12. Специфіка об'єктивізму в іспанському романі 1950-х років. Творчість х.Гойтісоло.

Х. Гойтисоло визначав художнє завдання іспанської літератури 50-х років як «національну самокритику». Об’єктивні реалісти, прагнучи показати читачу сучасну реальність, намагаються конкурувати із засобами масової інформації, які в умовах франкістської цензури не виконують своєї прямої функції інформування. Письменники прирівнюють кожний роман до політичного акту і ставлять мету критикувати суспільний лад.

У об’єктивній прозі етичний елемент переважає над естетичним. Для письменників цього напряму характерно нехтування стилем, уявлення про експеримент як нісенітницю, відмові від гри уяви. Позиція автора має бути максимально наближена до фотокамери або магнітофонної плівки. Сама назва напряму вказує на прагнення до об’єктивізму розповіді, який виявляється у відмові від коментування подій, показу внутрішнього світу персонажів. «Об’єктивний роман» побудований на максимально точному описі предметного середовища і поведінки людей, буквальному відтворенні діалогу. письменник не ставить за мету показ психічного стану, як це робилося у класичному романі, але зображує зовнішні прояви почуттів – слова і жести.

Представником літератури об’єктивізму є Хуан Гойтісоло. Величезний вплив на його творчість зробила Громадянська війна в Іспанії 1936-1939. У центрі його роману про юних жертв війни «Спритність рук» (Juegos de manos, 1954) свого роду іспанське «втрачене покоління», група молодих бунтарів, цинічно зневажають знецінені в їхніх очах суспільні і духовні встановлення. Другий роман письменника «Печаль у раю» (Duelo en el Paraso, 1955) підтвердив його стурбованість долею розгублених і запеклих іспанських підлітків. В інших романах Гойтісоло переносить увагу з дітей на дорослих, також постраждалих від Громадянської війни, найбільш показовим у цьому відношенні «Острів» (La isla, 1961). Крім романів, Гойтісоло публікував подорожні нариси, оповідання і теоретичні есе про роман.

13. Кінематографічність та театральність творчості Хуана Гойтісоло: хронотоп, образ "метафізичного блазня", мотив маски, ролі та віддзеркалення в романі "Гра рук".

Кінематографічність і театральність є важливими ознаками художнього світу Х. Гойтісоло. У романі «Гра рук» широко вживаються кінематографічні ефекти, запозичені з кінодокументалістики, зокрема жанру репортажу з місця подій.

Театральність пов’язана з темою гри. Гра у романі уособлює долю, яка замінена грою рук. Це яскраво простежується, коли Урібе підтасовує карти.

Гра письменника з реаліями буденності та літературними архетипами (прообразами) порушує глибинні зв'язки, замість морального підґрунтя - плазма бездуховності. У романі «Гра рук» життя постає страшним театром, якимось апокаліптичним карнавалом. Гра дає можливість переосмислити дійсність, більше того - переграти певні ситуації, щоб знайти відповіді на складні питання. А коли гра поєднується зі сміхом, вона перетворюється на протистояння загальному абсурду.

Театральний прийом маски у романі «Гра рук в повісті має різне функціональне навантаження. Маска, яка часто використовувалася в карнавальних дійствах, комедії дель арте, своїм зовнішнім виглядом презентувала не індивідуальну, а типову, соціальну характеристику образа, наслідувала задану норму поведінки. Одним з основних таких прийомів є прийом мовної маски. Маска може бути нерухомою, а може проявлятися в жестах, в діях персонажів; може бути матеріальною або примарною; може проявлятися через прийоми контрасту та віддзеркалення. Зміна життя головних героїв відбувається за аналогією зміни (руху) масок або зміна маски дозволяє перебувати у матеріальному і потойбічному світі. У романі маска використана у прямому та переносному значенні і несе різне функціональне навантаження: презентує типову соціальну характеристику образу; допомагає ідентифікувати персонажа; визначає рух персонажів, розвиток сюжету; маркує певні етапи життя персонажів та плин часу; дозволяє відмежовувати матеріальний і потойбічний світи; констатує процес самозміни людини; передає емоційний стан персонажів.

З мотивом маски пов’язаний мотив дзеркала, що, подібно до маски, теж актуалізує тему двійництва.