88. Дайте країнознавчий огляд країн Південної Азії.

Географічне положення та склад території. До Південної Азії належать 7 країн, що розвиваються: Бутан, Бангладеш, Індія, Непал, Пакистан, Шрі-Ланка та Мальдівська Республіка. Регіон займає всього 4% території земної кулі, але тут проживає майже 20% населення світу

Використовуючи знання, одержані під час вивчення попереднього параграфа та політичну карту, охарактеризуйте ЕГГІ країн регіону. Чи сприяє ЕГП Бутану та Непалу розвитку економіки? За державним ладом переважають республіки, тільки Непал та Бутан — монархії.

Природно-ресурсний потенціал. У регіоні є унікальні за світовими вимірами поклади кам'яного та бурого вугілля, торію, родовища залізних, марганцевих, хромових руд та інших металів і мінералів, у тому числі золотоносних. Запаси нафти

Тут чимало придатних для обробітку земельних угідь, але в умовах мусонного клімату всім країнам доводиться розв'язувати проблему меліорації. Тривалий, або й цілорічний, вегетаційний період дозволяє збирати по два, а інколи й три врожаї на рік.

Населення. Населення Південної Азії нараховує близько 1,2 млрд. осіб. Індія — найбільша країна регіону, в ній проживають близько 1000 млн. осіб, очікується, що вже у найближчі десятиліття вона вийде на перше місце у світі за кількістю населення, випередивши Китай.

Перенаселеність, супроводжувана високою народжуваністю, загострює цілу низку проблем. Головна з них — бідність. Переважна частина населення задовольняється лише елементарними життєвими потребами. Виробництво ВНП і національного доходу на душу населення залишаються найнижчими у світі. Незважаючи на «зелену революцію»*, яка триває тут уже 25 років, середньодушове споживання продуктів має тенденцію до зменшення.

Швидке зростання чисельності населення загострює другу проблему — безробіття. Тільки в Індії кількість безробітних перевищує 50 млн. осіб. Труднощі залучення трудових ресурсів посилює проблема неписьменності. їх частка повсюдно перевищує 50% (тільки у Шрі-Ланці — 15%).

Високий природний приріст населення викликає й швидке зростання чисельності міського населення, хоча його частка в населенні країн все ще незначна. Міське господарство не в змозі забезпечити жителів роботою та житлом, тому для всіх країн характерна «несправжня» урбанізація.

Найбільше густо заселені долини і дельта Гангу з Брахмапутрою, плоскогір'я Декан.

Населення цього регіону відрізняється неоднорідним етнічним складом. У гірських районах ізольовано одне від одного живе чимало дрібних племен, які зберігають свої мовні та побутові особливості. На прибережних низовинах і у долинах річок, на плоскогір'ї Декан, сформувалися великі народи, що складають більшість жителів кожної країни.

Переважно населення працює у сільському господарстві, тільки на Мальдівах частка зайнятих у цій галузі господарства становить 33% (45% працюючих у цій країні зайнята у рибальстві, 18% — у сфері міжнародного туризму).

Загальна характеристика господарства. Країнам Південної Азії властиві як закономірності країн, що розвиваються, так і свої особливості. Безпрецедентні за масштабами бідність, відсталість, економічна залежність від інших країн і при цьому величезні потенційні відтворювані ресурси. Тільки Індія та Пакистан належать до аграрно-індустріальних країн, інші країни — аграрні. Частка продукції сільського господарства у ВНП коливається від 25-35% в Індії, Шрі-Ланці, Пакистані, Бангладеш до повної переваги у Непалі, Бутані, Мальдівах.

Сільське господарство, в якому переважає рослинництво, характеризується багатоукладністю й малоземеллям селян. Усі землі, придатні для використання, у цих країнах майже повністю задіяні. Тому для підйому сільського господарства й збільшення виробництва продовольства тут необхідно підвищувати культуру землеробства. В усіх країнах відбувається «зелена революція», найбільш активно аграрні перетворення відбуваються в Індії, де спостерігається інтенсифікація сільського господарства. Інші країни ще продовжують імпортувати продовольство. Аграрні перетворення в них не привели до істотних змін в архаїчній структурі господарства.

