58. Визначте основні тенденції сучасного розвитку Ірану.

Офіційна назва - Ісламська Республіка Іран (Islamic Republic of Iran - англ. мова). Географічне положення - розташована на південному заході Азії, межує на півночі з Туркменістаном, Азербайджаном, Вірменією, на сході з Афганістаном і Пакистаном, на заході - з Туреччиною й Іраком.

Площа території - 1,648 кв. км.

Чисельність населення - бл. 80 млн осіб (2012).

Адміністративний поділ - 32 остани (Ostan - провінція), які поділяються на шахристани (Shahrestan),  бахші (Bakhsh - повіт) і дихестани (Dihestan - волость).

Столиця - Тегеран (Tehran) - 7,873 млн. осіб з передмістям. Інші великі міста - Мешхед (2 040 тис.), Ісфахан (1 362 тис.), Тебріз (1 210), Шираз (1 158 тис.), Кередж (1 075 тис.).

Офіційна мова - перська (фарсі). Релігія - іслам шиїтського спрямування - 90% населення, мусульмани-сунніти - 9%, незначна частина віруючих сповідує зороастризм, іудаїзм і християнство.

Грошова одиниця - іранський ріал = 100 динарів. Національне свято - 11 лютого - День Ісламської революції (1979 р.).

Членство у міжнародних організаціях - МБРР, МВФ, МФКК, ООН, ОПЕК.

Іран - ісламська республіка.  Діє конституція, схвалена на всенародному референдумі 2-3 грудня 1979 р., з наступними поправками, прийнятими на референдумі 28 липня 1989 р. Вища офіційна особа держави - верховний релігійний лідер чи Керівник. Нинішній  Керівник Ісламської Республіки Іран - аятола Сейєд Алі ХАМЕНЕЇ (ayatollaah Seyed Ali Khamenei). Цей пост довічно може займати тільки факіх (богослов).  Функції керівника ІРІ: визначення генеральної лінії в політиці країни, контроль за її реалізацією, рішення про проведення референдумів, командування збройними силами, оголошення війни або миру, призначення і зміщення з постів вищих посадових осіб, підписання указу про призначення президента після його обрання, оголошення амністіїі або пом'якшення вироків. Керівника ІРІ обирають  зі  свого складу  Збори експертів, які складаються з обраних за підсумками загального голосування шаріатських факіфів в кількості близько 80 осіб. Функції Зборів експертів: організація, підготовка і проведення виборів керівника ІРІ, розробка поправок до конституції. Кількість експертів, порядок їх обрання регулюється законом, що приймається на  засіданні Наглядової ради.  Нинішні збори експертів третього скликання. Обрані 23 жовтня 1998 р. Кількість членів - 86. Голова -  Алі МЕШКІНІ (Ali Meshkini). Наглядова рада складається з 6-ти мусульман-юристів, які призначаються особисто Керівником держави, і 6–ти депутатів меджлісу (парламенту) – строком на 6 років. Крім того, у функції Наглядової ради  входять: контроль за відповідністю всіх рішень парламенту положенням ісламу і конституції, контороль за президентськими і парламентськими виборами, проведенням референдумів. Цей орган розглядає всі нормативні акти, що набувають чинності тільки після його затвердження. При цьому Наглядова рада має право вето. Голова Наглядової ради -  Ахмад ДЖАННАТІ (Ahmad Jannati). Президент очолює виконавчу владу в країні і є другою по значущості вищою офіційною особою після Керівника держави. Президент обирається  загальним прямим і таємним голосуванням терміном на 4 роки. Допускається переобрання президента на другий (але не більше) термін. Відповідно до конституції ІРІ обов'язкова приналежність президента до офіційної релігії країни – ісламу шиїтського спрямування.  