
- •Естетика і поетика театру абсурду у Франції.
- •Драматургічні засоби втілення абсурду у п'єсі Йонеско «Лиса співачка».
- •«Антидрами» Беккета, образ небуття, «бездіяльні персонажі» в п'єсі «Чекаючи на Годо».
- •Типологія іспанського повоєнного театру. Тенденції розвитку, загальні характеристики.
- •Драматургія а.Б.Вальєхо в контексті розвитку повоєнного театру в Іспанії.
- •Концепт «трагічного світовідчуття» та його актуалізація у п'єсі а.Б.Вальєхо «Підвальне вікно».
- •Типологія іспанського роману 2-ї пол. XX ст. Тенденції розвитку, загальні характеристики.
- •Тремендизм: характеристика, віддзеркалення доби.
- •Творча еволюція к. Хосе Сели. Екзистенційне світовідчуття, досвід тремендизму, «об'єктивний» складник у романі «Родина Паскуаля Дуарте».
- •Структурна організація та лінгвістичні аспекти роману «Родина Паскуаля Дуарте» к.Х.Сели.
- •Проблема самоідентифікації героя в романі к.Х.Сели «Родина Паскуаля Дуарте»
- •Специфіка об'єктивізму в іспанському романі 1950-х років. Творчість х.Гойтісоло.
- •Кінематографічність та театральність творчості Хуана Гойтісоло: хронотоп, образ "метафізичного блазня", мотив маски, ролі та віддзеркалення в романі "Гра рук".
- •Міфологічний дискурс в романі х.Гойтісоло. «Гра рук».
- •15. Творчість Мігеля Делібеса в контексті іспанської повоєнної літератури (аналіз твору на вибір студента).
- •16. Іспанська інтелектуальна проза другої половини XX століття (на прикладі одного твору на вибір).
- •Роман Торренте Бальєстера "Дон Хуан" в контексті іспанської постмодерністської прози. Гра з традицією.
- •Театральний дискурс в романі г.Торренте Бальєстера «Дон Хуан».
- •Своєрідність інтерпретації образу Дон Хуана в однойменному романі г.Торренте Бальєстера.
- •Роман а.Кункейро «Людина, яка була схожа на Ореста» в контексті літератури постмодернізму.
- •Інтерпретація міфу про Ореста в романі а.Кункейро «Людина, яка була схожа на Ореста».
- •22. Актуалізація концептів епі-, мета-, та гіпотеатру в романі а.Кункейро «Людина, яка була схожа на Ореста».
- •23. Роман «Двомовний коханець» в контексті творчого доробку х.Марсе.
- •Проблема втрати і пошуку ідентичності героєм в романі х.Марсе «Двомовний коханець».
- •Міфологічні образи та сюжети в іспанському постмодерністському романі (на прикладі твору на вибір студента).
- •Своєрідність поетики роману х.Рульфо «Педро Парамо».
- •Міфологема дороги в романі х.Рульфо «Педро Парамо».
- •Трансформація жанру меніпеї в нлр (на прикладі твору за вибором студента).
- •Карнавалізація як принцип створення художньої реальності в нлр.
- •Карнавальна реальність ж.Амаду в повісті «Дві смерті Кінкаса Водожаха».
- •Проблема пошуку національної ідентичності в нлр (на прикладі твору за вибором студента).
- •Фантастичні метаморфози в «магічних» текстах к. Фуентеса (на прикладі твору за вибором студента).
- •Універсальність та інтертекстуальність поетики х.Л.Борхеса.
- •Інтелектуальні метафори х.Л.Борхеса.
- •Ключові образи у новелістиці х.Л.Борхеса.
- •Природа фантастичного в новелістиці х.Кортасара.
- •Гра з часом і простором у новелістиці х. Кортасара.
- •Творчість Алехо Карпентьєра в контексті літератури «магічного реалізму».
- •Тема «синтезу культур» у творчості а.Карпентьєра («Концерт бароко»).
- •Специфіка міфологізації дійсності в творах г.Г.Маркеса.
- •Роман-притча г.Г.Маркеса «Сто років самотності».
- •Поетика м.Варгаса Льоси (на прикладі аналізу одного з текстів).
- •Міфологічна канва оповідання х.М.Аргедаса "Останній танок Расу Ньїті". Варіативність міфу.
22. Актуалізація концептів епі-, мета-, та гіпотеатру в романі а.Кункейро «Людина, яка була схожа на Ореста».
