Трихотеценові мікотоксини

У якості природних мікотоксинів, що утворюються в природних умовах, виявляються, в основному, 4 токсини:

• Т-2 токсин,

• ніваленол,

• дезоксиніваленол,

• диацетоксискарпенол.

Трихотеценові мікотоксини - це близькі за структурою сесквітерпеноіди. До трихотеценових мікотоксинам відносяться більш 40 близьких за хімічною структурою сполук. Продуцентами цієї групи токсинів є гриби з роду Fusarium, а також деякі гриби Тrichothecium, Mizothecium і інші

За хімічною структурою трихотецени розділяються на 4 групи.

Група А: Т-2 токсин, НТ-2 токсин, диацетоксискірпенол і інші.

Група В: ніваленол, дезоксиніваленол (вомітоксин) і інші.

Група З: кротоцин.

Група Д: верукарини А и В, роридини А, Д, Е, Н.

Як забруднювачі харчових продуктів найбільшу небезпеку представляють токсини з груп А и В. Ці токсини не поглинають в ультрафіолетовій частині спектра і не флуоресціюють, що ускладнює їх ідентифікацію хроматографічними способами. Лише в останні роки почали з’являтися реагенти, що утворюють з цими з’єднаннями пофарбовані похідні.

Природні метаболіти - це безбарвні, в основному кристалічні, оптично активні солі. Розчинні в середньополярних органічних розчинниках. Дуже слабко розчинні у воді.

Найбільш відомі Т-2 токсин, дезоксиніваленол (вомітоксин, ДОН), ніваленол і диацетоксискріпенол. Найчастіше вони виявляються в кукурудзі, ячмені і пшениці. Можливий рівень контамінації по Т-2 токсину до 25 мг/кг, вомітоксину - до 15 мг/кг, ніваленолу до 36,9 мг/кг, диацетоксіскріс-крипенолу – до 31,5 мг/кг.

Гостра інтоксикація трихотеценами супроводжується ураженням органів кровотворення і імунокомпетентних органів. Характерний при цьому геморагічний синдром, відма від корму, блювота. Більшість тварин мають високу чутливість до цих токсинів (ЛД₅₀ Т-2 токсини при введенні всередину складає 3,8-6,27 мг/кг). У природних умовах трихотецени виявляються в кормах у концентраціях до 1,8 мг/кг (зернові) і лише зрідка у великих кількостях.

Трихотеценові токсини викликають епідермальний некроз, блювоту, діарею, виразкові ураження в ротовій порожнині, стравоході, усіх відділах шлунка, кишечнику. Час згортання крові збільшується. У тварин, що отруїлися, спостерігають геморагії, набряки, тахікардію, відмовлення від корму, порушення нервової діяльності.

Майже всі токсини - сильні імунодепресанти. Макроциклічні трихотецени (верукарини, роридини, Т-2-токсини, НТ-2 токсини, диацетоксискіпенол) викликають різку запальну реакцію на шкірі кроликів. Деякі токсини викликають слабку запальну реакцію на шкірі кролика: ніваленол, ДОН, фузаріон-Х і їх похідні.

Висока токсичність трихотеценів дозволяє використовувати біологічні методи для визначення їх у різних субстратах. Так, для визначення їх використовують: акваріумних риб, деякі рослини, культури дріжджів, лабораторних тварин.

Про токсичність окремих трихотеценів можна судити за даними, представленим у таблиці .

