55. Визначте основні тенденції сучасного розвитку Японії.

Офіційна назва - Японія (Japan - англ. мова).  Географічне положення - розташована в західній частині Тихого океану, біля східного узбережжя Азії на групі островів, головні з яких - Хонсю (Honshu), Хоккайдо (Hokkaido), Кюсю (Kyushu), Сікоку (Shikoku).  Площа території - 377 815 кв. км (включаючи архіпелаг Рюкю з найбільшим островом Окінава).  Кількість населення - 127 млн 515 тис. осіб (2013). Столиця - Токіо (Tokyo) - 12,94 млн осіб з передмістями (2009).

Адміністративний поділ - 47 префектур (prefecture, todofuken), у тому числі столична префектура Токіо, префектура Окінави (з 1972 р.) і дві міські префектури - Кіото й Осака. Префектури поділяються на повіти. Хоккайдо - особлива адміністративна область, яка поділяється на 14 округів. Інші великі міста - Йокогама (3,484 млн. мешканців), Осака (2,603 млн.), Нагоя (2,186 млн.), Саппоро (1,842 млн.), Кобе (1,518 млн.), Кіото (1,472 млн.), Фукуока (1,361 млн.).  Офіційна мова - японська.  Релігія - основна частина віруючих сповідують синтоїзм і буддизм.

Грошова одиниця - ієна = 100 сенам.  Національне свято - 23 грудня - День народження Імператора  Акіхіто (1933 р.).

Членство у міжнародних організаціях -"Велика сімка", ООН, СОТ, АТЕС, МБРР, МВФ, МФЧХіЧП, ОЕСР та інші. 

Японія - конституційна монархія. Діє Конституція, ухвалена парламентом 24 серпня 1946 р., яка набрала чинності 3 травня 1947 р. з наступними поправками.  Глава держави - імператор. Імператорський трон успадковується членами імператорської сім'ї по чоловічій лінії. Згідно з Конституцією, імператор не має суверенної влади. Всі дії, які стосуються державних справ, імператор має здійснювати за порадою і зі схвалення Кабінету міністрів, що несе відповідальність за них.  Глава держави, імператор Японії - АКІХІТО (Akihito), вступив на престол 7 січня 1989 р. Короноція відбулася 12 листопада 1990 р. Найвищим законодавчим органом держави є парламент (Коккай - Kokkai,the Diet ), який складається з двох палат: Палати представників (Сюгіїн - Shugi-in) - нижньої і Палати радників (Сангіїн - Sangi-in) - верхньої.  Палата представників складається з 480 депутатів (з 2000 р.), які обираються терміном на 4 роки. 300 депутатів обираються в одномандатних округах, а 180 за системою пропорційного представництва за партійними списками. Кандидат має право брати участь у виборах як за одномандатним, так і за партійним списком. Палата представників (нижня палата) обрана шляхом дострокових виборів 16 грудня 2012 р. Голова - Бунмей ІБУКІ (Ibuki Bunmei)

Палата радників (верхня) складається із 242 членів (з 2004 р.), які обираються терміном на 6 років. Склад палати радників оновлюється наполовину кожні 3 роки. Обидві палати обираються на основі загальних прямих виборів при таємному голосуванні. Законопроект вважається прийнятим, якщо він схвалений обома палатами парламенту простою більшістю голосів. У разі незгоди між палатами вирішальне слово залишається за Палатою представників. Нинішня палата радників обрана 11 липня 2010 р. Голова - Кендзі ХІРАТА, обраний 14 листопада 2011 р.  