
- •Визначення психологыъ як науки.
- •Поняття про психічне.
- •3. Основні теорії психології.
- •Свідома та несвідома психічна діяльність.
- •5. Способи психологічного захисту.
- •6. Методологічні принципи побудови сучасної психології.
- •7. Структура сучасної психології.
- •8. Загальна характеристика методів психологічних досліджень.
- •Додаткові методи психології.
- •Філогенез психіки.
- •Поняття особистість, індивід, індивідуальність.
- •Потреби як джерело активності особистості.
- •13. Інтереси, переконання та світогляд як усвідомлені мотиви діяльності особистості
- •14. Поняття про групи та колективи. Поняття про групи Людина живе, розвивається і діє в групі.
- •15. Соціометричне дослідження взаємовідносин в групі.
- •16. Вміння, навички, звички, їх спільне та відмінне.
- •17. Поняття про увагу, її фізіологічна основа.
- •18. Основні властивості уваги.
- •19. Відчуття́. Процес виникнення та значення в пізнавальній діяльності.
- •20. Класифікація відчуттів.
- •21. Закономірності відчуттів
- •22. Сприйняття та його характерні особливості.
- •23. Властивості сприйняття
- •24. Поняття про пам'ять та її основні властивості
- •25. Фізіологічні основи пам’яті. Види пам’яті.
- •26. Умови продуктивного запам’ятовування.
- •27. Забування, його причини та боротьба з ним.
- •28. Поняття про мислення, як вищої форми пізнавальної діяльності.
- •Характеристика основних мислительних операцій.
- •Види мислення.
- •Індивідуальні особливості мислення.
- •Уявлення як специфічний вид діяльності людини.
- •33. Види уявлення та процес утворення образів уявлення.
- •34. Почуття та їх характерні особливості.
- •35. Спільне і відмінне між почуттями та емоціями.
- •36. Характеристика основних видів емоційних станів.
- •37. Вищі почуття, їх види та соціальна обумовленість.
- •38. Поняття про волю та вольову діяльність.
- •39. Вольові якості та їх формування в процесі виховання.
- •40. Загальне поняття про темперамент.
- •41. Фізіологічні основи темпераменту.
- •42. Психологічна характеристика темпераменту.
- •43. Загальне поняття про характер.
- •44. Характер і темперамент.
- •45. Формування характеру особистості
- •46. Поняття про здібності та їх структуру.
- •47. Природні передумови розвитку здібностей особистості.
- •48. Проблема психічного розвитку.
- •49. Психологія молодшого школяра.
- •50. Психологічна характеристика підлітка.
- •51. Проблема акселерації у підлітковому віці.
- •52. Психологічні особливості формування особистості у старшокласників
- •53. Психологічні аспекти навчання.
- •54. Психологічні аспекти виховання
- •55. Психологія вчителя.
- •56.Вікова періодизація.
- •57. Психологія конфлікту.
- •58. Вплив соціуму на розвиток особистості.
35. Спільне і відмінне між почуттями та емоціями.
Часто слова «емоція» та «почуття» використовують як синоніми. Проте ці поняття необхідно відрізняти. Почуття - це внутрішнє відношення людини до того, що відбувається в її житті, що вона пізнає або робить, яке переживається в різноманітній формі. А емоція, в більш вузькому значенні, - це безпосереднє, тимчасове переживання якогось певного більш постійного почуття. Переживання почуття виступає як особливий психічний стан, в якому сприймання та розуміння будь-чого, знання про щось виступає в єдності з особистим відношенням до явища, яке сприймається та розуміється. В усіх цих випадках говорять про переживання почуття як про особливий емоційний стан людини. Разом з тим, переживання почуття являється психічним процесом, який має свою динаміку.
Емоційний процес включає в себе три основних компоненти:
1) Емоційне збудження, яке визначає мобілізаційні зрушення в організмі.
2) Знак емоції. Позитивна емоція спонукає дії підтримки позитивної події, негативна - спонукає дії, спрямовані на усунення контакту з негативною подією.
3) Ступінь контролю емоції. Слід розрізняти два стани сильного емоційного збудження: афекти (страх, гнів, радість), при яких зберігається орієнтація та контроль, та крайнє збудження (паніка, жах, сказ, екстаз, повний відчай), коли орієнтація та контроль практично неможливі.
У людини як суспільної істоти виникли вищі, духовні потреби, а з ними й вищі почуття - моральні, естетичні, пізнавальні, які не властиві тварині. Тваринні емоції залишилися на рівні інстинктивних форм життєдіяльності. Почуття сорому, вказував Ч. Дарвін, властиве лише людині.Емоції та почуття людини взаємопов'язані з її діяльністю: діяльність викликає різноманітні переживання у зв'язку із ставленням до неї та її результатів, а емоції і почуття також стимулюють людину до діяльності, додають їй снаги, стають внутрішньою спонукою, її мотивами.
36. Характеристика основних видів емоційних станів.
За еволюційною ознакою на перший план виступають три рівні проявів емоцій.
Перший характеризує емоційний (чуттєвий) тон відчуттів (відчуття задоволення або ж незадоволення, приємного чи неприємного), який емоційно зафарбовує чуттєві образи та самопочуття людини. Другий рівень — емоції, що мають чіткий предметний характер. Це широкий спектр позитивних або негативних емоцій, які відображають ситуативне ставлення людини до якоїсь події. Змістом третього рівня є почуття, наприклад, комічного, гумору, іронії, піднесеного, трагічного тощо. Власне емоції виявляють оцінювальне ставлення індивіда до актуальних чи можливих ситуацій. На відміну від емоційного тону, це досить визначені стани, що виникають у зв'язку із задоволенням певної потреби. До того ж вони сигналізують про смисл подій, які ще не настали або ж відійшли у минуле, тому часто виникають у зв'язку з образами пережитих чи уявних ситуацій. Серед них є основні емоції: інтерес — хвилювання, радість, здивування, горе — страждання, гнів, огида, зневага, страх, сором, провина. Комбінація деяких інших утворює комплексні емоції: тривогу, депресію, любов, ворожнечу.
Афекти — дуже сильні, бурхливі й відносно нетривалі емоційні стани, що виникають, коли суб'єкт не здатний знайти вихід з надзвичайної і несподіваної ситуації. Афекти порушують пізнавальну діяльність, мають вигляд рухових, погано координованих реакцій, які потім погано відтворюються.
Пристрасті— сильні й тривалі емоції, що на певний час забарвлюють життя індивіда, істотно позначаються на спрямованості й динаміці його діяльності. Пристрасть виявляється у зосередженості індивіда на якомусь предметі, який в цей час затіняє всі інші спонуки діяльності.
Настрій — емоційний стан індивіда, що на певний час зафарбовує його стосунки з дійсністю. Це емоційне тло життя. На відміну від інших емоційних явищ, настрій не має очевидного предметного змісту, його джерела нерідко полягають у несвідомому або ж у фізіологічних процесах організму, підпорогові подразники від яких сигналізують про біологічний смисл тих чи тих порушень у їх роботі.
Стрес (англ. stress — напруга) — емоційний стан індивіда, який виникає в ситуаціях, що порушують усталений перебіг його життя. Цей стан полягає у неспецифічній реакції організму на вимоги, які до нього висуваються.
Фрустрація (від лат. frustratio — невдача, обман) — негативний емоційний стан, що супроводжується усвідомленням неможливості досягти поставленої мети. Він виникає е, ситуаціях, що перешкоджають реалізації лінії життя індивіда. Тому фрустрація сигналізує про інтенсивність його негативного ставлення до причин, які породили таку ситуацію.