Порівняльні токсичні властивості трихотеценів

Токсин	ЛД50		Доза, що викликає		Доза, що викликає щовызываю-
			рвоту		запалення
					шкіри
	Миші	Курячий	Каченята	Кішки	Морські свинки
		ембріон			свинки
	Мг/кг -	мкг/яйце	мг/кг	мг/кг	мкг
	В/брю шинно			підшкірно
Т-2 токсин	5,2	0,07	0,1	0,1	0,2
НТ-2 токсин	9,0	0,5	0,1		0,2
Диацетоксискрипенол 23,0		0,09	0,2		0,2
Неосоланиол (У)	14,5	5,0	0,1		1,0
Ниваленол	4,1	4,0	1,0		10,0
Фузарион X	3,3	2,6	0,4	1,0	1,0
ДОН	70	13,5
Веррукарин	1,5	0,05
Роридин	1,0	0,05

Для екстракції трихотеценів з біологічного матеріалу використовує водний метанол, хлороформ, етилацетат, ацетонітрил і ацетон. Найбільше часто використовують для екстракції водний метанол у різних співвідношеннях.

Для визначення трихотеценів частіше використовують спосіб тонкошарової хроматографії. Як рухливий розчинник використовують різні системи: хлороформ-метанол (95:5), бензол - ацетон (1:1), хлороформ-ацетон (3:2), бензол - тетрагідрофуран (35:15). Усі трихотецени, що відносяться до групи А (триходермол, Т-2 токсин, НТ-2 токсин і інші) і В (ніваленол, фузарион-х, ДОН і інші), не мають здатність флуоресцювати або поглинати випромінювання в ультрафіолетовій області. Трихотецени групи С можуть бути ідентифіковані по флуоресценції (верукарини, роридини).

Для трихотеценів групи А використовує спосіб прояву, що полягає у взаємодії їхній із сірчаною кислотою (пластинку обприскують 15% розчином сірчаної кислоти в метанолі з наступним нагріванням при 100-110°С). Плями трихотеценов при цьому обвуглюються, а при впливі УФ світла виявляються світло-блакитною флуоресценцією. Чутливість методу від 0,1 мкг до 0,2 мкг у плямі. Трихотецени групи В такою здатністю не володіють.

Хлористий алюміній, навпаки, викликає блакитну флуоресценцію тільки в трихотеценів групи В. Пластинки для цього обприскують 20% розчином алюмінію хлориду в метанолі і нагрівають при 110-130°С в протягом 10 хвилин, а потім переглядають у довгохвильовому ультрафіолеті (365 нм).

При обприскуванні пластинок розчином п-анисового альдегіду і нагріванні при 100-120°С протягом 10 хвилин трихотецени груп А и Б виявляються у виді плям жовтого або рожево-фіолетового кольору (реакція не специфічна).

Для визначення трихотеценов груп А и В можна використовувати їхню реакцію з 4-(п-нітробензил)піридином (НБП). При цьому токсини визначаються в кількості від 0,02 до 0,2 мкг у плямі. Після розвитку пластинки, неї обприскують 3% розчином НБП із наступним нагріванням при 150°С протягом 30 хвилин, потім пластинку обприскують 10% розчином тетраетиленпентаміна. Трихотецени на пластинці при цьому стають блакитними.

Заслуговує на увагу також метод визначення трихотеценів групи А и В за допомогою нікотинаміда і 2-ацетилпіридина. При цьому утворяться блакитні, стабільно флуоресціюючі плями з межею виявлення 20 р. (1,8,9)

1. Т-2 ТОКСИКОЗ

Це захворювання тварин обумовлене поїданням кормів, уражених грибами з роду Fusarium, що продукують, в основному, Т-2 токсин, а також диацетоксискірпенол. Токсикоз реєструвався практично у всіх видів сільськогосподарських тварин, найчастіше з летальним результатом. Захворювання протікає особливо гостро на фоні недостатньої годівлі тварин і порушення обміну речовин. Захворювання може протікати в гострої, підгострій і хронічній формах.

Токсичність і патогенез. Токсин уперше виділений у 1974 році. З домашніх тварин найбільш чуттєві до токсину кішки. Симптоми, подібні аліментарно-токсичної алейкії (АТА) у людини, можна відтворити на кішках при дачі їм Т-2 токсини в кількості 0,08-0,1 мг/кг.

ЛД_|00 Т-2 токсини для курячих ембріонів складає 0,01 мкг на яйце. Тератогенний ефект - 0,001 мкг на ембріон.

