
- •Естетика і поетика театру абсурду у Франції.
- •Драматургічні засоби втілення абсурду у п'єсі Йонеско «Лиса співачка».
- •«Антидрами» Беккета, образ небуття, «бездіяльні персонажі» в п'єсі «Чекаючи на Годо».
- •Типологія іспанського повоєнного театру. Тенденції розвитку, загальні характеристики.
- •Драматургія а.Б.Вальєхо в контексті розвитку повоєнного театру в Іспанії.
- •Концепт «трагічного світовідчуття» та його актуалізація у п'єсі а.Б.Вальєхо «Підвальне вікно».
- •Типологія іспанського роману 2-ї пол. XX ст. Тенденції розвитку, загальні характеристики.
- •Тремендизм: характеристика, віддзеркалення доби.
- •Творча еволюція к. Хосе Сели. Екзистенційне світовідчуття, досвід тремендизму, «об'єктивний» складник у романі «Родина Паскуаля Дуарте».
- •Структурна організація та лінгвістичні аспекти роману «Родина Паскуаля Дуарте» к.Х.Сели.
- •Проблема самоідентифікації героя в романі к.Х.Сели «Родина Паскуаля Дуарте»
- •Специфіка об'єктивізму в іспанському романі 1950-х років. Творчість х.Гойтісоло.
- •Кінематографічність та театральність творчості Хуана Гойтісоло: хронотоп, образ "метафізичного блазня", мотив маски, ролі та віддзеркалення в романі "Гра рук".
- •Міфологічний дискурс в романі х.Гойтісоло. «Гра рук».
- •15. Творчість Мігеля Делібеса в контексті іспанської повоєнної літератури (аналіз твору на вибір студента).
- •16. Іспанська інтелектуальна проза другої половини XX століття (на прикладі одного твору на вибір).
- •Роман Торренте Бальєстера "Дон Хуан" в контексті іспанської постмодерністської прози. Гра з традицією.
- •Театральний дискурс в романі г.Торренте Бальєстера «Дон Хуан».
- •Своєрідність інтерпретації образу Дон Хуана в однойменному романі г.Торренте Бальєстера.
- •Роман а.Кункейро «Людина, яка була схожа на Ореста» в контексті літератури постмодернізму.
- •Інтерпретація міфу про Ореста в романі а.Кункейро «Людина, яка була схожа на Ореста».
- •22. Актуалізація концептів епі-, мета-, та гіпотеатру в романі а.Кункейро «Людина, яка була схожа на Ореста».
- •23. Роман «Двомовний коханець» в контексті творчого доробку х.Марсе.
- •Проблема втрати і пошуку ідентичності героєм в романі х.Марсе «Двомовний коханець».
- •Міфологічні образи та сюжети в іспанському постмодерністському романі (на прикладі твору на вибір студента).
- •Своєрідність поетики роману х.Рульфо «Педро Парамо».
- •Міфологема дороги в романі х.Рульфо «Педро Парамо».
- •Трансформація жанру меніпеї в нлр (на прикладі твору за вибором студента).
- •Карнавалізація як принцип створення художньої реальності в нлр.
- •Карнавальна реальність ж.Амаду в повісті «Дві смерті Кінкаса Водожаха».
- •Проблема пошуку національної ідентичності в нлр (на прикладі твору за вибором студента).
- •Фантастичні метаморфози в «магічних» текстах к. Фуентеса (на прикладі твору за вибором студента).
- •Універсальність та інтертекстуальність поетики х.Л.Борхеса.
- •Інтелектуальні метафори х.Л.Борхеса.
- •Ключові образи у новелістиці х.Л.Борхеса.
- •Природа фантастичного в новелістиці х.Кортасара.
- •Гра з часом і простором у новелістиці х. Кортасара.
- •Творчість Алехо Карпентьєра в контексті літератури «магічного реалізму».
- •Тема «синтезу культур» у творчості а.Карпентьєра («Концерт бароко»).
- •Специфіка міфологізації дійсності в творах г.Г.Маркеса.
- •Роман-притча г.Г.Маркеса «Сто років самотності».
- •Поетика м.Варгаса Льоси (на прикладі аналізу одного з текстів).
- •Міфологічна канва оповідання х.М.Аргедаса "Останній танок Расу Ньїті". Варіативність міфу.
Роман-притча г.Г.Маркеса «Сто років самотності».
