2.3.6. Призначення коефіцієнтів вагомості показників якості

Значення коефіцієнтів вагомості визначають різними методами.

Метод вартісних регресивних залежностей заснований на визначенні коефіцієнта регресії емпіричної залежності між показником якості і вартістю (оптовою ціною) продукції.

По методу номінальних і граничних значень коефіцієнти вагомості визначаються із співвідношення:

, (7)

де P_i ^ном і P_i ^гр – номінальні і граничні значення показників якості.

Автором запропонований метод розрахунку коефіцієнтів вагомості показників, виходячи з конкретної інформації про оцінювану продукцію.

Коли відсутня нормативна база на значення показників якості, за нормоване значення можна прийняти еталонне (базове) значення показника, яке завжди відоме при порівняльній оцінці. Таким чином, коефіцієнти вагомості показників якості можуть бути завжди визначені, виходячи з наявної інформації, по формулі

(8)

де Pi _би - базове значення i-го показника якості;

Pi _пр - граничне (максимальне або мінімальне) значення i-го показника;

n - кількість контрольованих в дослідженні показників.

Як випливає з (8), значення коефіцієнта вагомості обернено пропорційно до відносної різниці між граничним і базовим (нормованим) значеннями показника ( ). Тобто чим більший діапазон змінювання значень показника для певної сукупності показників, що враховується для оцінки якості, тим менша важність цього показника.

Використовуючи нормативну базу збалансованої одиниці добової потреби в харчових речовинах - мегакалорії, пропонуємо визначати коефіцієнти вагомості компонентів при кількісній оцінці харчової цінності продуктів харчування, у тому числі і кулінарної продукції по формулі

, (9)

де m_ij - коефіцієнт вагомості i-го харчового компоненту усередині групи самого нижнього рівня диференціації;

C_i - маса i-го компоненту в збалансованій мегакалорії;

n_j - кількість харчових речовин, які створюють j-у групу;

- маса компонентів j-ої групи харчових речовин в збалансованій одиниці добової потреби;

t - кількість груп речовин, що враховуються при оцінці харчової цінності.

На відміну від відомих, пропонований нами метод визначення коефіцієнтів вагомості має ряд достоїнств:

• він менш трудомісткий в порівнянні з експертним методом, який вимагає роботи декількох експертів з дотриманням встановленої процедури отримання інформації і подальшій її статистичної обробки;

• може бути застосований у в будь-якому конкретному дослідженні без обмежень на склад і чисельність контрольованих показників якості;

• дозволяє враховувати чинну нормативну базу або сталі наукові теорії.

Експертний метод застосовують в тих випадках, якщо коефіцієнти вагомості неможливо визначити розрахунковими методами.

Визначення коефіцієнтів вагомості одиничних показників  вузлове питання в експертному методі комплексної оцінки якості. Порядок проведення опитування і оброблення результатів стандартизовані (ГОСТ 23554.0-79, ГОСТ 23554.1-79, ГОСТ 23554.1-81, ГОСТ 23554.2-81, ГОСТ 23554.3-81).

Серед експертних методів найбільш прийнятними для визначення коефіцієнтів вагомості є: метод переваг, метод рангів, метод попарного зіставлення і метод Дельфі.

Метод переваг (найпростіший) зводиться до того, що експерти нумерують вагомості всіх показників в порядку їх переваги так, щоб найбільш важливий з них отримав вагомість під номером 1, наступний по важливості - номер 2 і т.д.

Потім проводиться розрахунок середньої арифметичної величини по кожному показнику з урахуванням думки всіх експертів.

При використанні методу рангів експерти оцінюють важливість кожного показника за наперед розробленою шкалою відносної значущості в діапазоні від 0 до 1 (від 0 до 10), причому вони мають право вибрати не тільки цілі, але і дробові числа. Чим важливіший показник, тим вищий його ранг. Коефіцієнти вагомості знаходять, виходячи з оцінок, призначених всіма експертами по кожному показнику у всій їх сукупності.

(10) (11)

де R_i - сума рангів, привласнених експертами кожному показнику якості;

k - кількість експертів;

n - кількість показників якості, вагомість яких визначається.

При використанні методу попарного порівняння експерт отримує анкету, в якій повинен підкреслити переважну властивість в кожній із запропонованих комбінацій.

В основу методу Дельфі покладений метод рангів, який проводиться в декілька турів. Після першого туру значення отриманих коефіцієнтів вагомості доводяться до відома кожного експерта. Проводиться другий тур методом рангів з поясненнями виставлених оцінок, після чого визначаються середньоарифметичні величини. Потім проводиться третій тур методом рангів. Можна обмежитися і двома турами, в окремих випадках проводиться і більше трьох турів.

Цей метод був застосований проф. Б.Г. Шелегедою при вивченні якості роботи закладів ресторанного господарства. Були отримані наступні коефіцієнти вагомості показників: різноманітність їжі - 0,35; смакові властивості їжі - 0,56; зовнішній вигляд страв - 0,09.

У цьому ж дослідженні паралельно був використаний соціологічний метод визначення коефіцієнтів вагомості одиничних показників якості, заснований на обробці результатів спеціальних анкетних опитувань споживачів (розрахунок відносної частоти негативних відповідей на питання анкети). Отримані результати узгоджуються з результатами експертного методу. Коефіцієнти вагомості мали значення відповідно 0,28, 0,65 і 0,07. Тобто споживачі більше цінять смакові властивості їжі.

Також піддалися випробуванню на надійність і ефективність при зборі і узагальненні експертних оцінок 6 методів: ранжирування, приписування балів (оцінювання), часткове парне порівняння І, часткове парне порівняння ІІ, повне парне порівняння, послідовне порівняння. Результати показали, що всі перераховані методи мають рівний ступінь надійності для збору експертних оцінок, але один з них - ранжирування - має набагато більшу ефективність відносно витрат часу, чим будь-який інший метод. Отже, експертні дані не залежать від вживаного для їх збору методу.

Тут треба звернути увагу на те, що вибір числового значення відносної значущості (коефіцієнта вагомості) залежить від набору ознак, що включаються в сукупність, мети кількісного виразу якості продукції, відносної важливості або значущості кожної з ознак в даній сукупності, знань фахівцем загальних властивостей і особливостей поведінки оцінюваного об'єкту в тих або інших умовах. На підтвердження цього наведемо такий приклад.

Для характеристики якості охолодженого м'яса враховувалися наступні показники лабораторних аналізів:

1. активна кислотність після проходження мінімуму рН;

2. вологоутримуюча здатність;

3. загальний зміст вільних амінокислот;

4. загальна мікробна обсіюваність (у допустимих межах).

При оцінці якості м'яса, придатного для виробництва ковбаси відразу після обвалки (І) і для подальшого зберігання (ІІ), відносна значущість перерахованих ознак була:

Призначення м'яса	т1	т2	т3	т4
І	0,2	0,5	0,1	0,2	1,0
ІІ	0,2	0,1	0,1	0,6	1,0

Як виходить, вологоутримуюча здатність і загальна мікробна обсіюваність м'яса мають принципово різні значення вагомості в залежності від цілі його використання, що має під собою певне підґрунтя.

Визначення значень коефіцієнтів вагомості показників якості повинне проводитися якомога уважніше, оскільки це виходить за межі строгої математичної логіки.