзму - "реформізму", "реконструкціонізму" і "консерватизму".

Православні також відіграють у США велику роль. У країні є 26 окремих незалежних православних церков, які поділяються за етнічною ознакою.

Останнім часом у США спостерігається проникнення різних східних релігій, особливо мусульманства. Є також громади різних напрямків буддизму, індуїзму, синкхізму. Буддистські та індуїстські течії набули значного поширення серед американської інтелігенції.

Мова

Найпоширеніша мова США — англійська. Нею спілкуються 215,4 млн осіб з 293 млн., що проживають в країні. Англійська мова не має офіційного державного статусу на всій території США. На законодавчому рівні вона затверджена як державна лише в 28 штатах і двох територіях (Американські Віргінські острови і Пуерто-Ріко).

Іспанська мова є рідною для 34,5 млн. жителів США (близько 12%) та є другою мовою країни, якою найбільше спілкуються і якої вчать у навчальних закладах. У першу десятку найпоширеніших мов країни також входять французька (1,607 млн.), китайська (1,5 млн.), німецька (1,382 млн.), турецька (1,2 млн.), тагальська (1,2 млн.), в'єтнамська (1,1 млн.), італійська (бл. 1 млн.) і корейська (894 тис.).

Освіта

США посідають перше місце серед розвинутих країн щодо частки молоді, яка здобуває вищу освіту.

Середня освіта. Більшість шкіл у Сполучених Штатах є громадськими, хоча існують також приватні школи. Навчання у громадських школах безплатне. Кожен штат має свою систему шкіл для дітей, які проживають у ньому. Управління та організація діяльності цих шкіл покладається на уряд штату, шкільні районні ради і керівництво міст, де розташовані школи. Федеральний уряд, як правило, не має права визначати правила діяльності шкіл.

Вища освіта. У США немає національної (федеральної) системи освіти, кожен з 50-ти штатів, а також деякі великі міста мають власний університет. (Федеральний уряд керує навчальними закладами, в яких готують професійні кадри для збройних сил - наприклад, Військово-морська академія США в Аннаполісі, Меріленд).

Близько 25 відсотків усіх вузів США є приватними і знаходяться під управлінням релігійних організацій. Більшість з них відкриті для студентів різних віросповідань, але в деяких релігійних навчальних закладах всі студенти повинні відвідувати релігійні обряди. Також існують приватні заклади, які не пов'язані з релігією.

Як громадські, так і приватні вузи залежать від 3 джерел доходів: плата за навчання, благодійництво (пожертвування заможних людей) та державне фінансування. Благодійницькі фонди окремих університетів дуже великі: у Гарвардському, Прінстонському і Єльському університетах доходи перевищують мільярд доларів США. Більша частина грошей платників податків йде на фінансування громадських навчальних закладів.

Усі вищі навчальні заклади США можна поділити на 4 категорії:

1. Університети, які можуть мати:

- декілька коледжів, після закінчення яких студент отримує звання бакалавра;

- один чи більше коледжів для тих, хто хотів би отримати звання магістра або доктора.

2. Інститути з чотирирічним навчанням - коледжі, більшість з яких не є частиною університетів.

3. Технічні навчальні заклади, де навчання триває від 6 місяців до чотирьох років, в яких дуже широке коло професій - від перукаря до бухгалтера і програміста.

4. Дворічні або громадські коледжі, в яких студенти можуть здобути багато професій або продовжити після цього навчання в чотирирічних коледжах чи університетах.

У США існує чіткий поділ на більш або менш престижні навчальні заклади. Навчання в перших значно дорожче, але після закінчення випускник має переваги при працевлаштуванні і для подальшої кар'єри.

США - найбільш розвинута в економічному відношенні держава світу.

Експорт. Основу експорту США становлять устаткування, літаки, автомобілі, продукція сільського господарства, військова техніка, хімікати. Частка США у світовому експорті продукції наукоємних галузей становить близько 20%, у світовому експорті зерна - близько 50% на рік.

Імпорт. Імпортується величезна кількість електронних компонентів, побутової електроніки і комп'ютерів.

Найбільші компанії США. За матеріалами американського журналу "Forbs", список найбільших компаній США очолює корпорація "Дженерал Електрик" ("General Electric"), що займається виробництвом електротехнічних товарів та обладнання. Крім неї, до першої десятки увійшли: "Сітігруп" ("Citigroup"), "Ексон Мобіл" ("Exxon Mobil"), "Бенк оф Америка" ("Bank of America"), "АйБіеМ" ("IBM"), "Американ Телеграф енд Телефон Груп" ("American Telegraph and Telephone Group"), "Вол-Март" ("Wall-Mart"), "еСБіСі комм'юнікейшнс" ("SBC communications").

Зовнішня торгівля

Основні зовнішньоторговельні партнери: Канада, Японія, Мексика, країни Західної Європи.