Виконавча влада здійснюється урядом (Кабінет міністрів) на чолі з прем'єр-міністром, який обирається парламентом з числа його членів. Прем'єр-міністр призначає міністрів, при цьому більшість їх має бути обрана з числа членів парламенту. Кабінет міністрів відповідає перед парламентом. Нинішній уряд сформовано 26 грудня 2012 р. Прем'єр-міністр Японії - Сіндзо АБЕ, призначений 26 грудня 2012 р. Політичні партії "Вставай, Японія"("Tatiagare Nippon"). Партія правоконсервативного напряму, яка об'єднала ряди Ліберально - демократичної партії після  її  поразки на парламентських виборах 30 серпня 2009 р. Створена 10 квітня 2010 р. Співголови- Такео ХІРАНУМА (Takeo Hiranumo) і Каору ЙОСАНУ (Kaoru Yosano). Генеральний секретар - Хіроюки СІНОДА (Hiroyuki Shinoda). "Даїті" ("Земля"). Партія. Створена 18 серпня 2005 р. Лідер - Мунео СУДЗУКІ (Muneo Suzuki). Демократична партія Японії - ДПЯ. Заснована у вересні 1996 р. колишніми членами Соціал-демократичної партії Японії (СДПЯ) і партії "Сакігаке". У вересні 2003 р. в неї влилась Ліберальна партія. Голова ДПЯ до 16 грудня 2012 р. Йосіхіко НОДА (подав у відставку у зв'язку з поразкою Демократичної партії на виборах 16 грудня 2012 р. до нижньої палати парламенту). Генеральний секретар - Кацуя ОКАДА (Katsuya Okada). Комуністична партія Японії - КПЯ (Ніхон Кесанто - Nihon Kyosanto). Заснована 15 липня 1922 р. До жовтня 1945 р. була на нелегальному становищі. 31 жовтня 1973 р. у КПЯ влилась Народна партія Окінави (НПО), створена в 1947 р. Найвищим органом КПЯ є з'їзд. У період між з'їздами діяльністю партії керує ЦК, який обирає Президію ЦК і Секретаріат ЦК.  Президія обирає постійне бюро Президії.  КПЯ налічує 400 тис членів (2007 р.) Голова ЦК КПЯ - Кадзуо СІЇ (Kazuo Shii).  Почесний голова КПЯ - Кендзі МІЯМОТО  (Kenji Miyamoto), голова Президії ЦК КПЯ - Тецудзо ФУВА (Tensuzo Fuwa),  голова Секретаріату ЦК КПЯ  - Тадаесі ІТІДА (Tadayoshi Ichida). Друковані органи - газета "Акахата" (Akahata)  і журнал  "Дзен'ей" (Zenei). Видає  журнали: "Курасі то сейдзі" (Kurashi  to  Seiji), "Секай  сейдзі. Ромпе то сіре" (Sekai Seiji. Rompyo to Shiryo), "Бунка херон" (Gekkan Gakushu), "Геккан гакусю" (Gekkan Gakushu), "Гакусей Сімбун" (Gakusei Shimbun). Ліберально-демократична партія - ЛДП (Дзію мінсюто - Jiyu Minshuto). Заснована 15 листопада 1955 р. в результаті об'єднання Ліберальної і Демократичної партій. Налічує 1 млн 50 тис. членів (2008 р.). Голова ЛДП - Сіндзо АБЕ (Shinzo Abe). Генеральний секретар - CІГЕРУ ІСІБА (Shigeru Ishiba). Голова Політичної ради - Амарі АКІРА (АKIRA). Голова Виконавчої ради - Хіроюкі ХОСОДА (Hiroyuki Hosoda).   "Ніппон" (Японія"). Партія. Створена 21 серпня 2005 р. Лідер - Ясуо ТАНАКА (Yasuo Tanaka). Нова Комейто- НК ( New Komeito). Центристська партія. Повна назва -  Нова партія чистої політики. Заснована 17 листопада 1964 р.  як партія Комейто. Саморозпустилась 5 грудня 1994 р. Відновлена 7 листопада 1998 р. на об'єднавчому з'їзді Нової партії миру (НПМ) і партії Комей, створених у 90-х роках на базі Комейто. Налічує 400 тис. членів (2006 р.). Лідер - Нацуо ЯМАГУТІ( Atsuo Yamaguch).  Генеральний секретар - Йосіхіса ІНУЕ (Yoshihisa Inoue). Друкований орган - газета "Комей сімбун"(Komei Shimbun). Нова народна партія - ННП ( Кокумін Сінто -Kokumin Shinto). Створена 17 серпня 2005 р. Лідер - Тамісуке ВАТАНУКІ(Tamisuke Watanuki). Генеральний секретар - Хісаокі КАМЕЙ (Hisaoki Kamei). Партія всіх - ПВ(Your Party). Створена в 2009 р. Голова - Йосімі ВАТАНАБЕ (Yoshimi Watanabe). Нова   партія реформ (Sinto Kaikaku). Сформована 23 квітня 2010 р. в результаті злиття Партії відродження Японії і частини колишніх членів Ліберально - демократичної партії, що покинули її ряди. Засновник і голова партії - Йоіті МАСУДЗОЕ (Yoichi Masuzoe). Соціал-демократична партія Японії - СДПЯ ( Сякай Мінсюто -Shakai Minshto). До лютого 1991 р. - Соціалістична партія Японії (СПЯ). З 1 лютого 1991 р. носить нинішню назву. Заснована в 1945 р. на базі об'єднання довоєнних соціал-демократичних партій і груп. Входить в Соціалістичний інтернаціонал. Налічує 41 тис. членів (1997 р.). Лідер - Мідзухо ФУКУСІМА (жін.)