ЛД₅₀ при пероральному введенні для мишей складає 10,5 мг/кг, для пацюків - 3-5,2 мг/кг, морських свинок - 2 мг/кг, курчати - 0,6 мг/кг, форелі -6,1 мг/кг (мг/л), свиней - 4 мг/кг.

ЛД₅₀ Т-2 токсини для телят шестимісячного віку складає 3 мг/кг, для новонароджених телят - 0,6 мг/кг.

У дорослої рогатої худоби разове введення токсину в дозі 0,37 мг/кг викликало скороминущі симптоми.

Токсин володіє некротичною дією при впливі на шкіру кролика (морської свинки). При цьому відзначається запалення, шелушіння шкіри, геморагії, некрози. Токсин володіє антибіотичноїю фіто- і цитотоксичною активністю, придушує синтез ДНК і протеїну, викликає морфологічні і функціональні зміни в клітках кісткового мозку.

Т-2 токсин уражає, насамперед клітини тимуса, що швидко поділяються , кісткового мозку, лімфатичних вузлів. У метаболізмі Т-2 токсини в організмі беруть участь мікросомальні карбоксиестерази з утворенням токсину НТ-2 і ніваленола. Токсин НТ-2 виявляється в печінці вже через кілька хвилин після введення Т-2 токсини. Біологічна дія Т-2 токсини зв’язують з інгібуванням біосинтезу білка. Крім того, він уражає серцево-судинну і нервову системи, гнітить розвиток лімфоідних органів, погіршує процес вироблення антитіл після активної імунізації. Імунодепресивна дія токсину виявляється на ранній стадії розвитку імунної реакції у виді порушення функції Т- і Б-лімфоцитів.

Гриби роду Fusarium частіше розвиваються на кукурудзі, але уражають і інші злаки (Н. Вольф, 1987). Найбільш небезпечним їхнім токсином є трихотецен (Т-2 токсин). При отруєнні Т-2 токсином у свиней відзначається схильність до геморагій, відмовлення від корму, блювота, некроз слизової ротової порожнини і шлунково-кишкового тракту, порушення гемопоеза, поразка імунної системи, негативний вплив на засвоюваність вітаміну Д, аборти, муміфікація плодів, атрофія матки.

Т-2 токсин пригнічуює активність фагоцитозу (Т. В. Коливанова, 1966). Малі дози токсину можуть на першій стадії активувати фагоцитарну активність лейкоцитів. Однак, незабаром настає пригніченя активності фагоцитозу.

Клінічна картина і патологоанатомічні зміни.

Велика рогата худоба. Випадки захворювання великої рогатої худоби стали реєструватися, в основному, з 1952 року. Розвиткові захворювання у великої рогатої худоби сприяє наявність у раціоні кислих кормів (силос, жом, барда).

Гостре отруєння супроводжується пригніченням тварин, зниженням чутливості, порушенням координації руху, м’язовим тремтінням. У тварин спостерігають скрежет зубами, гіперсалівацію, западіння очей в орбіти, розлад подиху, травлення, серцево-судинної системи, відмовлення від корму, зниження продуктивності. У важких випадках відзначають парези і паралічі. Характерна ознака отруєння - тварина лежать на боці з закинутою на грудну клітку головою. Температура тіла в межах норми. На початку захворювання кількість лейкоцитів підвищена, а потім поступово знижується нижче норми. Тривалість хвороби від 1 до 4 доби. Токсикоз супроводжується порушенням морфологічної структури слизової шлунково-кишкового тракту, гемопоетичною депресією, лейкоцитозом, зниженням резистентності й ослабленням імунітету.

При підострому перебігу після введення токсину в дозі 0,6 мг/кг маси тіла (близько 6 мг/кг раціону) спостерігається зниження апетиту, іноді відмовлення від корму, утрата продуктивності, схуднення, лейкопенія. Слизова ротової порожнини набрякша, запалена, маються виразки. Аналогічні зміни спостерігаються на слизових носа, губ і язика. Спостерігається також гіперсалівація. Слизові оболонки ущільнені. Можливі аборти.

