39. Визначте основні тенденції сучасного розвитку Куби.

Офіційна назва - Республіка Куба (República de Cuba - ісп. мова, Republic of Cuba - англ. мова).

Географічне  положення    -  розташована    в  Вест-Індії, на острові Куба і Хувентуд, а також прилеглих  до них 1600 островів  з групи Великих Антильських островів. Територія - 110 860 кв. км. Населення  -  понад 11,2 млн. осіб (2009 р.).

Столиця - Гавана (La  Habana) - понад 2,2 млн. осіб (2008 р.). Адміністративний поділ  -  15 провінцій (provincia), у тому  числі  столиця Гавана. Провінції   поділяються  на  муніципії (municipio). Острів Молоді (був. острів Пінос)  виділений   у муніципію. Офіційна мова - іспанська. Релігія - переважна частина віруючих - католики. Грошова одиниця - кубинське песо = 100 сентаво. Національні свято - 1  січня - День визволення (1959  р.), 26  липня - День національного повстання (195З р.).

Членство у міжнародних організаціях - ООН, СОТ, Організація Американських держав, МФЧХіЧП та інші.  

Республіка Куба - соціалістична держава. Діє  Конституція  Республіки  Куба,  яка схвалена всенародним референдумом 15 лютого 1976 р. і набрала чинності 24 лютого 1976 р., з поправками від липня 1992 р. і червня 2002 р. Найвищий  орган  державної  влади  - Національна асамблея народної влади,  яка  з числа  своїх  депутатів обирає Державну раду, що складається з голови, першого заступника голови, 5 заступників голови, секретаря  і 2З  членів.  Державна рада є постійно діючим органом Національної  асамблеї  народної  влади,  який представляє її між сесіями і втілює в життя її рішення. Державна рада підзвітна Національній асамблеї  народної  влади.  Термін повноважень Державної влади закінчується при завершенні виборів нової асамблеї.  Голова Державної ради є главою держави і уряду, верховним головнокомандуючим збройними силами, очолює Раду національної оборони.  Голова Державної ради Республіки Куба (Consejo de Estado de Repub-lica de Cuba ) - Рауль КАСТРО РУС (Raul Castro Ruz). Обраний 24 лютого 2013 р. Раніше обирався 24 лютого 2008 року. Перший заступник голови – Мигель ДІАС-КАНЕЛЬ (Migeuel Diaz-Canel).  Законодавчий орган - Національна асамблея народної влади, депутати якої обираються загальним прямим таємним голосуванням. Термін повноважень  Національної асамблеї народної влади - 5 років. Обрана 03 лютого 2013 р. На першій сесії Національна асамблея народної влади з числа своїх депутатів обирає голову, заступника голови і секретаря.  Голова Національної асамблеї народної влади - Естебан ЛАСО ЕРНАНДЕС (Esteban Lazo Hernandez), обраний 24 лютого 2013 р.  Найвищим виконавчим органом влади є Рада Міністрів Республіки Куба (Consejo de ministros de Republica de Cuba)(уряд), члени якої подаються на затвердження Національній асамблеї народної  влади головою Державної ради.  Рада Міністрів підпорядкована і звітує  про свою діяльність перед Національною асамблеєю народної влади.  Голова Ради міністрів - Рауль КАСТРО РУС (Raul Castro Ruz). Політичні партії                         

Комуністична  партія  Куби  - КП  Куби (Partido Comunista de Cuba -PCC).  Створена 16 квітня 1961 р.  у результаті об"єднання під єдиним керівництвом  на  основі марксизму-ленінізму революційно-демократичних організацій:  Народно-соціалістичної (комуністичної) партії Куби, заснованої в 1925 р.; "Руху 26 липня" і "Революційного директорату 1З березня".  До  червня 1961 р.  вищеназвані організації почали називатись Об'єднаними революційними організаціями. У 1962-196З рр. Об'єднані революційні  організації  були перетворені в Єдину партію соціалістичної революції Куби (ЄПСРК).  З жовтня 1965 р. було завершено організаційне оформлення партії - ЄПСРК була перейменована в Комуністичну партію Куби, обрано її центральні керівні органи. Налічує близько 700 тис. чол. (2006 р.)  V  з'їзд  відбувся  в жовтні  1997  р.   в Сантьяго-де-Куба.  Найвищий  орган  партії - з'їзд,  який обирає Центральний комітет (ЦК). ЦК із свого складу обирає Політбюро ЦК (у складі 25 чол.). Перший секретар ЦК КП Куби - Фідель КАСТРО РУС  (Fidel Castro Ruz). Другий секретар ЦК КП Куби - Рауль КАCТРО  РУС(Raul Castro Ruz). Друковані органи - щоденна газета "Гранма" (Granma),  теоретичний журнал " Куба сосіаліста" (Cuba Socialista) і щомісячний журнал "Мілітанте комуніста" (El Militante Comunista).

Економіка Куби є однією з найбільш націоналізованих у світі. Найвищі темпи колективізації зафіксовані у перші два післяреволюційних роки, коли у власність держави і під її управління перейшла більшість промислових і гірничодобувних підприємств, будівельних організацій, значна частина фінансових установ, внутрішньої і зовнішньої торгівлі, а також близько третини сільськогосподарського виробництва.  Економічна політика, яка проводилася кубинським керівництвом у перші роки після революції (1959-1963) і була спрямована переважно на розвиток важкої промисловості, закінчилася провалом, і на зміну їй у 1963 р. прийшла нова, орієнтована на відродження традиційного виробництва цукру. Нова економічна стратегія проголошувала розвиток скотарства і виробництво цитрусових.  Наслідком великих капіталовкладень у виробництво м'ясомолочної продукції і розведення цитрусових культур стало значне збільшення обсягу виробленої в цих галузях продукції порівняно з дореволюційним рівнем. У той же час виробництво тютюну, кави, рису, бобів і овочів - традиційних сільськогосподарських культур, що складають основу "нецукрового землеробства", - залишалося практично стабільним або знижувалося.  Найдорожчою корисною копалиною в Кубі є нікель, запаси якого становлять майже 10% розвіданих світових запасів; поклади нікелевої руди розташовані на східному краї острова. Виробництво нікелевого концентрату здійснюється на двох побудованих США гірничо-металургійних комбінатах.  Основні транспортні системи Куби були побудовані до революції: центральна залізниця - на початку століття, центральна автомагістраль - у 1930-х роках, авіаційне сполучення почало своє існування в 1940-х роках. Протягом 1960-1970-х років стан залізничної мережі погіршився, а довжина шосейних і ґрунтових доріг зросла майже вдвічі. Наприкінці 1980-х років на Кубі було 13116 км доріг із твердим покриттям. Одним із досягнень післяреволюційної Куби стало створення торговельного флоту. Джерелом понад 60% вироблюваної на Кубі енергії є нафта. Кількість нафти, що добувається в країні, невелика, тому основна її частина поставляється з-за кордону. Хоча проведені в країні пошуки нафтових родовищ дали позитивний результат. . У країні є 3 нафтопереробні заводи, усі вони були побудовані до революції, два за допомогою США й один - Великобританії.  Потреби Куби в промисловому і транспортному устаткуванні, а також у нафті практично повністю покриваються за рахунок імпорту; значна частина промислових споживчих товарів, сировини і багато видів основних продуктів харчування також надходять з-за кордону. Понад 80% експортних надходжень Куба одержує від продажу цукру, іншими важливими статтями експорту є нікель і сигари. Пріоритетними стали відносини з Канадою, країнами ЄС, Росією, Китаєм і Японією.