На президента покладаються: відповідальність за дотримання конституції, керівництво виконавчою владою (за винятком тих питань, які безпосередньо відносяться до прерогатив Керівника), призначення міністрів і представлення їх парламенту, підписання договорів і угод з іншими державами.   Президент Ісламської Республіки Іран - Махмуд АХМАДІНЕЖАД (Mahmoud Ahmadinejad), який переобраний  на другий термін 12 червня 2009 р., затверджений на посаді 3 серпня 2009 р., приведений до присяги 5 серпня 2009 р.  Раніше обирався в червні 2005 р.  Законодавча влада – здійснюється однопалатним парламентом (меджлісом) - Зборами ісламської ради, що обираються загальним прямим і таємним голосуванням терміном на 4 роки у складі 270 депутатів ( залежно від кількості населення). Нинішній Меджліс обрано 2 березня і  4 травня 2012 р.  Голова Меджлісу - Алі ЛАРІДЖАНІ (Ali Larijani), обраний 28 травня 2012 р. Очолює парламент з 2008 р. Виконавча влада належить уряду на чолі з президентом. Уряд сформовано 19 серпня 2009 р. Глава уряду - президент Ісламської Республіки Іран - Махмуд АХМАДІНЕЖАД (Mahmoud Ahmadinejad).  Політичні партії Після революції 1979 р., з приходом до влади аятолли Хомейні, офіційної заборони на діяльність партій не було,  але фактично почалось переслідування нерелігійних політичних організацій. Після  оголошеного  властями в грудні 1988 р.  дозволу на офіційну реєстрацію  політичних  партій і організацій,  які не ставили собі за мету зміну існуючого режиму, до кінця 1990 р. було зареєстровано біля 500 партій, які є релігійними або громадськими організаціями. Фактично в країні існує тільки одна партія (опозиційна) -  Рух за свободу Ірану(РСІ). Демократична  партія  Іранського  Курдистану  (Democratic Party of Iranian  Kurdistan).  Заснована  в 1945  р.  19 серпня 1979 р. діяльність партії було заборонено. Веде збройну боротьбу з режимом ІРІ за надання автономії іранським курдам. Налічує 54 тис. членів.  Генеральний секретар - Мустафа ХАСАНЗАДЕ (Moustapha Hassahzadeh). Народна партія Ірану  -  НПІ (Tudeh Party). Заснована в 1941 р. іранськими комуністами і демократично настроєними діячами.  В 1949 р.  була оголошена поза законом і працювала в нелегальних умовах до березня 1979 р. У березні  1979 р.  перейшла на легальне становище.  Знову була заборонена іранськими властями на початку травня 1983 р. Перший секретар ЦК - Алі ХАВАРІ(Ali Khavari).  Друкований орган ЦК НПІ - газета "Намєє мардом"(Nameh -e-Mardom). Рух  за  свободу  Ірану  - РСІ (Nehzat Azadi;  Liberation Movement of Iran). Опозиційна партія. Заснована у травні 1961 р. Засновник - Мехді БАЗАРГАН. Генеральний секретар  - вакансія.  РСІ проводить напівлегальну діяльність, так  як  офіційна  влада  все  ще  відмовляє  партії  у реєстрації. 27 липня 2002р. ісламський суд  Тегерана прийняв рішення про розпуск партії.  Товариство  нескореного духівництва - ТБД (Ruhaniyoun). Політична організація поміркованих сил Ірану (прагматиків).  Голова - аятола  Мохаммад Реза МАХДАВІ - КЯНІ(Mohammad Reza Khatami). Друкований орган - газета "Ресалят"(Risala'at). Фронт участі ісламського Ірану (Islamic Iran Participation Front). Партія. Створена в 1998 р.  Об'єднує прихильників президенту Ірану Мохаммада Хатамі.  Генеральний секретар - Мохаммад Реза ХАТАМІ(Mohammad Reza Khatami).

