24. Своєрідність поетики роману х.Рульфо «Педро Парамо».

Рульфо використав у романі досвід літературного жанру меніпеї (подорож на той світ), який сягає ще часів античності, і перевів його у мексиканський контекст, базуючись на менталітеті мексиканських селян, їх фольклорі, і, головне, на загадковому карнавально-гротескному ставленні до смерті. У романі дві основних сюжетних лінії, вони зустрічаються і розходяться то у реальному, то у потойбічному світі, розпорошуючись на окремі, майже завжди не пов’язані між собою сцени, діалоги, монологи, створюючи складний калейдоскоп розрізнених на перший погляд текстів, у яких немає ні початку, ні кінця.

У романній конструкції свідомо порушуються межі між реальним і фантастичним, герої взагалі не уходять після смерті, а продовжують існувати у своєму рідному селі Комала, яка і є царством мертвих, хоча і зберігає реалії буденного життя.

Перша сюжетна лінія присвячена подорожі одного з головних героїв роману Хуана Пресіадо, який за наказом покійної матері розшукує свого батька, Педро Парамо, і мимоволі потрапляє у потойбічний світ Комали і зустрічає там таких саме людей, зі стражданнями і втраченими ілюзіями, як і у реальному житті. Усі мешканці села давно померли, Хуан Пресіадо спілкується з тінями померлих, які колись жили у цьому селі. З їх оповідей виникає історія Педро Парамо – жорстокого тирана, який тривалий час деспотично правил, але, коли вмер, то село без нього не змогло відродитися. Історія села набуває значення соціального символу, співвіднесеного з життям Мексики взагалі, а у більш масштабному, притчовому сенсі – стає своєрідною макромоделлю існування усього людства.

Друга сюжетна лінія роману присвячена історії життя і смерті Педро Парамо, його коханню, ненависті і самотності. Образ Педро Парамо – одним з найяскравіших образів латиноамериканського тирана. Але носієм головної ідеї Рульфо стає Хуан Пресіадо, який не може розрізнити, де життя, а де смерть.

24. Міфологема дороги в романі х.Рульфо «Педро Парамо».

Міфологема дороги є однією з ключових у романі Хуана Рульфо «Педро Парамо» («Pedro Páramo, 1955). Герой вирушає на пошуки батька в село під назвою Комала і потрапляє у царство мертвих, звідки немає повернення.

Феномен мандрівництва, починаючи з античних часів, увібрав у себе просторові уявлення, перехід яких у морально-оцінні в народному світогляді був пов'язаний із сакралізацією природи й усього буття людини. Припущення про магічну співпричетність усіх явищ людського життя спочатку стосувалося конкретних предметів і уявлень, одними з перших одержали міфологічне визначення й тлумачення уявлення про шлях, дорогу, мандри.

Міфологема дороги у романі Х. Рульфо «Педро Парамо» виконує цілу низку різних функцій, сприяє поглибленню психологічної наповненості твору. У художньому дискурсі твору вона виступає символом вибору життєвого шляху, субстанцією, через яку здійснюється становлення особистості героя, Хуана Пресіадо, його перехід у інший світ. Шлях є символом пам'яті, ідеалізації, незнищенності.

За допомогою міфологема дороги у романі Х. Рульфо вибудовується стрижнева концепція роману як пошуків оновлення душі героя. Він вирушає у подорож-пошук, прагнучи пізнати світ у всій його багатобарвності та змінності, а також знайти межу між добрим та лихим. Прикметним є те, що Х. Рульфо, йдучи від «зовнішнього» сюжету, водночас вигадує «внутрішній» сюжет, уводячи у розповідь психологізований портрет героїв та міфологемні образи, що є частиною мікросюжетів. Сюжет роману «Педро Парамо» розширюється за допомогою оприявлених фантазією автора внутрішніх візій героя, переходами реального до ірреального (міфологеми у творі, сновидіння героя тощо).

Міфологема дороги в романі «Педро Парамо» трансформується із просторового поняття у часове. Звернення до минулого, до зворотності часів символізує шлях до корінних першоджерел культури, як мексиканської, так і універсальної. Дія роману рухається спіралеподібно: від теперішнього до минулого, в якому сюжетна лінія і завершується.