27. Забування, його причини та боротьба з ним.

Забування — процес, протилежний запам'ятовуванню. Забування виявляється в тому, що втрачається чіткість того, що запам'ятовується, зменшується його обсяг, виникають помилки у відтворенні, стає неможливим відтворення і, нарешті, унеможливлюється впізнавання. За його допомогою людина позбувається безлічі конкретних фактів, що полегшує можливість узагальнення інформації.

Забування — функція часу. Тимчасові нервові зв'язки у корі головного мозку, не підкріплюючись протягом тривалого часу, поступово згасають. Якщо здобута інформація тривалий час не використовується і не повторюється, вона поступово забувається. Причиною забування може бути недостатня міцність запам'ятовування, бо чим гірше закріплена інформація, тим швидше вона забувається. Отже, з метою запобігання забуванню необхідно добре заучувати матеріал.

На забування також впливають вік людини, характер інформації та ступінь її використання: швидше забувається та інформація, яка має другорядне значення для людини, а матеріал, що несе смислове навантаження, зберігається тривалий час. Найвищі темпи забування спостерігаються одразу після забування матеріалу (крива забування Г. Еббінгауза). На забування також має вплив інтерференція — погіршення зберігання матеріалу, що запам'ятовується, внаслідок накладання іншого матеріалу, близького за змістом.

Крім того, забування можливе внаслідок сильного імпульсу, спрямованого на пригадування, який водночас його гальмує або навіть блокує. Прикладом може бути стан студента на іспиті, коли він намагається пригадати відповіді на питання у білеті, але через хвилювання не може цього зробити. Ще одна причина забування — придушення (за 3. Фрейдом — гальмування слідів пам'яті на рівні свідомості та їх витиснення до сфери несвідомості), особливо це стосується інформації, пов'язаної з неприємними ситуаціями, спогадами, стресами.

Забування — процес поступовий. Тому з метою тривалого утримання в пам'яті інформації важливо з самого початку забезпечити її міцне запам'ятовування і закріплення шляхом повторення в перші дні після її одержання.

Боротьба з забуванням передбачає такі дії, як:

— повторення засвоєної інформації за розділами та структурними смисловими частинами;

— запам'ятовування нової інформації у поєднанні з минулою (у новому її трактуванні);

— використання студентами під час повторення матеріалу прийомів активізації розумової діяльності;

— використання різноманітних видів самостійної роботи для повторення і поглиблення необхідної інформації, її творчого застосування;

— використання засвоєної інформації в професійній чи квазіпрофесійній діяльності;

— постійне поповнення багажу знань, удосконалення практичних навичок і вмінь тощо;

— активізація пам'яті, мислення, уяви під час повторення, використання при цьому різноманітних розумових операцій (зіставлення, аналогії, порівняння, аналізу, синтезу.

28. Поняття про мислення, як вищої форми пізнавальної діяльності.

Мислення — це процес опосередкованого, узагальненого відображення людиною дійсності в найбільш істотних взаємозв’язках і відношеннях. Воно соціально обумовлене, нерозривно пов’язане з мовою, виникає на основі практичної діяльності з чуттєвого пізнання і здійснюється за допомогою системи відповідних операцій.

Результатами, продуктами процесу мислення є думки у вигляді понять, суджень, умовиводів.

Поняття — це думка, в якій відображаються загальні, істотні і специфічні ознаки предметів та явищ дійсності. Зміст понять розкривається в судженнях.

Судження — це відображення зв’язків між предметами і явищами дійсності або між їх властивостями та ознаками.

Умовивід — це такий зв’язок між думками (поняттями, судженнями), внаслідок якого з одного або кількох суджень випливає інше судження, яке базується на суті вихідних суджень.

Рух думки людини від заданого до знайденого, від фактів до висновків, від оцінки ситуації до прийняття рішення здійснюється за допомогою таких операційних компонентів мислення, як аналіз, синтез, порівняння, абстракція, узагальнення, конкретизація, класифікація, систематизація.

Аналіз — це виділення в об’єкті тих чи інших його сторін, елементів, властивостей, зв’язків, відносин. Це розчленування цілого на частини. Синтез — об’єднання окремих елементів на основі виявлених у процесі аналізу істотних зв’язків. Порівняння дозволяє виявити схожість або відмінність між предметами, явищами та їх властивостями. Абстрагування забезпечує виокремлення одних ознак і відкидання інших, менш істотних. Узагальнення передбачає об’єднання предметів і явищ за суттєвими ознаками і властивостями. Конкретизація означає виділення якоїсь сторони предмета або явища. Класифікація пов’язана з віднесенням окремого предмета, явища до групи на основі найбільш суттєвих ознак. Систематизація забезпечує поділ і наступне об’єднання груп об’єктів у певному порядку як за суттєвими, так і несуттєвими ознаками.

Мислення у процесі праці проявляється як репродуктивне та творче.

Репродуктивним називається таке мислення, яке за умов постійних подразників зводиться до відтворення раніше сформованих думок. Якщо ж склад, послідовність і зв’язки між подразниками порушуються, то мозок виявляє невизначеність ситуації, що стимулює і мобілізує творче мислення.

Творче мислення — це мислення, яке пов’язане зі створенням нових, оригінальних продуктів або умов праці та життєдіяльності.