Іран на сьогодні знаходиться в найкращих умовах свого економічного та політичного розвитку. В країні накопичено валютних резервів на суму, яка перевищує 100 млрд доларів США. Іран знаходиться на 18 місці в світі серед економік світу за показниками росту валового внутрішнього продукту.  Зовнішньополітична доктрина Ірану передбачає проведення незалежного курсу та перетворення Ірану не лише на регіональну наддержаву, але й у своєрідний полюс світової геоекономічної політики. Відповідно до доктрини, уряд країни останнім часом підсилив економічні важелі для досягнення нових структурних пропорцій в економіці: економічні реформи, поєднання розвитку експортних та імпортних галузей та раціонального використання національних природних ресурсів, участі в міжнародних геоекономічних проектах. Найхарактернішими методами та підходами в економічній політиці Ірану за останні 7-8 років є: · відміна контролю за ціноутворенням; · приватизація сотень підприємств, у тому числі крупних і середніх, поетапне здійснення цього процесу з урахуванням готовності суб'єктів приватного сектора та наявності конкурентноздатних програм; · зняття обмежень на вивезення валюти та відновлення вільного валютного ринку; · полегшення умов для ввезення валюти іноземного капіталу, створення для цього державних гарантій, залучення капіталу іранської діаспори; · втілення більш активної кредитно-фінансової політики для стимулювання приватних накопичень, розвитку приватного сектору в цілому; · створення вільних торгово-промислових зон. Поряд з цим, дані ліберальних підходів не повністю відображають економічну політику Ірану, її динаміка забезпечується також державним регулюванням. Складовою частиною економічної політики стали: · контроль за валютним ринком, часткове регулювання обігу іноземної валюти; · встановлення цін на окремі соціально-важливі товари, які формують життєвий рівень населення; · зусилля, направлені на стабілізацію національної валюти, прийняття правил плаваючого курсу національної валюти та підвищення важливості економічних способів підтримання курсу; · розвиток фондової біржі, проведення акціонування підприємств, забезпечення контролю за фінансовим ринком з боку держави; · проведення нової кадрової політики, застосування адміністрування, під час скорочення чисельності адміністративного апарату і сфер його компетенції. Грошова і банківська системи У 1993 Центральний банк оголосив ріал цілком конвертованим. За останні два десятиліття курс ріала мав тенденцію до постійного зниження.  Емісію ріала здійснює державний Центральний банк, заснований у 1961. До революції банківський сектор утворювали 36 банків, з яких 13 банків за участю іноземного капіталу. Незабаром після революції всі приватні банки були націоналізовані. На початку 1990-х років у країні функціонували 10 банків, у т.ч. 3 спеціалізованих банки для фінансування розвитку сільського господарства, промисловості і рудних копалин, житлового будівництва. У 1983 був прийнятий Закон про ісламську безпроцентну банківську систему. Основним положенням закону стало скасування процентних ставок, виплата яких у 1985 була цілком припинена. Це призвело до того, що банки акцентували основну увагу на лізингу, рентних і біржових операціях, а також на короткострокове фінансування торгових угод. Відповідно до введених принципів роботи банківської системи, вкладники мають частку в прибутках банку.  Організація виробництва Ще до ісламської революції економіка Ірану носила змішаний характер. Після Революції 1979 року держава націоналізувала більшість приватних компаній, що займаються насамперед банківською і страховою діяльністю. Одночасно послабла орієнтація економіки на зовнішні ринки. Спочатку ісламський режим припускав обмеження націоналізації основними галузями обробної промисловості, а також компаніями, що належали власникам, які співпрацювали з колишнім режимом. Конфіскована власність потрапила під контроль двох організацій - Фонду допомоги знедоленим і Фонду мучеників. Велика частина зовнішньоторговельних операцій контролюється державою. В Ірані визнається право приватної власності, однак серед провідних економістів триває обговорення про масштаби і сфери діяльності приватних підприємств, що продовжують домінувати в сільському господарстві, роздрібній торгівлі, транспорті і будівництві.  