38. Опишіть сучасну політико-економічну ситуацію Азербайджану.

Офіційна назва - Азербайджанська Республіка (Republic of Azerbaijan - англ.). Географічне розташування - країна знаходиться у східній частині Закавказзя. Зі сходу омивається Каспійським морем. Межує з Грузією (кордон 480 км), Росією (390 км), Іраном (765 км), Вірменією (1007 км) і Туреччиною (15 км). Загальна довжина кордонів - 2849 км.  Площа території - 86,6 тис. кв. км.  Чисельність населення - 9, 235 млн осіб (на початок 2012 р.),  національний склад населення (2009 р.):91,6% - азербайджанці; 2,0% - лезгини;1,3% - росіяни, 1,3% -вірмени та ін. Столиця - Баку - 2, 092 млн осіб (2012 р.).

Адміністративний поділ - країна поділяється на 78 районів (65 сільських, 13 міських), Нахічеванська Автономна Республіка.  Інші великі міста - Гянджа - 316,3 тис.осіб (2012 р.), Сумгаїт - 314,8 тис. осіб (2012 р.).  Державна мова - азербайджанська, що належить до тюркської мовної групи.  Релігія - 90 % населення сповідують  іслам (з них - 60 %  - шиїти, 40% - сунніти); є також православна і іудейська конфесії.

Грошова одиниця - манат = 100 гяпиків.

Державне свято - 28 травня - День Республіки ( 1918 р.).

Членство в міжнародних організаціях - ООН (2 березня 1992 р.), Рада Європи (17 січня 2001 р.), ОБСЄ (30 січня 1992 р.), СНД (вересень 1993 р.), Організація Ісламська Конференція (з 1992 р.), Організація економічного співробітництва (з 1996 р.), Організація Чорноморського економічного співробітництва (з 1992 р.), ЄБРР (з 1992 р.), Світовий банк (з 1992 р.), ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ, ВООЗ, Міжнародна федерація Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (МФЧХіЧП), Інтерпол, Міжнародний олімпійський комітет тощо. Крім того, існує Угода про партнерство і співробітництво Азербайджану з Європейським Союзом від 1996 р.

Азербайджанська Республіка - демократична, правова, світська, унітарна держава. Діє Конституція від 12 листопада 1995 р. зі змінами , які внесені за підсумками референдумів, які відбулися 24 серпня 2002 р. і 18 березня 2009 р.