Хронічний перебіг спостерігається при наявності в раціоні близько 2 мг/кг Т-2 токсини (0,2 мг/кг маси тіла). Клінічні симптоми аналогічні підгострій формі токсикозу.

У гострих випадках на розтині знаходять наповнену кров’ю печінку, слизова сичуга (особливо у фундальній частині) і тонкого кишечнику гіперемована, набрякша.

При підгострій формі виявляють множинні геморагії в слизовій оболонці сичуга, кишечнику, сечового міхура, нирках і легенях. При гістологічному дослідженні -гіперплазія кісткового мозку, атрофічі або гіперпластичні зміни в тимусі, кістковому мозку і сімяниках.

У випадках хронічного отруєння відзначаються аналогічні зміни. Характерні некротичні зміни в слизових по ходу шлунково-кишкового тракту, масові крововиливи під епікардом і ендокардом.

Свині. Свині володіють високою чутливістю до дії Т-2 токсини. ДД₅₀ його для свиней при пероральному введенні 4 мг/кг. Хвороба протікає в гострій, підгострій і хронічній формах.

Вважається, що гостре отруєння можливе тільки в експерименті. При наявності дуже великої кількості Т-2 токсини в кормі спостерігається різке роздратування слизової ротової порожнини і шлунка, рясна салівація, блювота і стійке відмовлення від корму. При гострому експериментальному токсикозі у свиней спостерігався зляканий погляд, а також гіперсалівація, позиви до блювоти. Тварини риють ями і зариваються в підстилку. Надалі розвивалася діарея, порушення координації рухів і загибель тварин через 15-20 годин.

Підгострий перебіг можливий при згодовуванні голодним свиням зернофуражу, що містить токсин у підвищених концентраціях. Через 4-6 годин після поїдання таких кормів у свиней спостерігалася рясна салівація.

При повторному згодовуванні зіпсованого корму свині відмовляються поїдати такий корм. Потім розвивалося пригнічення, з’являлася діарея. Через 2-4 доби у свиней з’являвся набряк губ, слизової ротової порожнини, виразково-некротичні вогнища на губах, п’ятачку і слизовій ротовою порожнини. Набряк може переходити на область гортані, викликаючи задишку. У важких випадках набряк поширюється на область голови і шиї. У тварин з’являється м’язове тремтіння, хибка хода, парези тазових кінцівок. Пульс і подих прискорені, температура тіла в межах норми або злегка знижена.Стукаючий серцевий поштовх .

Хронічний токсикоз спостерігається в природних умовах при тривалому згодовуванні зіпсованого корму. Свині погано поїдають такі корми, у них спостерігається гіперсалівація, виразковий стоматит, набрякання губ, виразки і некротичні вогнища на п’ятачку, діарея, зниження приростів ваги. Токсикоз ускладнюється інфекційними захворюваннями. При перекладі тварин на доброякісний корм явища стоматиту проходять, але продуктивність тварин залишається зниженою.

Для гострих форм характерно виражене трупне задубіння. Під легеневою плеврою знаходять крапкові і смугасті крововиливи. Під ендокардом - крововиливи, частіше смугасті. Слизова оболонка ротової порожнини і стравоходу гіперемована. Кровоносні, судини брижів переповнені кров’ю. Слизова оболонка дна шлунка катарально запалена, у тонкому кишечнику - катаральне запалення слизової. Печінка помірно наповнена кров’ю, жовчний міхур переповнений. Прилягаючі до нього ділянки паренхіми печінки пофарбовані в колір жовчі.

