17. Театральний дискурс в романі г.Торренте Бальєстера «Дон Хуан».

Гонсало Торренте Бальєстер, автор роману «Дон Хуан», є також відомим драматургом і теоретиком театрального мистецтва, тому актуалізація театрального дискурсу у його романі невипадкова. Саме у театрі відбувається перетинання двох сюжетних ліній роману – реальна та ірреальна. Лепорелло (медіатор між потойбічним і реальним світом) запрошує оповідача на театральну виставу. Саме тут оповідач дізнається про фінал історії про Дона Хуана.

Драматургічний досвід та практика театрознавця Гонсало Торренте Бальєстера вплинули на побудову роману. Театральний дискурс в романі «Дон Хуан» має ознаки хепенінгу, популярної форми сучасного мистецтва, сутність якої полягає у організації дій, акцій, учинків, під час яких митці намагаються залучити глядачів до гри, сценарій якої намічений тільки приблизно. Це вид рухомого твору, в якому навколишнє середовище, речі відіграють роль не менш вагому, ніж живі учасники акції. По суті справи хепенінг є ігровою імпровізацією, яка дає вихід різноманітним підсвідомим спонуканням. Головною метою хепенінгу є подолання кордонів між митцем і реципієнтом твору. Читач (або глядач) з пасивного реципієнта перетворюється на співучасника подій.

Для постмодернізму таке поєднання різних дискурсів у площині одного твору є не винятком, а нормою, адже еклектика є однією з типологічних ознак цього напряму. Взагалі часи естетичних зрушень позначені у літературі явищами міжродової дифузії.

Театральне розігрування характерне для роману, оповідач починає грати Дон Кіхота. До речі, у дитинстві улюбленою грою Гонсало Торренте Бальєстера було «перегравання» Трафальгарської битви. У рідному місті письменника Ель Ферроле були побудовані кораблі іспанського флоту, знищені адміралом Нельсоном. Ідеї перегравання відомих сюжетів стали основою багатьох творів письменника.

17. Своєрідність інтерпретації образу Дон Хуана в однойменному романі г.Торренте Бальєстера.

Образ Дон Хуана відноситься до "вічних" образів у світовій літературі. Цей образ не є статичним, він постійно змінюється. Кожний автор вкладає в образ Дон Хуана щось нове. Одним з авторів, хто здійснив драматургічну обробку легенди про севільського звабника є Гонсало Торренте Бальєстер.

У художній версії Торренте Бальестера Дон Хуан виявляється не прихильником жінок і майстром любовної інтриги. Не жага еротичних пригод штовхає його на любовні подвиги. З 10 років майбутній професійний коханець жив і навчався у Саламанці, університетському місті. У 23 роки він був щ незайманим, а захоплювався теологією і фехтувальним мистецтвом. Раптом юнак познайомився з проституткою Маріанною. Перший досвід кохання прийшов несподівано і не торкнувся почуттів. Герой відчув розчарування.

Письменник надає цікаве апокрифічне трактування вчинків Дон Хуана. Велика увага приділяється епізоду вбивства Командора, який, скориставшись відсутністю досвіду молодого спадкоємця, заманює його у тенета продажної жінки. Після цього Дон Хуану сниться, що його судять, а суддями виступають його предки. Це одна з головних сцен роману, яка розставляє пріоритети і пояснює подальші вчинки Дон Хуана. Саме у сні предки доводять необхідність вбити Командора. Вони пояснюють своєму нащадку, що завдяки своїй знатності вони мешкають в окремому раю. Потім наводиться довгий диспут з приводу засад християнства. Дон Хуан не розуміє, як християнин може піти на вбивство. Предки заспокоюють – життя складається з хитрощів. Це класичний конфлікт обов’язку і світогляду. Дон Хуан намагається знайти власний шлях у житті. У цьому сенсі роман можна вважати гімном індивідуалізму.

Дон Хуан цікавиться питання всесвітнього масштабу і невипадково розпочинається боротьба за його душу між Богом і Дияволом, посланником якого є Лепорелло. У інтерпретації Бальєстера Дон Хуан синтезує героя-богоборця і героя шахрайського роману. Бальєстер розбиває міф про великого серцеїда. Не кохання і не пристрасть, а релігійна суперечка, пошуки межі свободи, протистояння Богу, в яких жінка виступає лише як інструмент, рухають героєм Бальєстера.