Колоніальне минуле регіону проявляється досі в аграрно-сировинній спеціалізації країн Південної Азії у МГПП. Індія та Шрі-Ланка — найкрупніші у світі виробники та експортери чаю і спецій, на Бангладеш припадає 80% світового продажу джуту й джутових виробів, одну з найважливіших статей експорту Пакистану становить бавовна та вироби з неї (див. рис. 86). За роки індустріалізації тільки в Індії були створені великі підприємства, цілі галузі, потужний державний сектор економіки. Чимало галузей промислового комплексу країни займають перше місце серед групи країн світу, що розвиваються. У Пакистані найбільшого розвитку досягли галузі військово-промислового комплексу, легка й харчова промисловість. Промисловість регіону в цілому залишається на другорядних ролях, частка її продукції у ВВП коливається від 6% (Мальдіви) до 25% (Індія)

У структурі зовнішніх економічних зв'язків головною проблемою для країн Південної Азії залишається незначна роль зовнішньої торгівлі. Країни регіону лише намагаються подолати традиційну внутрішню спеціалізацію.

ІНДІЯ. Індія – одна з найбільших за площею країн світу. Вона займає весь півострів Індостан і прилеглу частину материка. Її береги омивають води Індійського океану. У минулому Індія була колонією Великої Британії, а нині вона стрімко розвиває економіку, здійснюючи дослідження навіть у космосі.

Природа поєднує риси рівнинних і гірських краєвидів. Рівнини – плоскогір’я Декан та родюча Індо-Гангська низовина – займають більшу частину країни. На півночі здіймаються найвищі гори Землі – Гімалаї. Вони утворилися на стику двох літосферних плит, тому й нині там бувають землетруси. Індія – одна з найспекотніших країн світу. Індійці кажуть: „У нас 9 місяців на рік спекотні, а решта 3 дуже спекотні”. В країні панує субекваторіальний мусонний клімат. Тому індійський рік ділиться на два сезони – сухий зимовий і вологий літній. Протягом літніх місяців, коли мусон дме з океану, випадає 80 % річної кількості опадів. Найбільше – у передгір’ях Гімалаїв. Там у селищі Черапунджі знаходиться найвологіше місце земної кулі. Проте так волого не скрізь – на заході країни, де клімат посушливий, лежить безплідна пустеля Тар.

Найбільші річки Індії – Інд, Ганг, Брахмапутра – мають переважно дощове живлення. Тому в сезон дощів рівень води в них підвищується на кілька метрів. Нерідко це призводить до сильних повеней. Індійське прислів’я свідчить: „На березі річки жити – цілий рік маятися”. Висока вода за кілька діб може перетворити квітучі поля на суцільне море.

Колись в Індії було багато перемінно-вологих лісів. Нині вони вирубані, а на їх місці виникли савани. Колись численні тварини стали рідкісними, інші – призвичаїлися мешкати поряд з людьми. Особливо поширені мавпи, які живуть не тільки в лісах, а й у населених пунктах і завдають великої шкоди садам і городам. Віддавна в Індії приручали диких слонів. Ці велетні перевозять вантажі та виконують іншу важку роботу в господарстві.

За кількістю населення Індія посідає друге місце у світі після Китаю. Нині кількість населення продовжує швидко зростати. Це, в свою чергу, призводить до нестачі продовольства, тому багато людей живуть за межею бідності. Склад населення надзвичайно строкатий – люди належать до різних рас і етнічних груп. Індія вважається найбільш багатонаціональною країною світу. Її народи говорять сотнями мов і діалектів. Офіційними ж мовами є хінді та англійська. Більшість населення сповідує індуїзм – стародавню релігію, в якій поклоняються великій кількості богів. Середня густота населення велика – понад 300 осіб/км^2. Проте розміщується воно нерівномірно: у високогір’ях Гімалаїв – лише 2 особи/км², а в долинах Інду і Гангу – понад 500 осіб/км². В Індії більшість населення проживає в селах. Найбільші міста – Делі, Калькутта, Бомбей.

У господарстві країни провідну роль відіграє не промисловість, а сільське господарство. Традиційно розвинуте рослинництво. У добре зволожених долинах річок вирощують вологолюбний рис, збираючи по два-три врожаї на рік. Важливими культурами є пшениця, просо, кукурудза. Земляний горіх – арахіс – вирощується як олійна культура. Багато збирають бавовнику та цукрової тростини. Індія має найбільші у світі посівні площі джуту. У передгір’ях і на терасованих схилах Гімалаїв вирощують чайний кущ. Знаменитий індійський чай, якого налічують понад 300 сортів, відомий в усьому світі. Різноманітні пряності – чорний перець, імбир, гвоздику, кардамон, за якими століття назад з Європи споряджали кораблі в далеку і казкову Індію, і нині продають у різні країни світу. Індія – світовий лідер з вирощування манго і бананів. В Індії більше, ніж у будь-якій іншій країні світу поголів’я великої рогатої худоби. Проте м’ясо релігія забороняє вживати в їжу, а корова вважається священною твариною.

