10. Структурна організація та лінгвістичні аспекти роману «Родина Паскуаля Дуарте» к.Х.Сели.

У романі «Родина Паскуаля Дуарте», написаному у формі сповіді, Каміло Хосе Села прослідкував за нелегким життям головного героя, Паскуаля, і стосунками між ним і його сім’єю.

Цей твір не зображає душевні муки головного героя, чоловік лише переказує події свого життя. Він не виправдовується, не відчуває провини, не розрізняє добрі і погані вчинки, лише констатує факт: все, що з ним відбулося – наслідок впливу різних зовнішніх чинників.

Життя Паскуаля Дуарте проходить через три покоління. Перед читачем він постає по черзі сином, чоловіком та батьком. Назва книги відображає не стільки історію родини Дуарте, скільки зв’язок із нею центрального персонажа. Важке дитинство, нещасливе подружнє життя, смерть дітей – цей твір не про становлення сім’ї, а про її занепад. Чоловік не переобтяжує себе надмірними роздумами про те, чи правильно він коїть. Не знаючи різниці між добром і злом, він робить лише так, як вважає за потрібне.

Композиція твору (стилізація під документальне свідчення, листи в’язня, який очікує на страту) дає читачу змогу домислити те, що не увійшло до сповіді. Розпочинається роман «Заувагою переписувача», у якій невідомий зазначає, що подані нотатки були ним упорядковані, а деякі фрагменти видалені через «надто брутальні епізоди». Це й не дивно, адже книга належить до тремендистської літератури (від іспанського слова «tremendo» – жахливий, страхітливий) – різновиду натуралізму, у якому надається перевага змалюванню насильства, жорстокості; мова таких творів вирізняється грубістю.

Стилістика твору зумовлена метою автора – максимально правдоподібно відтворити мову персонажа, його світоглядну своєрідність. Звідси насиченість лайливою лексикою, просторіччям, жаргонізмами. Оригінальна думка автора в розкритті теми смерті «забарвлена» суворим, часом грубим та шокуючим гумором.

11. Проблема самоідентифікації героя в романі к.Х.Сели «Родина Паскуаля Дуарте»

Тема родини постає головною у романі К. Х Сели «Родина Паскуаля Дуарте». Письменник простежує етапи становлення людини і впливу оточення на цей процес.

Головною причиною порушення самоідентифікації героя є відсутність материнської любові, яка породжує ненависть Паскуаля до матері. Саме це призводить до трагічних наслідків.

Протягом всього роману смерть постійно переслідує Паскуаля. Він втрачає близьких людей, а щасливі, проте короткі епізоди життя лише посилюють горе, що приходить на зміну радісним дням. Жорстоке ставлення батька, нестача материнської любові фатально вплинули на нього, стали головними причинами морального падіння, а згодом і вбивств. Здається, що саме життя озброїлося проти нього і має на меті зжити його з цього світу.

Батька Паскуаля вкусив собака, хворий на сказ. За звичаєм села чоловіка змушують вмирати на самоті від голоду і хвороби. Молодший брат Маріо, у якого свиня від’їла вуха і якого коханець матері штовхає, наче щеня, потопає у кув шині з олією. Мати не плаче ні над сином, ні над онуком, які вмерли, їй байдуже за сором дочки і невістки.

Одна з важких сцен роману – опис жорстокості селянських дітей, які збігаються до в’язниці поглузувати над злочинцями. У їх поведінці відбивається жорстокість суспільства.

Головний героя постає як нещасний невдаха. Він не злий за природою, це суспільство робить його таким. Показово, що судять Паскуаля не за вбивство матері, а за невмотивоване вбивство старого графа. Сам Паскуаль визнає, що граф завжди добре ставився до нього. І, вбиваючи старого, він вбиває не людину, а уособлення вищого класу суспільства.

У життя героїв тремендистських творів завжди існує «до» і «після». Якщо б їм не судилося пройти крізь жорстокі страждання, вони не стали б такими. Паскуаль ненавидить життя, у всіх перипетіях долі він діє сліпо. И лише опинившись у в’язниці, будучи виключеним з соціального життя, він переживає самозаглиблення і повертається у передсмертному монолозі до свого людського єства.