(Muzuho Fukushima). Друковані органи - газета "Сякай сімпо" (Shakai Shimpo) і журнали "Геккан  сякайто" (Gekkan Shakaito) і "Джапан соушеліст  рев'ю" (Japan Socialist Review).

Японія випереджає інші азіатські держави за рівнем розвитку промисловості, а по доходах на душу населення - багато країн Західної Європи. Навіть на початку ХІХ ст. при феодальній системі епохи Токугава в Японії існувало досить передове господарство. Після 1868 р., коли відбулася "революція Мейдзи", модернізація економіки була оголошена метою держави. Проте єдиною сучасною галуззю, що набула істотного розвитку на початку ХХ ст., була текстильна промисловість. У перші 40 років після відкриття японських портів для американських кораблів (1854) швидко збільшувалося вивезення за кордон таких товарів, як шовк-сирець і чай. У 1905 р., після перемоги в російсько-японській війні, почався розвиток важкої промисловості. У 1939 р., до початку Другої світової війни, японська текстильна продукція домінувала на світовому ринку, а металургія, машинобудування, зокрема транспортне, хімічна промисловість та інші вийшли на передній план в економіці самої Японії. Формування цих галузей паралельно з існуванням сильних традиційних виробництв обумовило існування в Японії подвійної економічної структури.  Під час Другої світової війни була знищена значна частина японського економічного потенціалу. Основи для наступного енергійного підйому і структурних перетворень у господарстві були закладені в результаті перегляду урядової політики стосовно науки і техніки, організації підготовки висококваліфікованих робочих кадрів, а також завдяки використанню досвіду промислового будівництва, накопиченого до і під час війни. Японські бізнесмени, орієнтуючись на швидкий стабільний розвиток, упевнено вкладали кошти в розширення й удосконалення старих галузей промисловості і створення нових. Були введені в дію великомасштабні програми підготовки молодих менеджерів і робітників. Країна закуповувала ліцензії на використання іноземних технологій і імпортувала велику кількість сировини.  Обробна промисловість  Японія - найбільший у світі виробник морських суден (52% світового обсягу), телевізорів (понад 60%), піаніно, автомобілів (приблизно 30%), алюмінію, міді, цементу, каустичної соди, сірчаної кислоти, синтетичного каучуку, шин і велосипедів. Японія - світовий лідер у випуску різних електротоварів і виробів машинобудування, оптичних приладів, комп'ютерів.  Характерний високий ступінь територіальної концентрації обробної промисловості. Виділяються райони Токіо - Йокогама, Осака - Кобе і Нагоя, на які припадає більше ніж половина доходів обробних галузей. Найбільш відсталі в індустріальному відношенні Хоккайдо, північний Хонсю і південний Кюсю, де розвинуті чорна і кольорова металургія, коксохімія, нафтопереробка, машинобудування, електронне приладобудування, військова, скляно-керамічна, цементна, харчова, текстильна, поліграфічна промисловість.  