Засоби масової інформації

В Астрії у 1950-х роках видавалось близько 150 газет та журналів: «Фольксштімме» (нім. «Volksstimme»), «Арбейтер Цейтунг» (нім. «Arbeiter Zeitung»), «Дас клейне Фолк-сблатт» (нім. «Das kleine Volksblatt»), «Ді нойє Фронт» (нім. «Die neue Front»). Офіційна урядова газета — «Вінер Цейтунг» (нім. «Wiener Zeitung»). В Астрії віщають широкомовні радіостанції ітелестудії у Відні, Лінці та інших містах.

60. Проаналізуйте основні тенденції сучасного розвитку Швейцарії.

Офіційна назва - Швейцарська Конфедерація (Schweizerische Eidgenossenschaft - нім.мовою, Confederation Suisse - франц. мовою, Confederazione Svizzera- італ. мовою, Swiss Confederation- анг. мовою). Географічне положення - розташована  в Центральній Європі. Площа - 41,3 тис. кв. км. Населення - 7,783 млн. осіб (2009 р.). Столиця - Берн (кількість населення - 122,658 тис. осіб(2009 р). Швейцарці офіційно називають Берн не столицею, а "федеральним містом", підкреслюючи при цьому рівноправність головних міст всіх кантонів. Берн заснований у 1191 році. Назва міста походить від німецького слова "Bar" - ведмідь. Ведмідь присутній на прапорі і гербі міста, у скульптурних композиціях фонтанів і соборів, назвах ресторанів і готелів. Берн також є адміністративним центром кантону Берн. Адміністративний поділ - 23 кантони (canton):   Ааргау (Aargau),  Аппеннцель(Appenzell), Базель (Basel),  Берн (Berne),  Вале (Valais),  Во (Vaud),   Гларус (Glarus),  Граубюнден (Graubьnden), Женева (Geneva),  Золотурн (Solothurn),  Люцерн (Lucerne),   Невшатель (Neuchвtel),   Санкт-Галлен (St. Gallen),  Тічино (Ticino), Тургау (Thurgau),  Унтервальден(Unterwalden), Урі (Uri), Фрібург (Fribourg), Цуг (Zug), Цюріх (Zurich), Шафхаузен (Schaffhausen),  Швіц (Schwyz),  Юра (Jura). Кантони поділяються на округи (arrondissement), округи на громади(commune). Найбільші міста - Цюріх (Zurich), Женева (Geneva), Базель (Basel), Берн (Berne), Лозанна (Lausanne). Офіційні мови - німецька (користується 64% населення), французька (19% населення), італійська (8% населення), ретороманська (0,6% населення). Грошова одиниця - швейцарський франк = 100 сантимів. Національне свято - - 1 серпня - День заснування Конфедерації (1291 р). Відзначається з 1899 р.