Найяскравішим твором відомого латиноамериканського письменника Габріеля Гарсіа Маркеса став його роман «Сто років самотності». Роман «Сто років самотності» — багатопланова книга, в якій на прикладі шести поколінь роду Буендіа простежується історія Латинської Америки, а також відображена в ній історія буржуазної цивілізації. Але це й історія світової літератури від античного епосу до родинної хроніки. На прикладі родини Буендіа Ґарсія Маркес досліджує епоху еволюції людської свідомості, що пройшла під знаком індивідуалізму, від джерел, біля витоків яких стоїть допитлива і заповзятлива людина Ренесансу, до підсумку, втіленого в образі полковника Ауреліано Буендіа, індивіда, який став жертвою властивого XX століттю процесу відчуження, що пронизав усі сфери. Роман «Сто років самотності» став прощанням із Макондо та його мешканцями, а тема самотності, що отримала таке блискуче завершення, відійшла на другий план у подальших творах Ґарсії Маркеса. На прикладі маленького містечка Макондо автор у символічній формі відтворює історію Колумбії з другої половини XIX ст. до 30-х років XX ст. У жанровому відношенні це роман-притча, тобто твір, наповнений символікою і алегорією.
У структурі роману можна виявити мотиви, які стають провідними на всіх його рівнях і складають основу твору.
Мотив самотності є в житті кожного представника роду Буендіа. Вони відрізнялись від інших людей самотнім виглядом, з яким з'являлись на світ. Це почуття відображається у крейдяному колі, яке малюють навколо полковника Ауреліано ад'ютанти, у відносинах між Хосе та Шлар Тернер, які «були не просто матір'ю та сином, а товаришами по самотності». І якщо хтось з мешканців не гине, то фіналом життя його стає абсолютна самотність. Наприкінці життя Хосе залишається один, Ребека самітня у своєму зруйнованому будинку, сліпота Урсули, усамітнення в лабораторії полковника Ауреліано, мовчазна відокремленість від інших Меме - ці герої наче приречені на відчуженість та самотність. Постійно повторюваний жовтий колір у романі є теж символом забуття, суму, божевілля. З мотивом самотності тісно пов'язаний мотив смерті. Усі Буендіа помирають поступово один за одним, але їх смерть не стає для них порятунком від тяжкого життя, жаданим спокоєм. їх загибель має відтінок якоїсь безглуздості: смерть Ремедіос, розстріл Аркадіо, загибель Ауреліано Хосе, таємничий кінець Хосе Аркадіо. Це відбувається тому, що заснування містечка Макондо починається із вбивства.
І фінал зі смертю малої дитини не виглядає вже чимось непередбаченим. Можна згадати і торбинку з кістками батьків Ребеки, яка з'являлась завжди в несподіваних місцях, поки її не замурували в стіну. Поступове знищення всієї історії Буендіа є характерним прикладом мотиву занепаду. Автор постійно зміщує шари часу, то повертаючись у минуле, то забігаючи в майбутнє. У читача виникає відчуття існування невідомих сил, які ніби штовхають родину на руйнівну діяльність і наближають до трагічного фіналу. Наперед відомо, чим закінчаться хімічні досліди Хосе Аркадіо: його «великі» відкриття викликають лише гірку посмішку. І нас вже не дивує, чому його зусилля марні, чому знецінюються гроші й не плодяться корови. Передбаченою виявляється вся історія цих людей, які помилково вважають, що самі керують своїм життям. Занепадає й саме місто Макондо, яке руйнують то «бананова лихоманка», то злива.
Особливим у романі є мотив кохання. Автор вважає, що всі біди Буендіа походять з нездатності їх любити. Для них це почуття має спотворені форми: або як грубий вияв плоті, або як страх чи боягузтво, або як спопеляюча пристрасть. Навіть символ кохання в романі - Ремедіос Прекрасна - виявляється нездатною любити. Їй невідомо таке почуття, а її краса приносить оточуючим лише смерть. У романі автор використовує мотиви з Біблії та Євангелія, античної трагедії, з творів Ф. Рабле та М. Сервантеса. Наприклад, герої твору біля двох років блукають у пошуках нового життя і знаходять його на березі річки, що схоже з вигнанням і блуканнями Адама і Єви. Знищення Макондо за гріхи нагадує своєрідний апокаліпсис - кінець світу, прив'язаний до каштана старий Хосе Аркадіо прикутого до скелі Прометея. У дусі Ф. Рабле розкрита ненажерливість Ауреліано Другого. Головною ідеєю роману стає розкриття мотивів твору для ствердження об'єднання людей як протиставлення самотності, занепаду та смерті. А їх відсутня солідарність тільки пояснює невміння любити.