- •Естетика і поетика театру абсурду у Франції.
- •Драматургічні засоби втілення абсурду у п'єсі Йонеско «Лиса співачка».
- •«Антидрами» Беккета, образ небуття, «бездіяльні персонажі» в п'єсі «Чекаючи на Годо».
- •Типологія іспанського повоєнного театру. Тенденції розвитку, загальні характеристики.
- •Драматургія а.Б.Вальєхо в контексті розвитку повоєнного театру в Іспанії.
- •Концепт «трагічного світовідчуття» та його актуалізація у п'єсі а.Б.Вальєхо «Підвальне вікно».
- •Типологія іспанського роману 2-ї пол. XX ст. Тенденції розвитку, загальні характеристики.
- •Тремендизм: характеристика, віддзеркалення доби.
- •Творча еволюція к. Хосе Сели. Екзистенційне світовідчуття, досвід тремендизму, «об'єктивний» складник у романі «Родина Паскуаля Дуарте».
- •Структурна організація та лінгвістичні аспекти роману «Родина Паскуаля Дуарте» к.Х.Сели.
- •Проблема самоідентифікації героя в романі к.Х.Сели «Родина Паскуаля Дуарте»
- •Специфіка об'єктивізму в іспанському романі 1950-х років. Творчість х.Гойтісоло.
- •Кінематографічність та театральність творчості Хуана Гойтісоло: хронотоп, образ "метафізичного блазня", мотив маски, ролі та віддзеркалення в романі "Гра рук".
- •Міфологічний дискурс в романі х.Гойтісоло. «Гра рук».
- •15. Творчість Мігеля Делібеса в контексті іспанської повоєнної літератури (аналіз твору на вибір студента).
- •16. Іспанська інтелектуальна проза другої половини XX століття (на прикладі одного твору на вибір).
- •Роман Торренте Бальєстера "Дон Хуан" в контексті іспанської постмодерністської прози. Гра з традицією.
- •Театральний дискурс в романі г.Торренте Бальєстера «Дон Хуан».
- •Своєрідність інтерпретації образу Дон Хуана в однойменному романі г.Торренте Бальєстера.
- •Роман а.Кункейро «Людина, яка була схожа на Ореста» в контексті літератури постмодернізму.
- •Інтерпретація міфу про Ореста в романі а.Кункейро «Людина, яка була схожа на Ореста».
- •22. Актуалізація концептів епі-, мета-, та гіпотеатру в романі а.Кункейро «Людина, яка була схожа на Ореста».
- •23. Роман «Двомовний коханець» в контексті творчого доробку х.Марсе.
- •Проблема втрати і пошуку ідентичності героєм в романі х.Марсе «Двомовний коханець».
- •Міфологічні образи та сюжети в іспанському постмодерністському романі (на прикладі твору на вибір студента).
- •Своєрідність поетики роману х.Рульфо «Педро Парамо».
- •Міфологема дороги в романі х.Рульфо «Педро Парамо».
- •Трансформація жанру меніпеї в нлр (на прикладі твору за вибором студента).
- •Карнавалізація як принцип створення художньої реальності в нлр.
- •Карнавальна реальність ж.Амаду в повісті «Дві смерті Кінкаса Водожаха».
- •Проблема пошуку національної ідентичності в нлр (на прикладі твору за вибором студента).
- •Фантастичні метаморфози в «магічних» текстах к. Фуентеса (на прикладі твору за вибором студента).
- •Універсальність та інтертекстуальність поетики х.Л.Борхеса.
- •Інтелектуальні метафори х.Л.Борхеса.
- •Ключові образи у новелістиці х.Л.Борхеса.
- •Природа фантастичного в новелістиці х.Кортасара.
- •Гра з часом і простором у новелістиці х. Кортасара.
- •Творчість Алехо Карпентьєра в контексті літератури «магічного реалізму».
- •Тема «синтезу культур» у творчості а.Карпентьєра («Концерт бароко»).
- •Специфіка міфологізації дійсності в творах г.Г.Маркеса.
- •Роман-притча г.Г.Маркеса «Сто років самотності».
- •Поетика м.Варгаса Льоси (на прикладі аналізу одного з текстів).
- •Міфологічна канва оповідання х.М.Аргедаса "Останній танок Расу Ньїті". Варіативність міфу.
Тремендизм: характеристика, віддзеркалення доби.