При підгострому і хронічному токсикозах найбільш характерними ознаками є виразково-некротичні зміни шкіри і слизової в області п’ятачка, губ, ротової порожнини. Слизова стравоходу гіперемована. Кровоносні судини шлунково-кишкового тракту переповнені кров’ю, слизова катарально запалена, набрякша, гіперемована, в окремих місцях спостерігаються виразки. Стінка шлунка стовщена, набрякша. Печінка наповнена кров’ю. Під плеврою, епі- і ендокардом крапкові або плямисті крововиливи.

Вівці. При отруєнні Т-2 токсином в овець спостерігається пригнічення, холодні вуха, голова опущена. Можливе випадання вовни, аборти.

Коні. Ознаки хвороби з’являється раптово, через 2-3 дня після прийому токсичного корму. У коней відзначають сонливість, хитку ходу, парез або параліч лицьового і глоткового м’язів, перехрещування при постановці передніх кінцівок. Парез тазових кінцівок. Тварини лежать на боці, роблячи плавальні рухи; закидають голову на спину. Чутливість шкіри знижена, можливі періодичного судорожного скорочення губ, крил носа, шиї, легеня посмикування головою. Дихання прискорене, задишка, пульс слабкий, частий, аритмічний. У крові відзначається зниження кількості лейкоцитів (в основному нейтрофілів), еритроцитів і концентрації гемоглобіну. При цьому збільшується час ретракції кров’яного згустку.

Розлад шлунково-кишкового тракту супроводжується втратою апетиту, утрудненням подиху, посиленням або ослабленням перистальтики, приступами кольок (переступання кінцівками, озирання на живіт). Дефекація утруднена, сеча виділяється невеликими порціями. Смерть настає протягом 1-20 доби.

У коней, яким згодовували уражене грибами роду Fusarium зерно, виявляли зміни в кістковому мозку, виразкові стоматити, набряки губ, носа і загибель тварин.

Птахи.

Птахи досить чутливі до Т-2 токсинові. ЛД₅₀ Т-2 токсини при пероральному введенні для добових курчат, бройлерів і курок-несучок по деяким даним відрізняється незначно і знаходиться в межах 5- 6 мг/кг маси тіла. При концентрації Т-2 токсини в кормі курчат на рівні 3-4 мг/кг відзначається зниження приросту маси тіла, некроз слизової оболонки ротової порожнини, утрата рефлексів.

У курей - несучок при концентрації токсину на рівні 20 мг/кг корму відбувається зниження яйценосності і якості шкарлупи.

Захворювання протікає в гострій, підгострій і хронічній формах. Клінічна картина захворювання виявляється, в основному, пригніченням, скуйовдженістью оперення, відмовленням від корму і води, анемічністю слизових, гребеня і сережок. Характерні некротичі вогнища в ротовій порожнині і язика, зниження яйценосності.

При хронічному токсикозі можуть з’являтися некрози в куточках дзьоба. Випорожнення з домішкою крові. Відзначене імуносупресивна дія токсину.

При гострому токсикозі реєструється висока смертність птахів. Кури і курчата більш стійкі до Т-2 токсинові, чим інші види птахів аналогічного віку.

Найменші дози токсину, що викликали в птахів патологоанатомічні зміни в організмі, знаходяться на рівні 1 мг/кг, індичок і гусаків - 0,5 мг/кг, уток - 0,25 мг/кг.

Діагноз. Т-2 токсикоз у тварин діагностують на підставі комплексу даних: анамнезу, епізоотичного аналізу, клінічних ознак, патологоанатомічного розтину, біохімічних, гематологічних, мікологічних, хіміко-токсикологічних досліджень.

Т-2 токсин виявляють у пробах корму хроматографічними методами. Звичайно використовують спосіб тонкошарової хроматографії з індикацією Т-2 токсини в ультрафіолетових променях (360 нм) після обробки хроматограм спиртовим розчином сірчаної кислоти й інших реактивів, а також способом газо-рідинної хроматографії після спеціальної обробки проб.

Широке застосування одержало сполучення способу тонкошарової хроматографії з біологічним тестуванням токсину на пластинках за допомогою спеціальних тест культур.

