1 Корейська війна

Після закінчення Другої Світової війни країни Західної Європи і США об'єдналися проти СРСР.Радянський Союз же, прагнучи убезпечити себе, створив навколо свого кордону свого роду буфер, оточив себекраїнами, в яких по закінченню військових дій сформувалися прорадянські уряди. Таким чином, світ був розділений на два табори: капіталістичний і соціалістичний. І в тому, і в іншому були створені так звані системиколективної безпеки - військові блоки. У квітні 1949 року була створена Організація північноатлантичногодоговору - НАТО, куди входили США, Канада і країни Західної Європи. У травні 1955 року - підписаний Варшавський Договір. У нього входили (на час підписання) Албанія (Пізніше (в 1968 р.) вона денонсувала договір), Болгарія, Угорщина, НДР, Польща, Румунія, СРСР, ЧССР. Поляризація миру завершилася, і створені коаліції, на чолі зі своїми лідерами, прийнялися боротися за вплив в країнах третього світу.

Для "холодної війни" було характерно часте поява "гарячих" точок. Кожен локальний конфлікт виносився на світову арену, завдяки тому, що противники по "холодній війні" підтримували протиборчі сторони. Про цихконфліктах - всіх разом і кожного окремо - можна написати книгу. Автори даної роботи не ставили перед собою таких глобальних завдань. Вони лише пропонують коротко ознайомитися з деякими з "гарячих точок".

У 1945р. радянські та американські війська звільнили Корею від японської армії. На південь від 38-ї паралелі розташувалися війська США, на північ - Червона армія. Таким чином, Корейський півострів виявився розділеним на дві частини. На Півночі до влади прийшли комуністи, на Півдні - військові, що спиралися на допомогу США. На півострові утворилося дві держави - ​​північна Корейська Народно-Демократична Республіка (КНДР) і південна Республіка Корея. Керівництво Північної Кореї мріяло об'єднати країну, хоча б і силою зброї.

У 1950 р. північнокорейський керівник Кім Ір Сен побував у Москві і заручився підтримкою Радянського Союзу. Плани "військового звільнення" Південної Кореї були також схвалені китайським керівником Мао Дзе Дуном. На світанку 25 червня 1950 північнокорейська армія рушила на південь країни. Її наступ було настільки потужним, що вже через три дні вона захопила столицю Півдня - Сеул. Потім просування сіверян сповільнилося, але до середини вересня майже весь півострів опинився в їхніх руках. Здавалося, від остаточної перемоги армію півночі відокремлює лише одна вирішальна зусилля. Однак ще 7 липня Рада Безпеки ООН проголосувала за те, щоб направити міжнародні війська на допомогу Південній Кореї.

І ось у вересні війська ООН (в основному американські) прийшли на допомогу жителям півдня. Вони розгорнули потужний наступ на Північ з того п'ятачка, який все ще утримувала південнокорейська армія.Одночасно була проведена висадка військ на західне узбережжя, розтинала півострів навпіл. Події почали розвиватися з тією ж швидкістю у зворотний бік. Американці зайняли Сеул, перейшли 38-у паралель і продовжили наступ на КНДР. Північна Корея перебувала на межі повної катастрофи, коли в справу несподівано втрутився Китай. Китайське керівництво запропонувало, не оголошуючи США війну, послати на допомогу Північній Кореї війська. У Китаї їх офіційно називали "народними добровольцями". У жовтні близько мільйона китайських солдатів перейшли прикордонну річку Ялуцзян і вступили в бій з американцями. Незабаром фронт вирівнявся уздовж 38-ї паралелі.

Війна тривала ще три роки. Під час американського наступу в 1950-му р. Радянський Союз перекинув на допомогу Північній Кореї кілька авіаційних дивізій. Американці істотно перевершували китайців в техніці. Китай ніс важкі втрати. 27 липня 1953 війна закінчилася перемир'ям. У Північній Кореї залишилося при владі дружнє СРСР і Китаю уряд Кім Ір Сена, що прийняв почесне звання "великого вождя".