Серед галузей промисловості досить розвинутою є гірничодобувна. На основі видобутку кам’яного вугілля, залізних і марганцевих руд розвивається чорна металургія, яка виплавляє чавун і сталь. Алюмінієві та мідні руди – сировина для кольорової металургії. Багатством Індії є родовища золота та дорогоцінного каміння – алмазів, рубінів, сапфірів, смарагдів.  Електроенергію виробляють здебільшого теплові електростанції. Достатньо високий рівень розвитку має машинобудування. В країні випускають літаки, судна, вагони, автомобілі, верстати, двигуни. Здавна високого розвитку набула легка промисловість, особливо джутова, бавовняна та взуттєва галузі. За виробництвом бавовняних тканин Індія посідає перше місце у світі. Провідною галуззю харчової промисловості є цукрова. Індія відома виробництвом лікарських препаратів.

Основні перевезення вантажів і пасажирів здійснює автомобільний, залізничний і річковий транспорт. В інші країни Індія продає залізну руду, діаманти, обладнання, бавовняні тканини, вироби з джуту, шкіри, чай, каву, спеції, рибу і морепродукти. В економіці країни помітну роль відіграє міжнародний туризм.

ІНДІЯ. Індія – одна з найбільших за площею країн світу. Вона займає весь півострів Індостан і прилеглу частину материка. Її береги омивають води Індійського океану. У минулому Індія була колонією Великої Британії, а нині вона стрімко розвиває економіку, здійснюючи дослідження навіть у космосі.

Природа поєднує риси рівнинних і гірських краєвидів. Рівнини – плоскогір’я Декан та родюча Індо-Гангська низовина – займають більшу частину країни. На півночі здіймаються найвищі гори Землі – Гімалаї. Вони утворилися на стику двох літосферних плит, тому й нині там бувають землетруси. Індія – одна з найспекотніших країн світу. Індійці кажуть: „У нас 9 місяців на рік спекотні, а решта 3 дуже спекотні”. В країні панує субекваторіальний мусонний клімат. Тому індійський рік ділиться на два сезони – сухий зимовий і вологий літній. Протягом літніх місяців, коли мусон дме з океану, випадає 80 % річної кількості опадів. Найбільше – у передгір’ях Гімалаїв. Там у селищі Черапунджі знаходиться найвологіше місце земної кулі. Проте так волого не скрізь – на заході країни, де клімат посушливий, лежить безплідна пустеля Тар.

Найбільші річки Індії – Інд, Ганг, Брахмапутра – мають переважно дощове живлення. Тому в сезон дощів рівень води в них підвищується на кілька метрів. Нерідко це призводить до сильних повеней. Індійське прислів’я свідчить: „На березі річки жити – цілий рік маятися”. Висока вода за кілька діб може перетворити квітучі поля на суцільне море.

Колись в Індії було багато перемінно-вологих лісів. Нині вони вирубані, а на їх місці виникли савани. Колись численні тварини стали рідкісними, інші – призвичаїлися мешкати поряд з людьми. Особливо поширені мавпи, які живуть не тільки в лісах, а й у населених пунктах і завдають великої шкоди садам і городам. Віддавна в Індії приручали диких слонів. Ці велетні перевозять вантажі та виконують іншу важку роботу в господарстві.

За кількістю населення Індія посідає друге місце у світі після Китаю. Нині кількість населення продовжує швидко зростати. Це, в свою чергу, призводить до нестачі продовольства, тому багато людей живуть за межею бідності. Склад населення надзвичайно строкатий – люди належать до різних рас і етнічних груп. Індія вважається найбільш багатонаціональною країною світу. Її народи говорять сотнями мов і діалектів. Офіційними ж мовами є хінді та англійська. Більшість населення сповідує індуїзм – стародавню релігію, в якій поклоняються великій кількості богів. Середня густота населення велика – понад 300 осіб/км^2. Проте розміщується воно нерівномірно: у високогір’ях Гімалаїв – лише 2 особи/км², а в долинах Інду і Гангу – понад 500 осіб/км². В Індії більшість населення проживає в селах. Найбільші міста – Делі, Калькутта, Бомбей.