Швейцарська Конфедерація - федеративна парламентська  республіка. Діє конституція, прийнята на референдумі 18 квітня 1999 р., набрала чинності 1 січня 2000 р з наступними поправками від 8 лютого 2004 р. Глава держави - президент, який  обирається Федеральними зборами з числа членів Федеральної ради (уряд) терміном на один рік без права переобрання на наступний термін. Президент є також главою уряду. Основними функціями президента є: прийом високих іноземних гостей і представлення уряду дипломатичному корпусу. Президент Швейцарської Конфедерації (2013 р.) - Уелі МАУРЕР (UELI MAURER). Обраний 5 грудня 2012 р. Став на посаду 1 січня 2013 р. Законодавча влада належить Федеральним зборам (Bundesversammlung - Assemblee Federale - Assemblea Federale, які складаються з двох палат: нижньої - Національної ради (Nationalrat - Conseil National - Consiglio Nazionale) і верхньої - Ради кантонів (Standerat - Conseil des Etats - Consiglio degli Stati). Національна рада, що складається з 200 депутатів, обирається населенням шляхом прямих і рівних виборів при таємному голосуванні за системою пропорційного представництва терміном на 4 роки. Нинішній склад Національної ради обраний 23 жовтня 2011  року. Голова (на 2012-2013 рр.) – Майя ГРАФ (Maya Graf). Рада кантонів складається з 46 депутатів, кожен кантон обирає по 2 депутати, а напівкантон - одного. Строк повноважень депутатів 3 чи 4 роки в залежності від конституції кантону. Нинішній склад Ради кантонів обраний 23 жовтня 2011  року. Голова (на 2012-2013 рр.) - Філіппо ЛОМБАРДІ (Philippo Lombardi). Виконавча влада здійснюється на колегіальній основі президентом і урядом (Федеральною радою - Bundesrat - Conceil Federal - Consiglio Federale), що складається з 7 федеральних радників (начальників федеральних департаментів), які обираються Федеральними зборами на 4 роки. Президент головує на щотижневих засіданнях у Федеральній раді, але не виконує функції прем'єр-міністра. Всі сім радників мають рівні права і кожен з них керує федеральним департаментом (міністерством). Нинішній склад Федеральної ради сформований 14 грудня 2011 року.  Президент Швейцарської Конфедерації - Уелі МАУРЕР (UELI MAURER), начальник федерального департаменту оборони, захисту населення і спорту. Обраний 5 грудня 2012 р. Став на посаду 1 січня 2013 р. Кантони У кожному кантоні своя конституція, свій уряд, свій парламент, свій суд, свої закони, що, природно, не повинні суперечити федеральним. Адміністративна автономія і законодавче право дуже великі. Наприклад, у кожнім кантоні - і навіть у кожній громаді - своя поліція і право самостійне визначати розмір податків. Громади Кантони поділяються на громади. Швейцарець у першу чергу - член громади, потім громадянин кантону і вже потім громадянин Швейцарії. У країні нараховується понад 3000 громад. У деяких громадах більше жителів, ніж у інших кантонах, у деяких - не більш ста. Громади також мають свою автономію: її члени, наприклад, вирішують, де прокладати нову вулицю, чи чи приймати на роботу нового вчителя. Політичні партії Бюргерсько-демократична партія – БДП (Bürgerlich-Demokratisch Partei Schweiz – BDP). Партія. Заснована у листопаді 2008 року в результаті розколу Швейцарської народної партії. Голова – Ганс ГРУНДЕР (Hans Grunder). Демократично-християнська партія Швейцарії – ДХПШ (Christlich-demokratische Partei dechweiz; Parti democrate-chretien suisse). Заснована у 1881 році. Оформилась у 1912 році. До грудня 1970 року називалась Консервативна християнсько-соціальна народна партія Швейцарії. Налічує 60 тис. членів. Голова - Крістоф ДАРБЕЛЛЕ (Christophe Darbellay). Видає газету "Фатерланд" ( Vaterland ). Демократи Швейцарії - ДШ (Schweizer Demokraten - SD; Democrates suisses - DS). Партія. Заснована в 1961 р. як Національна дія. Перейменована в 1990 р. Налічує близько 6 тис. членів. Голова - Бернхард ХЕCC(Bernhard Hess). Партія "зелених" Швейцарії - ПЗШ(Grune Partei der Schweiz - GPS). У французьких кантонах носить назву Швейцарська екологічна партія(Parti ecologiste suisse - PES). Заснована у березні 1983 року. До травня 1986 року називалась Федерація екологічних партій Швейцарії. Налічує близько 1,5 тис. членів. Голова - Уелі ЛОЙЄНБЕРГЕР(Ueli Leuenberger). "РДП. Ліберали" (FDP. Die Liberaralen/PLR. Les Liberaux - Radicaux; FDP; The Liberals). Партія. Заснована 1 січня  2009 року шляхом злиття Радикально-демократичної партії Швейцарії (заснована у 1894 р) і Швейцарської ліберальної партії (заснована у 1913 році; до березня 1977 р. називалась Ліберально - демократичний союз Швейцарії). Голова - Фульвіо ПЕЛЛІ (Fulvio Pelli). Радикально-демократична партія Швейцарії - див. "РДП. Ліберали". Соціал-демократична партія Швейцарії – СДПШ (Sozial-demokratische Partei der Schweiz - SDPS), французькою мовою називається Соціалістична партія Швейцарії (Parti socialiste suisse - PSS). Заснована в 1888 році. Налічує 40 тис. членів. Голова - Крістіан ЛЕВРА (Christian Levrat). Тичинська ліга - ТЛ (Lega dei Ticinesi - LT;  Ticino League - TL).  Заснована в 1991 р. Голова - Джуліано БІНЬЯСКА (Giuliano Bignasca). Федеральний демократичний союз – ФДС (Eidgenossisch-Demokratische Union;Union Demokratique Federale). Голова - Ханс МОЗЕР (Hans Moser). Швейцарська євангелістська народна партія - ШЄНП (Evangelische Volkspartei der Schweiz; Parti evangelique suisse; Protestant People's Party). Заснована у 1919 році. Голова - Хайнер ШТУДЕР (Heiner Studer). Швейцарська ліберальна партія  див. "РДП. Ліберали". Швейцарська народна партія - ШНП (Schweizerische Volkspartei), французькою мовою називається Демократичний союз центру - ДСЦ(Union democratique du centre - UDC). Створена 22 вересня 1971 року і заснована 18 грудня 1971 року на основі об'єднання Швейцарської партії селян, ремісників та бюргерів (заснована у 1919 році) і Демократичної партії Швейцарії (заснована у 1941 році). Налічує близько 50 тис. членів. Голова - Тоні БРУННЕР (Toni Brunner).

Швейцарія - високорозвинута індустріальна країна з експортно-орієнтованою економікою та інтенсивним сільським господарством. Основні фактори, які стимулюють економічний розвиток, - внутрішній і зовнішній попит. За розмірами національного доходу на душу населення посідає одне з перших місць у світі. Важлива стаття доходу - іноземний туризм.  Конфедерація - один з провідних фінансових та банківських центрів світу, один з найбільших у світі експортерів капіталу.  Зайнятість населення Країна має практично повну зайнятість. Рівень безробіття протягом останніх років становить 1-2%.  Економічна політика Швейцарії спрямована перш за все на підтримку професійних знань працездатного населення, підприємницької ініціативи, підвищення привабливості країни для підприємців та інвесторів.  Промисловість Характерними особливостями промисловості Швейцарії є її велика залежність від зовнішніх джерел сировини, спеціалізація на виробництві високоякісної дорогої продукції (в окремих галузях експортна квота коливається від 80% до 90%).  Головні галузі промисловості: металообробка і машинобудування, зокрема, прецизійне верстатобудування, виробництво транспортних засобів і текстильного устаткування, електромашинобудування, а також хімічна, біохімічна, фармацевтична (15% експорту медикаментів у світі), текстильна, годинникова (50% світового експорту) та харчова промисловість. Виробляється алюміній, цемент, електроенергія, барвники, чавун, сталь, кокс..  Сільське господарство Близько 12% площі Швейцарії використовується під ріллю і ще 28% для екстенсивного розведення великої рогатої худоби та виробництва молочних продуктів. Приблизно третина території країни зайнята непродуктивними землями (принаймні непридатними для землеробства), особливо в кантонах Урі, Вале і Граубюнден, і чверть - вкрита лісами. Не дивно, що 40% продовольчих товарів доводиться імпортувати. У той же час Швейцарія забезпечує себе пшеницею, а м'ясо-молочна продукція виробляється в надлишку. Основні землеробські кантони - Берн, Во, Цюріх, Фрібург та Аргау. Головними сільськогосподарськими культурами є пшениця, картопля і цукровий буряк.  