Після поразки іспанської республіки у країні була встановлена фашистська диктатура, більшість письменників опинилися у еміграції. Це викликало опозиційні настрої, так, у літературі виник напрям тремендизм (від tremendo – жах), різновид натурализму. Виникнення тремендизму було зумовлене політико-економічною і морально-психологічною атмосферою фашистського режиму Франко.
У творах тремендистів світ є позбавленим сенсу, повним жорстокості, насилля, смерті, а герой відповідає на це неприйняттям світу, ненавистю, сумом. Невпевненість у завтрашньому дні, розлад родинних зв’язків, суцільна самотність ї основними темами літератури тремендизму.
Тремендизм є різновидом реалізму, що межує з натуралізмом, на передній план виходить не просто опис тяжкої буденності, а нелюдське існування, агресія і насилля. Герої творів – жебраки, маргінали, які існують у середовищі, що породжує озлобленість. Це нещасні люди без правил моралі і релігії, які керуються лише примітивними інстинктами.
Письменники-тремендисти іноді гіперболізують певні аспекти реального життя, змушуючи читача замислитися про існування нижчих прошарків населення. Отже, тремендизм є соціальною критикою, яка виявляє найтяжчі аспекти соціальної реальності шляхом опису напружених жорстоких сцен.
Представниками тремедизму є:
Каміло Хосе Села, проза якого демонструє поєднання реалістичних та натуралістичних тенденцій з ідеями екзистенціоналізму.
Твори Хуана Гойтисоло присвячені долі молодого покоління, підлітків і дітей у франкістській Іспанії, зображенню інтелігенції, розчарованої у життєвих ідеалах.
Ана Марія Матуте трактує прорблдеми антифашистської боротьби у дусі модерністської філософії. ЇЇ романи досить песимістичні.
Стиль Макса Ауба поєднує елементи реалізму і фантастики.
У основі творів Мигеля Делібеса лежить протиставлення природи і цивілізації.
Письменників турбує проблема пробудження почуттів в сучасній людині, тема молоді, а песимістичний настрій продовжує панувати у літературі.
Творча еволюція к. Хосе Сели. Екзистенційне світовідчуття, досвід тремендизму, «об'єктивний» складник у романі «Родина Паскуаля Дуарте».
Саме з роману Каміло Хосе Сели «Родина Паскуаля Дуарте» бере початок гострокритичний напрямок тремендизму в іспанській літературі. У творі виявляються основні ідейно-тематичні риси напряму: жорстокість, насилля, горе, каяття, агресія тощо.
Роман був надрукований у 1942 р. Він складається з листів Паскуаля до знайомого. Роман написаний від особи людини, яка скоїла низку жорстоких вбивств і у очікуванні страти розповідає історію свого життя. Описується початок життя головного героя, якого у крайній бідності ростить озлоблена мати. Потім оповідь у сюрреалістичному і водночас гротескному стилі переходить до опису жорстоких розправ Паскуаля з жертвами. У романі алегорично на прикладі окремої людини зображуються проблеми Іспанії, виноситися моральний приговор іспанському суспільству, тоталітарній державі, яка скалічує душі людей.
Найсокровінніші таємниці героя належать до сімейних стосунків. Вони пов’язані з матір’ю, яку герой ненавидить. Відсутність родинного затишку, постійні сварки деформують особистість Паскуаля. Образ героя складний і діалектичний. Він є звичайною людино, не злодієм, але скоює жорстокі вчинки і криваві злочини. Здатний вбивати, він здатен і жаліти; тікаючи від долі, він постійно повертається до рідного села, немовби сам іде назустріч злочину і страті. Паскуаль здається то аморальним монстром, то жертвою середовища.
Листи Паскуаля – сповідь гріхів і неусвідомлене до кінця каяття. Твір репрезентує екзистенційне світовідчуття: ізольованість людини від зовнішнього світу; індивідуалізм і замкнутість; неможливість адекватного спілкування; беззмістовність активних дій; непереможність зла; недосяжність для людини поставленої перед собою мети. Роман просякнутий песимізмом. Яскраво виражені мотиви абсурдності буття, тотального непорозуміння і трагічної самотності – ось у чому полягає екзистенція героїв. Ланцюг нещасть Паскуаля – це і є його екзистенція, яка залишає один вихід – смерть.