Глава держави - президент. Посада Президента Азербайджанської Республіки була уведена у 1991 р. Президент обирається шляхом  загальних  прямих і рівних виборів терміном   на 5 років. Президентом може бути обраний громадянин Азербайджанської Республіки не молодше 35 років, який постійно проживає на території  республіки понад 10 років. Конституцією не обмежено кількість термінів президентства. За погодженням з парламентом президент призначає і звільняє з посади прем'єр - міністра, призначає членів Кабінету міністрів, приймає рішення про відставку Кабінету міністрів. Вносить подання  в парламент про призначення на посади суддів Конституційного  суду, Верховного суду і Економічного суду. Президент призначає і звільняє з посад вищий командний склад збройних сил. Президент Азербайджанської Республіки - Ільхам Гейдар огли АЛІЄВ, обраний 15 жовтня 2008 р. Вступив на посаду 24 жовтня 2008 р. Раніше обирався 15 жовтня 2003 р. Законодавчу владу в Азербайджані здійснює Міллі Меджліс-  однопалатний парламент - Міллі Меджліс, що складається зі 125 депутатів, які обираються на 5-річний термін за мажоритарною системою. Сесії Міллі Меджлісу скликаються двічі на рік. Право законодавчої ініціативи належить депутатам Міллі Меджлісу, президенту, Верховному суду і Алі Меджлісу ( парламенту ) Нахічеванської Автономної Республіки.  Нинішній Меджліс обраний 7листопада  2010 р. Голова Міллі Меджлісу -  Октай Сабір огли АСАДОВ. Виконавча влада належить президенту. Кабінет міністрів є вищим органом виконавчої влади президента, підпорядковується президенту і йому підзвітний. До складу Кабінету міністрів входять прем`єр-міністр, його заступники, міністри і керівники інших центральних органів виконавчої влади. Прем`єр-міністр призначається президентом за згодою Міллі Меджлісу. Прем`єр - міністр Азербайджану - Артур Таїр огли РАСІ - ЗАДЕ. Політичні партії  "Адалят" ("Справедливість"). Партія. Голова — Ільяс ІСМАЙЛОВ. "Ана Ватан" ("Вітчизна"). Партія. Зареєстрована в серпні 1992 р. Голова — Фазаїл АГАМАЛИ. Рух національної єдності. Опозиційна партія. Утворена в 2005 р. Чисельність — більш як 3 тис. осіб. Голова — Лала-Шовкет ГАДЖІЄВА. Партія входить до складу виборчого блоку "Азадлиг" діючого парламенту країни. Демократична партія Азербайджану (ДПА). Утворена в 1994 р. Опозиційна партія. Голова — Расул ГУЛІЄВ (проживає в США). Генеральний секретар — Сардар ДЖАЛАЛОГЛУ. "Єні Азербайджан" ("Новий Азербайджан"). Правляча партія. Заснована в 1992 р. Налічує 450 тис. членів, є найчисленнішою у країні. Голова — Ільхам АЛІЄВ. Комуністична єдина партія Азербайджану (КЄПА). Зареєстрована у вересні 1995 р. Голова — Саяд САЯДОВ. Комуністична партія Азербайджану (КПА). Створена в 1993 р. Генеральний секретар — Раміз АХМАДОВ. "Міллі Вахдат" ("Національна єдність"). Партія. Налічує близько 5 тис. членів. Голова — Юнус АЛІЄВ. "Мусават" ("Рівність"). Опозиційна партія. Заснована в 1911 р., з 20-х років перебувала в еміграції. У 1992 р. знову відновлена в Азербайджані. Налічує близько 30 тис. членів. Голова — Іса ГАМБАР. Генеральний секретар — Вургун ЕЮБ. Партія "Велике творення". Створена в 2003 р. Голова — Фазіль ГАЗАНФАРОГЛУ. Партія громадянського розвитку. Опозиційна партія. Утворена в 2005 р. Чисельність — більш як 3 тисячі осіб. Голова — Алі АЛІЄВ. Партія входить до складу виборчого блоку "Азадлиг" діючого парламенту країни. Партія громадянської солідарності. Заснована в листопаді 1992 р. Голова — Сабір РУСТАМХАНЛИ. Партія  демократичних  реформ.  Заснована  в  липні 2005 р. Налічує  близько 1500 членів. Голова — Асім МОЛЛАЗАДЕ. Партія Єдиного народного фронту Азербайджану. Утворена в 2002 р., відколовшись від Партії Народного фронту Азербайджану. Лідер — Гудрат ГАСАНГУЛІЄВ. Партія Народного фронту Азербайджану (ПНФА). Створена в 1989 р. як рух Народний фронт Азербайджану, перетворений  у липні 1995 р. на партію. У 2000 р. розкололась на 2 крила — "реформаторів" і "класиків". Партія Народного фронту Азербайджану ("реформаторське крило") входить до складу виборчого блоку "Азадлиг" діючого парламенту країни. Голова — Алі КЕРІМЛІ (КЕРІМОВ). Крило "класиків" очолює Мурмахмуд ФАТТАЄВ. У 2001 р. утворено "Об‘єднавче крило" під керівництвом Гудрата ГАСАНГУЛІЄВА. Партія національної незалежності Азербайджану (ПННА). Заснована в 1991 р. Опозиційна партія. Голова — Етібар МАМЕДОВ. Партія    соціального    добробуту.    Зареєстрована    в серпні 1995 р. Голова — Хангусейн КЯЗІМЛІ.  "Умід" ("Надія"). Партія. Голова — Ігбал АЗАГАДЕ.

Азербайджан - індустріально-аграрна країна з розвиненими промисловістю та багатогалузевим сільським господарством. Майже 70 років економіка Азербайджану розвивалася як частина економіки СРСР і орієнтувалася головним чином на російський ринок. Основними галузями господарства були нафтовидобувна, нафтопереробна промисловість і сільське господарство. У 1960-1980-ті роки в республіці розвивалися машинобудування, хімічна, текстильна, харчова й інші галузі промисловості. Війна у Нагірному Карабасі і політична нестабільність призвели до значного падіння виробництва протягом 1988-1994 рр. Після підписання вірмено-азербайджанської угоди про припинення вогню у зоні конфлікту в травні 1994 р. і стабілізації політичної обстановки економічний спад був зупинений. Після відновлення державної незалежності в 1991 році Азербайджан почав реалізовувати суверенні права і вести самостійну політику у сфері економіки. Головним напрямком цієї діяльності стали створення системи економіки, заснованої на різних формах власності, перехід до ринкових відносин та інтеграція у світову економіку. З 1996 року  економіка Азербайджану показує один з найвищих темпів економічного зростання у світі.  У 2004-2011 роки ВВП виріс в 3 рази,  інвестиції в основний капітал в 3,7  рази,  експорт в 10,3  рази, валютні запаси більш як  25 разів, а рівень бідності знизився в 5,9 разів. У 2011 році ВВП виріс на 0,1%,  а зростання ненафтового сектора склало 9.4%. За 1995 – 2011 роки в економіку республіки вкладено понад 118 млрд. доларів інвестицій,  причому частка іноземних інвестицій склала 53%. Азербайджан лідирує серед країн СНД за темпами росту іноземних інвестицій.  Дуже важливо,  що головна частина загальних інвестицій направлена в ненафтовий сектор склавши 60.2%  від всього об'єму.

