- •Визначення психологыъ як науки.
- •Поняття про психічне.
- •3. Основні теорії психології.
- •Свідома та несвідома психічна діяльність.
- •5. Способи психологічного захисту.
- •6. Методологічні принципи побудови сучасної психології.
- •7. Структура сучасної психології.
- •8. Загальна характеристика методів психологічних досліджень.
- •Додаткові методи психології.
- •Філогенез психіки.
- •Поняття особистість, індивід, індивідуальність.
- •Потреби як джерело активності особистості.
- •13. Інтереси, переконання та світогляд як усвідомлені мотиви діяльності особистості
- •14. Поняття про групи та колективи. Поняття про групи Людина живе, розвивається і діє в групі.
- •15. Соціометричне дослідження взаємовідносин в групі.
- •16. Вміння, навички, звички, їх спільне та відмінне.
- •17. Поняття про увагу, її фізіологічна основа.
- •18. Основні властивості уваги.
- •19. Відчуття́. Процес виникнення та значення в пізнавальній діяльності.
- •20. Класифікація відчуттів.
- •21. Закономірності відчуттів
- •22. Сприйняття та його характерні особливості.
- •23. Властивості сприйняття
- •24. Поняття про пам'ять та її основні властивості
- •25. Фізіологічні основи пам’яті. Види пам’яті.
- •26. Умови продуктивного запам’ятовування.
- •27. Забування, його причини та боротьба з ним.
- •28. Поняття про мислення, як вищої форми пізнавальної діяльності.
- •Характеристика основних мислительних операцій.
- •Види мислення.
- •Індивідуальні особливості мислення.
- •Уявлення як специфічний вид діяльності людини.
- •33. Види уявлення та процес утворення образів уявлення.
- •34. Почуття та їх характерні особливості.
- •35. Спільне і відмінне між почуттями та емоціями.
- •36. Характеристика основних видів емоційних станів.
- •37. Вищі почуття, їх види та соціальна обумовленість.
- •38. Поняття про волю та вольову діяльність.
- •39. Вольові якості та їх формування в процесі виховання.
- •40. Загальне поняття про темперамент.
- •41. Фізіологічні основи темпераменту.
- •42. Психологічна характеристика темпераменту.
- •43. Загальне поняття про характер.
- •44. Характер і темперамент.
- •45. Формування характеру особистості
- •46. Поняття про здібності та їх структуру.
- •47. Природні передумови розвитку здібностей особистості.
- •48. Проблема психічного розвитку.
- •49. Психологія молодшого школяра.
- •50. Психологічна характеристика підлітка.
- •51. Проблема акселерації у підлітковому віці.
- •52. Психологічні особливості формування особистості у старшокласників
- •53. Психологічні аспекти навчання.
- •54. Психологічні аспекти виховання
- •55. Психологія вчителя.
- •56.Вікова періодизація.
- •57. Психологія конфлікту.
- •58. Вплив соціуму на розвиток особистості.
48. Проблема психічного розвитку.
При розгляді проблем розвитку психіки і особистості можна виділити два основних напрями. 1)Біогенетичний напрям. Представники його основну увагу акцентують на вирішальному значенні вроджених особливостей, спадковості у психічному розвитку та навчанні дитини. Соціальним чинникам розвитку, соціальному середовищу вони відводять роль «регулятора», «проявника» спадкового. Біогенетичний закон у психології сформулював німецький зоолог Ернст Геккель (1834—1919), доводячи, що онтогенез (індивідуальний розвиток організму) дитини є скороченим повторенням філогенезу (еволюції органічного світу). Подібно до того як людський зародок повторює всі стадії (від одноклітинної істоти до людини) розвитку органічного світу, так і дитина у своєму дозріванні відтворює етапи людської історії. Все відбувається закономірно, тобто індивід переживає п'ять періодів історичного розвитку людства: дикунський, мисливський, пастуший, землеробський, торгово-промисловий. Розвиток дитини представники біогенетичного напряму розглядають відірваним від її виховання, яке вони вважають зовнішнім фактором, здатним або загальмувати, або прискорити процес виявлення її природних, спадково-зумовлених психічних якостей. Втручання у природний процес розвитку дитини, за їх переконаннями, є свавіллям. Біогенетизм став психологічним обґрунтуванням педагогічної теорії «вільного виховання», прихильники якої наголошували на особливому значенні активності дитини в її саморозвитку.
2) Соціогенетичний напрям. Психологи, які репрезентували цей напрям, заперечували активність особистості у процесі її розвитку, вважаючи соціальне оточення вирішальним чинником, що детермінує його. На їх погляд, щоб пізнати людину, досить проаналізувати особливості її оточення. Однак, як свідчать життєві реалії, нерідко за однакових умов виростають різні люди. Тому цей підхід є механістичним щодо розуміння розвитку особистості, оскільки він ігнорує самоактивність, діалектичні суперечності її становлення. Із цих причин біогенетичний і соціогенетичний напрями психології уже в 30-ті роки XX ст. стали об'єктами критики.
49. Психологія молодшого школяра.
Провідна діяльність у молодшому шкільному віці - навчальна. Особливість життєвої ситуації молодшого школяра полягає в тому, що дитина поступає у школу, у результаті чого міняється весь уклад її життя. Складаються нові позасімейні відносини - з учителем, а потім і з однокласниками. У загальношкільній ситуації молодші школярі почуваються безпомічними.Незважаючи на те, що дитину, як правило, готують до навчання у школі, сама шкільна ситуація є стресовою, і для адаптації до неї дитині необхідний якийсь час. Проявом такої реакції на стрес може стати різка зміна в поведінці дитини: оживлені й радісні діти стають пригніченими, а спокійні - занадто збудженими.
У період молодшого шкільного віку йде активне формування внутрішньої позиції та ставлення до себе. Уявлення про себе формується у процесі оцінної діяльності самої дитини та її спілкування з іншими людьми. Молодший школяр уже цілком може описувати себе в соціальних термінах: приналежність до визначеної соціальної групи, статі, вичленовувати свої індивідуальні якості, що відрізняють її від інших.