Банки і банківська діяльність  Вислів "надійно, мов у швейцарському банку" існує не випадково. Швейцарські банки мають репутацію найсолідніших у світі. Загальна кількість банків у країні - понад 400.  Є дві взаємопов'язані банківські системи: державна система, яка включає Швейцарський національний банк і банки кантонів, і система приватних банків. Швейцарський національний банк, який почав свою діяльність в 1907 році, є єдиною фінансовою установою, яка випускає національну валюту. Швейцарський франк - одна з найстабільніших у світі валют. Національний банк контролюється федеральною владою і має великий вплив на економічну політику Конфедерації.  Система приватних банків Швейцарії у 1990-х роках складалася з кількох великих комерційних банків, які входили до "великої четвірки": "Швайцерішер банкферайн" (ШБФ), "Швайцеріше банкгезельшафт" (ШБГ), "Швайцеріше кредитанштальт" і "Швайцеріше фольскбанк". У 1997 році "велика четвірка" перетворилася на "велику трійку", після об'єднання ШБГ с ШБФ. Діють також 28 кантональних банків, сотні регіональних і ощадних банків, фінансових компаній та інших банків, 20 з яких належать іноземцям.  Вкладників завжди приваблювали швейцарські банки: згідно з швейцарським банківським законом 1934 року, банкам забороняється надання інформації про своїх клієнтів без їхньої згоди. Під тиском урядів інших держав були прийняті постанови, якими дозволяється розкриття таємниці вкладів, особливо коли вкладники перебувають під слідством у зв'язку з валютними злочинами, такими, як підробка грошових знаків і торгівля конфіденційною інформацією. Після тривалих дебатів уряд Швейцарії наприкінці 1990-х років дозволив також розкривати таємницю вкладів у зв'язку з розшуком коштів, які належали жертвам нацистського геноциду.  Швейцарія - один з провідних фінансових центрів Європи. Адже близько третини всіх світових приватних капіталів, які знаходяться поза межами країн, проходять через швейцарські банки. За міжнародною класифікацією республіка належить до фінансових центрів, які мають досконалу систему регулювання та контролю фінансового ринку. В управлінні швейцарських банків знаходиться третина всіх світових активів (гроші та цінні папери - близько 4 трлн. доларів США). Крім того, тут розміщені штаб-квартири більшості провідних енергетичних та інвестиційних компаній, щорічно укладається понад 70% всіх контрактів в енергетичній галузі. До Берна прислухаються в таких міжнародних банківських установах, як Світовий банк, Європейський банк реконструкції та розвитку.  Зовнішня торгівля  Зовнішньоторговельний оборот товарів та послуг становить майже 210 млрд. доларів США. Торговельний і платіжний баланси позитивні, зовнішня заборгованість відсутня, частка країни у світовому зовнішньоекономічному обороті - 2%.

Високорозвинута зовнішня торгівля Швейцарії базується на експорті промислової продукції, наприклад, машин, годинників, медикаментів, електронного устаткування, хімічних товарів та одягу. Продукти сільського і лісового господарства також мають чималу частку в експорті країни.  Важливою статтею імпорту Швейцарії є сировина, яку небагата на природні ресурси Швейцарія використовує для виробництва високоякісних товарів. Також імпортуються машини й устаткування, хімічні товари, транспортні засоби, прилади, дорогоцінні камені і метали та вироби з них, сільськогосподарські товари, метали, папір та вироби з нього, шкіра, каучук, пластмаси.  Понад дві третини експорту та чотири п'ятих імпорту Швейцарії припадають саме на ЄС. Основні зовнішньоторговельні партнери Швейцарії - ФРН, США, Італія, Франція та Великобританія.  Найбільші компанії Десять найбільших компаній Швейцарії входять до числа 500 провідних компаній світу. В їх числі: Novartis AG (з капіталізацією 155 млрд. шв. фр.), Nestle AG (141 млрд. шв. фр.), F. Hoffmann - La Roche AG (112 млрд. шв. фр.), Swisscom (35,2 млрд. шв. фр.), АВВ АG (21,4 млрд. шв. фр.).  В Україні представлена відома швейцарська фірма за міжнародної участі "АВВ". Діють також "Нестле", фармацевтичні фірми.