Гарні результати дає шкірна проба на кроликах. Чутливість її до чистого Т-2 токсинові - 0,05 мкг, чутливість до токсину, екстрагуємому з рослинних зразків - близько 25 мкг. Цей спосіб дає можливість визначати Т-2 токсин у кількості до 500 мкг/кг корму.

Лікування і профілактика. Насамперед виключають з раціону тварин зіпсовані корми. Корми заготовлюють у господарствах з дотриманням усіх технологічних вимог: ступінь вологості, здрібнювання, трамбування й інші, відповідно до вимог для кожного конкретного виду корму.

Тварин із клінічними ознаками захворювання піддають лікуванню. Тварин, насамперед, переводять на дієтичні корми. Гарний ефект дає застосування ентеросорбентів. Рекомендуються содові клізми, внутрішньовенне введення натрію тіосульфату. Показано застосування вітамінів (8,9).

Rp.:Acidi ascorbinici 3.0

D.t.d.N 5

S.Внутрішньо.Корові для підвищення резистентності

2. Міротеціотоксикоз — отруєння овець отрутними продуктами гриба міротеціум. Токсикоз протікає гостро і підгостро. При гострому токсикозі у тварин розвивається загальне пригнічення, з’являються носові витікання, салівація. Апетит знижується, жуйні періоди відсутні, рухи рубця сповільнюються, можливі поноси, судороги. У затяжних випадках токсикозу в овець відзначають утруднену ходу, зниження чутливості шкіри, гіперемію видимих слизових оболонок, схуднення. У крові збільшується кількість еритроцитів і лейкоцитів.

Патологоанатомічні зміни характеризують­ся катаром слизової оболонки травного трак­ту з наявністю крововиливів. У нирках можливі не­кротичні явища

Лікувально-профілактичні міри зводяться до заміни уражених кормів на доброякісні. Хворим застосовують адсорбуючі, обволікаючі, серцеві засоби. Постійно ведуть контроль за якістю кормів.

Rp.:Coffeini natrii benzoatis 10%-4,0

D.S.Підшкірно.Корові для покращення серцевої діяльності

3. Мукоротоксикоз — важке захворювання свиней і птахів внаслідок отруєння тварин отрутами грибів з роду мукор. У свиней відзначають такі симптоми, як загальне пригнічення, порушення координації рухів, судорожні скорочення м’язів кінцівок і шиї, зниження апетиту, спрага, діурез, поноси з домішкою крові. Синюшність видимих слизових оболонок, незначне підвищення температури тіла, схуднення. У курей і курчат — загальне пригнічення, блідість сережок і гребеня, кал з домішкою крові.

Патологоанатомічні зміни характеризуються блідістю видимих слизових оболонок. Слизова оболонка шлунка пухка, у стані катарального запалення, з наявністю дрібних ранок. Слизова оболонка тонкого і товстого кишечнику в стані катарального запалення. Печінка темна, повнокровна.

Лікувально-профілактичні міри зводяться до заміни уражених кормів. Хворим тваринам необхідно промити шлунок розчином натрію гідрокарбонату. Рекомендовано застосування обволікаючих і адсорбуючих засобів.

Rp.:Solutionis Natrii hydrocarbonatis 2%-500ml

D.S.Внутрішньо.Коню для промивання шлунку

Rp.:Carbonis activatis 200,0

D.S.Корові.Внутрішньо на один прийом для

адсорбції отрути,розчинити в 10л води.

4. П е н і ц и л і о т о к с и к о з и— захворювання тварин при проникненні в їхні організми токсичних концентрацій отрут грибів з роду пеніциліум. Відомі випадки захворювання свиней при згодовуванні їм ячменя, вівса, пшениці, комбікорму, уражених даними грибами. У свиней відзначаються загальне порушення, кашель, блювота, спрага, м’язове тремтіння, діарея, порушення координації рухів, гемодинамічні розлади, шкірна висипка, сверблячка, схуднення, виражена слинотеча, синюшність слизових оболонок, тахікардія. Частіше захворювання уражає поросят на відлучеанні.