Ісламська конституція декларує необхідність планової економіки. Держава регулює майже всі сфери економічної діяльності за допомогою річних бюджетів, участю у виробництві товарів і послуг, через цінову політику, нормування, виділення сировини і контроль за зовнішньою торгівлею.  Нафтова і газодобувна промисловість Розвідані запаси сирої нафти Ірану складають 90 мільярдів барелів, що робить його однією з найбільших нафтовидобувних країн світу. Для всіх нафтових родовищ характерні висока продуктивність і низька собівартість видобутку. Іран стоїть на другому місці за обсягом виробництва нафти серед країн ОПЕК. Дотримуючись квот для цих країн, Іран нині добуває 3,6 мільйони барелів нафти у день (1 барель = 159 літрів). 65 діючих родовищ знаходяться на суші, 70 - у морі. Пробурено в цілому дві тисячі свердловин.  Іран займає друге місце у світі (після Росії) за запасами газу. В даний час його розвідані і готові до розробки резерви складають 21 трильйон кубометрів, що перевищує 14% світових запасів. Незважаючи на значне скорочення нафтовидобутку в порівнянні із серединою 1970-х років, Іран у 1996 займав 4-е місце з видобутку нафти. Оскільки доходи від продажу нафти життєво важливі для національної економіки, уряд розробив плани будівництва низки нових терміналів.  В останні роки Іран намагається залучити до освоєння своїх нафтових родовищ нові іноземні фірми. Освоєнням родовища Сирри займається французька компанія "Тоталь". В Ірані діють малайзійська компанія "Петронас", італійська компанія "Аджип", інші.  Найбільший у світі нафтопереробний завод в Абадані був сильно зруйнований після початку бойових операцій у Перській затоці, однак у 1990-х роках були відновлені ушкоджені нафтопереробні заводи в Абадані, Ісфахані, Ширазі і введені в дію нові підприємства галузі в Ераці, Бендер-Аббасі і Бендер-Тахері. Родовища природного газу виявлені в Хорасані й у прибережній зоні на півдні країни.  Інші галузі гірничодобувної промисловості Іран багатий на мінеральні ресурси. Видобуток кам'яного вугілля проводиться в горах Ельбурса й у Зеренді (недалеко від Кермана), звідти його поставляють на металургійний комбінат у Ісфахані. Залізна руда для цього підприємства надходить з родовищ у районі Бафка (неподалік Йезда). Поклади залізної руди виявлені також у районі Ерака і Бендер-Аббаса. Найбільш значимими з комерційної точки зору є родовища мідних руд. Проект освоєння великого родовища (450 млн. т зі вмістом металу 1,2%) у Серчешмі (західніше Кермана) був практично готовий до початку революції, але видобуток мідної руди почався тільки у 1982. Аж до 1989 масштаби експлуатації були значно меншими від потенційних, які оцінювалися у 150 тис. т мідного концентрату на рік. Родовища в Серчешмі, Белуджистані та Йезде можуть перетворити Іран на один з провідних виробників міді у світі.  Розробляються численні родовища свинцевих і цинкових руд. Ці руди, а також хроміти (у районі Бендер-Аббаса) і барит (добувається недалеко від Кума) формують найважливіші статті вивозу. Протягом 2000 року уряд зосередив зусилля на розвитку видобувної промисловості, створивши нові робочі місця і збільшивши частку в експорті не зв'язаних з нафтою галузей.  Автомобілебудування В Ірані 12 автозаводів. найбільший з них "Ходро" у Тегерані. Будувався він, в основному, на кошти, виручені від продажу нафти, за сприяння німецької фірми "Мерседес-Бенц" (1962р.). У 1967 році за розробками іранських автомобілебудівників була випущена перша модель легкового "Пейкана". Потім з'явилися різні вантажні, легкові, автобусні модифікації. У 1988 році компанія "Ходро" підписала угоду про партнерство з французьким концерном "Пежо-Сітроєн", а в 1990 році в країні почали продавати перші "Пежо-405" іранської зборки.  У 1998 році випущено 25 тисяч автомобілів, 60% комплектуючих цієї машини поставляє іранська сторона. У 1999 році запущена нова серія автомашин "Пежо-205". Передбачалося, що з заводу виходитиме до 50 тисяч машин на рік. Але основним автомобілем заводу "Ходро" є "Пейкан". Колись еталоном для нього послужили деякі британські моделі. Зараз автомобіль цілком модернізований, 95 відсотків його комплектуючих деталей виробляється на місці. Компанія випускає до 500 машин у день. У 2002 році на ринках з'явився "Пейкан" повністю сконструйований і зроблений в Ірані.  