У романі А. Кункейро «Людина, яка була схожа на Ореста» відбувається актуалізація концептів, пов’язаних з театральним мистецтвом, зокрема феноменів епі-, мета- та гіпотеатру. Феномен еpiteatro – це театр у романі. Свідомість є епіфеноменом мислення, перевтілення. Сутність епіфеномену полягає у посиланні на те, що вже відбулося раніше. До еpiteatro у романі «Людина, яка була схожа на Ореста» належить фрагмент, де Евмон Фракійський читає п’єсу драматурга Філона Молодшего про історію любовних захоплень доньї Інес. Текст п’єси перемежається міркуваннями Евмона і Філона.
У романі А. Кункейро наявні також перегукування з «епічним театром» Брехта, сутність якого полягає у підкресленні умовності сценічної дії: глядач (читач) повинен пам’ятити, що сценічна дія – не життя, а саме театр. Важливим фактором, якого прагнув Брехт, була відсутність емоційної реакції у реципієнтів. П’єса, згідно з думкою Брехта, не повинна хвилювати, викликати емоції, вона повинна змусити думати. Глядач має оцінювати вчинки героя, бути його суддею. У такому театрі немає позитивних і негативних героїв – це кожний глядач визначає особисто. Провідною стає роль автора, для якого вся дія – лише привід для початку дискусії з аудиторією. У романі «Людина, яка була схожа на Ореста» А. Кункейро наводить цікаве міркування Селедоніо, оракула, про те, що не можна співчувати героям.
Феномен metateatro пов’язаний з поняттям мета тексту – тексту, який орієнтований сам на себе. У цьому випадку текст говорить про текст, а не про світ. Метатекст репрезентує процес породження (створення) тексту. Подолання ізоляції між різними шарами тексту сприяє усвідомленню будь-якої реальності як мовної гри, що приводить до мета позиції і театралізації. Metateatro стає формою антитеатра, у якому зникає межа між твором і життям. У творі А. Кункейро «Людина, яка була схожа на Ореста» metateatro широко представлений (шрифтом виділений опис процесу творення п’єси героєм роману, драматургом Філоном Молодшим).
Феномен hipoteatro передбачає наявність театральної репрезентації. У романі Альваро Кункейро він представлений у описі роздумів Егиста, коли, по-перше, він до дрібних деталей продумує, як має виглядати його зустріч з Орестом, тобто загибель, а, по-друге, переосмислює історію вбивства Агамемнона, переводячи її з побутового плану у патетичний. Таким чином відбувається ретроспективна і проспективна драматизація реальності
23. Роман «Двомовний коханець» в контексті творчого доробку х.Марсе.
Наскрізною темою творчості барселонського письменника Хуана Марсе, який пише іспанською, а не каталонською мовою, є ностальгія. Тексти його концентруються у просторах після післявоєнної Барселони, у напівзруйнованих кварталах та епоху пізнього франкізму. Романи письменника «Двомовний коханець», «Якщо тобі скажуть, що я впав», «Останні вечори з Терезою», «Дівчина у золотому бікіні» та інші просякнуті урбаністичною атмосферою, вони розповідають про життя міста. Персонажі Марсе мають подвійну іспансько-каталонську ідентичність, не знають, яку мову і культуру для себе обрати, страждають на мовно-культурну шизофренію. Їх життя розгортається у просторі пам’яті про історії дитинства і юності, тісно пов’язані з барселонським кварталом “Гінардо”, якого більше не існує, а теперішнє проходить під знаком болісної зміни свідомості у період політики культурної нормалізації (перехід від диктатури до демократії).
Стилістика оповіді романів відсилає до американського «чорного фільму» 1950-х. Головний герой романів Марсе маскулінний, часто він – двійник автора на ім’я Жоан Марес (каталонський варіант імені письменника).
Тексти Марсе незручні, нонконформістські і критичні. У нього Особистість майже завжди стає об’єктом агресії соціуму або держави.
У романі «Чари Шанхая» героями є самотні романтичні підлітки, які мріють про диво, і таємничий незнайомець, який вривається у їх сумний і нудний світ, божевільний філософ і підпільник, який їде до Шанхая, щоб знищити нацистського злочинця – усі вони стають співучасниками незвичних подій, які відбуваються то у кварталах Барселони, то у казковому Шанхаї.
Пошуки ідентичності, складнощі життя у великому місті, проблеми маргіналів, прагнення незвичного, сни і загадки – усе це складає основу художнього світу творів Хуана Марсе.