У господарстві країни провідну роль відіграє не промисловість, а сільське господарство. Традиційно розвинуте рослинництво. У добре зволожених долинах річок вирощують вологолюбний рис, збираючи по два-три врожаї на рік. Важливими культурами є пшениця, просо, кукурудза. Земляний горіх – арахіс – вирощується як олійна культура. Багато збирають бавовнику та цукрової тростини. Індія має найбільші у світі посівні площі джуту. У передгір’ях і на терасованих схилах Гімалаїв вирощують чайний кущ. Знаменитий індійський чай, якого налічують понад 300 сортів, відомий в усьому світі. Різноманітні пряності – чорний перець, імбир, гвоздику, кардамон, за якими століття назад з Європи споряджали кораблі в далеку і казкову Індію, і нині продають у різні країни світу. Індія – світовий лідер з вирощування манго і бананів. В Індії більше, ніж у будь-якій іншій країні світу поголів’я великої рогатої худоби. Проте м’ясо релігія забороняє вживати в їжу, а корова вважається священною твариною.

Серед галузей промисловості досить розвинутою є гірничодобувна. На основі видобутку кам’яного вугілля, залізних і марганцевих руд розвивається чорна металургія, яка виплавляє чавун і сталь. Алюмінієві та мідні руди – сировина для кольорової металургії. Багатством Індії є родовища золота та дорогоцінного каміння – алмазів, рубінів, сапфірів, смарагдів.  Електроенергію виробляють здебільшого теплові електростанції. Достатньо високий рівень розвитку має машинобудування. В країні випускають літаки, судна, вагони, автомобілі, верстати, двигуни. Здавна високого розвитку набула легка промисловість, особливо джутова, бавовняна та взуттєва галузі. За виробництвом бавовняних тканин Індія посідає перше місце у світі. Провідною галуззю харчової промисловості є цукрова. Індія відома виробництвом лікарських препаратів.

Основні перевезення вантажів і пасажирів здійснює автомобільний, залізничний і річковий транспорт. В інші країни Індія продає залізну руду, діаманти, обладнання, бавовняні тканини, вироби з джуту, шкіри, чай, каву, спеції, рибу і морепродукти. В економіці країни помітну роль відіграє міжнародний туризм.

Площа – 3,3 млн км²

Населення – 1,1 млрд осіб

Столиця – Нью-Делі

Цікава географія

В Індії знаходяться найбільші у світі запаси слюди – мінералу у вигляді тонесеньких пластинок. Слюда не нагрівається (має високу термостійкість) і не проводить електричний струм. Тому деталі, виготовлені із слюди, дістали широке застосування в електроніці та радіотехніці.

НЕПАЛ. Якщо подивитися на карту, то площа Непалу видається малою. Але                                                                             так здається тільки тому, що він затиснутий такими гігантами, як Індія та Китай. Королівство Непал називають країною за сімома замками. І не тому, що він надзвичайно віддалений від світу, як, наприклад, країни Океанії, а через те, що лежить на значній висоті, оточений найвищими у світі горами. Розташовуючись на південних схилах Гімалаїв, Непал є однією з найвисокогірніших країн світу: 6/7 його території займають лабіринти гірських хребтів. Саме тому він, на відміну від сусідньої Індії, ніколи не був нічиєю колонією. Загублене в Гімалаях королівство має імідж загадкової і таємничої країни, яка й сьогодні продовжує жити життям середніх віків.

Гори – це візитна картка Непалу. Гімалайські хребти гігантськими сходами піднімаються з півдня на північ. Із 14 восьмитисячників нашої планети 8 знаходяться в Непалі. Серед них і висотний полюс планети – гора Джомолунгма (8 850 м), розташована на кордоні з Китаєм. Біля підніжжя Гімалаїв вузькою смужкою тягнуться тераї – рівнина із заболоченими джунглями.

Протяжність Непалу з півдня на північ складає всього 250 км, а різниця коливань по висоті сягає 8 600 м. Томуклімат відзначається великим розмаїттям на незначних просторах: від субекваторіального мусонного біля підніжжя до холодного (аналога арктичного) у високогір’ях. У країні бананові дерева і північні берези майже сусіди, а сніжний барс мешкає неподалік від місць, де водяться тигри й носороги. У Гімалаях, як ви вже знаєте, спостерігається найбільше різноманіття висотних поясів. Снігова лінія проходить на висоті 4–5 тис. м, тому численні вершини вкриті снігом і льодом. Нижче від снігової лінії беруть початок річки, які перетинають Гімалаї і прямують на рівнину. Більшість з них мають стрімку, бурхливу течію в глибоких ущелинах і складні пороги. Надра країни вивчені недостатньо.