У супоросних свиноматок можливі аборти або поява нежиттєздатного приплоду.

Патологоанатомічні зміни. На розтині відзначають ураження, слизової оболонки дна шлунка і кишечнику. Печінка нерівномірно пофарбована; нирки, селезінка і лімфатичні вузли збільшені; виражені геморагічний діатез, дистрофія паренхіматозних органів.

Лікування поросят зводиться до випоювання їм молока, 0,5 %-ного розчину натрію гідрокарбонату, застосуванню кальцію хлориду, глюкози, сечогінних засобів.

Rp.:Solutionis Calcii chloridi 10%-300ml

D.t.d.N 4

S.Внутрішньовенно.Корові на 4 прийоми

Rp.:Theophillini 4.0

D.S.Внутрішньо.Корові як сечогінне

5. Ризопусотоксикоз — захворювання тварин (в основному свиней) у результаті надходження в організм отрут грибів з роду ризопус. Спостерігають занепокоєння, хиткість ходи, тремор, судороги, частий подих, задишку, поноси з кров’ю. Розвиваються гемо-динамічні розлади з появою синюшності в області вух і кінцівок. Температура тіла в межах норми. У крові зменшується кількість гемоглобіну, еритроцитів, лейкоцитів.

Патологоанатомічні зміни характеризуються анемічністью видимих слизових оболонок, набряком легень. Слизова оболонка органів травлення в стані катарального запалення, з наявністю крапкових крововиливів.

Лікувально-профілактичні міри зводяться до видалення ураженого корму з просвіту шлунка і кишечнику і постійному контролеві за якістю кормів. Для знешкодження корму піддають термічній обробці при температурі 300 °С в протягом 10 хв або запарюванню при 100 °С.

Профілактика отруєнь тварин зазначеними токсинами зводиться до своєчасної заготівлі, правильному збереженню кормів і постійному контролеві за їхньою якістю.

Диференціальна діагностика мікотоксикозів проводиться на основі даних анамнезу, клінічних ознак отруєння, патологоанатомічних змін, обов’язкового лабораторного аналізу. Дуже важливе виключення інфекційних захворювань і отруєнь отрутними рослинами. Необхідно враховувати культурально-морфологічні властивості токсичних грибів. Наприклад, збудник стахіоботріотоксикозу (стахіоботріос альтернанс) активно росте і розвивається на природних субстратах і штучних середовищах. На соломі і сіні гриб утворить чорний наліт. На штучних середовищах виростає двухфазна колонія з центром чорного кольору і світлою облямівкою по периферії.Збудник фузаріотоксикозу на штучних живильних середовищах росте у вигляді біло-рожевої грибниці. Культура активно проростає на соломі і зерні, м’ясі і сирі.

Гриб аспергілюс флавус на середовищі Чапека росте у формі зеленувато-жовтих колоній, оточених білим кільцем. Аспергілюс фумігатус проростає у виді жовтувато-зеленуватих колоній, по периферії яких через кілька днів з’являється чорна облямівка. У мокротинні і пунктаті з закритих порожнин виявляють нитки міцелію з характерними органами плодоносіння (конидиносці з термінальним здуттям).Збудник дендродохіотоксикоза на природних субстратах утворить подушковидне спородохії з білим пухнатим міцелієм. Збудник клавіцепстоксикоза утворить склероциї овальної або кулястої форми, іноді у виді конуса темно-бурого фарбування. Склероциї проростають у виді ниток з кулястими голівками.

Збудник ризопусотоксикоза активно росте на культурі Чапека у виді сірувато-білуватого кольору волокнистих колоній. Збудник мукоротоксикоза проростає у виді рихловолокнистих колоній білого і ярко-жовтого кольорів (11,12).