Обробна промисловість Обробна промисловість включала випуск обмеженого асортименту споживчих товарів, головним чином харчових продуктів, текстилю і будівельних матеріалів. Відзначався її зростання у середньому на 14% на рік. З'явилися багато нових підприємств, що самостійно випускали різноманітний асортимент виробів (медикаменти, продукти нафтохімія, легкові автомобілі, автобуси, металовироби, алюміній і шини). Здійснюється промислове будівництво, наприклад гігантський нафтохімічний комплекс у Хомейні, металургійний комбінат в Ахвазі й завод з виробництва поліакрилового волокна в Ісфахані. Важливе місце в економіці Ірану займають традиційні кустарні промисли і ремесла, зокрема килимарство. Однак це виробництво стикається з труднощами через державний контроль за експортом та інфляцію. Експорт килимів істотно скоротився через припинення їхнього збуту в США і конкуренції виробників інших країн.  Майже 40% підприємств обробних галузей зосереджені в Тегерані. Важливими промисловими центрами є також Ісфахан (текстильна промисловість і чорна металургія), Тебріз (машинобудування, у тому числі важке), Казвин і Саве (різні галузі легкої індустрії), Решт (електротехнічна й електронна промисловості), Ерак (виплавка алюмінію і машинобудування), Ахваз (машинобудування і металообробка), Шираз (нафтохімічна й електронна промисловість), Абадан і Хомейні (нафтохімія і нафтопереробна промисловість).  Аграрна галузь За даними міністерства сільського господарства Ірану, в агровиробництві (від зайнятості в якому усе ще цілком або частково залежить третина населення країни) було створено 26% ВНП і 29,2% ВВП. Несприятливі природні фактори, зокрема суворий клімат і гірський рельєф, дозволяють використовувати в землеробстві лише близько 10% території. Приблизно 40% посівних площ складають зрошувані угіддя, з яких одержують основну частку сільськогосподарської продукції. Вода для поливу надходить з різних джерел, включаючи глибокі колодязі, водоймища, створені на річках Карачай, Сефидруд, Диз і Карун, струмки, а також традиційні іранські системи "кяризів" - підземних галерей, що збирають ґрунтові води з підніж гір.  Велика частина посівних площ відведена під зернові - пшеницю, ячмінь і рис. Пшениця і ячмінь вирощуються головним чином на богарних (неполивних) землях у західних і північних областях країни, а рис - на зрошуваних полях на узбережжі Каспійського моря. До ведучих товарних культур відносяться бавовник, цукровий буряк, олійні культури і тютюн. У Хузистані створені дві державні плантації цукрового очерету. У зв'язку з ростом потреб міського населення, важливе значення набули фрукти, горіхи, овочі (картопля, цибуля й ін.), дині й інші культури. В Ірані виробляється багато пряностей (шафран, кмин), культивуються коренеплоди (лакричник), лікарські і камеденосні (трагакант, ферула смердюча і камеденосна) рослини, що йдуть в основному на експорт.  Скотарством займаються як хлібороби, так і кочівники, для яких воно є основним джерелом існування. Велику частину поголів'я овець утримують кочівники, які переганяють череди залежно від сезону з гірських пасовищ на рівнинні і назад. Поруч з великими містами побудовані сучасні птахофабрики і молочні ферми. Уряд провів аграрну реформу. Більшість колишніх маєтків були поділені на частини. Проте розходження в розмірах земельної власності збереглися, тому що за рамки реформи були виведені великі механізовані ферми, до того ж влада заохочувала створення міцних товарних господарств на меліорованих масивах. Після революції проводилася активна агітація за подальший перерозподіл земель, і багато маєтків були захоплені селянами і сільськогосподарськими робітниками. Проте майже 1 млн. га площ, зайнятих селянами залишилися в їхніх руках. До середини 90-х років у 2,65 млн. господарств, розміром менше 50 га кожне, було зосереджено майже 85% усієї землі. Майже половину з них складали дрібні (до 2 га) господарства, у розпорядженні яких знаходилося лише 7% оброблюваних угідь. В оренду здавалося тільки 10% земель.  Рибальство Рибальство зосереджене в акваторіях Каспійського моря і Перської затоки. На комерційний промисел у їхніх водах встановлена державна монополія, але дозволене традиційне рибальство для задоволення сімейних потреб. У Каспійському морі значні улови осетрових риб. Іранська чорна ікра йде на експорт.  