Прямі іноземні інвестиції

США посідають перше місце у світі за обсягами прямих іноземних інвестицій (приблизно чверть світового обсягу). Але у процентному відношенні до ВВП цей показник США менший, ніж у багатьох країн Європи. У США він становить 1,8%, в той час як, наприклад, у Великобританії він дорівнює 4,8%, у Франції та Іспанії - по 3,4%. (за матеріалами доповіді, підготовленої "Economist Intelligence Unit" ).

Промисловість. США мають високорозвинену і диверсифіковану промисловість, основними галузями якої є загальне, транспортне і електротехнічне машинобудування, видобуток корисних копалин, хімічна та харчова промисловість, виробництво металовиробів. США є одним з лідерів у виробництві авіаційної і ракетно-космічної техніки.

Сільське господарство. Агропромисловий комплекс США включає галузі, які випускають засоби виробництва для сільського господарства, саме сільськогосподарське виробництво і галузі, що забезпечують переробку і збут сільгоспсировини та виробленої з неї продукції. Причому, частка експорту сільськогосподарської продукції США неухильно зростає, що може призвести до надвиробництва продукції. У зв'язку з цим відбулося скорочення фермерських господарств з 2,4 млн. до 2,1 млн. Одночасно відбувся процес укрупнення ферм, і вже зараз 13,8% великих господарств дають понад 70% всієї товарної продукції, у той час як частка інших ферм не перевищує 9%.

Транспорт. В економічному житті країни важливу роль відіграє також транспортний комплекс. Довжина мережі залізниць становить у США близько 265000 км, автомобільних доріг - 6 500 000 км. На частку транспорту припадає близько 20% загального споживання енергії у країні і від 50% до 60% всього споживання рідкого палива. До транспортного комплексу США належать: транспорт загального користування - залізничний, автомобільний, морський, внутрішній водяний, повітряний і трубопровідний. Значну частину вантажних і пасажирських перевезень здійснює транспорт промислових підприємств, індивідуальні легкові автомобілі, персональні літаки і т.д. Матеріально-технічна база транспортного комплексу характеризується великою потужністю і високою якістю.

Корисні копалини. США забезпечує себе нафтою, газом; рудами: урану, заліза, титану, ванадію, міді, свинцю, цинку, молібдену, вольфраму, берилію, літію, золота, срібла; фосфоритами, калійними солями, борними рудами (унікальне родовище Борон), флюоритом, сіркою, баритом. Запаси міді, марганцю, нікелю, кобальту і інш. можуть бути істотно збільшені за рахунок використання бідних руд і руд океанічного дна. З 40 основних видів мінеральної сировини лише по 18 США забезпечують себе на 50 % і більше. Економіка США залежить від імпорту 68 видів сировини.

Розвиток економіки, що відбувався після закінчення Громадянської війни (1861—1865), наприкінці XIX ст. перетворив США на могутню індустріально-аграрну країну. Завершувалася промислова революція й індустріалізація, утвердилася ринкова економіка.Розглянемо головні передумови успіху економічного розвитку США:

1. Радикальний характер Громадянської війни 1861—1865 рр..Унаслідок війни з'явилися такі можливості для капіталістичної господарської діяльності, яких не забезпечили буржуазно-демократичні революції в жодній з європейських країн: звільнення рабів зумовило швидке створення ринку найманої праці, а масовий продаж державної землі невеликими ділянками швидко капіталізував сільське господарство.

2. Сприятливі природно-географічні умови.Для розвитку виробництва: потужна сировинна база, значні площі родючих земель, багатство лісових і водних ресурсів, сприятливий клімат. Додатковим джерелом нагромадження капіталу були розробки золотих копалень у Каліфорнії та знайдення величезних запасів нафти в Пенсільванії. США вперше у світі зайнялись нафтодобуванням і нафтопереробкою, причому в межах метрополії. З винайденням методу вулканізації каучуку формувалася гумова промисловість.

3. Успішна зовнішньоекономічна політика державиЗабезпечила щорічне, з 1861 р., перевищення доходів наддержавними витратами на 100 млн дол. США. У 1890-му за законом Мак-Кінлі — Олдрича, ухваленим конгресом, збільшили мита з 10 (1861) до 49,5 %. Через сім років вони зросли до 57 %. Протекціонізм у зовнішній торгівлі доповнювали пільговими умовами для розвитку промисловості, яку в 1883 р. взагалі не оподатковували. Митна політика сприяла підвищенню цін усередині країни і збільшенню капіталістичного прибутку. Не було перешкод для припливу іноземних інвестицій, гарантували високу норму прибутку. На початок XX ст. вкладення іноземного капіталу в економіку США (переважно англійського) становили 3,4 млрд дол. США, що майже в 7 разів перевищувало американські зарубіжні вкладення. Незначний рівень вивозу капіталу за кордон — характерна ознака американського капіталізму на початку XX ст.