Етнічний склад населення, які в Індії, дуже строкатий. Народи належать до європеоїдної та монголоїдної рас (мал.). Непал – сільська країна: 95 % її мешканців живе у селах. Міст небагато. Найбільшим є столиця –Катманду, що має всі ознаки типового азіатського міста: вузькі вулички, скупченість, бруд, посеред яких численні торгівці і священні корови – усе це нагадує живу ілюстрацію історичної книжки про середні віки. Однак не все вказує на давнину, туристам пропонуються  готелі, оснащені найсучаснішими зручностями. Непал – країна щиро віруючих людей. Індуїзм, який сповідують 90 % населення, задекларований державноюрелігією. Цікаво, що частка його прихильників тут значно вища, ніж в Індії. Прихильники буддизму складають 5 %.

Непал, який називають туристським раєм, – одна з найбідніших країн світу з малорозвинутим господарством. Відірваність від світу сприяла тривалому збереженню там феодального устрою і пережитків. До 1950 р. в країні не було жодної автодороги, а перший автомобіль носильники в корзинах принесли по частинах з Індії.

Сільське господарство, яке відіграє основну роль в економіці країни, відстале і малопродуктивне. Воно базується на ручній праці і примітивній техніці. У міжгірних долинах з родючими ґрунтами непальці вирощують рис, кукурудзу, пшеницю, сою. Важливими технічними культурами є джут і цукрова тростина. У високогір’ях для землеробства придатні лише окремі невеличкі ділянки на скельних уступах. Вирощування сільськогосподарських культур, здебільшого картоплі та ячменю, там можливе до висоти 4 000 м. Непальці розводять корів і овець, а у високогір’ях – яків. Яки є прекрасними гужовими тваринами для транспортування вантажів, з їх вовни плетуть циновки та килими, масло палять у жертовних лампах у монастирях і житлових будинках.

Промисловість нерозвинута. Примітивним способом видобувають кам’яне  вугілля та залізну руду. Підприємства виробляють цеглу, джутове волокно, тканини, одяг, цукор. Розвинуте килимарство, особливо цінуються килими з вовни яків. Гірські річки володіють колосальним гідропотенціалом, проте поки що використовується незначна його частка. Залізниці, автошляхи та авіація забезпечують внутрішнє і зовнішнє сполучення. В інші країни світу Непал продає джут, килими, бавовняний одяг, лікарські трави.

Ніякі реформи не змогли зробити того, що за короткий час зробив у Непалі туристичний бізнес. Уряд держави бере значну плату за сходження на гімалайські вершини. Обслуговування приїжджих, яке дає чималі за непальськими мірками доходи, стало основним заняттям місцевого населення. Тому туризм і альпінізм є основним джерелом грошових надходжень у країну.

Цікава географія

Альпіністська Мекка

Захмарні вершини Гімалаїв – місця практично недоступні для людини. Лише одиниці відчайдушних сміливців-альпіністів можуть зійти на такі висоти. Першу спробу сходження на Джомолунгму люди зробили в 1921 р. Знадобилося ще 32 роки і гіркий досвід 13 невдалих експедицій, щоб уперше піднятися на Еверест. У 1953 р. це здійснили альпініст із Нової Зеландії Едмунд Хілларі та непалець Норгей Тенсінг. У 1999 р. на Еверест зійшли  українські альпіністи Василь Копитко (Одеса), Володимир Горбач (Київ) та Владислав Терзеул (Харків).

Цікава географія

Непальський експорт

Річки разом із мусонними зливами постійно розмивають ґрунтовий покрив на схилах гір. ЩорічноНепал через ерозію та зсуви втрачає тисячі гектарів родючих земель, а гірські потоки виносять тисячі кубічних метрів ґрунту у Ганг. Таким чином змита земля стає „предметом непальського експорту”.

Цікава географія

Охорона Гімалаїв обов’язкова

В Непалі туристи зобов’язані суворо дотримуватися встановлених урядом “Правил підтримки чистоти Гімалаїв”. Зокрема, мандрівники все, що принесли в гори, – консервні бляшанки, упаковки від продуктів, відпрацьовані батарейки та інше сміття – повинні забирати з собою вниз. Для збереження унікальної природи створено 14 національних парків.

Площа – 147 тис. км²

Населення – 28,7 млн осіб

Столиця – Катманду