Лісове господарство Ліси, націоналізовані ще з 1963, займають близько 18 млн. га, але лише 10% з них мають господарське значення. Щорічні заготівлі твердої деревини листяних порід у найбільш коштовних лісах, що ростуть на північних схилах Ельбурса, складають близько 1,8 млн. м3. Безладні вирубування в минулому привели до сильного виснаження запасів ділової деревини, однак знищення лісів продовжується і після їхньої націоналізації, і цей процес уже призвів до опустелювання деяких центральних районів.  Транспорт Автомобільні дороги. Загальна довжина автомобільних доріг складала 140,2 тис. км, з них швидкісних автомагістралей - близько 470 км, із твердим покриттям - 48,97 тис. км, інших доріг - 90,76 тис. км. Залізниці. Загальна довжина рейкових шляхів у країні складає 5600 км. До їх числа входять Трансіранська залізниця (1392 км), від Бендер-Торкемена на узбережжі Каспійського моря до Хомейні на узбережжі Перської затоки; Південна залізниця (937 км), від Тегерана до Хоремшехра; Північна залізниця (499 км), від Тегерана до Горгана; залізниця Тегеран-Керман (1106 км); залізниця Тегеран-Тебріз (743 км), з'єднана з транспортною мережею Азербайджану, а через неї з усім Закавказзям і Туреччиною. Залізниця Гермсар-Мешхед (зв'язує Тегеран з Мешхедом); у 1996 вона була продовжена до Серахса на кордоні з Туркменістаном; ця нитка споруджена відповідно до реалізації проекту зі створення в транзитного коридору, через який центральноазіатські держави одержать вихід до Індійського океану.  Нині ведеться будівництво траси від Мешхеда до Бафка, що через магістраль Бафк - Бендер-Аббас з'єднає регіони Ірану з узбережжям Ормузської протоки. Залізниця Кум-Захедан після завершення будівництва стане частиною міжконтинентальної магістралі, що з'єднає Європу і Туреччину з Індією. Таким чином, залізниця Захедан-Кветта (685 км) зв'яже Іран з Пакистаном.  Внутрішні водні шляхи. Навігація здійснюється по озеру Урмия і річці Карун, яка через Шатт-ель-Араб з'єднується з Перською затокою. На озері Урмия між Шерефханом і Гольманханом курсують буксири з баржами. На річці Карун регулярні вантажні рейси виконує компанія "Месопотамія - Іран корпорейшен, Лтд", а інші фірми забезпечують щоденні перевезення на моторних баркасах.  Найважливіші порти і судноплавні компанії. Головними портами є основний термінал для вивозу нафти на островах Харк, Хорремшехр, Хомейні, Бушир і Бендер-Аббас у Перській затоці і Чахбехар в Аравійському морі. Серед портів на Каспійському морі варто виділити Ензелі й Ноушехр. У пароплавстві лідируючі позиції займають Ірано-Індійська судноплавна компанія, Судноплавні лінії Ісламської Республіки Іран і Національна іранська танкерна компанія. Торговий флот у 2000 році нараховував 138 судів (водотоннажністю більше 1000 т) загальною водотоннажністю понад 3,5 млн. тонн.  Цивільна авіація. Найбільшою авіакомпанією, зайнятою міжнародними перевезеннями, є "Іран ейр", внутрішніми - "Іран Ассемен ейрлайнз". Польоти у зону Перської затоки, Франкфурт, Лондон і Париж здійснює також компанія "Киш ейр". Головний міжнародний аеропорт країни - столичний Мехрабад. Поблизу Тегерана ведеться будівництво ще одного аеропорту. Уряд розробив плани модернізації наявних і спорудження нових аеропортів на місцях, але внаслідок падіння доходів від експорту нафти здійснення цих проектів уповільнилося. Усього в країні в 2000 році діяло 288 аеропортів, з них тільки 112 мали посадкові смуги з твердим покриттям.  Зовнішні економічні зв'язки В окремі роки увезення товарів і послуг доходив майже до 32% ВВП. Економічна криза призвела до скорочення імпорту і складала у 90-х роках 22 млрд. дол. США (у поточних цінах). З цієї суми майже 4 млрд. дол. США були витрачені на закупівлю зброї й інші цілі; частина, що залишилася, розподілялася між сировиною і напівфабрикатами (60%), засобами виробництва (25%), головним чином промисловим і транспортним устаткуванням, і споживчими товарами (15%), в основному продовольством і медикаментами.  Основні зовнішньоторговельні партнери Ірану - Німеччина, Японія, Великобританія, Італія, Туреччина, Південна Корея, Франція і Швейцарія.  За результатами 2011 року обсяг товарообігу Ірану зі 133 країнами становив понад 139 млрд доларів, а економічне зростання перевищило 4%". Зовнішня торгівля між Україною та Іраном За результатами 2011 року товарообіг між Україною та Іраном зріс майже вдвічі - з 650-700 млн американських доларів до 1 млрд 100 тисяч доларів, що свідчить про подальше розширення товарообігу.