Енергетика  Незважаючи на те, що Японія бідна на енергоресурси, по виробництву електроенергії у 1995 (950 млрд. кВтг) вона посідала третє місце у світі. В середині 1990-х років енергоспоживання в Японії оцінювалося в 3855 кВт на душу населення. У структурі енергетичного комплексу переважала нафта (56%), причому на 99,7% імпортна, на частку вугілля припадало 17%, природного газу - 11%, атомної енергії - 12% і гідроресурсів - 3%. Житловий фонд у Японії повністю електрифікований, але витрати енергії не настільки значні, як у США, через обмежене використання центрального опалення.  У 1979-1980 роках уряд вжив заходів для зменшення залежності країни від цього джерела палива. Тепер також використовуються нетрадиційні джерела - енергія сонця і вітру, хоча вони становлять лише 1,1% загального енергоспоживання.  Сільське і лісове господарство  Рис складає основу харчового раціону японців, займає приблизно 55% усіх посівних площ. Культура рису поширена по всій Японії, однак його посіви обмежені на Хоккайдо, де клімат недостатньо теплий. Садівництво продовжує зміцнювати свої і без того традиційно міцні позиції. Найважливіші з фруктів, що збираються, - цитрусові - тяжіють до субтропічних районів, розташованих на південь від Токіо. Яблуні відносяться до числа основних плодових культур. Тутове дерево, що використовується для розведення шовкопрядів, і чай також тяжіють до субтропічних районів. Овочі вирощують в околицях великих міст.  Тваринництво не перебороло повною мірою свого відставання, хоча м'ясна і молочна продукція посідає все важливіше місце в харчовому раціоні населення. У 1996 р. в Японії нараховувалося приблизно 2,9 млн. голів великої рогатої худоби і 9,9 млн. голів свиней, а також 300 млн. курей бройлерних і яйценосних порід.  Багато селянських родин зайняті в лісовому господарстві, тим більше, що площа сільськогосподарських земель у п'ять разів менша від площі збережених у Японії великих лісів. Приблизно третина з них належить державі. Країна імпортує приблизно 50% споживаної деревини (насамперед з Канади).  Рибальство  Японія - велика рибальська держава. Високою ефективністю відзначений промисел у глибоких водах. У прибережній зоні лов риби ведеться з невеликих баркасів. В акваторії північних островів добуваються лососеві, тріска й оселедець, поряд з узбережжям південних островів - тунець, скумбрія і сардини.  Транспорт  Пасажироперевезення приблизно на 66% здійснюються автомобільним і на 29% залізничним транспортом. У результаті зростання парку приватних автомашин, що менше ніж за 20 років подвоївся і в 1997 сягнув 40 млн. одиниць, автобусне і залізничне сполучення втратило колишню популярність, і легкові автомобілі взяли на себе майже половину всього пасажиропотоку. Довжина автомобільних доріг - 1,2 млн. км, включаючи 5700 км швидкісних трас. Високошвидкісне залізничне сполучення зі швидкістю руху потягів понад 200 км за годину було відкрите в 1964 на лінії Токіо - Осака і в 1975 продовжене до міста Фукуока на о.Кюсю. Інші високошвидкісні магістралі прокладені від Токіо на північ до міст Моріока і Ніігата.  Загальний тоннаж морського торговельного флоту - 57 млн. т (2-е місце у світі). Головний порт Японії - Кобе, від якого дещо відстає Йокогама, виділяються також Нагоя, Осака і Токіо.  