Промисловість. Провідні галузі промисловості Азербайджану : нафтогазовидобувна, нафтопереробна, хімічна (мінеральні добрива, синтетичний каучук, автомобільні шини та ін.), машинобудування, електроенергетика, гірничорудна промисловість (видобуток залізної руди, алуніту) та кольорова металургія, різноманітні галузі харчової (консервна, чайна, тютюнова, виноробна) та легкої (бавовноочисна, бавовняна, шовкова, вовняна, килимоткацька) промисловості. Для індустрії країни характерна висока територіальна концентрація: більше половини промислового продукту виробляється в Баку-Сумгаїтському регіоні. Нафтова промисловість залишається основою індустрії республіки, а  нафтові багатства є одним  з основних стратегічних ресурсів країни.  Азербайджан — один із найстаріших у світі районів видобутку нафти і газу. Нафтогазопереробна промисловість зосереджена переважно навколо Баку. Відомі  у всьому світі родовища "Азері", "Чираг", "Кяпаз" і "Гюнешлі", з яких в даний час видобувається основна кількість азербайджанської нафти. Найбільше газоконденсатне родовище в Азербайджані Шах-Деніз розташоване на південному заході Каспійського моря, 70 км. на північний захід від Баку. Глибина моря в районі родовища — близько 600 м. Площа газоносного району — близько 860 кв. км. Згідно прогнозам фахівців, в надрах Азербайджану є запаси більше одного мільярда тонн нафти, а також 800 мільярдів кубометрів газу.  Нафту видобувають на Апшеронському півострові, Куро-Аракській низовині та на морських промислах у Каспійському морі (Нафтові Камені). Газ — головним чином у Карадаг-Дуванинському та Зиря-Гюргянському районах.   Крім нафти і газу в промислове освоєння залучені запаси залізних, цинкових, молібденових руд, кам'яної солі, бурових вод, що містять йод і бром, гіпсу, вапняків, бітуму, глини, мармуру та інші корисні копалини, а також гідроенергетичні ресурси. Ці багаті та різноманітні корисні копалини  використовуються в економіці країни. Азербайджан поставляє в інші країни продукцію хімічної і паливної промисловості, кольорової і чорної металургії, машинобудування і металообробки (пересувні бурові установки, підйомні агрегати, пересувні вежі, арматуру фонтанну, глибинні насоси, електродвигуни, геофізичні прилади), легкої промисловості  та ін. З інших країн до Азербайджану ввозиться в основному готова продукція: верстати, різні сільськогосподарські машини, автомобілі, одяг, продовольчі товари. Сільське господарство  Другим важливим сектором азербайджанської економіки є сільське господарство. Площа зрошуваних земель 1401 тис. га (1990). На сільськогосподарські землі приходиться 46% (приблизно 4 млн. га) від загальної площі країни, причому половину з них займають пасовища. Вирощують зернові, овочі, фрукти, головні технічні (бавовник, тютюн, чай), субтропічні (гранат, цитрусові, хурма)культури, виноград  а також розводять овець та тутового шовкопряда. Відповідно особливе місце в промисловості країни займають галузі, що зайняті первинною переробкою сільськогосподарської сировини.  Економічні реформи  З другої половини 1990-х років відбувається ріст капіталовкладень у різні галузі економіки  насамперед за рахунок позабюджетних засобів. До 50% закордонних інвестицій надходить на розвиток машинобудування, засобів зв'язку, у харчову промисловість, сектор послуг тощо. Активізуються зусилля, спрямовані на зниження безробіття й усунення кризи в галузях економіки, не пов'язаних з нафтою. Важливим кроком на шляху економічних перетворень стало прийняття закону про земельну реформу, що ввів приватну власність на землю для громадян країни. Після 1995 р. було ліквідовано понад 1300 колгоспів та радгоспів і створено приблизно 35 тис. фермерських господарств. Для підтримки реформ у сільському господарстві у 1999 р. прийнятий закон про звільнення на 5 років виробників сільськогосподарської продукції від податків, про списання боргів по податках у бюджет і про продаж за пільговими цінами палива.  Після проголошення незалежності була проведена приватизація торгівлі. У даний час у приватному секторі зосереджена більша частина роздрібної торгівлі, об'єкти громадського харчування і служби побуту. Розпочато приватизацію середніх і великих промислових підприємств, важливих об'єктів стратегічного значення (металургії, машинобудування, паливної галузі, нафтохімічної промисловості).