4. Надзвичайно активне застосовування в економіці досягнень другої технологічної революції.У країні розпочалась електрифікація промисловості, транспорту, побуту. За рівнем виробництва і використання електроенергії США посіли перше місце у світі. Змінилась енергетична база виробництва — пара швидко витіснялась електрикою. За виплавкою сталі, складанням автомобілів, добуванням нафти та за результатами інших галузей, які відображали успіхи науки й техніки, США в 90-х роках належало перше місце.У процесі індустріалізації широко застосовували найновіший науково-технічний досвід європейських країн, досягнення американських інженерів. Практично не було застарілого обладнання, тому не гальмувався економічний розвиток. Це сприяло різкому зростанню продуктивності праці, яка в 4,5 разу вища, ніж в англійського робітника. Високий технічний рівень виробництва дав змогу здійснити перехід до масового випуску стандартизованої продукції навіть у традиційних галузях (взуття, одяг у легкій промисловості, напівфабрикати в харчовій). США також випередили всі інші країни стосовно застосування нових методів раціональної організації виробництва. Тут створили першу в світі промислову лабораторію Т. Едісона (1876), котру вважали центром винахідництва технічних новинок (щороку здійснювали майже 40 винаходів).

5. Акумуляція найенергійнішої робочої сили з Європи.У 1864 р. у США ухвалили закон, що стимулював імміграцію. Лише з 1870 до 1914 рр. у країну прибуло майже 30 млн іммігрантів. Особливо в 70—80-х роках серед них була велика кількість кваліфікованих працівників та інженерів із Англії та Німеччини — країн з високим рівнем технічного розвитку, що сприяло передачі європейського науково-технічного досвіду і зменшенню витрат на підготовку кадрів. Імміграцію стимулювали незначна густота заселення території США та вищий, ніж в європейських країнах, рівень заробітної плати.Перед Першою світовою війною спостерігалась нова хвиля імміграції. Це була менш кваліфікована дешева робоча сила з Італії, Австро-Угорщини, Росії й України. Наслідком імміграції стало значно більше, ніж у країнах Європи, зростання місткості внутрішнього ринку США, що стимулювало розвиток виробництва, транспорту і торгівлі.

6. Забезпечення єдності внутрішнього ринку, міжрайонної та міжгалузевої спеціалізації внаслідок швидкого створення інфраструктури.Виникли сприятливі умови для індустріалізації Півдня й Заходу. На початку XX ст. залізниці з'єднали всі штати. Збудували чотири трансконтинентальні магістралі, які залучили в економічний обіг продукцію Заходу. На США припадало майже 50 % світової протяжності залізниць. Іноземні капіталовкладення в залізниці США становили майже 1/3 їх вартості. Залізниці, потіснивши інші види транспорту, перетворились на важливий чинник структурних змін в економіці. Вони сприяли зменшенню витрат виробництва та поліпшенню продуктивності праці, процесу урбанізації, а також зміцненню позицій американського сільського господарства на світовому ринкові. У результаті здешевлення товарів США, збільшувалась їх конкурентоспроможність. Уже в 1896—1900 рр. країна давала 30,1 % світового експорту промислових товарів, а в 1913-му — 35,8 %.

7. Сприятливі історико-географічні чинники.Основний серед них — віддаленість від Європи і близькість до Південної Америки та територій Далекого Сходу. Використовуючи доктрину Монро (1823) й ідею панамериканізму, США в 1867 р. за 7,2 млн дол. купили в Росії Аляску. У 1898-му конгрес країни узаконив анексію Гаванських островів. Наступного року США захопили Кубу, Гуам, Пуерто-Рико, Філіппіни і частину островів Самоа. Країна домоглася виключного права на спорудження Панамського каналу, відокремивши Панаму від Колумбії. Використовували США й економічне закабалення, тобто економічне підкорення недостатньо розвинутих держав, які при цьому залишалися формально незалежними. Американський капітал проник у будівництво залізниць Канади (1913 р. — 1 млрд дол. інвестицій), добування нафти в Мексиці (1 млрд дол.). Країна контролювала олов'яну промисловість Болівії, мідну — Чилі й Перу, найважливіші шляхи сполучення Південної Америки. На Далекому Сході головним об'єктом інтересів США був Китай із гігантською потенційною місткістю внутрішнього ринку. Проте, випередивши Німеччину, Англію та Францію за виробництвом промислової продукції, США мали мізерні, порівняно з ними, колоніальні володіння. Площа їх колоній в 1914 р. становила 0,8 млн км кв. Збільшуючи економічний потенціал, у подальшому США почали діяти за методом неоколоніалізму, тобто економічного підкорення країн Східної цивілізації.

Американський експорт. Зростання промислового та сільськогосподарського виробництва зумовив розширення американського експорту. Змінилося співвідношення експорту-імпорту. У 1876 р. вартість перевищила суму вивезення товарів ввезення. Швидкими темпами змінювалася структура експорту. Якщо в період громадянської війни в експорті переважала сировина, то на цьому етапі переважно збільшувався вивіз продукції галузей важкої промисловості. США поставляли на експорт кораблі, що паровози, різну продукцію машинобудування, мідь, нафта, бавовна. Перехід американського капіталізму до монополістичної стадії знаменувався активізацією експорту капіталу. Американський вивозився капітал до менш розвинених країн - Мексику, Канаду, Південну Америку, Кубу та ін.