22. Актуалізація концептів епі-, мета-, та гіпотеатру в романі а.Кункейро «Людина, яка була схожа на Ореста».

У романі А. Кункейро «Людина, яка була схожа на Ореста» відбувається актуалізація концептів, пов’язаних з театральним мистецтвом, зокрема феноменів епі-, мета- та гіпотеатру. Феномен еpiteatro – це театр у романі. Свідомість є епіфеноменом мислення, перевтілення. Сутність епіфеномену полягає у посиланні на те, що вже відбулося раніше. До еpiteatro у романі «Людина, яка була схожа на Ореста» належить фрагмент, де Евмон Фракійський читає п’єсу драматурга Філона Молодшего про історію любовних захоплень доньї Інес. Текст п’єси перемежається міркуваннями Евмона і Філона.

У романі А. Кункейро наявні також перегукування з «епічним театром» Брехта, сутність якого полягає у підкресленні умовності сценічної дії: глядач (читач) повинен пам’ятити, що сценічна дія – не життя, а саме театр. Важливим фактором, якого прагнув Брехт, була відсутність емоційної реакції у реципієнтів. П’єса, згідно з думкою Брехта, не повинна хвилювати, викликати емоції, вона повинна змусити думати. Глядач має оцінювати вчинки героя, бути його суддею. У такому театрі немає позитивних і негативних героїв – це кожний глядач визначає особисто. Провідною стає роль автора, для якого вся дія – лише привід для початку дискусії з аудиторією. У романі «Людина, яка була схожа на Ореста» А. Кункейро наводить цікаве міркування Селедоніо, оракула, про те, що не можна співчувати героям.

Феномен metateatro пов’язаний з поняттям мета тексту – тексту, який орієнтований сам на себе. У цьому випадку текст говорить про текст, а не про світ. Метатекст репрезентує процес породження (створення) тексту. Подолання ізоляції між різними шарами тексту сприяє усвідомленню будь-якої реальності як мовної гри, що приводить до мета позиції і театралізації. Metateatro стає формою антитеатра, у якому зникає межа між твором і життям. У творі А. Кункейро «Людина, яка була схожа на Ореста» metateatro широко представлений (шрифтом виділений опис процесу творення п’єси героєм роману, драматургом Філоном Молодшим).

Феномен hipoteatro передбачає наявність театральної репрезентації. У романі Альваро Кункейро він представлений у описі роздумів Егиста, коли, по-перше, він до дрібних деталей продумує, як має виглядати його зустріч з Орестом, тобто загибель, а, по-друге, переосмислює історію вбивства Агамемнона, переводячи її з побутового плану у патетичний. Таким чином відбувається ретроспективна і проспективна драматизація реальності

23. Роман «Двомовний коханець» в контексті творчого доробку х.Марсе.

Наскрізною темою творчості барселонського письменника Хуана Марсе, який пише іспанською, а не каталонською мовою, є ностальгія. Тексти його концентруються у просторах після післявоєнної Барселони, у напівзруйнованих кварталах та епоху пізнього франкізму. Романи письменника «Двомовний коханець», «Якщо тобі скажуть, що я впав», «Останні вечори з Терезою», «Дівчина у золотому бікіні» та інші просякнуті урбаністичною атмосферою, вони розповідають про життя міста. Персонажі Марсе мають подвійну іспансько-каталонську ідентичність, не знають, яку мову і культуру для себе обрати, страждають на мовно-культурну шизофренію. Їх життя розгортається у просторі пам’яті про історії дитинства і юності, тісно пов’язані з барселонським кварталом “Гінардо”, якого більше не існує, а теперішнє проходить під знаком болісної зміни свідомості у період політики культурної нормалізації (перехід від диктатури до демократії).

Стилістика оповіді романів відсилає до американського «чорного фільму» 1950-х. Головний герой романів Марсе маскулінний, часто він – двійник автора на ім’я Жоан Марес (каталонський варіант імені письменника).

Тексти Марсе незручні, нонконформістські і критичні. У нього Особистість майже завжди стає об’єктом агресії соціуму або держави.

У романі «Чари Шанхая» героями є самотні романтичні підлітки, які мріють про диво, і таємничий незнайомець, який вривається у їх сумний і нудний світ, божевільний філософ і підпільник, який їде до Шанхая, щоб знищити нацистського злочинця – усі вони стають співучасниками незвичних подій, які відбуваються то у кварталах Барселони, то у казковому Шанхаї.

Пошуки ідентичності, складнощі життя у великому місті, проблеми маргіналів, прагнення незвичного, сни і загадки – усе це складає основу художнього світу творів Хуана Марсе.