14. Міфологічний дискурс в романі х.Гойтісоло. «Гра рук».

У романі «Гра рук» відчувається присутність міфологічного виміру: численні алюзії, наявність підтексту, міфологічних мотивів. Вже в цьому ранньому творі Гойтісоло користується прийомом, на якому будуть побудованими усі його романи 60-70-х років: спираючись на закорінені у свідомості читача міфологеми, він модифікує їх у змістовому аспекті, трошки зміщує звичні рамки.

Твір репрезентує відсилки як до античних, так і до біблейських міфів. Одним з головних є біблейський міф про втрачений рай. У контексті роману втрачений рай – це дитинство, час, пов’язаний з найприємнішими спогадами, час без воєн і конфліктів.

Важливим також є ремінісценція з біблейським міфом про Блудного сина. Блудними синами є усі персонажі роману. Можна сказати, що Блудний син є колективним героєм роману Гойтісоло.

Біблейський міф про Давіда актуалізується у образі однойменного героя твору.

Серед античних міфів, до яких звертається Х. Гойтісоло, варто виокремити міфи про Протея та Ікара.

Герой роману Едуардо дуже нагадує Протея: він знає усі таємниці, може прогнозувати майбутнє, з образом Протея пов’язаний також мотив сну. Метаморфози Едуардо – це метаморфози Протею в пошуках знайти свій образ.

Міф про Ікара є підключає символіку боротьби з батьківським авторитетом. Метою Ікара було звільнення від опіки, прагнення свободи, мрія побачити світло сонця. Ідея сонця пов’язана у романі Х. Гойтісоло з ідеєю абсолютної свободи, звільнення від усіх заборон і утисків. Шлях до сонця йде через дію. А дія полягає у перевершенні себе, тобто у наближенні до героїзму. Падіння Ікару асоціюється з моральним падіння, духовною деградацією. З Дедалом (батьківським авторитетом) у романі асоціюється Августин Мендоса.

Отже, використання міфологем різного походження створює асоціативне тло, додаткові смислові шари твору.

15. Творчість Мігеля Делібеса в контексті іспанської повоєнної літератури (аналіз твору на вибір студента).

Іспанський прозаїк і публіцист Мігель Делібес значну частину творчості присвятив кастильському селу, селянському життю з його стійкими етичними цінностями, які для Делібеса завжди значили більше, ніж здобутки цивілізації (романи «Шлях», «Криси» та ін.). Спрвжні шедеври створені Делібесом, знавцем природи різних іспанських земель і мисливцем, у жанрі «мисливської прози».

Важливою темою його творчості є особистість, яка робить моральний вибір в умовах зовнішньої несвободи, під впливом середовища. цій темі присвячені романи про міських мешканців, наприклад, «П’ять годин з Маріо».

Роман показує трагічний момент у родині, коли вдова, сидячи біля труни з тілом чоловіка, Маріо Кальядо, веде з ним бесіду про життя. З цього внутрішнього монологу вимальовується історія знайомства і стосунків Маріо і Кармен, історія родини, двох людей, які, проживши чимало років, так і залишилися духовно чужими один одному. Корені проблеми у соціальній неблизськості, адже Кармен з буржуазного середовища, а Маріо – справжні інтелігент, який із задоволенням працює над газетою і пише філософський роман. Чоловік не розділяє соціальних стереотипів Кармен, він їздить на роботу велосипедом, не бере хабарів, відмовляється висуватися в депутати.

Кармен ніколи не поділяла поглядів чоловіка, дорікала його фінансовим становищем родини, не розуміла його постійної депресії. Приводом для конфліктів була також виховання дітей.

У своєму монолозі біля труни Кармен веде суперечку з чоловіком. Перед їх очима проходить усе їх життя – життя дуже різних людей. Зранку приходить син Маріо, він намагається поговорити з матір’ю, але його вона не розуміє так само, як чоловіка. Жінці стає моторошно, адже вона усвідомлює, що син дуже нагадує батька. Але вона відволікається і в останні хвилини прощання з чоловіком думає лише про те, що чорний светр дуже облягає її фігуру.