28. Опишіть діяльність основних міжнародних міжурядових організацій світу

МІЖНАРОДНА МІЖУРЯДОВА ОРГАНІЗАЦІЯ (ММО) — об'єднання держав на пост, основі, що має самостійні від держав-членів права та обов'язки, діє у межах установчого договору (статуту) та має на меті розвиток міждерж. співробітництва відповідно до норм міжнар. права. У 2-й пол. 19 ст. такі організації мали неполіт. характер і вузько спеціаліз. цілі. Серед них — Міжнародний союз електрозв'язку (МСЕ, засн. 1865), Всесвітній поштовий союз (ВПС, 1874) та ін., які діють досі (всього — бл. 20).

Першою політичною ММО була Ліга Націй (1919—19), досвід якої використано при утворенні у 1945 Організації Об'єднаних Націй (СОН). Після Другої світ, війни розвивається система універсальних ММО, що уклали спец, угоди з ООН про співробітництво, — Міжнародна організація праці (МОП, 1919), Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ, 1946), Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО, 1947), Міжнародна морська організація (ІМО, 1959). На регіон, рівні діють Ліга арабських держав (ЛАД, 1945), Організація американських держав (ОАД, 1948), Організація африканської єдності (ОАЄ, 1963), Організація ісламської конференції (ОІК, 1969), Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН, 1967), Рада Європи (РЄ) та ін. Особливе місце серед них займають Європейське економічне співтовариство, Європейське об 'єднання вугілля і сталі (ЄОВС) та Європейське товариство по атомній енергії (Євратом), на основі яких виникло наддержавне регіональне утворення — Європейський Союз (ЄС).

Сьогодні налічується бл. 500 ММО у різних сферах міждерж. співробітництва. Україна — член понад 40 ММО: ООН (Україна - одна із дер-жав-засновниць), Міжнародної організації праці (з 1954), Міжнародного агентства по атомній енергії (МАГАТЕ, 1957), Міжнародного валютного фонду (МВФ, з 1992), Міжнародної морської організації (з 1994), Ради Європи (з 1995) та ін. Доктрина міжнар. права визнає похідну (функціональну) міжнар. правосуб'єктність ММО, яка грунтується на установчому міжнар. договорі (статуті), а також на договорах, укладених ММО з ін. суб'єктами міжнар. права.

Загальнополітичні організації: Організація Об'єднаних Націй (ООН), Ліга Арабських Держав (ЛАД), Організація Американських Держав (ОАД), Організація Африканської Єдності (ОАЄ), Співдружність Незалежних Держав (СНД), Азіатсько-Тихоокеанська Рада (АЗПАК).

Військово-політичні організації: Організація Північноатлантичного договору (НАТО), Західноєвропейський союз ЗЄС), АНЗЮС тощо.

Міжнародні економічні об'єднання: Велика вісімка, Світова організація торгівлі (СОТ), Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК), Організація чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС), .

Регіональні організації: Європейський Союз (ЄС), Організація за демократію та економічний розвиток ГУАМ (ГУАМ), Центральноєвропейська ініціатива (ЦЄІ).

Валютно-фінансові організації: Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Міжнародний Валютний Фонд (МВФ), ВООЗ, Європейський банк реконструкції та розвитк, МАГАТЕ, МОП, ОБСЄ, РЄ, ЮНЕСКО, Світова організація інтелектуальної власності (World Intellectual Property Organization), EURACOAL

Організа́ція Об'є́днаних На́цій (ООН) — міжнародна організація, заснована 24 жовтня 1945 на конференції у Сан-Франциско на підставі Хартії Об'єднаних Націй. Декларованою метою діяльності організації є підтримання і зміцнення миру і міжнародної безпеки та розвиток співробітництва між державами світу.

Головні органи ООН: Генеральна Асамблея (ГА), Рада Безпеки (РБ), Секретаріат (генеральний секретар обирається Генеральною Асамблеєю за рекомендацією Ради Безпеки на 5 років), Міжнародний Суд, Економічна і соціальна рада; Рада з Опіки; штаб-квартира розташована у Нью-Йорку.

Члени-засновники — 51 держава (в т. ч. Україна). Станом на 1998 рік ООН нараховувала 185 держав-членів. З 14 липня 2011 року має 193 держави-члени[1]. Західна Сахара та інші маленькі держави не приєднались до ООН через їх невизнання.

Організація фінансується з обов'язкових та добровільних внесків від своїх держав-членів, і користується шістьма офіційними мовами: арабська, китайська, англійська, французька, російська та іспанська.

Європе́йський Сою́з (ЄС, Європе́йська У́нія, Європе́йська Співдру́жність) — союз держав-членів Європейських Спільнот (ЄВС, ЄОВіС, Євратом), створений згідно з Договором про Європейський Союз (Маастрихтський Трактат), підписаним в лютому 1992 року і чинним із листопада 1993 р.

Організа́ція Північноатланти́чного до́говору (ОПАД), "НАТО", або Північноатлантичний Альянс, ПАА (англ. North Atlantic Treaty Organization — NATO, фр. L'Organisation du Traité de l'Atlantique Nord — OTAN) — міжнародна політично-військова організація, створена 4 квітня 1949. Сьогодні 28 держав є членами НАТО. Головним принципом організації є система колективної оборони, тобто спільних організованих дій всіх її членів у відповідь на атаку з боку зовнішньої сторони.

НАТО народилася як результат нездатності ООН того часу забезпечити мир у світі, тоді, коли СРСР ветував багато постанов Ради безпеки цієї організації. Для легітимізації нової організації скористалися 51-м пунктом Статуту ООН, у частині 5 у рамках легітимного колективного захисту.

Створений у 1955 році так званий Варшавський договір став фактично геополітичною противагою НАТО, і конфронтація між цими блоками (а також активна пропаганда СРСР проти НАТО[1]) сформувала упереджене ставлення населення як України, так і інших пострадянських країн до цілей і засобів діяльності організації Північноатлантичного договору.

Північноамерика́нська зо́на ві́льної торгі́влі (НАФТА; англ. North American Free Trade Agreement, NAFTA).

Згідно з цією угодою, з січня 1994 року розпочато формування найбільшого у світі ринку. Створення його передбачено завершити у 2009 році.

Специфічність НАФТА визначається низкою характеристик, котрі певною мірою відрізняють її як від західно-європейської, так і від інших моделей міжнародної економічної інтеграції.