У Японії налагоджене внутрішнє і міжнародне авіасполучення. Державна авіакомпанія "Джапан еарлайнз" здійснює прямі польоти з Токіо у більшість держав світу.  Зовнішньоекономічні зв'язки  Японська економіка значною мірою залежить від зовнішньої торгівлі. У 1996 р. країна витратила 38 трлн. ієн (315 млрд. дол.) на імпорт і виручила 44,7 трлн. ієн (372 млрд. дол.) від експорту. У 1995 частка Японії у світовому товарному експорті становила 9%, а в імпорті - 6,7%, що забезпечило їй другі місця відповідно після США і Німеччини. Основні статті експорту - автомобілі, залізо і сталь, судна, електротехнічні і радіоелектронні товари (головним чином телевізори, музичні центри, радіоприймачі і магнітофони), машинне устаткування, фото- і кінокамери.  Найбільший торговельний партнер Японії - США. У 1996 р. ЄС наздогнав США за обсягом продажу в Японію автомобілів, хімікатів, а КНР продовжувала домінувати на японському ринку готового одягу. Іншими важливими постачальниками товарів у Японію є Республіка Корея, Тайвань, Індонезія, Саудівська Аравія, Австралія, Іран, Кувейт, Канада, Філіппіни, ОАЕ і Росія.  Японія - найбільший інвестор. У 1997 р. вклади японських компаній у закордонні підприємства оцінювалися приблизно в 6,6 трлн. ієн (500 млрд. дол.). Приблизно чверть капіталовкладень припадає на виробництво сировини, третина - на обробні галузі промисловості і більше третини - на забезпечення нестатків зовнішньої торгівлі. Основна частина інвестицій була спрямована в Північну і Південну Америку, Східну і Південно-Східну Азію.  У січні 2013 р. економіка країни пережила рекордний зовнішньоторговий дефіцит, який становив майже 17,5 млрд доларів. Хоч японський експорт виріс уперше за вісім місяців, розмір імпорту збільшився набагато сильніше на фоні зростання цін на нафту та газ. Обсяг торгівлі з США і найбільшими азіатськими країнами поступово збільшується, цьому сприяє і ослаблення напруження в територіальних спорах між Японією і Китаєм. Однак у торгівлі з країнами ЄС,  як і раніше, спостерігається спад. Як зазначають економісти, високий рівень експорту в Японії підтримувався за рахунок попиту на японські автомобілі, однак останнім часом він став знижуватися через високі ціни на бензин. Сьогодення  Уряд Японії визнав, що в країні вже третій рік поспіль панує дефляція, а економіка ніяк не може вийти зі стану стагнації. Японські лідери, шукаючи пояснення економічним невдачам, кивають на США: якщо після кризи 1997-1998 р. Америка відіграла роль амортизатора, що погасив удар, який обрушився на економіку азіатських країн, то тепер вона сама завдала удару по цих країнах. Однак перекладати японські проблеми на американські плечі - значить недооцінювати масштаб внутрішніх проблем Японії. Індекс споживчих цін знизився в Японії на 0,3% у 1999 р. (порівняно з 1998 р.) і на 0,4% у 2000 р. Уперше після Другої світової війни дефляція панувала в країні два роки підряд. У лютому 2001 року ціни в Токіо знизилися на рекордні 1,1% у порівнянні з лютим 2000 р. Промислове виробництво в січні скоротилося на 4,2% порівняно з груднем. Те, що Японія виявилася особливо вразливою саме сьогодні, коли уповільнення економіки США підриває японський експорт, на якому значною мірою базується економічна міць країни, а падіння котирування на Уолл-Стріт спровокувало падіння індексу Nikkei 225 до найнижчого рівня за останні 16 років, породжує нові побоювання щодо стабільності японської банківської системи.